Напередодні конференції «Rio+20» опубліковано доповідь ГЕП-5 про тенденції та перспективи глобальних змін довкілля

Глобальна екологічна перспектива (ГЕП-5) – це найавторитетніша оцінка стану, тенденцій і перспектив зміни глобального довкілля. Доповідь готувалася протягом трьох років за участю понад шестисот експертів у всьому світі, які займалися збором і аналізом даних із кожного континенту з метою побудови докладної картини добробуту нашого світу.

Нижче ми наводимо резюме загальної доповіді.
Повний текст доповіді можна завантажити тут:
http://www.unep.org/geo/pdfs/geo5/GEO5_report_full_en.pdf

Резюме доповіді ГЕП–5

ПІД СУВОРОЮ ЗАБОРОНОЮ НА ОПУБЛІКУВАННЯ ДО ВКАЗАНОГО СТРОКУ: 6 червня 2012 року, 15:30 за центральноєвропейським часом (CET)

Світова спільнота й надалі йде шляхом нестійкого розвитку, незважаючи на сотні узгоджених на міжнародному рівні цілей і завдань

Намічені масштабні цільові показники можуть бути досягнуті, але лише за умови підтвердження політичної волі та швидкого розширення масштабів впровадження успішних елементів політики Ріо-де-Жанейро, 6 червня 2012 року. Світова спільнота продовжує слідувати шляхом нестійкого розвитку, незважаючи на понад 500 узгоджених на міжнародному рівні цілей і завдань щодо підтримання раціонального використання довкілля та поліпшення добробуту населення, згідно з новою широкомасштабною оцінкою, проведеною під керівництвом Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП).

У п'ятому виданні доповіді «Глобальна екологічна перспектива» (ГЕП-5), оприлюдненому напередодні зустрічі на вищому рівні «Ріо+20», надається оцінка 90 із найважливіших цілей і завдань у галузі охорони довкілля та робиться висновок, що значний прогрес було досягнуто лише за чотирма з них.

Це припинення виробництва та використання речовин, що руйнують озоновий шар, видалення свинцю з палива, розширення доступу до запасів води вищої якості та активізація досліджень зі скорочення забруднення морського середовища - з повним переліком цілей і станом їх реалізації можна ознайомитися в такому документі:

www.unep.org/geo/pdfs/geo5/Progress_towards_goals.pdf .

Певний прогрес було відзначено за 40 цілями, включно з розширенням охоронних зон (зокрема, національних парків) і заходами зі скорочення знеліснення. Було встановлено, що за 24 цілями (включно зі зміною клімату, рибними ресурсами, а також опустелюванням і посухою) досягнуто лише незначного прогресу або прогрес відсутній. Подальше погіршення було відзначено за вісьмома цілями, включно зі станом коралових рифів у світі, при цьому не проводилося жодної оцінки щодо 14 інших цілей через відсутність даних.

Доповідь застерігає, що, якщо людство в терміновому порядку не змінить спосіб дій, можуть бути перевищені певні критичні порогові рівні, внаслідок чого можуть настати різкі й, як правило, незворотні зміни у функціях життєзабезпечення нашої планети.

«Якщо збережуться поточні тенденції, якщо переважатимуть наявні варіанти структури виробництва та споживання природних ресурсів і їх не вдасться обернути назад і послабити, то урядам доведеться зіткнутися з безпрецедентними рівнями шкоди й погіршення», – заявив заступник Генерального секретаря ООН і Виконавчий директор ЮНЕП Ахім Штайнер.

Проте не все так погано. У доповіді говориться, що досягнення намічених масштабних цілей у галузі сталого розвитку до середини століття є можливим, якщо буде змінено й посилено наявні елементи політики та стратегії, і наводяться численні приклади успішних ініціатив у галузі політики, включно з державними інвестиціями, екологічним обліком, сталою торгівлею, створенням нових ринків, технологічними інноваціями та нарощуванням потенціалу.

