Чотири умови для опозиції

У цьому номері ми хочемо розповісти, чим нині живе Західна Україна. Тому вирішили надати слово Тарасу Стецьківу — політику, безумовно, національного масштабу і водночас — одному з найвідоміших представників західноукраїнської політичної еліти, яскравому виразнику способу мислення, поглядів виборців цього регіону. Ми також познайомимо вас із тим, як ентузіасти борються за збереження унікальної природи Карпат.

Щось опозиції давно не чути.

Качанівська колонія не в рахунок, там інше.

Втім, з'їзд у столичному Будинку кіно «Батьківщини», «Фронту змін» та ще кількох партій меншого калібру, призначений на квітень, але екстрено перенесений на останні числа березня, теж мало що прояснив.

Окрім одвічної мети «змістити режим», намітили ще щось?

І якщо самі опозиціонери знають, але мовчать, то, напевно, є причини?

Отже, що знають і чому мовчать — про це вирішила поговорити з Тарасом СТЕЦЬКІВИМ, депутатом ВР п'яти скликань, заступником голови парламентської фракції «НУ-НС», одним із засновників «Народної самооборони», «польовим командиром» «помаранчевого Майдану» й експрезидентом Національної телекомпанії України.

Розмовляли за столиком у фойє готелю «Київ»: чомусь більшість депутатів вважає, що це найкраще місце для спілкування, і призначають побачення саме там.

У пунктуальності Тарасові Степановичу не відмовиш: прибув хвилина в хвилину, щоправда, мені здалося, не в найкращому гуморі.

Розмовляли українською, тож перед вами — майже дослівний переклад стенограми розмови.
Печаль через «Свободу»

«До цієї влади питань немає, але є до опозиції», — і оскільки це все ви говорили ще до з'їзду, то, може, тепер і тема сама собою відпала? Тобто з вашими соратниками все зрозуміло?» — запитала в співрозмовника, у відповідь пролунав монолог.

«У мене є питання до здатності опозиції об'єднатися. На сьогоднішній момент хоч і відбулися певні зрушення, але ми не маємо остаточного варіанта участі у парламентських виборах. Із вересня минулого року я активно пропагую ідею: опозиція тільки тоді виграє вибори, якщо складе єдиний список — і в пропорційну частину, і висуне одного кандидата на кожен мажоритарний округ.

На з'їзді «Батьківщини» ми почули від Арсенія Яценюка, що лише через три тижні — тобто після Великодня — опозиція оголосить формат своєї участі. З моєї точки зору, це неймовірно сильне затягування.

Чесно кажучи, 30 березня (у день проведення з'їзду. — Авт.) усі очікували: «Фронт змін» і «Батьківщина» оголосять, що йдуть одним списком, а до них приєднаються сім менших партій, які входять до КОД — «Комітет опору диктатурі».

— Звісно, якщо це станеться, то в країні з'явиться потужний центр тяжіння для опозиційних і демократичних сил, який на старті може отримати 32—33% голосів виборців.

З жалем можу констатувати, що в нас є питання до партії «Удар». Особисто мені незрозуміло: чому Віталій Кличко заявляє про своє бажання самостійно йти на вибори? Адже цим буде лише ускладнено головне завдання для об'єднаної опозиції — досягти парламентської більшості.

Є велика ймовірність, що й партія «Свобода» самостійно піде. Свою позицію вона пояснює тим, що вони, мовляв, ідеологічні націоналісти... Ну що ж? Раз так, нехай пробують...

Існує дуже велика небезпека, що після нещодавнього об'єднання «Громадянської позиції» Гриценка з маловідомою партією мера Калуша Насалика (26 березня тепер уже колишній голова «Української партії» оголосив про «закриття» партії у зв'язку зі злиттям з іншою політичною силою. — Авт.), і Анатолій Гриценко також може самостійно випробувати свої сили на виборах.

