Їхня адреса — Радянський Союз

Як добре, що є такі люди, як аналітик сайту Караван. Саме вони забезпечують прогрес суспільства, бо вміють "ясно бачити" , не мовчать...  і не брешуть. Дякую дорогому    .... (не називаю на ім’я та по батькові, зберігаючи інкогніто)   за те, що можна розмістити в останній день року класну роботу про проблеми лісового сектору: Ви даєте надію на те, що управління лісовим сектором України в новому році буде професійнішим.  З Новим роком! М.П. 

У всякому разі щодо наших чинних стандартів, так це точно. Кажуть, радянська епоха безповоротно пішла. Де там, вона міцно сидить у нас. Більше того, вона нам будувати й жити допомагає в прямому сенсі цього слова. Країни Рад уже давно немає, а ми все живемо за «заповітами Ілліча», тобто за радянськими стандартами. Радянські стандарти, треба віддати їм належне, були відпрацьовані на совість. Їх береш до рук як кримінальний кодекс. Перший же рядок гласить: «Недотримання стандарту переслідується за законом». Прочитаєш його й одразу перейнятий вірнопідданськими почуттями. Мабуть, магія цієї фрази досі діє на наших чиновників, і вони свято дотримуються вимог радянських стандартів.

А даремно, часи-то змінилися. Найголовніше в цих змінах - економіка з планових рейок перейшла на вибоїни ринкової економіки, яка ставить зовсім інші вимоги до стандартів. Якщо раніше Держплан думав за всіх і нам у принципі було по барабану які там стандарти діють: що дали, тим і користувалися, а стандартами більше керувалися самі чиновники. Інша річ тепер, коли кожне підприємство, підприємець мають думати й діяти самостійно. Більше того, вони мають взаємодіяти з десятками інших підприємств. При цьому будь-яке підприємство хоче за свої кровні гроші гарантовано отримувати якісний товар і в належній кількості. У цьому йому допомагають різноманітні нормативно-правові документи, зокрема — державні стандарти.

Для прикладу розглянемо лісову галузь. Згідно з Лісовим кодексом України:
Ліси, що перебувають у межах території України, є об’єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Виходить, що нібито кожен громадянин України має право власності на ліс, але водночас це право здійснюють державні органи в особі чисельної дружини чиновників. Як ці сучі діти здійснюють наше право, ми всі добре знаємо з розділу скандальної хроніки. У нас, хто чим керує, той те вже вважає своїм. Цій чиновницькій дружині також потрібні нормативні документи, які б полегшували йому тяжкий тягар управління. Причому такі, які б давали йому великі повноваження щодо тлумачення цих нормативів і забезпечували б їхнє виняткове право власності. Якщо виходити з цих позицій, то радянські стандарти якнайповніше відповідають вимогам наших чиновників, оскільки свого часу вони для чиновників і писалися. Влада змінилася, а чиновники за своєю суттю залишилися тими самими.

Кажуть, в Європі стандарти кращі. Так там вони писалися споживачами та для споживачів. А наші чинні стандарти писалися від імені держави та для чиновників. А що може написати ведмідь для зайців? Тридцять із лишком років тому, коли розроблялися нині чинні ГОСТи, і уявити не могли якихось інших споживачів, окрім державних підприємств. А з державними підприємствами в нас розмова на військовий манер завжди була короткою. Тому й стандарти було написано сухо, лаконічно, як військові статути.

А статут, як кажуть в армії, книжка червона — без неї життя марне. Так ось, щоб у чиновників життя не було марним, вони через Міждержавну Раду зі стандартизації, метрології та сертифікації зняли з усіх радянських стандартів строки з обмеження їх дії, і вони стали безстроковими, як біблійні заповіді.
Кому спаде на думку переписувати біблію? Так само вони думають і про старо-нові стандарти. Вони їх цілком влаштовують.