У доповіді ГЕП-5 також наголошується, що в тих випадках, коли міжнародні договори та угоди передбачали конкретні, піддатні вимірюванню цільові показники під час вирішення намічених цілей (наприклад, заборони на озоноруйнівні речовини та на додавання свинцю в бензин), були продемонстровані значні успіхи. З цієї причини ГЕП-5 закликає до встановлення конкретніших цільових показників, з піддатними кількісному вимірюванню результатами, під час вирішення ширшого спектра екологічних проблем.

«ГЕП-5 нагадує світовим лідерам і державам, що беруть участь у конференції «Ріо+20», чому терміново необхідний повний і остаточний перехід до низьковуглецевої, ресурсозберігальної та такої, що забезпечує створення робочих місць «зеленої» економіки», – заявив пан Штайнер. – «Накопичений за десятиліття величезний обсяг наукових доказів практично не залишає місця для сумнівів».

«Настав момент для того, щоб позбутися паралізуючої нерішучості, визнати факти й узятися за вирішення загальнолюдських проблем, які об'єднують усі народи», – додав він. «Конференція «Ріо+20» – це момент для того, щоб у галузі сталого розвитку перейти від прагнень і несистематичної реалізації на шлях істинного прогресу та процвітання в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь».

Доповідь також закликає приділяти більше уваги елементам політики, націленим на рушійні чинники зміни довкілля, такі як зростання чисельності населення й урбанізація, нераціональна структура споживання, енергоспоживання й транспорт, засновані на використанні викопних видів палива, а також глобалізація. Зокрема, глобалізація зробила можливою дуже швидке виникнення інтенсивних навантажень у концентрованих регіонах світу під впливом тенденцій зміни рушійних чинників, як у випадку підвищення попиту на біопаливо, що веде до розчищення та перебудови земельних угідь.

Хоча безпосереднє скорочення рушійних чинників зміни довкілля може здаватися важким завданням з політичного погляду, є можливість досягнення значних непрямих вигод за рахунок зосередження зусиль на доцільніших цілях, таких як міжнародні цілі в галузі добробуту людини, говориться в доповіді.

Відсутні дані та оцінка прогресу

Відстеження стану глобального довкілля сильно залежить від даних і статистики, що збираються національними урядами.

Відсутність даних щодо низки ключових проблем (двома яскравими прикладами є хімічні речовини/відходи та забруднення прісної води) дуже сильно утруднює оцінку прогресу в досягненні цілей у цих галузях.

Наприклад, у галузі хімічних речовин і відходів необхідність відстеження дедалі більшого числа хімічних речовин, що використовуються в комерційних цілях, і відсутність достатньої інформації про забруднені ділянки створюють труднощі для багатьох урядів і заважають ухваленню відповідних заходів.

Водночас неможливо оцінити глобальні тенденції забруднення прісної води внаслідок недостатності даних.

У доповіді ГЕП-5 зазначається, що прив'язка екологічних даних до національної статистики може забезпечити включення екологічних питань до числа найважливіших національних пріоритетних завдань та їх урахування під час вироблення національної політики.

Стан довкілля

Наукові докази свідчать про те, що природні ресурси Землі використовуються на межі їхніх біофізичних меж, при цьому є підтвердження, що ці межі вже близькі, а в деяких випадках були перевищені.

Атмосфера

З дев'яти узгоджених на міжнародному рівні цілей у галузі атмосферного повітря, розглянутих у доповіді, значний прогрес було досягнуто у виключенні речовин, що руйнують озоновий шар, і поступовій відмові від додавання свинцю в бензин, проте лише незначні успіхи або повна відсутність прогресу були відзначені у вирішенні таких серйозних проблем, як забруднення повітря всередині приміщень і зміна клімату.

Озон

Світова спільнота майже припинила виробництво та використання речовин, що руйнують озоновий шар, відповідно до Монреальського протоколу.

За оцінками фахівців, унаслідок реалізації Протоколу лише в Сполучених Штатах зменшиться на 22 мільйони число випадків захворювання на катаракту серед людей, народжених між 1985 і 2100 роками, а до середини століття на 6,3 мільйона зменшиться число випадків смерті від раку шкіри.

