Вітаємо з ювілеєм!
Уже зараз можна стверджувати, що з іменем Валерія Івановича Самоплавського пов'язаний цілий розділ в історії лісового господарства України. Він належить до тих лідерів, -а їх одиниці, яким судилося керувати галуззю по-справжньому довго. Валерій Іванович очолював лісове господарство цілих 15 років, з 1987 по 2002…
Це були «часи змін», пов'язані з перебудовою, народженням нової держави, а також ламанням звичної планової системи ведення господарства, що спричинило глибоку економічну кризу, яка посилилася надзвичайно тяжкими природними та антропогенними катастрофами.
• Ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС;
• формування правових та організаційних засад ведення лісового господарства в незалежній Україні;
• становлення нової системи управління лісами Карпатського регіону;
• розроблення та реалізація стратегії подолання багаторічної економічної кризи;
• ліквідація наслідків двох катастрофічних повеней на Закарпатті
– це лише частина з величезного переліку проблем, відповідальність за вирішення яких лягла на плечі Валерія Івановича і які були успішно розв'язані.
У результаті на початку століття Україна мала потужну, керовану та збалансовану систему державного лісового господарства з оновленою та швидко зростаючою виробничою базою, високопрофесійним колективом керівників-однодумців і, як наслідок, чудовими перспективами для подальшого розвитку.
Багато разів у ці роки галузь зазнавала потужних атак з боку охочих спрямувати її шляхом орендно-концесійного розвитку, перетворити на сировинний придаток для реалізації чиїхось бізнес-інтересів, позбавити економічного фундаменту для нормального існування та розвитку. Жодна з них не увінчалася успіхом, і основна заслуга в цьому належить особисто Валерію Івановичу: той авторитет і повага, які він заслужив за десятиліття своєї роботи у Владі, правили за надійний щит для галузі.
Безперечно, Валерій Іванович – природжений Лідер, що має потужну харизму. Проте його успіхи й авторитет пояснюються не лише цим. Люди вірять йому і йдуть за ним, тому що:
По-перше, відчувають його переконаність, яка базується на сформованих із дитинства твердих моральних принципах, високому професіоналізмі, величезному досвіді, а також попередньому з'ясуванні й осмисленні точок зору багатьох фахівців;
По-друге, знають про його найвищу вимогливість, конкретність і уважність
Мушу зауважити, що переважна більшість іде за Валерієм Івановичем із радістю, бо знають його як дуже доброго, по-справжньому мудрого, багатогранного й веселого ЛЮДИНУ, з яким завжди цікаво.
Мені пощастило в житті: я мав і маю честь працювати поруч із Валерієм Івановичем. Озираючись назад і «поклавши руку на серце», беруся стверджувати, що пощастило не лише мені, а й багатьом іншим.. Пощастило і лісовій галузі, і державі, які будуть тим сильнішими й успішнішими, чим більше у ВЛАДИ буде таких людей, як Валерій Іванович Самоплавський.
Сьогодні у Валерія Івановича ювілей. На душі світло й сумно... Чітко усвідомлюєш, що кращі роки вже прожиті, а зроблено надто мало... Проте променем сонця зігрівають душу спогади про роки чесної роботи поруч із такими людьми, як Валерій Іванович. Наші вітання в розміщеному нижче кліпі, який, сподіваюся, із задоволенням переглянуть ветерани галузі. Нижче біографічні нотатки, які я писав на прохання Тетяни Олександрівни для книги про випускників УСГА. Думаю, що мало що з написаного ввійде до книги, але тим не менш писав я те, що знаю, і щиро... Вибачте за повтор деяких абзаців: списувати в самого себе можна...
Самоплавський Валерій Іванович
Випускник лісогосподарського факультету (1974)
Повний кавалер ордена «За заслуги». Заслужений лісівник Української РСР. Кандидат економічних наук.
Народився 28 лютого 1952 року в м. Радомишль Житомирської області. Батько Іван Іванович – учасник Великої Вітчизняної, після її закінчення працював директором школи, а потім головою місцевого колгоспу. Пам'ять про нього увічнена в назві школи та вулиці рідного міста. Мати Олена Кирилівна – учителька української мови та літератури, усе своє життя присвятила вихованню та навчанню дітей.
