Кінбурн: віддайте косі – косове

Весна на Кінбурнську косу цього року прийшла на 10 днів пізніше – дикі орхідеї, які мали розквітнути до 1 травня, зацвіли тільки зараз - їхні яскраво-фіолетові мазки вигідно виділяються на тлі бідної кінбурнської рослинності неподалік від села Покровка.

Але якщо квіти залежать від погоди, то будівельникам, які активно забудовують Кінбурн, ніколи звертати увагу на її примхи. Іде дощ чи світить сонце, - а вони кладуть із каменю та цегли стіни нових і нових котеджів, які відбирають в унікального орхідного поля метр за метром, гектар за гектаром.

З такою «картинкою» зіткнулися учасники престуру, організованого громадською організацією «Кінбурн-життя» та оргкомітетом екологічної регати ім. С. Шаповалова «Кубок Кінбурнської коси» 10 травня цього року.

«І чого вчені здіймають такий ажіотаж?»

Про унікальність кінбурнських орхідей науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса», кандидат біологічних наук Іван Мойсієнко може говорити годинами.

Тут, на Кінбурні, росте 7 видів диких орхідей, які не трапляються більше ніде, крім території коси.

Окремі особини трапляються на землях Тилігульського лиману, але такого скупчення диких орхідей більше ніде немає.

- Тут нечувана щільність орхідей – до 100 особин на 1 кв. м. І це можна порівняти хіба що з «Долиною нарцисів» на Закарпатті, а більше ніде в Європі я про таке не чув, - каже І. Мойсієнко.

Однак над унікальними орхідеями нависла цілком реальна загроза: наступ будівництва й роздача цієї землі на паї колишнім працівникам рибколгоспу «Свідомість».

Причому, як стверджують Іван Мойсієнко і директор РЛП «Кінбурнська коса» Зіновій Петрович, будівництво ведеться незаконно. Попри те що рішення Миколаївської облради № 9 від 16 березня 2007 року «Про затвердження схеми функціонального зонування території регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», встановлення (зміну) окружних меж сільських населених пунктів Покровка, Покровське та Василівка Покровської сільської ради Очаківського району та затвердження Технічного завдання на розробку Проекту організації території парку» досі не набуло законної сили (воно розглядається в судах), території сіл усе ж було збільшено, і на цих вільних територіях, не узаконених донині, якраз і ведеться будівництво (Іван Мойсієнко продемонстрував журналістам забиті кілочки, що розбивають територію орхідного поля на ділянки). Інакше як можна пояснити нові міцні котеджі, що виросли лише за цю зиму? А будувати на орхідеях – усе одно що топити печі творами художників епохи Відродження, упевнені вчені.

Покровський сільський голова Григорій Агафонов здивований реакцією вчених і міцно стоїть на своєму: усе будівництво на території Покровки ведеться законно – у старих межах села, у повній відповідності до Генерального плану забудови населених пунктів (нагадаємо, що територія Покровської сільради – це три населені пункти: Покровка, Покровське та Василівка), затверджених у 2007-2008 роках.

- У 2007 році було рішення Миколаївської обласної ради щодо збільшення меж сіл, але воно не набуло законної сили через судові розгляди. І ми розробляли Генплани за старими межами населених пунктів, які займають загальну площу 989 га. Так, ми просили додати до наших населених пунктів землі: у Покровці – територію кладовища та прилеглу до нього територію, а також аналогічну територію в Покровському (Покровських хуторах) – територію кладовища та прилеглу до нього територію. Але тоді екологи здійняли ажіотаж і не дали цього зробити, - сказав Григорій Агафонов.

Що ж до земель за межами населеного пункту, то їх як паї отримали члени рибколгоспу «Свідомість». Але ось тут-то Покровська сільрада ні до чого – рішення щодо видачі держактів на земельні паї (усього було видано 74 держакти) ухвалювала Очаківська райдержадміністрація.