До чого це призведе? «Удар», «Свобода» і «Громадянська позиція», якщо у виборчій кампанії братимуть участь самостійно, лише послаблять опозиційні сили та полегшать для влади завдання — збереження контролю над парламентом. Зрештою їх просто, якщо хочете, використовуватимуть наосліп».
Міністрів — поіменно

— Не впізнаю Стецьківа: зазвичай говорите емоційніше і навіть оптимістичніше. А тут такий похмурий настрій. Через що печаль?

— Моя печаль стосується і «Свободи», і «Громадянської ініціативи», і «Удару»...

— А щодо соратника по фракції — Катеринчука — не засмучуєтеся? Він же зі своєю «Європейською партією» вже підписав синхронний договір про спільні опозиційні дії з УСДП Наталії Королевської та з тією самою «Громадянською позицією». Добре мати свою маленьку партію, з нею комфортно й безпечно. І є що пропонувати перед виборами. Добре вкладення. Як депозит.

— Якщо до «Удару», «Свободи», «Громадянської позиції» приєднається «Європейська платформа» або партія Королевської, або партія Ляшка, які не набирають і 1% голосів, то це проблема лише цих партій. Ну не мають вони підтримки! Але якщо «Удар» чи Гриценко йдуть самостійно, це не означає, що опозиція розколота, ні! Це означає, що ці партії займають політично егоїстичну позицію.

— І поки опозиція лише «домовляється домовлятися», з'являється інформація, що Стецьків узагалі не збирається «в список», а балотуватиметься по мажоритарному округу. Це так?

— Куди мені запропонують іти, туди й піду. Але зараз мене моє персональне майбутнє турбує меншою мірою, ніж створення єдиного списку опозиції. Я вам навіть більше скажу: є чотири фактори, які дадуть їй можливість отримати парламентську більшість і змінити напрямок розвитку країни.

Далі знову пішов монолог.

«Перший фактор. Єдиний список у пропорційній частині й один кандидат на округ, причому попередньо цю кандидатуру треба обговорити з громадськістю. Тобто не можуть партійні вожді кулуарно призначати кандидатів на округи.

Друге. Чистота списків. Не може бути там тих, хто дискредитував себе. Не може бути у списку «архітекторів» режиму Кучми, які перебігали з фракції у фракцію, тих, хто буде за гроші купувати місця у списку! Тому що якщо виявиться хоча б кілька потенційних «тушок», такій опозиції ніхто не повірить.

Третя обставина полягає в тому, що опозиція має якнайшвидше оприлюднити програму своїх дій: тобто те, з чим вона йде до парламенту, яку політику збирається проводити в разі формування нею парламентської більшості. Це має бути ідейно-політична платформа опозиції.

І, нарешті, четверта обставина. Напередодні старту виборчої кампанії опозиція має назвати тих, хто здійснюватиме виконавчу владу, — і прізвище прем'єра, і — поіменно — міністрів майбутнього уряду.

Ось якщо ці чотири умови будуть виконані, то я можу вам гарантувати, що опозиція виграє вибори. Але якщо хоч один із пунктів — особливо перші три — буде порушено, тоді вже лідери партій опозиції мають нести відповідальність: чому не сформували єдиний список, чому не обговорили з громадськістю? Чому немає програми розвитку? І так далі».
Танець на кістках

— Судячи з крихт інформації після з'їзду — що там відбувалося, у всіх склалося враження: головна тема була, хто піде під №1. Турчинов сказав: Тимошенко. Люди Яценюка сказали: Яценюк. А тут ще іншими каналами «НУ» каже: нехай першим буде Ющенко.

— Про Ющенка ми взагалі не говоримо! З ним усе зрозуміло. Якщо Віктор Андрійович має намір формувати так звану «Правицю», що виглядає як «танець на кістках», знущання з залишків «помаранчевої революції», — то він і пів відсотка не набере!

— Там же, окрім «Нашої України», ще й КУН, «Собор», УНП...

— ... маргінальні партії.

— Але об'єднати під своє крило збирається за півтора місяця.

— На жаль, вони всі втратили навіть мінімальну довіру суспільства. І якщо Ющенко на догоду Януковичу сформує так звану «Правицю», у такому разі його можна вважати самогубцем. Але це вже до психологів...

