Безмежне: ріки Америки, дикі й мальовничі

Понад сорок років маловідомий федеральний закон охороняє в США сотні водних артерій. /Перед нами вже інші завдання: не зберегти ріки в первозданному, дикому стані, а просто, тобто - якось зберегти, бажано  дозволивши доступ до їхніх берегів простим громадянам України М.П./ На фото: Річка Тінайгук. Передгір’я Арктичного національного парку та заповідника, Аляска. Річка завдовжки 71 кілометр охороняється з 1980 року. Автор: Майкл Мелфорд

Середній Рукав Лососевої річки не стільки річка, скільки буйна вільна водна стихія. Вона спадає й вирує, крутиться й піниться майже на всьому своєму 170-кілометровому шляху, що проходить заказником Френк Черч–Ріка без Повернення – найбільшим у 48 континентальних штатах (площа 950 тисяч гектарів). Заказник так названо за ущелиною річки Салмон (Лососевої) і на честь сенатора з Айдахо, який і пробив закон, що забороняє промислову діяльність на значній частині цього величезного річкового басейну. Природа залишається недоторканою, жодна гребля не перегороджує річку.

Середній Рукав річки Салмон. Національний ліс Салмон-Чаллис, Айдахо. 167 кілометрів перебувають під охороною з 1968 року. Автор: Майкл Мелфорд

Лососева танцює у своєму каньйоні Ріки без Повернення так само, як 10 тисяч років тому, коли відступив льодовик. Навесні – це бурхливий, повалюючий дерева потік. Наприкінці літа – ледь помітний кришталево-прозорий струмок. Сьогодні цей каньйон – одне з найграндіозніших видовищ у Сполучених Штатах, порожиста річка щороку приваблює тисячі туристів. Але 60 років тому її майбутнє, як і майбутнє сотень інших річок країни, виглядало інакше. Більшу частину минулого століття уряд, здавалося, планував перекрити загатами буквально всі великі ріки країни, приборкавши їхню енергію, щоб отримати електрику, воду для зрошення, навігації та каналізації, а також запобігти повеням. Будівельна вакханалія з особливим розмахом ішла на посушливому Заході, навіть Великий каньйон хотіли затопити. Лише на Середньому Рукаві Армійський інженерний корпус (федеральне управління США, що відає великими будівельними проєктами) відвів п’ять майданчиків для зведення гребель. Річку так і перетворили б на ланцюг штучних водойм, якби не двоє братів, яким вдалося зупинити бетонний марш.

Закон про дикі та мальовничі ріки спочатку захищав лише вісім річок. Сьогодні в охоронний список входять понад 200 річок у 39 штатах і на острові Пуерто-Рико.

Легендарний учений, знавець дикої природи Джон Крейгхед, якому зараз 95, і його покійний брат-близнюк Френк прославилися своїми новаторськими дослідженнями ведмедів-грізлі в Єллоустонському національному парку, а також численними статтями та документальними нарисами, опублікованими Національним географічним товариством. Їхня діяльність, що порушувала всі канони, підготувала ґрунт для порятунку від винищення багатьох видів, що мешкають у Сполучених Штатах. Але, за словами самого Джона Крейгхеда, найбільше досягнення його довгого й славного життя – це ухвалення Закону про дикі та мальовничі ріки.

Появі цього документа передувало десятиліття доповідей, лекцій і політичних дебатів, і коли 1968 року президент Ліндон Джонсон підписував закон, авторами багатьох параграфів були брати Крейгхеди. У своєму первісному вигляді закон захищав лише вісім річок і вузькі буферні зони навколо них від будівництва гребель і господарського використання. Сьогодні в охоронний список входять понад 200 річок у 39 штатах і на острові Пуерто-Рико.

На фото: Річка Рог в Орегоні – одна з перших восьми річок, захищених від будівництва гребель законом 1968 року. Автор: Майкл Мелфорд

На фото: Річка Аллагаш. Місячне світло ллється на березове каное, що пливе річкою Аллагаш у заказнику штату Мен. Автор: Майкл Мелфорд

Зараз пам’ять частенько підводить Крейгхеда, але якщо запитати його, яка з річок особливо надихала його на створення закону, він, не замислюючись, відповість: Середній Рукав річки Салмон. Ми з моїм сином Семом якраз збиралися сплавитися нею й вирішили дорогою відвідати Крейгхеда в його будинку в Міссулі, штат Монтана. Коли ми збиралися йти, старий подарував Сему з десяток принад, що імітують павуків і призначені виключно для мешканця Середнього Рукава – лосося Кларка. «Знаєш, таку принаду в магазині не дістати», – сказав він Сему, хитро посміхаючись...

На фото: Витоки річки Снейк. Національний ліс Бріджер-Тетон, Вайомінг. 624 кілометри охороняються з 2009 року. Автор: Майкл Мелфорд

На фото: Річка Аллагаш. Округ Арустук, штат Мен. 149 кілометрів охороняються з 1970 року. Автор: Майкл Мелфорд

Лише з другої спроби наш пілот зміг прорватися крізь туман, що розтікся в глибоких долинах заказника Френк Черч, нескінченні пасма якого, порослі, наче бородою, білостовбурними соснами, зберігають його від зовнішнього світу. Але вже до полудня наша група з 20 осіб слухала біля ревучої річки, як археолог Дайан Юп із племені шошонів – банноків розповідає про свій народ.

Їдці Овець, як називали себе банноки, тисячоліттями жили на берегах річки, поки американська кавалерія не витіснила їх звідти. Дайан просила нас із повагою ставитися до старих індіанських стоянок, що збереглися майже на кожній річковій терасі, а також до численних наскельних малюнків, що прикрашають стіни ущелин. Серед них були й червоні відбитки дитячих долоньок. Потім вона напутила нас згідно з ритуалом шошонів: побажала щасливого шляху річкою та безхмарної подорожі життям.

