«Після 35 років наукова активність учених різко знижується»

«Після 35 років наукова активність учених різко знижується» — Роман Безус, голова ради молодих учених Дніпропетровської області, вважає, що наукова активність в Україні знижується не лише через брак бюджетного фінансування

Кілька років тому політики заявили, що перед Україною стоїть амбітне завдання — до 2020 р. увійти до G20. Звісно, принципово проти цього ніхто не заперечує.

Але треба розуміти, що місце в G20 нам може забезпечити інноваційна економіка, яка дасть змогу не лише наростити частку доданої вартості у вітчизняній продукції, а й підвищити соціальні стандарти життя (про те, як потрапити до G20, див. на www.business.ua БІЗНЕС №7 від 15.02.10 р., стор. 8, 9. — Ред.). На мій погляд, цьому перешкоджає насамперед недостатність наукового потенціалу.

І геній, парадоксів друг

За роки незалежності в Україні склалася парадоксальна ситуація: при щорічному збільшенні кількості докторів і кандидатів наук у країні стає менше вчених, які займаються науковою та науково-технічною роботою.

Пояснити це можна, зокрема, тим, що з розпадом Радянського Союзу Україна як молода незалежна держава мала вирішувати такі першочергові завдання: створювати нову фінансову та грошову систему, розробляти й упроваджувати економічні реформи «нового» типу і при цьому абияк виконувати соціальні зобов'язання — виплачувати пенсії, стипендії тощо.

За таких умов було не до наукової роботи. Ні держава, ні бізнес не виявляли особливого інтересу до цієї сфери. Молодих людей, які вирішили зайнятися наукою, суспільство, особливо ровесники, сприймало як невдах, нездатних зробити «справжню» кар'єру. Що ж до ступеня кандидата чи доктора наук, то його здобуття дедалі менше пов'язують із науковою роботою — для більшості це просто питання престижу, пов'язане більше з фінансовими, аніж з інтелектуальними витратами.

Досі держава не виділяє в достатньому обсязі кошти на розвиток наукового потенціалу. Загальні витрати на сферу науки й освіти з бюджету становлять 5-7% ВВП. Існує думка, що нижче від цього рівня неминуче настає деградація національної системи освіти. Фінансування вищої освіти становить близько 2% ВВП.

Але необхідно розуміти, що левова частка цих коштів — майже 80% — іде на оплату праці викладацького складу вишів, а також виплату стипендій студентам. Грошей, що залишаються, недостатньо для повноцінного розвитку науки у вишах.

Внутрішні резерви

Але зниження наукової активності в Україні пояснюється й іншими причинами. У 2011 р. рада молодих учених Дніпропетровської області та Головне управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації провели соціологічне дослідження з метою виявити чинники, що впливають на мотивацію учених різних вікових груп.

У результаті було відзначено цікаву закономірність: після досягнення 35-річного віку у більшості учених різко знижується активність наукової діяльності, а після 60 років вона зводиться до мінімуму. Таким чином, стає зрозуміло, що інноваційні відкриття — за молодими вченими.

Виявлена тенденція нас зацікавила, і ми докладніше проаналізували її причини. Так, у більшості випадків молоді дослідники як учені формуються до 35 років — саме до цього віку більшість із них захищають кандидатську дисертацію. До цього часу вони активно проводять дослідження, пишуть статті тощо.

Здавалося б, після присвоєння ступеня кандидата наук молоді вчені, отримавши визнання, повинні приступити до реалізації нових можливостей у сфері науки — брати участь у конкурсах і грантах — як національних, так і міжнародних. Але вони, як правило, віддають перевагу інтенсивній викладацькій роботі — на шкоду науковій діяльності.

У чому щастя

Що, окрім мізерного фінансування, заважає розвитку науки в Україні? Виявляється, складнощі з отриманням молодими вченими міждисциплінарних знань.

Наскільки мені відомо, в Україні є лише один такий навчально-науковий проєкт, що реалізується в цій сфері на волонтерських засадах, — це «Школа молодого вченого — лідера в науці». Завдання цієї школи — підвищити конкурентоспроможність вітчизняної науки, для чого молодих учених знайомлять із такими дисциплінами, як креативне мислення, командотворення, проєктний менеджмент, менеджмент і маркетинг у науці тощо.

Свого часу в Україні мав місце масовий виїзд учених за межі країни до тих держав, які могли запропонувати їм гідні умови роботи та соціальне забезпечення їм і членам їхніх родин. Як правило, при цьому в суспільстві звикли бачити лише негативний бік медалі, очевидні мінуси для української науки. Але є й плюс.

Виїзд учених за межі країни відкрив нові можливості для їхніх колег, які залишилися в Україні. Збережені зв'язки дають їм змогу обмінюватися інформацією. Українські вчені отримують доступ до новітніх технологій, а їхні колеги з-за кордону можуть проводити порівняно недорогі дослідження в Україні.

Завдяки цьому вдається утримувати наших учених у руслі розвитку світової науки. До того ж завдяки системі грантів у них є можливість стажуватися за межами України й додатково заробляти.

Молодим у нас — дорога

Треба прагнути надати більше можливостей як ученим, які працюють у фундаментальному напрямі, так і молодим людям, що бажають отримати знання, які дадуть їм змогу конкурувати в тій чи іншій сфері, і втілити їх на практиці. Оскільки Міністерству освіти і науки до цього байдуже, треба діяти самостійно.

В Україні поки не існує єдиної організації, яка відстоювала б інтереси молодих учених. Є невеликі громадські об'єднання під крилом вишів або недержавних організацій.

У деяких областях створено й функціонують обласні ради молодих учених, але досі не запропоновано системи, що об'єднувала б і координувала роботу обласних рад молодих учених.

Фактично йдеться про створення Всеукраїнської ради молодих учених, яка зможе об'єднати вже наявний науковий та організаційний досвід і поширити його на всю країну.

Досьє БІЗНЕСу

Роман Безус, голова ради молодих учених Дніпропетровської області

Народився: 23 квітня 1983 р. у м. Верхньодніпровську Дніпропетровської обл.

Освіта: Дніпропетровський державний аграрний університет (2005 р.), магістр обліку й аудиту; кандидат економічних наук (2008 р.); стажування: у Геттінгенському університеті ім. Георга-Августа, ФРН (2009 р.), в університеті штату Пенсільванія, США (2010 р.), в університеті прикладних наук Вайєнштефан-Тріздорф, ФРН (2011 р.).

Кар'єра: 2005-2009 рр. — асистент, старший викладач, доцент кафедри фінансів Дніпропетровського державного аграрного університету; з 2011 р. — голова ради молодих учених Дніпропетровської області.

Сімейний стан: неодружений.

Захоплення: волейбол, книги.