— ...психіатрів.

— А що стосується першого номера списку об'єднаної опозиції, то коли говоримо, що Тимошенко очолить, а №2 буде Луценко, ми ж прекрасно розуміємо: ЦВК їх не зареєструє, оскільки люди засуджені. Але під №3 піде Арсеній Яценюк. Автоматично він і очолює список. Я знаю, деякі політтехнологи розповідають, що Юлю можуть випустити...

— А що, можуть?

— ...і це ніби утримує Яценюка від спільного походу до ВР разом із «Батьківщиною», бо спочатку він — не перший номер! Але мало вірю, що Янукович випустить Тимошенко, хоча я страшенно цього хотів би. Максимум, що він може зробити, це витурити Юлію Володимирівну за кордон, в еміграцію. Але за жодних умов він не дасть їй можливості брати участь у виборах.

— Виходить, у будь-якому разі Яценюк — перший номер?

— Якщо справдиться майже неймовірна перспектива, що Тимошенко вийде з в'язниці й з неї буде знято судимість, тоді в загальному списку вона має бути №1, а Яценюк — №2. І Арсеній Петрович лише виграє, якщо з цим погодиться.

— А третій хто, на вашу думку?

— Я б хотів, щоб третім номером був Кличко. І закликаю його — публічно — не дарувати такий подарунок владі у вигляді самостійного походу на вибори. У списку він має всі шанси стати узгодженим кандидатом на київських мерських виборах. І тоді він їх гарантовано виграє! Але якщо він піддасться на те, що йому малюють рейтинг у 7%, а Київ він і самостійно візьме, то... Тоді Бог йому суддя.

У мене є інформація, що кожному з опозиційних таборів — «Удару», «Свободі» та «Громадянській позиції» щомісяця дорисовуватимуть від 0,5% для того, щоб таким чином стимулювати їхнє бажання йти на вибори самостійно. На жаль, повторюється сумна українська традиція — як родове прокляття: «отаманщина»! Кожен сам собі гетьманчик. І кожен хоче отримати хоч невеликий, але персональний рейтинг.

На жаль, мій досвід у політиці підказує таке: вирішальну роль під час ухвалення подібних рішень часто відіграють аргументи не політичного чи патріотичного характеру, а егоцентризм, амбітність, персональні образи.

Такі людські якості, як помста, злоба, бажання показати, що я розумніший за сусіда, ставляться на перше місце. При цьому напрочуд забуваючи про інтереси держави, геополітичну стратегію, соціальну справедливість. Усе це приноситься в жертву...

Тому в мене питання до них: чи готові об'єднатися в ім'я України? Бо вона сповзає в хаос, під Росію, у таку безвихідь, коли найбільше бажання громадян — виїхати з цієї країни. Шкода, що політичні лідери продовжують змагатися між собою, вибачте, в кого більший кулак, хто вищий на зріст і в кого більше сили».
«Та ін.» не образливо

— Ви тут про чистоту списків говорили, а Турчинов на одному з телеканалів розповідав, яка хороша людина Волков, який тепер із колишнім БЮТом. І на загальнопартійному сайті — суцільні дифірамби: «...Одноголосно прийняли рішення про обрання куратора Сумської обласної організації «ВО «Батьківщина» Олександра Волкова почесним головою цієї організації і вповноважили його захищати соціальні, правові та духовні інтереси ветеранів...» Що відбувається?

— Вибачте мене, якщо такі люди, як Волков, підуть на округи, то такій опозиції ніхто не повірить. На Львівщині називають братів Дубиневичів, місцевих бізнесменів, які були в «Батьківщині», а потім її зрадили. Ще одна одіозна постать — Тарас Козак, який разом із Медведчуком-молодшим керував Львівською податковою... А тепер нам розповідають, що вони можуть стати кандидатами від опозиції! Країна досі пам'ятає цих «героїв».

— А те, що вашу партію — у числі об'єднаної опозиції — називають «та ін.», не образливо?