День видався сирий. Тому я поклав око на великі й сухі рафти. Але Сем вибрав пару надувних каяків: для 11-річного хлопчака немає більшого щастя, ніж стрибати по річці на цих величезних шинах. Він ніколи ще не сплавлявся через пороги й невдовзі виявив, що керувати маленьким каяком – заняття нелегке. Ми боролися зі зустрічним вітром, наштовхувалися на каміння й гребли з усіх сил, щоб не відстати від рафтів. Але попри втому, Сем вискочив на берег підстрибом.

Чумацький Шлях тієї ночі заполонив усе небо: у його сяйливому куполі ми навіть не змогли відшукати Великий Віз. Сем заснув рано, а я спустився до води послухати нехитру пісню річки. Щось плеснуло біля самих ніг, і коли я навів на це місце ліхтар, то побачив рибку, що металася по мілководдю, – місцевий вид чавичі. Чавича годувала Їдців Овець багато століть. Щороку десятки тисяч рибин приходили нереститися на Середній Рукав; але зараз вісім великих гребель на річках Снейк і Колумбія збирають страшну данину на 1500-кілометровому шляху чавичі до моря.

На жаль, визначення річки як дикої та мальовничої не гарантує того, що вона залишиться незайманою. Уже кілька найулюбленіших річок американців потрапили до списку найвразливіших водних артерій, що щороку оновлюється групою захисників природи «Американські ріки». Туди, наприклад, входить річка Четко в Орегоні, де золотодобувачі збираються осушити деякі найкращі для нересту лосося місця. Колишній віцепрезидент США Волтер Мондейл, співавтор Закону про дикі та мальовничі ріки, так говорить про річку Сент-Крой, що протікає неподалік від його літнього будинку в Міннесоті: «Якщо цю річку занапастять, то зроблять це за допомогою дрібниць. То тут міст спорудять, то там лінію електропередачі проведуть. І загрози ховаються повсюди, – додає він. – Їм повсюди треба протистояти. Підіть до однієї з неохоронюваних річок на північному сході чи півдні й подивіться: усі вони жахливо брудні».

Річка моєї юності з промовистою назвою Тар (Смола) у Північній Кароліні – одна з них, хоча в дитинстві я та мої друзі не знали, що все може бути не так. Ми ловили окуньків серед пляшок із-під газованої води та відбілювача, що плавали в кожній затоці. Ми стріляли качок, що зграйками здіймалися з тихих заток, де валялися викинуті пральні машини й покришки. Ми бродили по воді, коли вона ставала нам по коліно, вдихаючи слабкий запах стоків заводу, що стояв вище за течією...

На фото: Річка Мерсед. Йосемітський національний парк, Каліфорнія. 184 кілометри, під охороною з 1987 року; ще 13 кілометрів – з 1992 року. Автор: Майкл Мелфорд

На фото: Річка Овайхі. Заказник Річка Овайхі, Айдахо. 193 кілометри в Орегоні охороняються з 1984 року, ще 108 кілометрів – з 1988 року; 275 кілометрів в Айдахо – з 2009 року. Автор: Майкл Мелфорд

На фото: Річка Чаттуга. Національний ліс Сомтер, Південна Кароліна. 94,5 кілометра; охороняються в Північній і Південній Кароліні та Джорджії з 1974 року. Автор: Майкл Мелфорд

Зараз здається, що всі ці загрози залишилися десь далеко – за багато кілометрів від прозорих і чистих вод Айдахо. Наступного дня сонце піднялося над Середнім Рукавом, перетворивши його на мерехтливу нитку смарагдів. Снігові барани приєдналися до нашого сніданку. Білоголові орлани й беркути сердито стежили за всім з висоти, а оляпки перепурхували зі скелі на скелю. Провідники наповнили посудини водою з джерела, що било прямо на шляху, а наші товариші-рибалки ледве встигали знімати з гачків голодну форель. Ми наче опинилися в Америці минулого, коли кожна річка була чистою, з неї можна було пити, і вона була сповнена життя.

Після сніданку на жорствяній обмілині я вмостився в тіні й став дивитися, як син бореться з вудилищем для лову на мушку: як це зазвичай буває з новачками, Сем орудував ним як батогом. Але поступово він освоївся, і «мушка-павук» Крейгхеда впала в привабливий вир. Сем був так задоволений собою, що не помітив, як із глибини з’явилася переливчаста торпеда. І лише намагаючись підсікти волосінь, він зрозумів, що зачепив на гачок живу й дихаючу динамо-машину. І це не було відеогрою, і риба не була віртуальною. Босий хлопчик проти потужної й досвідченої рибини – початок найдавнішого протистояння. Бронзове чудовисько стрімголов мчало до берега, це був знаменитий місцевий лосось у франтівському червоному кушаку.

На фото: Річка Тлікакіла. Національний парк і заповідник Озеро Кларк, Аляска. 82 кілометри перебувають під захистом з 1980 року. Автор: Майкл Мелфорд

Сем сяяв від щастя, було видно, що він повністю потрапив під вплив Крейгхеда. Якось я запитав Крейгхеда, чому дикі ріки так багато значили для нього, очікуючи, що, настроївшись на філософський лад, він заговорить про необхідність природних явищ у дедалі штучнішому світі. Але він знизав плечима й сказав: «Та просто ріки мені дуже подобаються».

Автор: Джоел К. Борн, молодший Фотографії: Майкл Мелфорд
Джерело: National Geographic, січень 2012