Хоча вдалося зупинити подальше розширення «озонової діри» над Антарктикою, повне відновлення очікується не раніше середини століття.

Як і раніше, необхідно поступово відмовитися від використання як замінників озоноруйнівних речовин однієї групи хімічних речовин – гідрофторвуглеводнів (ГФВ) – з огляду на те, що багато з них можуть сприяти глобальному потеплінню.

Етилований бензин

Майже всі країни поступово припинили виробництво етилованого бензину. Економічний ефект від скорочення ризиків для здоров'я внаслідок відмови від етилованого бензину оцінюється в 2,45 трильйона доларів на рік, або приблизно в 4 відсотки від світового ВВП.

Зміна клімату

За наявних моделей викиди парникових газів можуть подвоїтися протягом наступних 50 років, що призведе до підвищення глобальної температури на 3°C і вище до кінця століття.

Чотири незалежні аналітичні дослідження показують, що 2000-2009 роки були найтеплішим десятиліттям із початку спостережень і що 2010 року було зареєстровано рекордно високий рівень викидів унаслідок спалювання викопних видів палива та виробництва цементу.

Щорічна економічна шкода від зміни клімату оцінюється в 1-2 відсотки від світового
ВВП до 2100 року у разі підвищення температури на 2,50C.

Забруднення повітря

Забруднення повітря входить до числа основних причин передчасної смерті та проблем зі здоров'ям, особливо серед дітей.

Забруднення повітря всередині приміщень твердими частинками щороку є причиною майже 2 мільйонів випадків передчасної смерті, включно зі смертю 900 000 дітей віком до п'яти років.

Тверді частинки в атмосфері поза приміщеннями можуть бути причиною приблизно 3,7 мільйона випадків смерті щороку.

Утворення озону в приземному шарі атмосфери спричиняє 700 000 випадків смерті внаслідок респіраторних захворювань, при цьому 75 відсотків таких випадків припадає на Азію.
Глобальні економічні втрати внаслідок скорочення врожайності сільськогосподарських культур, спричиненого забрудненням повітря, оцінюються в 14-26 мільярдів доларів на рік.

Біологічне різноманіття

Світова спільнота не змогла досягти мети в галузі розвитку, сформульованої в Декларації тисячоліття (ЦРТ), яка передбачала значне скорочення темпів втрати біологічного різноманіття до 2010 року.

Близько 20 відсотків видів хребетних тварин перебуває під загрозою вимирання. Ризик вимирання зростає швидшими темпами для коралів порівняно з усіма іншими групами живих організмів, при цьому стан коралових рифів погіршився на 38 відсотків з 1980 року. До 2050 року прогнозується швидке скорочення їхньої площі. У зв'язку з тим, що понад 30 відсотків поверхні суші на Землі використовується з метою сільськогосподарського виробництва, площі деяких природних середовищ існування скорочувалися більш ніж на 20 відсотків, починаючи з 1980-х років.

Водночас було досягнуто певного прогресу щодо ухвалення відповідних заходів у галузі політики, таких як збільшення площі охоронних зон, а також спільний доступ до генетичних ресурсів і спільне використання вигод від їх застосування.

Доступ до генетичних ресурсів і спільне використання вигод від їх застосування Нагойський протокол регулювання доступу до генетичних ресурсів і спільного використання вигод від їх застосування, який має набути чинності 2015 року, є безпрецедентним кроком до визнання прав корінних і місцевих громад щодо регулювання доступу до традиційних знань відповідно до їхніх звичаєвих законів і процедур.

Наприклад, у галузі фармацевтичних препаратів десять країн володіють 90 відсотками патентів, пов'язаних із біологічним різноманіттям морського середовища.

Поки що відсутні повні дані про кількість угод, кількість і розподіл бенефіціарів, а також про характер, обсяг і сталість вигод від застосування генетичних ресурсів.

