Час вовка
Вовк - символ свободи й незалежності (див. заголовне фото): тому його люблять і ненавидять... Лютий - час вовка: новин про нього цього місяця буде багато... М.П.
Сіра напасть
Збитки, завдані вовками, у Сибіру обчислюються десятками мільйонів рублів
Оксана Грибанова, Чита - Кизил - Улан-Уде
"Російська газета-Тиждень" - Східний Сибір №5695
01.02.2012, 10:59
Кілька років тому в Балахтинському районі мисливствознавцю та його помічникам вдалося вчасно вистежити й знищити зграю, що прийшла з тайги, - вовки не встигли дібратися до місцевих домашніх тварин.
Фото: Валерій Бодряшкін
Уже багато років у Східному Сибіру не ведеться масштабного й планомірного регулювання чисельності вовків.
У результаті хижаки серйозно підірвали свою традиційну кормову базу - повибивали в тайзі, степах і тундрі диких копитних тварин. І тепер голод жене сіру напасть до сіл і селищ - ближче до домашньої худоби. Боротьбу з ними ведуть здебільшого сільські жителі, покладаючись на власні сили та кошти. Допомога влади поки що недостатня.
Навала гібридів
Тваринники Забайкальського краю відзначають небачену активність вовків - з початку 2012 року в господарствах регіону зареєстрували понад сто випадків нападу диких звірів на худобу. Загалом же збитки від "візитів" хижаків щороку обчислюються десятками мільйонів рублів.
Особливо лютують вовки на території Агінського Бурятського округу та Шилкінського району Забайкальського краю. Але найнесприятливіша ситуація в селищі Могойтуй Акшинського району, де вовки практично щодня нападають на домашніх тварин. За даними міністерства сільського господарства та продовольства Забайкалля, лише в січні нинішнього року вовки перерізали понад 150 голів худоби. За уточненими відомостями Держветслужби регіону, усього з початку зими хижаки задушили 47 голів великої рогатої худоби, 823 вівці та кози й 27 коней.
Згідно з попередніми підрахунками, нині в Забайкаллі мешкає близько п'яти тисяч вовків, що перевищує нормальну популяцію майже втричі. Тваринники стверджують, що останнім часом чисельність хижаків значно зросла. Проте представники Держмисливслужби цю інформацію спростовують. За словами заступника керівника відомства Віктора Куйдіна, зараз у вовків триває гін, тому тварини особливо активні, але це зовсім не означає, що помітно збільшилася їхня чисельність.
Останнім часом у Забайкаллі, крім вовків, на худобу нападають ще й гібриди, так звані вовкособи. На початку цього року від цих тварин серйозно постраждали деякі чабанські стоянки в степах Приононня. Вовкособи, найімовірніше, з'явилися внаслідок схрещування диких вовків зі службовими собаками (здебільшого вівчарками) внутрішніх або прикордонних військ, випущеними на волю в 90-х роках через брак корму. Сьогодні кількість здичавілих чотириногих, за версією забайкальських мисливців, сягає кількох сотень. Поки що не зрозуміло, як саме боротися з цією напастю. Гібриди, на відміну від диких тварин, не мають генетичного страху перед людьми, тому вони можуть бути особливо небезпечними. Собак, наприклад, "новоспечені" хижаки знищують нарівні з худобою.
Кулею та отрутою
Тим часом влада Забайкалля намагається впоратися з "тваринною" проблемою, наскільки вистачає сил і можливостей. У 2011 році на винищення вовків із крайового бюджету було виділено понад чотири мільйони рублів. Виходячи із затвердженої ставки, а субсидія на одну добуту тварину становить п'ять тисяч рублів, профінансовано відстріл мисливцями 865 вовків. У 2012 році на винагороди влада планує витратити два мільйони рублів. Не виключено, що протягом року суму буде збільшено. До того ж у Держмисливслужбі вперше цього року закупили спеціальні хімікати, так звані гранули з ремофіном. Ця отрута була розроблена в Росії й спочатку застосовувалася для регулювання чисельності бродячих собак. Проте в деяких регіонах країни її використовували й для скорочення чисельності вовків. Тепер така практика застосовуватиметься і в Забайкаллі.