— Ні. «Самооборона» реально має максимум 0,5% рейтингу, стільки ж партія Кириленка і приблизно стільки ж НРУ. Не можна ображатися на об'єктивні речі.

— А те, що колишній ваш колега по фракції — Олександр Омельченко як голова парламентського комітету фактично зарубав ваш проєкт № 9265 про вибори — це як?

— Ми пропонували обирати парламент за пропорційною системою, але з відкритими списками. І не вожді, а самі виборці могли найгіднішого кандидата обрати. Тобто виборець каже: хочу голосувати за того, хто у вас на 220-му місці, бо він, на мою думку, найгідніший... Але за нинішньої системи залишилися закриті списки. Проте й за таких умов опозиція могла б виграти. Нам кажуть — «5%-вий бар'єр і відсутність блоків». А наша відповідь: один список — і до побачення!

Нам кажуть, що мажоритарні округи будуть куплені бізнесом, і пройдуть лише люди від влади? А якщо ми на кожному окрузі проведемо праймеріз, попереднє обговорення кандидата від опозиції, залучимо громадськість до процесу висування, то, повірте, самі виборці за цього кандидата битимуться на дільницях! І не дозволять вкидати бюлетені чи переписувати протоколи.

— Цікавий прогноз був у вас рік тому: «Якщо опозиція профукає 2011 і через рік буде в такому ж стані, то в кращому випадку може зберегти status quo, маючи у парламенті 160—170 голосів. А ПР не зайдуть за 200». Як зараз?

— Зараз ситуація така, що опозиція — за названих мною умов, не повторюватимуся, — може взяти парламентську більшість. 235—245 осіб. Думаю, опозиція в гіршому варіанті не опуститься менше ніж на 170, якщо підуть різними колонами. Щоправда, виникає питання: коли і як потім ці колони між собою домовляться? Може бути й третій варіант. Це коли ні опозиція, ні Партія регіонів не матимуть більшості: кожна сила на рівні 170—180 голосів. А між ними перебуватиме так зване «мажоритарне болото», яке ситуативно голосуватиме. Але це означатиме, що парламент непрогнозований. Це ми проходили і 1998 року, і 2003-го.
Маючи чоловіка-президента...

Тарас Стецьків упевнений, що люди так просто зараз не піднімуться.
Фото В'ячеслава БЕРЛОГА

— Ваш соратник по фракції пан Куліков пропонує подати до суду на Ющенка за «лікарню майбутнього» та інші гріхи. Теж підтримуєте?

— Я б уже не топтався по Ющенку, він себе сам поховав. Мені незрозуміло, навіщо Куліков цим займається? Якщо через те, що маловідомий політик хоче таким чином себе «прославити», то це не найкращий спосіб. Ніхто до суду Ющенка не потягне. Він же підіграв Януковичу на президентських виборах... І «лікарню майбутнього» ніхто розслідувати не буде, моє глибоке переконання. Але особисто мене просто паралізує цинізм... Якщо Катерина Ющенко за п'ять років не змогла зробити такий проєкт, — це катастрофа! Навіщо треба було братися? І я не вірю, що, маючи чоловіка-президента, не можна було збудувати одну лікарню!

— Ось би й сказали про це в парламенті чи ще про щось. А то дивлюся на сайті ВР: останній ваш виступ датовано 10 січня 2012-го, до того — 16 березня 2011-го. Вас не пускають на трибуну?

— Почнемо з того, що фракція «НУ-НС» давно збирається в дуже малій кількості депутатів. До того ж від її імені виступає лише голова...

— То ви ж заступник. І Мартиненко не завжди ходить на роботу.

— По-друге, у цьому парламенті з «тушкованою» більшістю щось доводити, коли тебе ніхто не слухає, і твій виступ «для галочки», бо давним-давно рішення — який закон голосувати — вже ухвалено, то... У мене часто немає бажання «метати бісер перед свиньми».

— Опозиція часто каже, що «можемо підняти людей» за праву справу. З приводу пенсійної реформи, через яку всій країні погано, чого ж не піднімали?

— Люди так просто не піднімуться, це я вам як польовий командир Майдану кажу.

