У Швеції закликали призначити національного координатора щодо приватних доріг

Із відповідною заявою на дискусійній сторінці Альтинге виступили представники Шведської лісової промисловості, Шведської асоціації фермерів (LRF), Шведської асоціації приватних доріг (REV) та Шведських транспортних компаній, повідомляє видання Відкритий ліс. Автори вказують, що в держави немає єдиної відповідальності за розвиток, підтримку й координацію мережі приватних доріг.

Під зверненням стоять Вівека Бекман, генеральна директорка лісової промисловості, Йонас Гагельквіст, генеральний директор транспортних компаній, Мікаела Йонссон, віцеголова LRF, і Марія Сігфрідсдоттер, голова REV.

Масштаб проблеми

На приватні дороги припадає 75 % дорожньої мережі Швеції. Вони обслуговують лісове господарство, сільськогосподарське виробництво та сполучення з будинками й підприємствами мільйонів людей. Дев'ять із десяти фермерів ведуть господарство вздовж однієї дороги, а 90 % перевезень лісової сировини починається по одній дорозі.

Серед недавніх прикладів автори називають зливи, що змили частини окремих доріг у муніципалітеті Сотенес. Останніми роками постраждали також губернії Євлеборг, Вестерноррланд та інші.

Шведське транспортне управління нині відповідає за 18 % приватних доріг, які отримують державні субсидії. Для решти мережі немає органу, якому доручено координувати вирішення проблем, збирати знання, стежити за змінами чи запроваджувати довгострокові покращення.

За словами авторів, досвід будівництва й обслуговування окремих доріг може зникнути, а якість покриття погіршиться. Єдині стандарти й настанови застосовують непослідовно, а через відсутність національного моніторингу й статистики знань про стан доріг бракує. Багато керівників дорожніх служб мають труднощі у взаємодії з різними органами влади та нормативними актами.

Що пропонують

Автори наголошують, що не просять державу брати на себе відповідальність за окремі дороги: вона має лишатися за дорожніми асоціаціями, землевласниками та іншими організаціями.

Національний координатор, на їхню думку, мав би збирати й поширювати знання, надавати консультації, розробляти стандарти й настанови, відстежувати стан доріг та сприяти контактам між операторами доріг і владою. Також він мав би сприяти адаптації мережі до зміни клімату, підвищенню готовності й ефективному використанню державної підтримки.

Авторська група вважає, що розвинена мережа доріг необхідна для виробництва продуктів харчування, конкурентоспроможності лісової промисловості, життя сільської місцевості й посилення оборони. Вони закликають уряд призначити національного координатора щодо приватних доріг.