Охоронні зони

Охоронні зони охоплюють майже 13 відсотків поверхні суші у світі, але лише 1,6 відсотка морської поверхні, порівняно з 17 відсотками та 10 відсотками відповідно, які були встановлені в Айтійській заяві як цільові показники на 2020 рік і узгоджені два роки тому.

Відсутні дані щодо місцезнаходження, розміру, правового статусу та ефективності, а також проблеми безпеки негативно позначаються на природоохоронних заходах. Пріоритетні напрями діяльності включають виділення достатніх ресурсів, чіткі механізми управління та показники для оцінки ефективності охоронних зон.

Рибні ресурси

Протягом двох останніх десятиліть відзначалося безпрецедентне погіршення стану рибних ресурсів.

Хоча в період із початку 1950-х років до середини 1990-х років обсяги видобутку збільшилися більш ніж учетверо, вони відтоді стабілізувалися або зменшилися, незважаючи на зростання рибного промислу.

2000 року обсяги видобутку могли б бути вищими на 7-36 відсотків, якби не виснаження рибних ресурсів. Це вилилося в економічні втрати в розмірі 4-36 мільярдів доларів США.

Промислове рибальство та перелов риби є основними загрозами для рибних ресурсів. Рибопродукти, сертифіковані Морською опікунською радою, склали лише 7 відсотків від світового рибного промислу 2007 року. Охоронні морські зони показали себе в багатьох випадках ефективними інструментами збереження довкілля, при цьому в нещодавніх обстеженнях відзначаються більші популяції риби всередині заповідників порівняно з прилеглими районами та порівняно з тими самими районами до створення заповідників.

Вода

З 30 екологічних цілей, досліджених щодо води, лише за однією метою – розширення доступу до чистої питної води – відзначається значний прогрес. Проте менший прогрес було досягнуто в сільських районах, особливо в Африці та Тихоокеанському регіоні.

Якість і кількість води

Попри деякі поліпшення, якість води залишається найпоширенішою причиною виникнення проблем зі здоров'ям людини в усьому світі.

Водночас зміна клімату й подальше зростання чисельності населення, імовірно, призведуть до ще більшої нестачі води в багатьох регіонах.

Якість води, щонайменше на окремих ділянках більшості основних річкових систем, як і раніше, не відповідає нормам Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Очікується, що до 2015 року понад 600 мільйонів людей не матимуть доступу до безпечної питної води, при цьому понад 2,5 мільярда людей не матимуть доступу до елементарної санітарії.

У міру збільшення нестачі води деякі регіони будуть змушені більшою мірою покладатися на енергоємні технології опріснення води.

За оцінками фахівців, до 2030 року 9-11 мільярдів доларів США витрачатимуться щороку на додаткову інфраструктуру для забезпечення достатніх кількостей води, особливо в країнах, що розвиваються.

Стримування забруднення води могло б забезпечити економічний ефект, що перевищує 100 мільйонів доларів США, за рахунок поліпшення здоров'я лише у великих країнах ОЕСР. Прогнозується збільшення концентрації нітратів унаслідок забруднення води під впливом добрив і недостатньої санітарії, внаслідок чого виникнуть серйозні загрози для здоров'я людини та водної флори і фауни.

Попри те що забруднення прісної води, судячи з усього, зростає, належний моніторинг у багатьох регіонах скоротився.

Виснаження запасу ґрунтових вод

З 2000 року відзначається подальше погіршення водопостачання з використанням ґрунтових вод, у той час як глобальні забори води збільшилися втричі за останні 50 років.

На сільське господарство припадає 92 відсотки глобального споживання водних ресурсів, при цьому багато глобальних сільськогосподарських центрів особливо залежать від ґрунтових вод, зокрема північно-західна частина Індії, північно-східна частина Пакистану, північно-східна частина Китаю та західна частина США.

Комплексне управління водними ресурсами

Необхідно розробити й посилити інструменти комплексного управління водними ресурсами та їх моніторингу, якщо світова спільнота має намір краще керувати вирішенням поточних і майбутніх завдань водозабезпечення.

Наразі, як і раніше, відсутні рамкові документи про спільне управління щодо приблизно 158 із 263 міжнародних прісноводних водойм.