Справжнім лихом хижаки стали і для інших сибірських регіонів. Тива, наприклад, як і раніше, залишається регіоном із найвищою чисельністю вовків, а за щільністю поголів'я хижаків республіка посідає перше місце серед суб'єктів Російської Федерації. За останні роки чисельність вовків у республіці значно зросла. За даними зимового маршрутного обліку 2010 року, на території Тиви промишляють 2 397 особин. За даними районних управлінь сільського господарства, у 2011 році в республіці хижаки задерли 390 голів великої рогатої худоби, 3 962 вівці, кози й коні, а також 57 оленів і 33 яки. Для знищення вовків у республіці було створено понад сто бригад, у яких задіяно 462 мисливці-вовкарі. У бригадах 63 автомашини, 7 снігоходів, 57 коней. Крім вогнепальної зброї, мисливці застосовують капкани, петлі, прапорці, які використовуються під час загінного полювання. До слова, у 2011 році об'єднаним силам вдалося винищити 701 вовка, що на 61 відсоток більше, ніж у 2010-му. Такий результат є рекордним для республіки. Проте цього все одно мало - щоб уникнути подальшого загострення "вовчої" проблеми, необхідно відстрілювати від до тисячі хижаків на рік. До слова, за рішенням Уряду Тиви, ухваленим ще в грудні 2009 року, за одного вовка, незалежно від статі та віку, мисливцю виплачується премія - до семи тисяч рублів.
Тим часом влада Тиви підрахувала, що торік збитки від нападу вовків на худобу становили майже 23 мільйони рублів. На боротьбу з хижаками в 2011 році уряд Тиви виділив понад сім мільйонів рублів, зокрема чотири мільйони на винагороду для мисливців.
Вдарити рублем?
Дедалі більше шкодять вовки й сільському господарству Бурятії. Сьогодні в республіці налічується щонайменше 2,5 тисячі сірих хижаків. Допустима ж чисельність для регіону - 900 особин.
В управлінні Росприроднагляду по Бурятії безконтрольне зростання чисельності вовків пов'язують із забороною на використання отрути - цей захід запровадили 2005 року. Не стимулює мисливців і невелика премія - за вовче життя платять 5 000 рублів, що навряд чи дає змогу окупити витрати на відстріл звіра. Нещодавно на засіданні в президента Бурятії В'ячеслава Наговіцина прозвучала пропозиція збільшити розмір винагороди до 10 тисяч рублів. Цю ініціативу підтримали й депутати Народного Хуралу Бурятії. Але остаточне рішення щодо розміру премії поки що не ухвалено.
Проте зрозуміло, що витрати на винищення хижаків не співмірні зі збитками, які вони завдають. Якщо взимку 2010 року, за даними Росприроднагляду, вони становили 11 мільйонів рублів, то за аналогічний період 2011 року - вже 19 мільйонів. Лише за останній місяць хижаки занапастили понад десяток голів великої рогатої худоби та понад сотню овець.
Нині голови районів Бурятії розробляють власні заходи заохочення мисливців. За словами начальника управління сільського господарства Мухоршибірського району Бурятії Гендена Генінова, зараз селянські (фермерські) господарства та сільгосппідприємства намагаються не пасти, а тримати худобу на прив'язі, бо вовки ні вдень, ні вночі не дають спокою. Активна боротьба з хижаками не ведеться, бо в районі немає штатних мисливців. До речі, за вбитого вовка в Мухоршибірському районі стрільцю належить нагорода - живий баран.
Думка
Трофімов Сергій Іванович, мисливець із 40-річним стажем (Красноярськ):
- Побутує думка, що вовки - "санітари" лісу, знищують лише слабких і хворих тварин і тим самим "оздоровлюють" поголів'я диких копитних тварин. Це брехня. Вовки завжди вирізають насамперед молодняк, потім, якщо можуть, знищують міцних і здорових оленів, лосів, кіз. Коли в тайзі чи степу стає порожньо, не гребують жодною дрібною дичиною. А потім голодні вовки йдуть до людського житла й вирізають худобу.
