Андрій Портнов: «Ми не пішли на компроміс із правоохоронними органами»

Про документ, важливість якого складно переоцінити, кореспонденту ZN.UA розповів керівник головного управління з питань судоустрою адміністрації президента України Андрій Портнов, який відіграв роль локомотива в процесі розроблення й ухвалення нового КПК. Андрій Портнов Фото portnov.com.ua

— Проект нового Кримінально-процесуального кодексу, який створювався за вашої участі, викликав широку дискусію. А як особисто ви можете оцінити його?

— Нам випала велика честь працювати над цим документом. Юридична команда, з якою ми працюємо, за останні роки розробила багато законів, але якщо скласти все разом, що ми зробили у своєму житті, то це не дорівнюватиме й одному відсотку від цієї реформи. Ця справа настільки велика, що другої такої може більше не бути. Автором та ідеологом цього документа є президент України, а ми супроводжували цей процес і здійснювали його менеджмент.

За цим документом стоять сотні людей, які роками працювали над просуванням цих ідей. Каталізаторами ухвалення кодексу є ті, хто десятки років критикував існуючий стан речей і доносив свої думки до суспільства в наукових працях і в засобах масової інформації, люди, які зіткнулися з несправедливою державною кримінально-правовою машиною, і ті, хто нею керував. Чинний закон застарів як для рядових громадян, які бувають потерпілими чи підозрюваними, так і для держави, представленої правоохоронними та судовими інституціями. Актуальними для нас були й думки наших опонентів, я маю на увазі депутатів, які вносили альтернативні законопроекти. Дуже важливу роботу свого часу проробили міністри юстиції Микола Оніщук, Роман Зварич, Олександр Лавринович і керовані ними групи, комісії з питань демократії, міжнародні структури. Серйозний обмін досвідом ми отримали від департаменту юстиції США та офіційних експертів Ради Європи. Саме завдяки їхнім рекомендаціям ми змогли диверсифікувати відповідальність за кінцевий продукт із міжнародними, офіційно призначеними експертами. А остаточний результат ми очікуємо на початку березня від українського парламенту.

— Ви неодноразово говорили, що під час розроблення проекту КПК зіткнулися з найжорстокішим опором «людей у погонах». А яким чином цей опір виражався? Хтось лобіював інтереси правоохоронців у ВР?

— Щоб було зрозуміло, розповім, як проходила робота над цим документом. Постійно потрібно було знаходити баланс між існуючою статистикою, міжнародною практикою, рекомендаціями європейських експертів — з одного боку й щоденним спілкуванням із правоохоронцями — з іншого. А що ми маємо в поточному стані речей? Радянську доктрину мислення, обвинувальну ідеологію, фрагментарне володіння міжнародною практикою і часто помилкове уявлення про інтереси держави та служби. Це не зі злих спонукань. Багато хто сумлінно вважав, що нічого не можна змінювати, що вони діють правильно, і по-іншому бути не повинно. «Люди в погонах» дуже боролися проти змагальності процесу, прав адвоката, нової системи збирання доказів. Ще їх засмучувало, що запроваджується жорстка процедура, яка не дозволяє застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щойно проект кодексу, на стадії його передачі європейським експертам, було відкрито, ми одразу почали отримувати безліч цінних вказівок і пропозицій з боку правоохоронних органів, суддів, адвокатів, депутатів та інших товаришів. Але ж часто найменша зміна, якщо на неї піти, може запровадити дисбаланс у весь документ. Це дуже важко зрозуміти збоку, і тому потрібно щодня жити цією проблематикою. Останні півтора року ми жили статистикою, аналітикою, спілкуванням із найкращими міжнародними фахівцями. Ми пройшли дуже складний і конфліктний шлях, але не пішли на компроміс із правоохоронними органами й зберегли свою жорстку позицію. Вирішальну крапку поставив президент України, який багаторазово особисто проводив наради з керівниками правоохоронних органів. Одна річ — відкриті засідання робочих груп, і зовсім інша, коли на рівень глави держави доводилося виводити побажання правоохоронних органів, які ніяк не синхронізувалися з нашими законодавчими ініціативами та міжнародною практикою.

— А в чому все-таки полягали їхні пропозиції?