Традиції трудової родини, усі члени якої працювали з людьми і для людей, а також непомітна краса Українського Полісся визначили характер і захоплення Валерія. З дитинства він вирізнявся доброзичливістю до всіх довкола, обов'язковістю, працьовитістю та акуратністю, з дитинства полюбив ліс і тварин. Лідерські якості Валерія виявилися ще в школі: його обирали лісничим шкільного лісництва, секретарем комсомольської організації школи, він був постійним ініціатором і організатором туристичних походів, які однокласники пам'ятають досі.
Любов до рідної природи та захоплення мисливським господарством визначили вибір професії: 1969 року Валерій Самоплавський вступив на лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії. Однокурсники згадують його як веселого, відкритого, розумного й щедрого товариша, завжди готового прийти на допомогу. Учителям Валерій запам'ятався як вдумливий, працьовитий, обов'язковий і шанобливий студент. У студентські роки виявилися нові якості особистості Валерія Івановича: його інтуїція, здатність зрозуміти головне в людині та допомогти реалізувати її найкращі якості, вірність друзям. Можливо, завдяки їм випуск УСГА 1974 року досі вважають легендарним: однокурсниками В.І. Самоплавського були Ю.А. Колодій, В.М. Маурер, В.М. Лісовий, С.М. Кашпор, А.Р. Романенко, Л.Г. Авраменко та багато інших, нині всім відомих фахівців, які по праву належать до лісової еліти країни. Студентську дружбу, подяку вчителям і рідному ВНЗ Валерій Іванович проносить через усе життя і підтверджує своїми вчинками.
Свою трудову діяльність В.І. Самоплавський розпочав 1974 року і за 13 років, не перестрибуючи через щаблі кар'єрних сходів, пройшов шлях від помічника лісничого до Міністра лісового господарства країни. Це дало йому змогу детально розібратися в усіх нюансах лісової практики, зрозуміти психологію лісників, виробити свій неповторний стиль роботи. Щоразу, переходячи на нове місце роботи, Валерій Іванович залишав наступникам нові й відремонтовані виробничі об'єкти, збудоване житло, дружні та вмілі колективи, а також частинку своєї душі й добрі спогади.
Працюючи помічником лісничого (1974-1977) і лісничим (1977-1981) Комарівського лісництва Тетерівського лісгоспу, Валерій Іванович займався здійсненням головного й побічного користування, доглядом за лісом, вирощуванням садивного матеріалу та створенням лісових культур, веденням мисливського господарства й організацією полювань. Під його керівництвом реконструйовано будівлю лісництва й збудовано двоквартирний житловий будинок. Перехід до Барановського лісгоспу, спочатку на посаду головного лісничого (1981-1982), а потім директора (1982-1985), значно розширив коло проблем, що вирішувалися, і дав змогу повною мірою виявитися діяльній, творчій і багатогранній натурі Валерія Івановича. За лічені роки під його керівництвом: повністю реконструйовано садибу й контору лісгоспу, нижній склад і робітничу їдальню; створено 10-гектарний базисний розсадник і рідкісний за красою розарій; розпочато вольєрне розведення шляхетного та плямистого оленів; прокладено 10 км лісових доріг і асфальтовану дорогу до лісгоспу; здано в експлуатацію три житлові будинки, два магазини, контори низки лісництв і цехів; заасфальтовано території автоколони та лісозаводу… Успіхи молодого директора були помічені, і його перевели на посаду головного інженера (1985), а потім начальника (1986) Житомирського обласного управління лісового господарства. У ці роки головні зусилля Валерія Івановича були спрямовані на підвищення економічної ефективності цехів переробки деревини, технічне переоснащення лісгоспзагів, упровадження нових технологій і методів роботи, а також на пом'якшення наслідків аварії на ЧАЕС, насамперед шляхом будівництва житла для переселенців та організації охорони від пожеж лісів, уражених радіацією.