— А шахтарі, що до Києва приїжджали?

— Кілька сотень людей, які протестують, — це профанація. За гроші виводити народ вважаю категорично неприйнятним. Люди можуть піднятися лише за ключової умови — єдності опозиції.

— Поки що все, що я почула, — це про вибори. А далі? Яка програма? Що радикального ви хочете запропонувати, щоб народ перейнявся вашими ідеями?

— Думаю, опозиція запропонує програму змін із 2013 року. Вона міститиме 15—18 ключових пунктів. Але в межах цього інтерв'ю хочу сказати: головне, що може зробити опозиція, взявши владу, — власним прикладом розпочати боротьбу з корупцією. Ми маємо взяти виконавчу владу. Цей Кабінет Міністрів відправити у відставку й поставити свій. Витіснити Януковича будь-яким способом.

— Ну, поки що це все стосується теми «взяти владу», а людям що?

— Якщо буде боротьба з корупцією, причому нова влада почне з вищих ешелонів влади, це і є ключ до решти перетворень.

— А мені тут один високопоставлений «свободівець» розповідав, що починати треба — грубо кажучи — з «поділу» громадян. З того, що «ключові посади повинні займати українці не менше 78%», навіть, по-моєму, казав, що «чистокровні».

— Сподіваюся, така позиція лише в одного радикального крила «Свободи».

— А як же ви будете викорінювати, «починаючи із себе», корупцію, якщо для потенційного №1 майбутнього списку — за умови, що вона вийде на свободу, — теж ніби не чужа їй тема? У вас є сумніви щодо корупційних справ Тимошенко?

— Правда в тому, що у 2/3 суспільства є абсолютне переконання: те, що з нею робить влада, — це не боротьба з корупцією, а політичні переслідування.

— Правда в тому, що матеріали у справах Тимошенко збиралися за перебування пана Наливайченка головою СБУ, а нині великого опозиціонера.

— Вона мала проблеми і з попереднім президентом, і з нинішнім.
Про «Нічну варту» та «Дорожній контроль»

— Передивилася ваші висловлювання щодо громадянських рухів. Ви говорите про «Зарваницьку ініціативу» таким чином, що в підсумку консолідуються Галичина, Волинь і Буковина, створяться структури в Центральній Україні... А схід? Ви помітили, жодного слова про східні області? Ви їх ігноруєте?

— Якщо ми доможемося самоорганізації людей у громадянському суспільстві, то це буде фундамент, на якому стоятиме нормальна політика. Чому йдеться насамперед про Західну Україну? Тому що історичні традиції глибші.

— Дуже дискусійно.

— Уже зараз маємо багато громадянських ініціатив у Центральній Україні, є й на сході, які виникли зовсім не під впливом Західної: «Екологічний рух» у Харкові, «Дорожній контроль» в Одесі, «Нічний патруль» у Сумах...

— Не «патруль», а «дозор».

— Це — найсильніші рухи. Питання лише в тому, як це все з'єднати в одну велику громадянську мережу, щоб вони сприяли поліпшенню життя людей, незалежно від того, намагається робити це влада чи ні.

— А на поступки з російською мовою підете? Опозиція весь час казала: ні й ні. Але, може, вже так? «Регіони» виграли вибори, коли пообіцяли другу державну.

— Ні в якому разі. Партія регіонів двічі обманула людей. Перед президентськими виборами обманювала тим, що обіцяла статус російської мови... Обман відвертий! І тепер те саме — перед парламентськими. Але якби вони зараз внесли це питання на сесії — як другу державну, то отримали б на виборах результат гірший, ніж мають.

— Це чому ж?

— Тому що настрій населення переламується в бік української мови. А запровадження російської як державної смертельне для країни. Це розкол держави!.. Питання законодавчого захисту російської мови не стоїть: у неї й так тут чудове інформаційне поле, ми маємо 60% російськомовної преси, ТБ — це 80%, діапазон FM — 85%. У нас є проблема із захистом і поширенням української мови. А на регіональному рівні для російськомовних громадян більшість цілком вільно послуговується російською.