— Пропозиції були найрізноманітніші. Особливо гостро сприймалася відмова від додаткового розслідування: «Ну, як же так, тепер прокурор чи слідчий боятиметься передавати справу до суду, адже він може в суді отримати виправдувальний вирок? Суд же не завжди розуміє, що він постановляє. Як тепер працювати?». Наш контраргумент такий: «В Україні всього 0,2% виправдувальних вироків. Це автоматично означає відсутність справедливого правосуддя».

— Скасування додаткового розслідування, безумовно, прогресивне нововведення. Адже ДР — це паличка-виручалочка для слідства. Щось недопрацювали? Не страшно, суд поверне, доопрацюємо. Слідство триває роками, люди роками сидять… І все ж є одне «але»: наші доблесні органи так звикли працювати абияк, що за скасування ДР цілком може статися так, що безліч злочинців опиняться на волі лише через помилки слідства. Як із цим бути?

— Відсутність додаткового розслідування змінить мотиваційну поведінку слідчого. Раніше він точно знав, що спірну кримінальну справу, у крайньому разі, суд поверне йому ж назад, а тепер він точно знатиме, що після виправдувального вироку за такою справою він сам може зіткнутися зі слідчим.

А щодо того, що люди роками сидять без вироку суду, я наведу кричущий факт. Громадянка Бочоришвілі, яка раніше працювала слідчим в органах УВС Одеської області і була капітаном міліції, була обвинувачена у вчиненні тяжкого злочину й близько 11 років утримувалася під вартою без вироку суду! Лише півтора місяця тому їй було винесено вирок у вигляді 11 років позбавлення волі, майже стільки, скільки вона й провела в СІЗО. Вона була затримана в 2001 році прокуратурою Одеської області. Через два роки матеріали її справи були виділені в окреме провадження та направлені судом на додаткове розслідування. Апеляційний суд Одеської області спочатку засудив її до восьми років ув'язнення з позбавленням звання капітана міліції. Верховний суд у 2003 році виключив із вироку вказівку про позбавлення звання. У зв'язку з цим вирок було скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування. Прокуратура закінчила нове розслідування й відправила справу до суду, а в 2004 році суд знову відправив справу до прокуратури на додаткове розслідування. З 2004 по 2011 рік ця кримінальна справа близько десяти разів мігрувала з прокуратури до суду й назад зі формулюванням «на додаткове розслідування». І ось 13 грудня 2011 року Верховний суд України оголосив вирок — 11 років. Я спеціально так докладно розповів про всі етапи цієї справи. Вона дуже показова. Не беруся оцінювати винуватість цієї жінки. Якщо суд визнав її винною й вирок набув чинності, згідно із законом вона винна. Але чому справа стільки разів направлялася на додаткове розслідування? Отже, хтось неефективно її розслідував. Хто за це відповість? Якщо людина винна, вона має в установлені законом строки отримати вирок. А якщо людина невинна, то чому вона має сидіти у в'язниці 11 років без вироку суду, поки її справу футболять з однієї інстанції в іншу?

Такий вирок не викличе довіри в суспільства і не додасть авторитету суду та правоохоронним органам. Цей приклад я взяв із зібраної нами аналітики. Без цієї аналітики, без статистики було б важко доводити необхідність реформування.