Серед інших перешкод до поліпшення управління водними ресурсами можна відзначити такі: недостатність даних, відсутність всеосяжних систем моніторингу та показників безпеки води для відстеження тенденцій протягом тривалого періоду.

Забруднення морського середовища

Лише незначний прогрес було в кращому разі досягнуто у запобіганні, скороченні чи стримуванні забруднення морського середовища.

Останніми роками різко зросло число прибережних «мертвих» зон. Зі 169 прибережних «мертвих» зон у всьому світі лише в 13 зонах спостерігається відновлення, а 415 прибережних зон страждають від евтрофікації.

Приблизно в 80 відсотках випадків забруднення морського середовища спричиняється господарською діяльністю на суші.

З 12 морів, обстежених у період із 2005 по 2007 роки, найбільшу кількість морського сміття містили південно-східна частина Тихого океану, північна частина Тихого океану, моря Східної Азії та Карибський басейн.

Результатом ратифікації Міжнародної конвенції щодо запобігання забрудненню із суден (МАРПОЛ) 150 країнами є скорочення забруднення із суден, попри прогалини в реалізації. Управління морськими районами за межами кордонів є слабким і фрагментованим.

Надзвичайні ситуації

У доповіді ГЕП-5 наголошується на необхідності нарощування зусиль із запобігання та пом'якшення впливу надзвичайних ситуацій, зокрема стихійних лих, спричинених зміною клімату. Каналізування русел річок, втрата заплавних земель, урбанізація та зміна землекористування є важливими екологічними чинниками, що посилюють вплив повеней і посух.

Число катастрофічних повеней і посух зросло на 230 відсотків і 38 відсотків відповідно в період із 1980-х по 2000-ні роки, при цьому число людей, які зазнали впливу повеней, збільшилося на 114 відсотків.

За оцінками фахівців, вартість адаптації прибережних районів до зміни клімату має досягти від 26 до 89 мільярдів доларів США до 2040-х років залежно від величини підвищення рівня моря.

Суша

Було досягнуто певного прогресу в забезпеченні поліпшення доступу до продовольства, хоча в галузі боротьби з опустелюванням і посухами прогрес був незначним або зовсім відсутнім. Конфліктні потреби в продовольстві, кормі, паливі, волокні та сировинних матеріалах посилюють навантаження на сушу, сприяючи знелісненню.

Було досягнуто певного прогресу в запобіганні знелісненню на глобальному рівні: щорічне зникнення лісів скоротилося з 16 мільйонів гектарів у 1990-ті роки до приблизно 13 мільйонів гектарів у період із 2000 по 2010 роки. В Африці, Латинській Америці та Карибському басейні, разом узятих, щороку відзначалася втрата понад семи мільйонів гектарів у період із 2005 по 2010 роки.

Удосконалення управління та нарощування потенціалу є вкрай важливими для реалізації потенційних можливостей у галузі сталішого землекористування та сталіших систем.

Хімікати та відходи

Було досягнуто певного прогресу у вирішенні проблем, пов'язаних із важкими металами, стійкими органічними забруднювачами та радіоактивними відходами.

Водночас більш ніж у 90 відсотках зразків води та риби з різних водойм виявлено пестициди. Також широко поширене забруднення стійкими органічними забруднювачами (СОЗ), зокрема таке, що зачіпає віддалені райони, такі як Арктика й Антарктика.

До числа питань, що виникають і потребують уваги, належать якнайшвидше раціональне регулювання відпрацьованого електронного та електричного обладнання (електронних відходів) і проблеми хімічних речовин, що руйнують ендокринну систему, пластмас у довкіллі, спалювання на відкритому повітрі, а також виробництва та використання наноматеріалів.