Найефективніший спосіб скорочення поголів'я сірих хижаків - полювання на них із вертольота. Я відстрілював вовків на півночі Красноярського краю, в Якутії, Казахстані. У 70-80-ті роки цим займалися планомірно, що дозволяло підтримувати розумну популяцію вовків. Варто було надійти з району тривожному сигналу - незабаром туди прилітав Мі-2 або Мі-8 з досвідченим екіпажем і добрим стрільцем. Траплялося, за один виліт брали всю зграю, клали по 10-15 штук.
Сьогодні година польоту вертольота коштує стільки, що таке полювання стало дуже рідкісним явищем. Може, це й добре - у нинішніх вовків зник генетичний страх перед шумом вертольота, і вони легко підпустять під постріл. Раніше-то вони були дуже обережні. Якось ми поклали на снігу всю зграю - у крихітний, з кількох дерев, переліток пішли тільки материй вовк із вовчицею. Нікуди їм сховатися. Облетіли - не бачимо сірих. Тільки впритул, зблизька, розгледіли - стоять вовки на задніх лапах, притиснувшись до темних стовбурів дерев, маскуються. Так і не вигнали ми їх під постріл.
http://www.rg.ru/2012/02/01/reg-sibfo/volki.html
Вовки з Литви прийшли в Поріччя поїсти
01.02.2012 Альона СІНЕВИЧ
Дику зграю ганяли три дні / з вишок, вертольотів і великим озброєним натовпом... М.П./
Минулого тижня зграя вовків із Литви перейшла кордон в районі порічанських лісів, сподіваючись поживитися на білоруському боці. Але сліди «перебіжчиків» на свіжому снігу помітили мисливці. Зграю переслідували три дні.
Лосі рятують вовків
Ми завантажилися в УАЗ і їдемо в ліс біля села Глушнево. Саме там працівники Порічанського мисливського господарства заздалегідь вивісили мотузки з прапорцями. Обклали прапорцями територію колом близько 5 кілометрів — на цій ділянці ховаються хижаки. Як виявилося, вовки не можуть подолати перешкоду, бо чують запах людини. Щоправда, часто їх рятують лосі, яким усі обмежувачі нізащо, — вони просто розривають мотузку й ідуть далі своєю дорогою.
Підстрибуючи на вибоїнах, ми швидко їдемо засніженою лісовою дорогою, щоб не згаяти звіра. Ранок, надворі як слід не розвиднілося, але мисливці помічають сліди тварин прямо з вікна автомобіля.
— Тут лось перейшов дорогу, і там теж, а он кабанячі сліди, — нічого не випускає з уваги начальник мисливського господарства Володимир Альхімович. — Зайців так багато, що скоро цілі стежки витопчуть.
Поруч із кожним мисливцем лежать рушниця та картеч «вовча радість» діаметром 6,5 міліметра.
— Не страшно йти на хижака?
— Звикли вже, — відповідає лісничий Порічанського лісництва Володимир Герук. — На мене скільки разів кидалися поранені вовчиці, головне — вчасно вистрілити.
Виходимо на лісову дорогу. Ліс навколо дивовижно гарний, ялинові та соснові лапи зігнулися під вагою пухнастих сніжних уборів. Від незвичної тиші дзвенить у вухах, навіть сніг не рипить під ногами. Мисливці раді — можна нечутно підібратися до звіра.
Дорослі вовки прийняли вогонь на себе
Полювання починається рано-вранці, а закінчується надвечір. Приїхавши на місце, мисливці діють за планом. Четверо вирушають шукати звіра й заганяти його на Володимира Альхімовича, який пізніше займе місце на вишці.
— Вовк — дуже розумна тварина, — розповідає Володимир. — Щойно він відчує переслідування, зграя одразу кидається врозтіч, щоб хоч хтось урятувався для продовження роду. За слідами бачу, що наш виводок попрямував назад до Литви.