— Про що ще говорять зібрані вами дані? Кажуть, у вас є унікальна статистика…

— Я вже говорив про те, що основним запобіжним заходом у правоохоронних органів є тримання під вартою. Наведу цифри, які мене дуже здивували. У 2010 році в Конотопському суді Сумської області, Артемівському суді Луганської області та Харківському районному суді Харківської області судами задоволено 100% подань слідчих про взяття під варту. Цю інформацію минулої п'ятниці оголосила Рада суддів України, яка за зверненням президента України перевіряла реальний стан справ із триманням людей під вартою. Що означає ця цифра — 100%? Це означає, що Конотопський суд є філією Конотопської прокуратури, а Артемівський суд — філією Артемівської прокуратури… Далі — більше. У 2011 році загалом по Україні з 46 тис. подань про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту судами задоволено 40 тисяч, тобто 87%. А щодо продовження строку тримання під вартою (через два місяці після арешту) судами задоволено 96% подань слідчих! Таким чином, на стадії продовження строку тримання під вартою вже будь-який український суд перетворюється на філію прокуратури. А чому в нас так довго люди перебувають під вартою? Думаєте, винні лише судді? Погляньте на статистику: у Донецькій області кожен суддя розглядає 183 справи на місяць. Це сім-вісім справ на день! Чи може суддя ефективно виконувати свою роботу? Інші учасники процесу не менш відповідальні за це. Розгляд справ, де є запобіжний захід у вигляді взяття під варту, торік відкладався через неявку прокурора 3600 разів, через неявку адвоката — 12 тисяч разів, через зрив конвойними підрозділами доставки обвинувачених, які утримуються в СІЗО, — 11 тисяч разів. Свідки й потерпілі не з'являлися до судів 58 тисяч разів. Це відповідь тим, хто запитує, навіщо в новому КПК передбачена відеоконференція, яка може зняти як проблему явки свідків і потерпілих, так і проблему доставки підсудних. Громадянину не потрібно буде їхати з іншого міста, він може зайти в будь-який найближчий суд, увімкнутися за дорученням суду у відеорежим і бути присутнім на засіданні. Так само можна буде спілкуватися й з органом досудового розслідування. Судові засідання стануть відбуватися швидше й якісніше.

Давайте зверніємо увагу й на конкретні випадки. Ось як аргументує слідчий необхідність взяття під варту громадянина, обвинуваченого в дрібній крадіжці: «Він раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, є вдівцем, на обліку в психіатра й нарколога не перебуває, тому може ухилитися від слідства»! Це формулювання з подання, поданого до Харківського районного суду. Смішно й сумно. А Київський районний суд Донецька ухвалює рішення про взяття під варту інваліда
1 групи, з ампутованими ногами, який не може існувати без сторонньої допомоги. Слідчий Київського районного відділу Донецька просить суд узяти під варту людину, обвинувачену «в замаху на таємне викрадення вугілля для опалення свого будинку на суму 136 грн.». Думаю, такий слідчий працювати в правоохоронних органах також не повинен. У зв'язку з проведеною Радою суддів роботою ми готуватимемо доручення глави держави, результатом якого має стати аналіз доцільності перебування на своїх посадах десятків таких горе-працівників. Також ми маємо ініціювати широку дискусію всередині таких інституцій, як прокуратура й адвокатура, з'ясувати, що заважало виконувати свої обов'язки.

— Яким чином новий КПК зменшує навантаження на суди й слідство?

— У новому кодексі скасовується стадія порушення кримінальної справи, одне це рівно вдвічі скорочує документопотік. Скасовуються десятки формальних процесуальних актів, запроваджуються технології дистанційного проведення слідчих дій, електронного документообігу, засобів аудіо- та відеофіксації, електронного моніторингу осіб, яким суд обмежив право на пересування, спрощення вимог до формальних актів, запровадження інституту угод про визнання винуватості, скорочені процедури розслідувань злочинів за приватним обвинуваченням і спрощене провадження щодо кримінальних проступків.

Наприклад, строки досудового й судового розгляду щодо кримінальних проступків обчислюватимуться днями, а зараз роками. Їх розгляд відбуватиметься за спрощеною процедурою провадження. Кримінальними проступками в Кримінальному кодексі через деякий час можуть стати склади злочинів, що не передбачають позбавлення волі або передбачають невеликі строки. Ця реформа буде проведена в найближчі три-чотири місяці. Усе це дасть змогу значно заощадити час і кошти. Коли нас запитують, скільки держава витратить грошей на всі ці нововведення, ми кажемо: держава не витратить, а заробить.

— Новим КПК запроваджується й новий для України запобіжний захід — домашній арешт. Яким чином здійснюватиметься цей запобіжний захід?

— Якщо людина не вчинила тяжкого насильницького злочину й не небезпечна для суспільства, немає потреби тримати її під вартою. Нехай вона спить і їсть удома. Домашній арешт застосовується в багатьох країнах. Людина носить спеціальний браслет із вбудованою системою GPS, сигнал якої відображається на моніторі в найближчому відділенні внутрішніх справ. Щойно людина залишає межі будинку або намагається зняти браслет, на монітор надходить сигнал. Зарубіжна практика показує, що лише 2% людей, які перебувають під домашнім арештом, порушують установлений режим.

