Зігріваючі перспективи

Виробництво паливної тріски для лісгоспів Білорусі справа вже не нова. Сьогодні в галузі працює понад 40 рубильних комплексів, загалом вони здатні виробляти до мільйона кубометрів паливної тріски на рік. Поки що левова частка цього палива виробляється з дров'яної деревини та відходів лісопиляння. На жаль, поки що незадіяним залишається ще один чималий ресурс – відходи лісозаготівель. За оцінками фахівців, лише на лісосіках головного користування в Білорусі щороку можна заготовляти 600--800 тисяч щільних кубометрів порубкових залишків, придатних для використання в біоенергетиці. Про перспективи розвитку цього напряму в нашій країні розповів завідувач кафедри економіки та управління на підприємствах БДТУ, канд. економ. наук Андрій ЛЕДНІЦЬКИЙ.

— Андрію Вікентійовичу, використання відходів лісозаготівлі це завжди компроміс між екологією та економікою. Який обсяг цієї сировини в наших умовах можна використовувати без завдання шкоди лісу?
– Точної й однозначної відповіді вчені не можуть дати досі. Водночас існує думка, що до 50% відходів лісозаготівель може бути утилізовано на технологічні та паливні цілі без завдання суттєвої шкоди довкіллю.
— Виходячи з цього припущення, який обсяг відходів лісозаготівель, що утворюються, може бути використано для виробництва паливної тріски?
— Нормативи утворення відходів лісозаготівель із часом змінюються. Наприклад, за радянських часів вважалося, що технічно доступний обсяг порубкових залишків становить 2—2,5 відсотка від обсягу заготовлюваної деревини. Сьогодні технічно доступним вважається обсяг у 7—10 відсотків від заготівлі ліквідної деревини. У цьому випадку йдеться про рубки головного користування, де утворюється найбільша кількість гілок, сучків та інших відходів. На рубках проміжного користування їх також можна використовувати, але вже з меншою ефективністю.
— Досвід виробництва тріски з порубкових залишків у деяких лісгоспах уже є. Зокрема, у Вілейському дослідному. Але скрізь таке виробництво виявилося збитковим… Хоча в західних країнах випускати тріску з порубкових залишків економічно вигідніше, ніж із дров'яної деревини.
— Нічого дивного в цьому немає. Як в умовах Білорусі, так і у Фінляндії, Швеції та будь-якій іншій країні витрати на переробку в тріску порубкових залишків на 30—50 відсотків вищі, ніж подрібнення круглого лісу. Незважаючи на те, що вартість самої сировини на лісосіці практично дорівнює нулю, великі витрати доводиться нести на збір, доставку й подрібнення порубкових залишків. Продуктивність техніки падає приблизно в півтора раза порівняно з використанням круглого лісу, природно, це веде до додаткових витрат. Проте в європейських країнах собівартість так званої «зеленої» тріски, виробленої з відходів лісозаготівель, значно менша, ніж виробленої з низькосортного круглого лісу. Усе тому, що круглий ліс, навіть низькоякісний, у Старому Світі коштує дуже дорого. Наприклад, якщо в Білорусі на проміжному складі дрова коштують близько 7 євро, то в Естонії – близько 20 євро, у Фінляндії – 25—30 євро. Для порівняння, щільний кубометр тріски з порубкових залишків у Європі коштує приблизно 25 євро. Виходить, якщо виробити тріску зі стовбурової деревини, вона обійдеться щонайменше в 35—37 євро. Тому високі ціни на круглий ліс – суттєвий економічний стимул максимально використовувати в біоенергетиці європейських країн порубкові залишки.
— Виходить, у Білорусі одна з головних причин, що гальмують залучення до господарського обігу відходів лісозаготівель – дешева дров'яна деревина й технічна сировина?
— Усі наші розрахунки свідчать про те, що за вартості дров'яної деревини лише близько 7 євро виробництво тріски з порубкових залишків в умовах Білорусі обходиться приблизно в 1,3—1,4 раза дорожче. Ці розрахунки підтверджуються на практиці.
— Фіни не приховують, що на початковому етапі стимулом для розвитку біоенергетики були гранти Євросоюзу. З вашого погляду, чи є необхідність у виділенні бюджетних коштів на залучення до господарського обігу відходів лісозаготівель у Білорусі?
