“У нас витратне, низькорентабельне, неконкурентне тваринництво”, —

вважає Василь Лисовенко (63), генеральний директор корпорації “Укрзооветпромпостач” (м. Київ; виробництво комбікормів, преміксів, кормових добавок, концентратів, ветеринарних препаратів; з 1991 р.; понад 500 осіб)

— Ваша компанія виробляє преміксі, кормові добавки та спеціальні комбікорми. Чим зумовлене таке позиціонування?

— Корпорація багато років займалася виробництвом ветпрепаратів для тваринництва. Однак ми виявили, що на ринку існує потреба в преміксах, оскільки вітчизняний продукт на ньому практично був відсутній, а імпортний переважно був сумнівної якості. Ось ми й посіли у 2000 р. цю нішу.

— Скільки вітчизняних виробників та імпортерів працюють в Україні в сегменті преміксів і кормових добавок? Наскільки висока тут конкуренція? Чи імпортують премікси холдинги, чи купують на ринку?

— 35-40% товару на ринку виробляють 6-7 вітчизняних компаній. Решту ввозять з-за кордону вітчизняні імпортери та дочірні підприємства зарубіжних виробників — усього близько 10 великих компаній. Хоча, в принципі, українські гравці здатні збільшити обсяги виробництва у 2-3 рази і повністю задовольнити внутрішню потребу всіх вітчизняних виробників комбікормів — і незалежних, і холдингових.

Конкуренція в сегменті досить висока, і за останні два-три роки нові незалежні виробники тут не з’являлися. Більшість великих холдингів самі імпортують преміксі та кормові добавки.

Але є й такі, які купують їх у вітчизняних виробників. Наприклад, у нас цю продукцію постійно купують такі підприємства, як ТОВ “Агрохолдинг “Авангард”, ТОВ “Українська молочна компанія” та СП ТОВ “Нива Переяславщини”.

Виробники комбікормів рідко займаються випуском преміксів, оскільки для цього необхідно мати складне високотехнологічне обладнання. Крім того, ці продукти вимагають обов’язкового інтелектуального супроводу. У нас, наприклад, працює наукова лабораторія, де група вчених і практиків розробляє рецепти та технології.

Річний обсяг ринку преміксів і кормових добавок можна оцінити в 60-80 тис. т з розрахунку, що в 1 т корму частка преміксів становить 1-5%. При цьому важливо врахувати, що вітаміни, амінокислоти, мікроелементи, адсорбенти та кормові ферменти, необхідні для виробництва преміксів, в Україні не випускаються. Ці інгредієнти ми закуповуємо в Європі.

— Якщо потреба в них зростатиме, чи можна організувати їх виробництво в нашій країні?

— Немає нічого неможливого. Але це наукомістке, капіталомістке й енергомістке виробництво. Щоб воно було рентабельним, обсяги реалізації продукції мають бути великими. Наприклад, вона має постачатися до Європи. Разом із тим у Європі конкуренція на цьому ринку вкрай посилилася, оскільки туди вийшли такі поважні постачальники, як Китай та Індія.

— Скільки і в які напрями інвестувала ваша компанія в останні роки?

— Ми вкладали кошти в будівництво двох заводів з автоматизованими технологічними процесами виробництва преміксів і БВМД (білково-вітамінно-мінеральних добавок), престартерних і стартерних кормів, замінників незбираного молока. Крім того, інвестували в наукові розробки.

— Чи надходили вашій компанії пропозиції від інвесторів, зокрема від агрохолдингів, продати підприємство?

— Надходили. Іноземцям ми відмовили, оскільки їхні умови нас не влаштовували, інші пропонували викупити підприємства з метою конкурентного поглинання. Поки що ми нічого не збираємося продавати. Ми плануємо попрацювати на ринку з інноваційними технологіями виробництва кормів і годівлі тварин.

— Що конкретно ви маєте намір робити на ринку кормів?

— На наших фермах з технологіями годівлі справи стоять не дуже добре. Немає фахівців, а з тих, що працюють, лише деякі добре володіють інноваційними технологіями, решта мають дуже слабке уявлення про корми та годівлю. На невеликих фермах як корм здебільшого використовують подрібнене зерно.

Такі господарства на 1 кг приросту свиней витрачають 7,6 кг кормових сумішей, точніше, цього подрібненого зерна. Водночас найкращі українські підприємства на 1 кг приросту свиней витрачають 2,4 кг збалансованого комбікорму, тобто з 1 кг зерна отримують утричі більше продукції.

Оскільки потреба в збалансованих, якісних кормах зростатиме, над їх виробництвом і просуванням ми й маємо намір попрацювати. Разом з нашими продуктами ми пропонуємо також технології. Надалі плануємо продавати їх за франчайзинговими схемами.

— Як ви оцінюєте перспективи незалежного комбікормового виробництва в Україні? Чи можна інвестувати в такі підприємства? За яких умов?

— Холдинги не зможуть закрити всі ніші у виробництві продуктів тваринництва. Тому перспективи для розвитку в малих і середніх українських ферм залишаються. А отже, є вони й у незалежних комбікормових заводів.

Звісно ж, кожна ферма не будуватиме свій завод, а користуватиметься послугами незалежних виробників кормів. Потрібно враховувати й те, що транспортна логістика дорожчає, а це вимагає, щоб підприємства були розташовані недалеко від ферм.

Тобто виникне потреба в створенні мережі незалежних від холдингів комбікормових заводів, які обслуговуватимуть ферми та населення у своїй зоні. Це буде трохи схоже на колишню систему міжколгоспних комбікормових заводів, але на зовсім новому якісному рівні.

— Українське тваринництво може розвиватися за умови розширення ринків збуту. Але внутрішній ринок обмежений низькою купівельною спроможністю населення, зовнішній — високою конкуренцією та різного роду бар’єрами. Які, на ваш погляд, можливості для розвитку тваринництва в Україні, і наскільки комбікормова індустрія здатна допомогти їх реалізувати?

— За двадцять років незалежності України поголів’я великої рогатої худоби в країні скоротилося в 5,5 раза (у тому числі корів у 3,2 раза), свиней — у 2,6 раза, овець — у 5,4 раза.

При цьому ми завозимо тисячі тонн дешевої м’ясної сировини, часто низької якості. І річ не лише в низькій платоспроможності населення, а й у тому, що у нас неефективне, витратне, низькорентабельне, неконкурентне тваринництво, внаслідок чого встановлюються високі роздрібні ціни на тваринницьку продукцію. Звісно, якщо сільгосппідприємства продовжуватимуть працювати по-старому, використовуючи втричі більше кормів, ніж потрібно, вони врешті-решт збанкрутують.

Я бачу один вихід — переходити на збалансовану годівлю тварин якісними кормами. Це дасть змогу знизити собівартість вирощування тварин на 20-25% і випускати якісну недорогу продукцію, яка користуватиметься попитом не лише на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках. Яскравий приклад цього — вітчизняне виробництво м’яса бройлерів. Наситивши внутрішній ринок, компанії почали збільшувати експорт, долаючи різного роду бар’єри.

— Що мають робити незалежні комбікормові підприємства, щоб бути успішними?

— Одне з основних завдань комбікормового заводу — підвищення рівня конверсії кормів на одиницю продукції. Таким чином, обов’язкова умова — це якісні комбікорми. Фахівці комбікормових заводів також обов’язково мають супроводжувати свої продукти та допомагати партнерам досягати запланованих результатів. Нарешті, комбікормові підприємства мають працювати в одній зв’язці із заводами-преміксерами.