Із заповідника Чапкяляй у порічанські ліси прийшла зграя: двоє дорослих і четверо молодих. Першого дня мисливці вийшли на слід матерого вовка. Володимир Альхімович першим же пострілом поранив тварину, але звір зумів сховатися в заростях, перейшов прапорці й попрямував у бік Литви. Мисливець пішов слідами, як раптом великий самець вискочив йому назустріч — мабуть, зрозумів, що на трьох ногах урятуватися не вдасться. А можливо, ватажок просто до останньої миті відводив за собою переслідувачів…
Першого дня полювання добули ще двох тварин — доросту вовчицю, потім молоду.
Другий день полювання закінчився безрезультатно. «Вовкарі» бачили молодого вовка в лісі, ганяли його до темряви, але він зумів піти від переслідування. Добули його лише на третій день.
Навіщо бабусі серце вовка
Мисливствознавець Порічанського мисливського господарства Валдас розповідає, що раніше селяни купували в мисливців серце вовка. Вважається, що його використовують у нетрадиційній медицині під час лікування епілепсії.
У Білорусі вовк перебуває поза законом і занесений до списку «шкідливих» або «небажаних» видів. По всій країні щороку відстрілюють 700–800 тварин. Правилами полювання дозволено винищувати вовків протягом усього року, незалежно від місця, їхньої статі та віку, без ліміту, на всій території, навіть у заповідниках, за допомогою автомобілів, снігоходів, вертольотів, будь-якими іншими способами (крім загальнонебезпечних). Водночас у країнах Євросоюзу полювання на них майже повністю заборонене. Наприклад, у Литві дозволено відстрілювати 5 тварин на рік.
Із литовського заповідника вовки йдуть до нас підкріпитися. Але вони приречені. Під час полювання врятуватися вдається одиницям. Після триденного полювання двом щенятам із великого виводка вдалося піти за прапорці й зникнути — найімовірніше, в заповіднику. Тільки вони з усієї зграї залишилися живими. І, можливо, стануть батьками нових виводків.
Вважається, що вовк убиває молодняк сарн, кабанів, лосів. Скарг на те, що вовк «роздер» домашню живність у сільських жителів або на фермах, практично немає.
Довідка «ВГ»
Сезон полювання з прапорцями настає, коли випадає сніг.
Підготовка полювання з прапорцями на вовка починається з того, що на найбільш підходящому місці (наприклад, на узліссі) викладається принада. Потім через певні проміжки часу вовкарі перевіряють, чи був звір на місці прикормки. Мисливці обходять його колом, проте тримаються на певній відстані й не підступають надто близько.
Бригада на чолі з обкладачем оточує місце денного лежання звіра й установлює прапорці. Розпорядник полювання (обкладач) розподіляє стрільців по периметру оточеної ділянки й визначає ймовірний сектор обстрілу для кожного мисливця.До речі
У Порічанському мисливському господарстві щороку відстрілюють від 3 до 7 вовків. Цікавий збіг: начальник господарства Володимир Альхімович за 28 років роботи добув 28 хижаків.
http://vgr.by/home/sreda-obitaniya/8333-news-volki
Зграя вовків прийшла в карельське місто Піткяранта
1 лютого 2012 року
Зграя вовків проникла на вулиці карельського міста Піткяранта й намагалася накинутися на кількох місцевих жителів; поліцейські, що прибули вчасно, відігнали вовків, застреливши двох із них.
"У понеділок уранці надійшов тривожний дзвінок на телефон черговому відділу поліції. Перелякана людина повідомила, що на неї щойно намагалися накинутися вовки. Відбувалося це не в лісі, а на вулиці Паркова міста", - повідомляє у вівторок управління позавідомчої охорони при республіканському МВС.
За вказаною адресою виїхав наряд поліції. У дворі будинку співробітники побачили кількох вовків, які стерегли двері під'їзду, де ховалися люди. На автомобіль поліції звірі спочатку не звернули уваги, і лише коли поліцейські вийшли з машини, один із вовків кинувся на них.
Охоронці порядку кілька разів вистрілили в тварину, вовк упав, після чого зупинилися й інші члени зграї.
Коли інший вовк знову спробував кинутися на поліцейських, ті знову були змушені стріляти. Лише після цього зграя вирушила в бік лісу.
За фактом застосування вогнепальної зброї призначено службову перевірку.