Час вивести вовка зі списку шкідливих тварин

Нині, згідно із Законом України “Про мисливство та мисливське господарство”, вовк є бінарним видом, занесеним одночасно до списку мисливських тварин, що підлягають охороні в немисливський сезон і раціональному використанню, та водночас до списку шкідливих тварин, що підлягають усебічному й безконтрольному знищенню. Так, згідно зі статтею 19 цього
 Закону, полювання на вовка за відстрільними картками може вестися з жовтня по лютий включно. А згідно зі статтею 33 цього ж Закону, відстріл вовків може вестися як у мисливський, так і в немисливський сезони та в будь-якій кількості.

До чого це призводить? Відстріл вовків у не- мисливський сезон по суті є легалізацією браконьєрства. У період, коли будь-який постріл у мисливських  угіддях має бути прирівняний до браконьєрства, до лісів скеровуються бригади депутатів, прокурорів, міліцейських начальників, які мають дозвіл від лісників на відстріл вовків. Ми всі пам’ятаємо нещодавню трагічну смерть
 народного депутата України Кушнарьова, який також займався браконьєрством під виглядом “відстрілу вовків” у немисливський сезон.
 Слід також додати, що за браконьєрський відстріл вовка, на відміну від інших мисливських чи немисливських тварин, досі не існує такси за завдану шкоду. Такі такси є за відстріл навіть крота, горобця чи деяких дрібних гризунів, а от за браконьєрський відстріл одного з найбільших ссавців України — вовка — таких такс немає. Тобто браконьєр, затриманий за незаконне вбивство вовка, заплатить лише невеликий штраф, але шкода йому не буде нарахована. Ми всі розуміємо, кому це вигідно.

Немає сумніву, що чисельність вовків слід тримати під контролем. Але тримати під контролем потрібно з розумом, а не даючи можливість сильним світу  цього легалізовувати під виглядом “боротьби з вовками” полювання навесні й улітку. Досвід країн Прибалтики дає нам приклад. Там вовка винесено зі списку так званих “шкідників” і внесено до списку мисливських тварин. Щоразу перед відкриттям мисливського сезону мисливські господарства визначають кількість вовків, що підлягають відстрілу, і отримують ще й гроші за відстріл вовків.

Ще один важливий момент. Нині в Інтернеті й на чорному ринку шкура дорослого вовка з головою сягає ціни до 1000 дол. США. Однак  через те, що вовка вважають “шкідником” і стріляти його можна цілий рік, нічого не сплачуючи за здобуття трофея, гроші за продаж трофея йдуть не  до держбюджету чи мисливського господарства, а до кишені комерсантів, які на цьому наживаються. У прибалтів же в цьому плані порядок наведено — гроші за шкуру вовка наповнюють казну держави і рахунок мисливського господарства.

 Тепер кілька слів про екологічну корисність вовка. Що б не говорили ненависники вовка, але наукою давно доведено, що вовк, як і будь-який хижак, відіграє значну позитивну селективну роль, вибраковуючи здебільшого слабких, хворих, старих або молодих особин, таким чином підтримуючи популяцію копитних у здоровому стані.

Вовк стримує чисельність лисиці — відомого переносника сказу, а також не дає господарювати в лісах безпритульним собакам. Узимку на місцях його учти годуються різні птахи та дрібні звірі, тим самим він рятує кілька десятків видів тварин від зимового холоду й голоду. Насамперед це стосується деяких видів рідкісних хижих птахів. Слід також додати, що випадки нападу вовка (здебільшого скаженого) на людей вкрай рідкісні — 5–8 випадків на рік в Україні, а частка нападів на сільськогосподарських тварин становить 0,02–0,005 % на рік. При цьому загибель людей від наїздів автомобілів в Україні сягає 10 тисяч на рік, а напади собак
або інших домашніх тварин на людей становлять до 30 тис. на рік.

Слід також зазначити, що в низці європейських країн стратегію знищення вовка вже давно замінено на стратегію мирного співіснування з цим гарним і цікавим звіром, символом дикої природи. Вовк охороняється Бернською конвенцією та конвенцією СІТЕС, які підписала Україна. Закон України, яким було ратифіковано Бернську конвенцію в 1996 р., дозволяє
регулювати чисельність вовка в Україні в обмеженій кількості та під контролем, чого поки що в нашій країні не робиться. У низці країн, наприклад у сусідній Польщі, його внесено до Червоної книги. Є рекомендація Секретаріату Бернської конвенції щодо охорони карпатської популяції вовка, зокрема й на території України. В інших європейських країнах він є мисливським видом. І лише в Росії, Білорусі та Україні вовк по-старому є шкідником.

Проте, як показує історичний досвід, сталінська практика пошуку ворогів ніколи не приносила успіху, зокрема й у наших взаєминах зі світом природи. Я глибоко переконаний, що давно настав час винести вовка зі списку “шкідників”, залишивши його мисливським видом, а також необхідно розробити й затвердити такси за шкоду, завдану незаконним відстрілом вовка.