Втім, перейматися за ці землі, вважає Григорій Агафонов, нічого: так, можливо, колишні працівники вже неіснуючого рибколгоспу і з далеким прицілом брали паї ближче до моря, але змінити цільове призначення цих паїв досить складно (таке рішення може ухвалити лише центральний орган влади – Кабінет Міністрів України). Тож як видавалися вони під ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища і сінокоси), так і мають використовуватися. Але, як підкреслював у бесіді з журналістами Г. Агафонов, орхідне поле займає 63 га, і воно виведене з паїв рибколгоспу як природоохоронна територія.

Та й узагалі Покровський сільський голова вважає, що екологи роздувають проблему на порожньому місці.

- Я не знаю, чому вчені здіймають такий ажіотаж. У нас, крім цього орхідного поля, на території сільради дуже багато орхідних полів, нехай вони й займають не таку велику площу (десь – гектар, десь – 0,1-0,2 га). Ніхто ніколи не переорював орхідне поле, ніхто його не знищує. Я – місцевий житель, і свого часу ми ці «любки» (їх у нас так називали – ніхто не знав, що це орхідеї) дарували вчителям на Останній дзвоник, і наші діти теж так робили, - розповів журналістам Григорій Агафонов.

Що ж до «любок», то вони справді трапляються на території Кінбурнської коси, але виглядають інакше, ніж фіолетовий вид, що цвіте зараз. Якщо 6 відкритих на Кінбурні видів орхідей належать до роду зозулинців, то любка дволиста – вид особливий, і зараз вона не цвіте, уточнив кандидат біологічних наук Іван Мойсієнко. А якщо говорити про конкретне орхідне поле неподалік від села Покровка, то від його, за ідеєю, недоторканої території залишилося в кращому разі 10 га – такий результат дало дослідження, проведене напередодні престуру, 9 травня. Решта похована під новими спорудами.

Свою думку щодо того, що відбувається біля Покровки, висловив і керівник Південної філії інституту екології НЕЦ України, член громадської організації «Кінбурн-життя» Олег Деркач:

- Якщо межі сіл не затверджені, якщо Генплани мають віртуальний характер, то ці вже роздані сільрадою 100 га землі роздані незаконно. Як наша місцева влада й уряд реагуватимуть на це, сказати складно. Але чим довше ми зволікатимемо зі створенням Національного природного парку «Білобережжя Святослава», тим більше земель буде втрачено. Створення НПП дасть змогу вирішити насамперед земельні питання, і процес розбазарювання земель буде непростим.

Потрібен чи не потрібен НПП Кінбурну?

Однозначної відповіді на це питання немає: екологи вважають, що це необхідно, а Григорій Агафонов, який, як не крути, є виразником певної частини населення, - що ні.

- Я вважаю, що нам не потрібен НПП, - сказав він журналістам. – У нас є регіональний ландшафтний парк. А створення Національного природного парку погіршить становище на цій відірваній від материкової частини території.

Свою позицію Покровський сільський голова пояснює тим, що, якщо за існування на цій території регіонального ландшафтного парку зонування території можна проводити, а можна й не проводити, то при створенні Національного природного парку таке питання не стоїть – в обов'язковому порядку має бути проведене зонування території (такі вимоги Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). Тобто мають бути виділені 4 зони: зона господарської діяльності парку, заповідна зона, зона регульованої рекреації (туристичні маршрути, екологічні стежки тощо) і зона стаціонарної рекреації (готелі, мотелі, кемпінги).

«І це – кемпінги, мотелі, бази відпочинку – будуть тут збудовані, тільки не наші, а тих товстосумів, які є на території України», - сказав Григорій Агафонов.

Покровський сільський голова трохи лукавить. У вже згадуваному скандальному рішенні Миколаївської обласної ради, яке так і не дали втілити в життя невгамовні екологи, якраз і передбачалося це саме зонування, таке необов'язкове для регіонального ландшафтного парку. Тільки там додавалася ще одна зона з туманною назвою – «територія перспективного рекреаційного розвитку», під яку в РЛП планувалося вилучити 434 га. Але що вже про це говорити, якщо рішення так і не набуло законної сили.

