Як мисливці з журналістами на качку полювали
З великим завзяттям і при повному озброєнні виходять на полювання бердичівські мисливці – члени міськрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок.
Наразі триває сезон полювання на пернату дичину, зокрема на качку. У пошуках цих птахів стрільці спочатку завітали до своїх угідь неподалік Мирославки. Великих надій не плекали, бо, кажуть, часи, коли на Бердичівщині кишіло дичиною, давно пройшли.
В’ячеслав Данкевич, голова ради Бердичівської міськрайонної організації УТМР: «Я полюю тут уже понад 30 років. Раніше була зовсім інша ситуація щодо екології, водойм і дичини. Колись у цій місцевості були десятки водойм, де водилися качка, баранець, дупель, вальдшнеп, чирок. Нині, на жаль, цього немає. Вода пішла, болота висохли. Але завдяки ентузіастам колективу первинної організації УТМР села Мирославка тут усе ж є кілька водойм».
Окрім, як полювати, керівники організації переслідували ще одну мету – перевірити, чи не порушує хто з мисливців встановлені правила полювання. На захід із собою прихопили чотирилапого Дейка.
В’ячеслав Данкевич, голова ради Бердичівської міськрайонної організації УТМР: «Полювання здійснюватимемо за допомогою чудової собаки породи дратхаар, яка себе дуже добре зарекомендувала. Сильна, витривала, розумна порода з величезною пристрастю та любов'ю до полювання. Не уявляю, як можна полювати без собаки».
Віктор Рибак, старший єгер Бердичівського району: «Якщо полювати без собаки, треба виконувати дві роботи: за себе і за собаку. Так що моя порада: собаку беріть, вона вам допоможе».
Мисливці обступають водойму, тримаючи одне одного у полі зору, - так вимагають правила безпеки. Собака тим часом нишпорить в очереті. Поки що без результатів. Вітряна погода, говорять мисливці, здатна завадити успішному полюванню, адже качка боїться очеретяного шарудіння, тому може шукати для себе більш тихого місця. У випадку з мирославськими угіддями так і було, тож мисливці рушили далі, в напрямку Гардишівки.
Загалом у бердичівської організації УТМР більше 53 тисяч гектарів угідь, що розташовані на території Бердичівського району. Вони поділені на 8 мисливських обходів, де члени УТМР не лише полюють, а й працюють: коли треба, підгодовують лісових мешканців, а часто-густо і від браконьєрів захищають.
Голова міськрайонної організації УТМР В’ячеслав Данкевич та старший єгер Бердичівського району Віктор Рибак – мисливці зі стажем. Обох у полюванні, перш за все, приваблює можливість поспілкуватися з природою. Тільки одному більше до душі лисицю переслідувати, а іншому – качку вистежувати.
В’ячеслав Данкевич, голова ради Бердичівської міськрайонної організації УТМР: «За часів, коли був промисловий відстріл, доводилося стріляти лося й кабана. Але мене завжди приваблювали не копитні й полювання в лісі, а полювання на пернату дичину з доброю легавою собакою».
У справжнього мисливця, розповідають чоловіки, обов’язково має бути рушниця, набої, собака – товариш і помічник, а ще дружина, яка б терпляче зносила усі незручності, пов’язані з чоловіковим захопленням.
Віктор Рибак, старший єгер Бердичівського району: «Моя жінка вже 37 років це терпить. Лише уявіть: щовихідних я збираюсь на полювання, вона дає з собою їжу. А є такі сім’ї, де з синами ходять, так що зібрати харчі на трьох мужиків – це досить відчутно для сімейного бюджету. Але наші дружини на це йдуть, бо знають, що полювання – то наша велика любов і життя».
Мисливська фортуна того дня так і не посміхнулась: жодної качки не те що підстрелено - помічено не було, так що усі набої лишились на місці. Втім, один постріл усе ж таки пролунав: мисливці дозволили журналісту зі справжньої рушниці поцілити в імпровізовану мішень.
В’ячеслав Данкевич, голова ради Бердичівської міськрайонної організації УТМР: «Якщо жінка на полюванні, то вдачі не буде. Крім того, головне завдання мисливця – не вбити, а насолодитися спілкуванням з природою. А з віком ще й шкода стає пташку, тож рука сама на постріл не здіймається».
На пернатих, кажуть мисливці, можна буде полювати до кінця жовтня. А в листопаді почнеться мисливство на пушних звірів.