— На мій погляд, будь-який напрям має бути самоокупним. Коли рентабельність переробки таких відходів підніметься хоча б до 2—3 відсотків, це стане найкращим стимулом для розвитку напряму. Оскільки наразі економічні умови не дозволяють використовувати порубкові залишки беззбитково, їх краще залишити в лісі для виконання екологічних функцій. Фінансування з боку може послужити не стимулом, а навпаки, розпестити виробників. Тим паче енергетики та житлово-комунальне господарство поки що не встигають за темпами лісгоспів зі створення нових виробництв паливної тріски. Через недостатнє споживання лісгоспи змушені працювати на половину потужності. Є й ще один стримувальний чинник – практично всі діючі в Білорусі енергооб'єкти розраховані на спалювання високоякісної тріски з цільного лісу. Використання палива з порубкових залишків призводить до засмічення подавальних механізмів, а через високу зольність доводиться частіше проводити обслуговування котлів.
— Через скільки років можуть настати сприятливі економічні умови для виробництва «зеленої» тріски в Білорусі?
— Швидше за все, це станеться вже в найближчій п'ятирічці. Сьогодні на стадії будівництва та реконструкції в Білорусі перебуває низка потужних виробництв із переробки деревини. Є всі підстави вважати, що після їх уведення в експлуатацію в країні намітиться певний дефіцит лісових ресурсів, що безсумнівно призведе до зростання їхньої вартості. Така ситуація вже була в історії нашого лісопромислового комплексу. За радянських часів Білорусь щороку закуповувала до 2 млн кубометрів круглого лісу в Росії. І щойно ціна дров'яної деревини почне зростати, виробники тріски поступово перейдуть на використання порубкових залишків, на той час це буде вигідно.
— Чи будемо ми технічно готові до залучення до господарського обігу цієї сировини? Адже під час використання порубкових залишків визначальне значення має максимальна механізація?
— У Білорусі створено досить широку лінійку вітчизняної техніки для біоенергетики. Деякі машини поки що перебувають у розробці. Зокрема, СП ЗАТ «МАЗ-МАН» і ВАТ «Амкодор» працюють над створенням самохідних рубильних машин на базі автомобіля й форвардера з високою швидкістю пересування. Така мобільна техніка, здатна розвивати швидкість до 80 км на годину, дуже потрібна виробничникам. Також належить удосконалити тріскововози, збільшивши обсяг завантаження й удосконаливши систему розвантаження. Але загалом лінійку машин уже створено, і вона досить успішно працює. Не стоять на місці й енергетики. Деякі з нещодавно збудованих міні-ТЕЦ оснащені високотехнологічним обладнанням, здатним спалювати сировину практично будь-якої вологості та зольності, зокрема й тріску з порубкових залишків. Насамперед це Пружанська, Петриківська, Речицька міні-ТЕЦ.
— Проте поки що енергетики неохоче беруть навіть невеликі партії «зеленої» тріски в лісгоспів…
— Сьогодні в нас достатньо високоякісної тріски з круглого лісу, але з часом усе зміниться. Залучати до переробки хоча б невеликі партії порубкових залишків потрібно вже сьогодні, точково закуповувати зразки нової техніки для вивчення різних технологій. Коли в Білорусі починали будувати перші міні-ТЕЦ на паливну тріску, також було багато скептиків. ТЕЦ на деревному паливі довели свою ефективність, і сьогодні виробництво тріски для них у лісгоспах організовано на дуже високому рівні. Більше того, до Білорусі вже приїжджають зарубіжні фахівці для вивчення досвіду використання низькосортної деревини в енергетиці. Психологічно ми вже готові до нового етапу розвитку – використання відходів лісозаготівель.
— Чимало противників біоенергетики є й у промислово розвинених країнах. Чи не впаде інтерес до цього напряму в майбутньому?
— У жодній країні біоенергетика не відіграє ключової ролі в енергобалансі. І її призначення не в цьому. Але значущість її й надалі зростатиме. Про це можна судити, зокрема, за міжнародними спеціалізованими виставками лісового профілю. Якщо раніше на них можна було зустріти лише окремі стенди з обладнанням для виробництва й використання деревного палива, то на останніх виставках сектор біоенергетики займає приблизно половину всієї виставкової площі. Асортимент представленого обладнання та техніки величезний, і кожен зразок призначений для певних умов роботи. Докорінно відрізняються умови й у наших лісгоспах, тому підходити до вибору техніки та технологій потрібно дуже прискіпливо. Як і в будь-якій справі, тут важливі деталі, оскільки вони вирішують усе.