Візьмемо, наприклад, таблиці визначення обсягу колод ГОСТ 2708-75, яким скоро виповниться 100 років. Справа не в такому солідному віці. Таблиця множення, наприклад, набагато старша, а діє досі. Просто таблиці ГОСТ 2708-75 складено з великими похибками, з якими раніше можна було миритися, а зараз це робити небажано й навіть шкідливо. Як відомо, існує багато методів визначення обсягу деревини, основними з яких є:
метод серединного перерізу (метод Губера);
метод кінцевих перерізів;
секційний метод;
метод верхнього діаметра та середнього збігу;
метод верхнього діаметра та нормального збігу.

Усі перелічені методи є на сьогодні найточнішими. Хто сумнівається, може пересвідчитися в цьому на практиці й при цьому відчути себе дослідником. Наприклад, узяти випадкову вибірку колод, чим більше, тим краще. Для достовірності результатів рекомендується не менше 500 колод, але щоб відчути різницю в методах вимірювання, достатньо й 150 колод. Заміряємо діаметр кожної колоди в трьох місцях: у верхньому зрізі, посередині та в нижньому зрізі. Діленням різниці діаметрів нижнього та верхнього зрізів на довжину колоди визначаємо збіг кожної колоди. Потім за діаметрами та за відповідними таблицями обчислюємо обсяг кожної колоди, порівнюємо результати й думаємо. При цьому побачимо, що всі однакові за верхнім діаметром колоди матимуть однаковий обсяг. Ті самі колоди, заміряні за серединним перерізом, матимуть різний обсяг, який залежатиме від збігу конкретної колоди. Виходить, що метод серединного перерізу найточніший, а найбільші похибки (+/- 10%) дає метод визначення обсягу за таблицями ГОСТ 2708-75.

Похибки у визначенні обсягу круглих лісоматеріалів

На пароплавній партії (Волго-Балт) похибка може становити близько 400 куб. м. (див. нижче)

Документальне підтвердження у похибках заміру

Зазначена диспропорція діє не лише на закордонних територіях, а й на нашій внутрішній території, тільки мало хто над цим замислюється. Якщо метод серединного перерізу такий точний, то чому його не застосовують в Україні? Начебто нормативна база для цього є. Ще в 2001 р. було затверджено й уведено в дію ДСТУ 4020-2-2001. Точніше, напівуведено. У частині, що стосується штабельного заміру, він широко застосовується на практиці, а ось у частині серединного перерізу коса заміру наткнулася на бюрократичний камінь. Як зазвичай, хто не хоче, той причини завжди знайде. Як контраргументи було висунуто відсутність можливості розкочувати колоди для обміру на нижньому складі, відсутність лісових вимірювальних виделок і ... відсутність бажання в чиновників упроваджувати цей прогресивний метод заміру круглої деревини.
— Втрачаємо-с на обсязі...

Звісно, втрачаємо, тільки на обсязі втрачають споживачі, а чиновники втрачають додатковий прибуток на похибках, який у масштабах країни може становити вражаючу суму. А хто ж відмовиться від дармового прибутку, якщо до того ж нікому за це нічого не буде. Усе згідно з ГОСТом. На цьому стояли й стоятимуть наші чиновники, а для зміцнення своїх позицій придумали конгеніальний хід, схрестивши їжака з колючим дротом. Річ у тім, що можна заміряти й верхній діаметр, а потім за допомогою математичної формули можна вийти й на середній діаметр з урахуванням збігу (нормального чи середнього). Наші не стали морочитися математикою, а нітрохи не завагавшись постановили в разі неможливості застосування методу серединного перерізу визначати обсяг за верхнім діаметром і ... таблицями обсягів ГОСТ 2708-75.

Ай, молодці! Додатковий прибуток продовжує текти в один бік, а похибки в замірах разом із нестачею в обсязі деревини — в інший.

Виникає сакраментальне запитання:
— Доки це триватиме?
— Вам же сказали вічно — значить вічно.