У 1987 році,- у 35-річному віці, Валерій Іванович Самоплавський очолив лісову галузь країни. На посаді Міністра лісового господарства УРСР та України, а пізніше Голови Держкомлісгоспу України він пропрацював 15 років (1987-2002). Це були «часи змін», пов'язані з перебудовою, народженням нової держави, а також ламанням звичної планової системи ведення господарства, що спричинило глибоку економічну кризу, яка посилилася надзвичайно тяжкими антропогенними та природними катастрофами. Перелік проблем, особиста відповідальність за вирішення яких лягла на плечі Валерія Івановича в цей період, величезний. Головні з них:
• ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС;
• формування правових та організаційних засад ведення лісового господарства в незалежній Україні;
• становлення нової системи управління лісами Карпатського регіону;
• розроблення та реалізація стратегії подолання багаторічної економічної кризи;
• ліквідація наслідків катастрофічних повеней, пожеж, буреломів…
Багато разів у ці роки галузь зазнавала атак з боку охочих приватизувати, орендувати або віддати в концесію ліси країни, перетворити лісове господарство на сировинний придаток великого бізнесу, позбавити його економічного фундаменту для нормального існування та розвитку. Жодна з них не увінчалася успіхом. Основна заслуга в цьому належить особисто Валерію Івановичу. Авторитет і повага, які він заслужив за десятиліття своєї роботи, завжди правили за надійний щит для галузі.
Будучи за своєю природою новатором і провідником усього прогресивного, Валерій Іванович на посаді Міністра завжди шанував традиції наступності, без яких немає лісового господарства, дбайливо й шанобливо ставився до всього створеного до нього, був надзвичайно обережним і розважливим в оцінці різного роду модних кампаній і нововведень. Він завжди обмірковував і обговорював зі спеціалістами проблеми, що виникали, вимагав збирання та ретельного аналізу аналітичних даних, а перед ухваленням масштабних рішень намагався апробувати їх на рівні одного-двох підприємств. Валерій Іванович був дуже вимогливим до апарату Міністерства та начальників обласних управлінь, але ніколи не перекладав на інших відповідальність за ухвалювані рішення і ніколи не змішував виробничі та особисті стосунки. Він був відкритим, чесним і принциповим. Саме тому люди вірили йому і повністю викладалися на роботі. У результаті на початку століття Україна мала потужну, керовану та збалансовану систему державного лісового господарства з оновленою та швидко зростаючою виробничою базою, високопрофесійним колективом керівників-однодумців і чудовими перспективами для подальшого розвитку.
Валерія Івановича обирали Народним депутатом СРСР (1989-1991) та України (2002-2007). Працюючи у вищих законодавчих органах влади, він ні на хвилину не переривав зв'язку з галуззю, віддаючи всі сили зміцненню правового фундаменту лісового господарства та його захисту від різного роду руйнівних посягань. Можливості Народного депутата він використовував для надання практичної допомоги лісовим навчальним закладам, а також мешканцям рідного Радомишля. 1994 року Валерія Івановича було призначено першим віцепрем'єром України, проте на цій посаді він пропрацював недовго й за першої можливості повернувся до улюбленої роботи в лісовій галузі.
Коло інтересів Валерія Івановича надзвичайно широке: він уважно вивчає світовий досвід лісового господарства, захоплюється історією, постійно стежить за подіями в політиці та економіці. Його кандидатська дисертація, захищена 1991 року, присвячена проблемам реформування лісового господарства під час переходу до ринкової економіки. Самостійно й у співавторстві Валерій Іванович опублікував понад 20 наукових праць, присвячених широкому колу актуальних проблем лісового господарства України.
Абзаци про нагороди, родину та захоплення можна залишити без змін. Окрім полювання, серед улюблених занять я б згадав подорожі та преферанс, але це не обов'язково.
Валерій Іванович – природжений Лідер, що має потужну харизму. Проте його успіхи й авторитет пояснюються не лише цим. Люди вірять йому і йдуть за ним, тому що відчувають його переконаність, яка базується на сформованих із дитинства твердих моральних принципах, високому професіоналізмі, величезному життєвому та виробничому досвіді, а також увазі й повазі до точки зору опонентів. Усі лісівники зі стажем знають про конкретність, уважність і найвищу вимогливість Валерія Івановича, які в поєднанні з добротою, мудрістю й тонким гумором роблять роботу під його керівництвом ефективною, цікавою та радісною.