Екологи, навпаки, обстоюють створення НПП, хоча й знають про вимоги Закону України «Про природно-заповідний фонд України» щодо зонування території. Але бачать у створенні НПП багато переваг якраз для місцевого населення.

Камо грядеши, Кінбурне?

- По-перше, це створення ефективних робочих місць. Навіть якщо дирекція НПП розміщуватиметься в Очакові, то основна кількість працівників (а знадобиться від 60 до 80 працівників) бажано мають бути місцевими. По-друге, створення НПП – це завжди інвестиції з Держбюджету. Наприклад, поліпшилося бюджетне фінансування нещодавно створеного НПП «Бузький гард» - торік бюджет становив 1,5 млн грн. А фінансування РЛП «Кінбурнська коса» обмежене й спрямоване насамперед на виплату зарплати працівникам, а не на розвиток. Крім цього, створення НПП завжди тягне за собою появу нових суб'єктів господарювання, які надаватимуть туристичні послуги, а отже, це теж робочі місця для місцевих жителів. НПП – це й можливість ведення для жителів традиційного господарства, можливість збуту сільськогосподарської продукції, виробництво й збут сувенірів. Та й багато туристів не хочуть супер-умов – вони з задоволенням зупинятимуться в сільських садибах і харчуватимуться місцевою кухнею, якщо це буде недорого. Що ж до будівництва нових баз відпочинку, то будуються вони не місцевими жителями (у кінбурнців на це немає фінансового ресурсу), і наївно вважати, що працювати тут будуть кінбурнці, - вважає керівник Південної філії інституту екології НЕЦ України Олег Деркач.

Камо грядеши, Кінбурне?

Екологи вважають, що в Кінбурна немає іншої альтернативи, крім створення (не на папері, а в реальному часі) Національного природного парку. Це дасть можливість зберегти унікальну флору й фауну, можливо, приборкати активних забудовників Кінбурнської коси, які планують зробити з Кінбурна друге Коблево.

Слід розуміти, що з Кінбурна друге Коблево не вийде, як його не забудовуй. Складність трансферу (цей півострів, скоріше, сприймається як острів, надто далеко материк), особливості самого Кінбурна (полчища комарів, наявність каракуртів і степових гадюк – у всякому разі, з комарами та гадюкою журналісти зустрілися, нічого особливого для цього не роблячи), відсутність медичної допомоги, нерегулярність доставки продуктів харчування, відсутність доріг. Самим кінбурнцям від цього активного будівництва теж радість невелика – у них нічого не поліпшилося, лише погіршилося. Наприклад, практично зникла риба, і морський бичок – уже за щастя.

Якщо рекламувати Кінбурн як унікальний куточок дикої природи (чим він, власне, поки що і є) – зі зграями пеліканів, білими та сірими чаплями, що нагадують птеродактилів, чудовими огарями та красенями-фазанами, - то після збільшення антропогенного навантаження птахи звідси підуть. І ще один привабливий бік Кінбурна для охочих «зробити бізнес» кане в небуття. А те, що це буде трагедією для природної спадщини України, зрозуміла річ, для тих, хто будує тут котеджі, – неважливо.

Кінбурн справді унікальний в усіх відношеннях. Це гарне місце для життя втомлених від цивілізації, які можуть полюбити косу в усіх її іпостасях – неприязну взимку, буйно-красиву навесні, обпалюючу розпеченим під сонцем піском і кусючу ненаситними комарами влітку, багату на гриби й просто гарну восени. Кінбурн – це гарне місце для досліджень флори й фауни не лише для вчених, а й для тих, хто просто любить природу.

Але Кінбурн – як місце для заробляння коштів на відпочивальниках? Сумнівно як з погляду прибутковості, так і з погляду перспективності. Шкода, що громадяни, які розхапують ділянки (а це не кінбурнці, а жителі зовсім інших населених пунктів), поки що цього не розуміють.

Віддайте косі – косове. Вона цього чекає. І вона цього заслуговує.