Але ніщо не буває вічним. Ще Давид сказав: «Усе минає. І це мине»

Уже почали нарікати великі імпортери. Раніше на підйомі ринку та ажіотажному попиті на деревину вони вільно компенсували збитки, пов’язані з похибками заміру лісу. Тепер же в кризових умовах, коли попит упав до нуля, а ціна знизилася до собівартості, вони стали рахувати кожен цент і оптимізувати свої витрати. На перший план миттєво висунулися проблеми з похибками у визначенні обсягу й ще більші похибки у визначенні якості круглих лісоматеріалів. А це питання якраз стандартизації, на які, як і на ліс, наші державні органи мають монопольне право. Є такий Технічний комітет України зі стандартизації лісових ресурсів (ТК-18 «Лісові ресурси»).
Чи хтось чув про нього? Або бачив якісь нові розробки?
Судячи з того, що ми досі живемо за радянськими ГОСТами, життя зазначеного комітету видається безтурботним і безпроблемним.

Дивує пасивність підприємців. Якщо самі не потурбуєтеся, ніхто за вас турбуватися не буде. У всіх аукціонних договорах як визначення обсягу вказується ДСТУ 4020-2-2001, згідно з яким обсяг круглого лісу цілком законно можна визначати за серединним методом перерізу. Застосовуючи його, особливо на великих діаметрах, можна сильно виграти в обсязі й заощадити гроші. Чи хтось бодай спробував це зробити?

Так само імпортери круглого лісу згідно із Законом України «Про стандартизацію» можуть обмір деревини проводити за методом Губера. Можна-то можна, але ніхто цього не робить. А це вже питання менталітету й психологів.

Цікаво, що Захід, який нам завжди багато допомагає й наразі надає велику підтримку у розробленні грамотної лісової політики в рамках програми ФЛЕГ, більше стурбований нашими проблемами, ніж ми самі. Як уже говорилося, на Заході нормативну базу формували споживачі спільно з державними органами. Нам потрібно йти тим самим шляхом. Тим паче що й винаходити нічого особливого не треба. Достатньо ознайомитися з передовим досвідом сусідніх країн і рекомендаціями міжнародних комітетів зі стандартизації. Усе придумано вже до нас, нам залишається як у магазині лише вибрати відповідний товар.

І в жодному разі не можна віддавати безконтрольно всю владу чиновникам. Зокрема й у розробленні нових стандартів. Там, де питання стосується всього суспільства, саме суспільство й має вирішувати. Бюрократичній системі треба протиставити свою громадську галузеву систему у вигляді асоціації чи спілки. У великого бізнесу така асоціація є, і вона досить успішно вирішує свої питання. Але лише свої. Середній і малий бізнес, на жаль, роз’єднаний, а їх тьма-тьмуща. А як відомо ще з римських часів, хто розділяє, той і володарює. Тому давно назріла потреба об’єднатися всім деревопереробникам з метою вироблення спільної програми дій щодо доступу та забезпечення лісовою сировиною, вдосконалення нормативно-правової бази, вироблення єдиної корпоративної політики та багато чого іншого, що полегшило б діяльність кожного підприємця окремо.

Давно назріла потреба в створенні в Україні незалежного експертного центру на кшталт ТОВ «Лісексперт» у РФ. Потреба в його створенні викликана тим, що у зв’язку зі слабкою нормативною базою та ще слабшим виконанням її вимог вантажовідправниками багато великих фірм, що працюють із круглим лісом, зазнають великих збитків, які вимірюються мільйонами доларів. Щоб якось розв’язати цю проблему, вони змушені утримувати служби приймання лісу. Працівники цих служб здійснюють контроль якості й приймання лісу в портах, а також виїжджають у місця відвантаження лісу. При цьому кожна така служба вариться у власному соку. Краще довіритися професіоналам, але їх поки що немає.

Сосновий пиловник відібрано та промарковано споживачем

Сортування й маркування цього дуба також здійснював споживач

Ну, а ГОСТи — це не самоціль, а лише засіб, який має обслуговувати практику, а не бути їй палицею в колесі. Нині чинні ГОСТи якраз такою палицею й є, оскільки вони абсолютно не відповідають вимогам споживачів і продовжують служити Радянському Союзу.
Чому впав СРСР?
Тому що над упровадженням нового та передового трудилися одиниці, а над ігноруванням нового та передового працювали мільйони. Протиборчі сили були надто нерівні.
Тому, поки в нас мільйони не оволодіють новим і передовим, успіху нам не бачити.