Важливо розуміти: такий запобіжний захід запроваджується не для того, щоб утискати людину, погіршити її життя, а як вимушене обмеження конституційних прав, спрямоване на те, щоб ця особа завжди була доступна для слідства й суду.

Упродовж трьох місяців із моменту набуття чинності новим КПК органи МВС проведуть тендер і закуплять спеціальне обладнання. Думаю, що незабаром (хоча такої норми поки ще немає в КПК) можна буде застосовувати електронний моніторинг і для осіб, які за вироком суду за нетяжкі злочини будуть покарані обмеженням волі. Але це може бути запроваджено лише після ретельного вивчення проблем застосування нового КПК. Важливо, щоб така гуманізація не стимулювала зростання злочинності.

— А що це за нова процедура договору з правосуддям? Чим вона відрізняється від того, що вже існує в слідчій практиці, коли слідчий обіцяє підозрюваному всілякі послаблення за «повний розклад», а потім людина отримує максимальний строк?

— Нещодавно по телевізору йшов багатосерійний фільм «Справа гастроному №1». Там головному герою, директору гастроному «Єлісеєвський», якого грає Сергій Маковецький, слідчий пропонує угоду: ти щиро розповідаєш про свої порушення, а я гарантую тобі п'ять років позбавлення волі. У результаті директор дав свідчення, а суд засудив його до найвищої міри покарання — розстрілу. Це ілюстрація того, як можна «домовитися» зі слідством. Слідчий хоче отримати свідчення й обіцяє те, чого насправді не може виконати. Звідки він знає, що вирішить суд? Це ж заздалегідь обман, це примарне «чесне слово» слідчого, нічим не підкріплене. Що ж пропонується в новому КПК? Ми не винаходили велосипед, а взяли найкращу практику зарубіжних країн і імплементували її в наш проект. Можу сказати, що абсолютна більшість злочинів у країнах, де застосовується угода зі слідством, розкриваються саме за цією методологією. У нас ця угода називається «Про визнання винуватості», вона укладається між прокурором і обвинуваченим. Наприклад, громадянин говорить прокурору: «Я можу розповісти, з ким учиняв злочин, які посадові особи допомагали нам і де ми ховаємо вкрадене. Чи можу я розраховувати на умовний строк?». Якщо прокурор розуміє, що не може сам це вирішити, але це може допомогти слідству, між ними укладається двостороння угода. Після цього суд має встановити, чи не є це тиском на обвинуваченого, чи правильна кваліфікація злочину, чи точно обвинувачений розуміє свої права. Суд роз'яснює обвинуваченому, що той має право не визнавати свою вину й відмовитися від давання свідчень. І лише після затвердження угоди судом сторони виконують свої зобов'язання. Після того як обвинувачений виконав свою частину угоди, її знову розглядає суд, він встановлює, чи все виконано, чи не порушувалися права обвинуваченого, після чого суд не має права встановлювати покарання більше, ніж було домовлено. Ця процедура є стимулювальною, сприяє розкриттю злочинів і неодмінно допоможе в боротьбі з організованою злочинністю. Але за особливо тяжкими злочинами, насильницькими злочинами угоди з правосуддям у КПК заборонені.

— Ви підкреслювали, що новий КПК урівнює в правах захист і обвинувачення. Яким чином?

—У новому кодексі дзеркально відображаються права прокурора й права адвоката. Наприклад, призначити експертизу може як один, так і другий. Раніше адвокат «проситься» у слідчого, щоб вступити в справу, тепер жодних дозволів не потрібно, адвокат вступає в справу автоматично. Прокурор зобов'язаний розкрити адвокатові матеріали справи. Більше того, адвокат може зробити копію будь-якого документа. Адвокат має право наполягти на проведенні обшуків у будь-кого. І в разі незадоволення адвокат може подати скаргу слідчому судді. Це суддя, який здійснює нагляд за ходом слідства. Для слідчого судді існує швидкий механізм розгляду подібних справ. Ця посада також запроваджується новим КПК.