Регіональні перспективи

Є окремі докладні резюме, які подають повну картину змісту доповіді ГЕП-5 щодо кожного регіону, проте нижче наводиться загальний огляд основних проблем і прикладів успішних елементів політики, які, у разі їх здійснення в ширшому масштабі та прискореними темпами, могли б сприяти переходу до «зеленої» економіки. Африка, Азійсько-Тихоокеанський регіон, Латинська Америка й Карибський басейн стикаються зі спільними для них проблемами зростання чисельності населення та збільшення споживання, які посилюються швидкою урбанізацією в Африці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні, що створює дедалі вище навантаження на виснажливі запаси природних ресурсів. Головною проблемою є зміна клімату.

Водночас приклади успішної роботи (від нового розуміння цінності лісів для екосистем у Кенії до запровадження плати за екосистемні послуги у В'єтнамі та до політики, що забезпечила скорочення темпів знеліснення в басейні річки Амазонки) свідчать про можливість прогресу в цій галузі. Європа та Північна Америка продовжують споживати ресурси на неприйнятно високому рівні, при цьому в Північній Америці, зокрема, спостерігалося обмежене зростання в секторі відновлюваних джерел енергії.

Проте політичні заходи зі скорочення викидів парникових газів у Європі, наприклад, запровадження плати за в'їзд транспортних засобів до перевантаженого центру міста, свідчать про можливість зміни ситуації, про що свідчать і політичні заходи в Північній Америці, такі як підвищення гнучкості енергосистем з метою забезпечення ширшого доступу до відновлюваних джерел і запровадження податків на викиди вуглекислого газу в Квебеку та Британській Колумбії. У Західній Азії спостерігається погіршення ситуації у зв'язку з нестачею води, деградацією ґрунтів і підвищенням рівня моря, проте можна відзначити управління водними ресурсами в Ємені, Саудівській Аравії та Бахрейні й відновлення пасовищних угідь у Сирії як політичні заходи, які можуть бути взяті на озброєння.

Рекомендації

У доповіді ГЕП-5 описуються в загальному вигляді способи, за використання яких у гонитві за розвитком немає необхідності жертвувати довкіллям або населенням, яке від нього залежить. Справді, багато проєктів, аналізованих у доповіді, підтверджують, що розвиток можна стимулювати за рахунок чіткішого розуміння цінності природних ресурсів. Насамперед нове визначення багатства, що виходить за рамки валового внутрішнього продукту та засноване на стійкішому показнику, могло б стимулювати підвищення якості життя та добробуту всіх громад, зокрема в країнах, що розвиваються.

У доповіді даються такі конкретні рекомендації.

Необхідні надійніші дані для ухвалення обґрунтованих рішень щодо ресурсів довкілля та для оцінки прогресу на шляху до досягнення узгоджених на міжнародному рівні цілей.

Необхідні чіткі довгострокові цільові показники в галузі охорони довкілля та розвитку, а також посилення підзвітності в міжнародних угодах.

Необхідно значно посилити роботу з нарощування потенціалу з метою забезпечення екологічної інформації, особливо в країнах, що розвиваються.

Зміни мають носити як короткостроковий, так і довгостроковий характер, і поєднувати в собі технології, інвестиції та заходи з управління, поряд зі змінами способу життя внаслідок зміни менталітету в бік цінностей, заснованих на сталому розвитку та справедливості.

Перетворення вимагає поступового, але неухильного прискорення процесу переходу. Вже є приклади успішних новаторських рішень у галузі політики, але необхідно їх упровадження на широкомасштабній основі.

Велике значення має міжнародна співпраця, оскільки екологічні проблеми не визнають національних кордонів. Глобальні відповідні заходи можуть відігравати ключову роль у встановленні цілей, формуванні фінансових ресурсів і забезпеченні обміну передовим практичним досвідом.

Попри те що національні та регіональні відповідні заходи продемонстрували успіхи, для досягнення дієвих, ефективних і справедливих кінцевих результатів необхідний поліцентричний підхід до управління.

Підвищення добробуту населення залежить від можливостей окремих осіб, установ, країн і світової спільноти щодо реагування на зміну довкілля.

Конференція «Ріо+20» забезпечує можливість для оцінки досягнень і недоліків, а також для стимулювання перетворювальних відповідних заходів.