— Ви володієте російською?

— Володію, звичайно.

— І читати можете, спілкуватися?

— Безумовно. Для мене це не проблема.

— Але для тих мільйонів громадян України, для кого російська рідна, і вони, на ваше здивування, по-українськи не розуміють, — хіба правильно у спілкуванні з цими людьми ігнорувати російську мову? У тому ж Криму.

— У Криму треба захищати українську, а не російську. Люди накручені політиками. Але з ними треба просто нормально й терпляче вести просвітницьку роботу. Про те, що їх дурять, тримають у крайній бідності, але щоразу перед виборами підсовують «статус російської мови»! Головна проблема України — не в мовах, а в гострій несправедливості в усіх сферах життя: у зарплатах, судах, у праві на роботу. І це об'єднує Крим і Галичину, а не те, що свідомо вкидається, я впевнений, з-за кордону.

Інше питання: чому російськомовні за 20 років незалежності не хочуть вивчити українську мову? Це культурна й морально-етична проблема. Адже знання державної мови лише покращує кар'єрні можливості для молодих російськомовних громадян в Україні.

— А чи може опозиція «наступити на горло» власній пісні в тому сенсі, що не впиратися там, де є альтернатива? Ви справді впевнені, що країні без ЄС буде гірше, ніж із ним? Те саме кілька років тому говорили й про НАТО. Зараз щось мовчать.

— НАТО в порядку денному не стоїть. Україна свої можливості втратила спочатку 2006-го, а потім 2008-го. Зараз стоятиме питання у площині реального руху в бік Європейського Союзу.

— І все. І альтернативи немає?

— Або Україна піде на інтеграцію з Європою, або буде втягнута в Євразійський Союз. У такому разі це загрожує їй втратою ідентичності, суверенітету.

— А до ШОС не придивляєтеся?

— Будь ласка! Але тільки він годиться для азійських країн. А Україна — європейська держава. Вона навіть ментально, територіально, історично є членом західної цивілізації.
2785 друзів Стецьківа

— Коли ви говорили про «список міністрів», який має представити опозиція, щоб з «відкритим забралом» іти на вибори, — ви в цьому списку себе не бачите?

— У мене достатньо досвіду й навичок, до того ж я вже був на виконавчій роботі.

— А яким саме міністром? Чи будь-яким?

— Це питання, яке належить до категорії колективного рішення. Але я досить добре розуміюся на енергетичних темах, та й на інших теж... Головне завдання міністра — мати достатньо знань, щоб формувати політику. В одному фільмі звучала фраза: «Не уявляйте себе особою, рівною Черчиллю»... Так ось я хочу сказати, що Черчилль, не маючи жодної фінансової освіти, був міністром фінансів, потім — міністром освіти, а згодом — прем'єр-міністром. Тому що знав, що треба для Англії, і вмів формувати політику.

— Якими методами збираєтеся залучити на свій бік східні області?

— Боротьбою за справедливість.

— ?!.

— І все.

— На вашій сторінці у фейсбуці 2785 друзів. Але хоча б десятьох можете назвати своїми однодумцями?

— Думаю, в рази більше, ніж ви назвали.

— Серед них у такому разі мають бути й ті, кого сильно образив Ющенко, обізвавши «збіговиськом». Пам'ятаєте?

— Чого ж не пам'ятаю? Це була його відповідь на мій виступ. Сказав, що він нас і, напевно, мене теж «знайшов на смітниках». Це показує рівень його культури й самооцінки... У той час, коли 1989-го в мої 22 роки мене вигнали з роботи з медучилища, тому що я йшов у лавах Народного руху боротися за незалежність, Віктор Андрійович був бухгалтером районного масштабу. Тому хто кого знайшов і де — ще питання.

— Мені сказали, що Стецьків буде начальником виборчого опозиційного штабу. Це так?

— Мені подібного ніхто не пропонував, і це не від мене залежить. Нехай партійні керівники спочатку ухвалять головне рішення про єдиний список. І коли він буде?.. А тоді вже думатимемо, хто на якому місці має перебувати.