— Чому все-таки за новим КПК лише адвокат має право представляти інтереси обвинуваченого в суді? У чинному кодексі таке право надано й родичам…

Такі стандарти існують в усіх розвинених країнах. Міжнародні експерти у своїх рекомендаціях виходили з того, що в кримінальному процесі має бути лише професійний представник — адвокат, який володіє набором вузькопрофесійних знань і ефективніше за будь-кого може захистити права обвинуваченого. Крім того, є й інша логіка. Якщо ми встановлюємо рівні права представників обвинувачення та захисту, то маємо говорити й про їхню рівну відповідальність. Над прокурором, у разі порушень, є вищестоящий прокурор і суд. Із захисником складніше, ми сьогодні вже обговорювали з вами, що з вини представників захисту торік 12 тисяч разів відкладалися судові засідання лише у справах, де є особи, які тримаються під вартою. Саме запроваджуючи в кримінальний процес професійного адвоката зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, ми одразу ставимо його в рамки етики поведінки та вимог кваліфікаційно-дисциплінарних органів адвокатури. Саме органи адвокатського самоврядування вирішуватимуть, що робити з адвокатом, який виявляє неповагу до суду або непрофесійно захищає свого клієнта. Скажіть, а яким чином і хто зможе вплинути на родича, який за чинним законом може бути офіційним захисником обвинуваченого? До слова, багато родичів використовували своє право на представлення інтересів обвинувачених, щоб мати можливість частіше з ними бачитися в місцях попереднього ув'язнення. Тому ми запроваджуємо нову норму, згідно з якою родичі зможуть відвідувати своїх близьких не один раз на місяць, як зараз, а три рази.

До речі, наші опоненти поспішили заявити, що ці норми запроваджуються в кодекс, щоб дозволити представляти сторону захисту лише обраним — тим адвокатам, які є в реєстрі. Так ось, зараз в Україні 30 тисяч адвокатів, усі вони автоматично потрапляють до реєстру без спеціальної заяви, а норми про запровадження в процес монополії адвокатів запроваджуються взагалі через рік. Крім того, за всіма справами, які будуть розпочаті численними родичами протягом цього року, вони зможуть продовжувати представляти інтереси обвинувачених до остаточного розгляду таких справ у вищих судових інстанціях і після закінчення року.

— Зараз в Україні багато кримінальних справ порушує податкова міліція. Яким чином адвокат, який не дуже розбирається в бухгалтерському обліку, може захистити бухгалтера чи директора? Можливо, краще було б скористатися послугами юриста, що спеціалізується на фінансовому праві?

— Людина, навіть дуже добре обізнана з бухгалтерською документацією, навряд чи зможе ефективно захистити бухгалтера чи підприємця в кримінальному процесі. Кримінальний процес — це процесуальні відносини із судом, зі слідчим, з прокурором, захист у суді, роз'яснення прав і обов'язків тощо. Це специфічне законодавство. А для підкріплення своєї позиції спеціальними знаннями можна скористатися інститутом експертів. Насправді в обвинуваченого може бути безліч представників, але до суду у кримінальних справах зможуть ходити лише адвокати — люди, які професійно розбираються в тонкощах судової юриспруденції.

— Які нові норми буде внесено до КПК у другому читанні?

— Зареєстровані вчора поправки народних депутатів Пилипенка й Писаренка, які внесені до другого читання, — це ті зміни, які ми підтримуємо й хочемо, щоб вони були ухвалені парламентом. Це те, що покращить документ. Що буде додано нового? Перше — пропонується скасувати альтернативну підслідність. У нас зараз незрозуміло, який орган що розслідує. Хто перший кримінальну справу завів, той і розслідує. І підприємець ходить і розповідає одне й те саме спочатку в податковій, потім у міліції, далі в СБУ і, нарешті, в прокуратурі. Більше такого не буде. А у зв'язку з ліквідацією альтернативної підслідності кожен орган матиме чітко визначений перелік складів злочинів і нестиме персональну відповідальність за їх розкриваність. Також автоматично скорочуються повноваження податкової служби та СБУ. У віданні СБУ залишаться лише справи, пов'язані зі злочинами проти держави, шпигунство, тероризм, контрабанда наркотиків, радіоактивних матеріалів і зброї, військові злочини та аналогічні інші. Тобто в служби безпеки не залишиться ні економічних, ні службових злочинів. Після другого читання в Україні також має бути ліквідована військова прокуратура.

— А що з приводу податкової міліції? Вона залишається? Ви якось говорили в пресі, що вивчатимете доцільність її існування. Уже вивчили?

— Це питання перебуває в режимі постійного моніторингу з боку глави держави. Але одночасно реформувати процесуальні закони і структуру правоохоронних органів безвідповідально, тому вивчення роботи підрозділів з боротьби з економічною злочинністю триватиме. Крім того, після другого читання повноваження податкової міліції буде скорочено всього до шести складів злочинів. І жоден із цих злочинів не передбачає затримання людини. Для обвинувачених за цими статтями як основний запобіжний захід може бути застосована лише застава, а як покарання — штраф. Така реформа вже пройшла, 17 січня вона вже набула чинності й діє. Виходить, спеціалізація податкової міліції залишається, але складів злочину стає менше, а оперативні й слідчі можливості скорочуються.

У другому читанні передбачається також установлення чіткого правового регулювання застосування правоохоронцями масок і шоломів. Правоохоронці вважають, що це неправильно, і їм потрібно забезпечувати свою безпеку. Є зустрічна пропозиція, одягти в маски прокурорів, суддів, секретарів судових засідань, потерпілих і свідків. Уявляєте, заходите ви до суду, а там усі в масках засідають. Президент України поставив завдання припинити використання цього інструменту. Думаю, що правоохоронці отримали таку реакцію у відповідь на численні приклади своїх масок-шоу в банках, гіпермаркетах і електропобутових магазинах. Тепер це застосовуватиметься лише спецпідрозділами, які протидіють озброєним злочинцям у випадках підозри у вчиненні особливо тяжких злочинів, та ще й з дозволу прокурора.

Окрім нової виборної посади слідчого судді, про яку ми вже говорили, з'явиться ще одна виборна посада. У кожному суді має бути обраний найдосвідченіший суддя, який спеціалізується на справах, де у вчиненні злочину підозрюються неповнолітні. Якщо неповнолітній підозрюється разом із дорослими, то цю справу має розглядати суддя у справах неповнолітніх. Також в органах внутрішніх справ буде запроваджено посади слідчих у справах неповнолітніх. Що стосується дітей-потерпілих, поправки до КПК, внесені до другого читання, передбачають, що вони не повинні бути присутніми в залі суду, даючи свідчення виключно в режимі відеоконференції.

У другому читанні за нетяжкими злочинами зменшиться нижня межа застави до тисячі гривень. Ця норма спрямована на користь малозабезпечених громадян, щоб не вийшло так, що забезпечені підозрювані виконуватимуть свої процесуальні обов'язки на волі, а малозабезпечені — в слідчому ізоляторі.

До нового КПК буде внесено норму, що відповідає останній резолюції ПАРЄ про розслідування кримінальних справ щодо вищих посадових осіб. Ці справи в суді першої інстанції розглядатиме колегія з трьох суддів, кожен з яких має мати стаж роботи суддею понад п'ять років і отримав безстрокове призначення на посаду судді та якому більше в житті не доведеться перепризначатися. В апеляційній інстанції — колегія у складі п'яти суддів, а в третій інстанції — колегія із семи осіб, кожна з яких має стаж роботи суддею понад 10 років. На наш погляд, це гарантує і професійніший розгляд справ, і більшу незалежність суддів.

— У будь-якого продукту є свої як плюси, так і мінуси. Можливо, у новому КПК є якісь недоробки, які хотілося б виправити?

— Ми ухвалили норму, що прокуратура не повинна займатися слідством, оптимізували її в питаннях прав і повноважень. Прокуратура протягом п'яти років, поки діють перехідні положення цього закону, може розслідувати лише одну категорію кримінальних справ. Це злочини, вчинені працівниками правоохоронних органів, суддями та державними службовцями I—III категорії. Але європейські експерти нам порекомендували створити спеціальний орган, який би цим займався. У першому читанні парламенту було запропоновано механізм, за якого це повноваження прокуратури має закінчитися через п'ять років. Хоча, за великим рахунком, було б ще конструктивніше, якби це повноваження пішло швидше. Але з чим пов'язаний перехідний період? Дуже важко буде створити новий орган зі слідчими можливостями за шість місяців (строк, коли набуде чинності новий КПК).

Учора було зареєстровано також поправки й до цієї рекомендації європейських експертів. В Україні буде створено новий орган — Державне антикорупційне бюро розслідувань, яке розслідуватиме протиправні дії правоохоронців, суддів і чиновників високого рангу. У перехідних положеннях до КПК буде сказано, що щойно цей орган буде сформовано, у прокуратури автоматично закінчаться слідчі повноваження за всіма категоріями справ. Станеться це через п'ять років чи через рік — питання іншого інтерв'ю.

Але ми це відносимо не до мінусів, а до дискусійних питань. І друге таке питання — суд присяжних. Тут немає межі досконалості. І це, насправді, оціночне судження. Хтось каже, що потрібен такий суд присяжних, як в Англії чи США: 12 осіб вирішують, винна людина чи не винна, а суддя відповідно до цього виносить вирок. Хтось каже, що потрібен такий суд присяжних, як у Німеччині чи Австрії, де в суді кілька суддів і кілька присяжних, і вони на паритетних правах визначають як ступінь вини, так і розмір покарання. Проблема тут у тому, що ми маємо жити за коштами. Звісно, можна суд присяжних поширити й на ДТП. Тоді в нас уся країна складатиметься з присяжних. У США в присяжних окремий вхід до зали, вони не повинні ні з ким зустрічатися, їм заборонено читати газети, дивитися телевізор, користуватися Інтернетом, щоб це не вплинуло на їхнє рішення, вони живуть в окремому готелі, харчуються в окремому ресторані. Існує спеціальна процедура відбору присяжних, конфіденційність. У нас 665 судів у країні. Ми не зможемо в Лохвицькому районному суді Полтавської області забезпечити суд присяжних із рестораном і готелем. Зовсім не відомо, як він функціонуватиме в масштабах усієї країни. Можна вважати це мінусом, можна плюсом, але ми самі розглядаємо це питання як дискусійне.

— Півтора місяця тому скасували кримінальну відповідальність за контрабанду, залишили лише штраф і конфіскацію. Скільки грошей уже залучили до бюджету?

— З 17 січня минуло небагато часу, але вже зараз можна сказати, що всіх людей, обвинувачених у товарній контрабанді, звільнили з місць попереднього ув'язнення. Митні органи почали складати протоколи й передавати їх до судів. Точну цифру можна буде сказати через кілька місяців, але вже очевидно, що держава на день отримує більше, ніж раніше на рік.

— Є безліч випадків, коли за допомогою неправосудних рішень у власників відбирають квартири, відчужують майно. Судді стають поплічниками рейдерів. Чи є якісь дані про суддів, яких покарали за це?

— Дійсно, це явище ще застосовується дехто за старою звичкою. Але за останні кілька років практично немає випадків, щоб районний суд у Херсоні заборонив проводити збори акціонерів у Львові або зобов'язав реєстратора цінних паперів перетворити десять відсотків акцій на п'ятдесят. Для цього ми провели через парламент точкові зміни до необхідних законів. Одночасно Вища рада юстиції рекомендувала до звільнення найбільш «відзначених» у цьому жанрі суддів, вдало провівши відповідну інформаційну політику. За останні два роки за ухвалення таких рішень, на підставі перевірок Вищої ради юстиції, в Україні звільнено понад 20 суддів. Тобто це є державною політикою.

— І останнє запитання. Кажуть, що саме ви вплинули на вирішення нещодавніх конфліктів з EX.UA та сайтом «Дорожній контроль».

 — Як вплинув? Просто в інтерв'ю «Комсомольській правді» висловив думку. Вона полягає в тому, що рішення, ухвалене судом, матиме більшу легітимність, ніж рішення слідчого міліції. Допускаю, що інтернет-ресурс порушував авторське право. Я цього точно не знаю, спеціально це питання не вивчав. Але якщо було порушення авторських прав, то це має бути розглянуто у відкритому судовому засіданні, у змагальному процесі. І таке рішення (бажано) мало пройти апеляційний і касаційний судовий контроль. Тоді до нього було б більше довіри. Навіть якщо міліція права з точки зору кінцевої логіки й намагалася припинити правопорушення, мені здається, потрібно було діяти інакше. Якщо ще краще подумати, а саме головою, і спрогнозувати соціальний результат своїх дій, то молодіжний інтернет-портал можна було б перемогти трохи пізніше, після нищівної перемоги над усією іншою злочинністю.