Chernobyl's radioactive trees and the forest fire risk

Сподіваюся, Сергійко Зібцев, з яким нас пов'язує  багато чого: від життя в одному гуртожитку та годин гри в теніс до роботи... у відділі екології УкрНДІЛГА,  Зоні відчуження,  Біокарбоновому фонді...., на мене не образиться. Мій переклад статті Еванса, звісно, недосконалий, але в основному, я сподіваюся, —  усе вірно. Якщо будуть уточнення (посилання на оригінал я завжди наводжу) чи ремарки, із задоволенням розміщу. Нижче переклад /трошки «гоблінівський»/ репортажу, який учора випустила в ефір ВВС. До речі, по суті, я майже з усім згоден. Під час перекладу, звісно, пожартував, але це ..., — характер... Резюме класичне, — світ дедалі прозорішає, у зв'язку з чим зростає актуальність фрази, яку я почув у харківському трамваї багато років тому, — «чоловіче, — стежте за набором слів...». М.П.

Чорнобильські радіоактивні дерева та ризик лісових пожеж
Патрік Еванс, Чорнобиль, Україна

Більшу частину 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС займають соснові ліси, причому деякі з них так сильно забруднені, що лісова пожежа може призвести до утворення руйнівної радіоактивної димової хмари.

У північному напрямку від Києва вздовж доріг можна бачити літніх леді та їхніх онучок , які в очікуванні сидять у високій траві, ховаючись від пекучих променів сонця в тіні струнких шотландських сосон, що вишикувалися вздовж дороги.

Це сезонна чорниця, і вони продають її пластиковими «пінтовими» склянками. Ви можете зупинитися й поторгуватися, але Сергій Зібцев, професор Лісового інституту Київського університету природничих наук, не рекомендує. Вони з додатком радіоактивного стронцію.

Ягоди мають високу здатність до поглинання й зв'язування радіонуклідів, величезні кількості яких рознесено шлейфами викидів, що утворилися після вибуху на ЧАЕС,  і розлетілися по значній частині СРСР та Західної Європи.

Радіаційний контроль здійснюється лише на офіційних ринках і зазвичай лише на вміст цезію. Що стосується сотень стихійних, тимчасових точок торгівлі дарами лісу, яку, як правило, здійснюють літні леді, то вони взагалі ніколи не перевіряються.

Слід зазначити, що ягоди забруднені нерівномірно. У середньому забруднена лише чверть від кожної пінти. Головне — не вживати їх щодня. /Тонко підмічено, — головне НЕ ВЖИВАТИ ЩОДНЯ. М.П./

Крім того, відчувається, що продавці чорниці вздовж доріг навколо Чорнобильської зони відчуження більш зайняті, ніж тоді, коли я вперше приїхав сюди з Сергієм кілька років тому.

Як правило, щороку фіксується до 80 лісових пожеж

Цей регіон поступово повертається до нормального життя, каже Сергій. Люди повертаються на свої ферми й розорюють закинуті орні землі.

Це відбувається і в зоні відчуження . Чорнобильське лісове підприємство зараз створює невеликі нові насадження сосни, які планується вирубати у 80-річному віці. Але є серйозні проблеми з рештою штучних соснових плантацій у зоні відчуження.

Сосна уражається легко. Її ламає й валить вітер. Уражають комахи. Посуха перетворює хвою на ідеальний трут, який надто легко займається. І ці всихаючі, радіоактивні плантації вважаються надто небезпечними й дорогими для очищення.

За словами одного експерта, їх займання може справити ефект, аналогічний з вибухом атомної бомби у Східній Європі. Вітер може рознести радіоактивні частинки диму на великі відстані, не лише по Україні, а й по всьому континенту.

«Великі лісові пожежі в Чорнобилі матимуть катастрофічні наслідки для іміджу України»

Щоб довести або спростувати подібні гіпотези, Сергій приїхав до Чорнобиля, щоб зібрати дані про дуже велику пожежу, яка знищила величезні площі сосни звичайної 1992 року. Разом із колегами він готує наукову роботу про наслідки пожежі, які й досі значною мірою невідомі.

Разом вони сподіваються залучити фінансування для моделювання небезпеки, яку становлять ліси Чорнобиля.

Якщо вони зможуть визначити найвразливіші насадження сосни, то наступним кроком буде спроба переконати український уряд та інших партнерів вкладати кошти в технології й обладнання для забезпечення захисту Зони відчуження від пожеж і, можливо, зрештою, для очищення ділянок лісу, ризик загоряння яких максимальний.

Професія пожежного в Чорнобилі — одна з найменш завидних у світі. Вони проводять цілий день на ще радянських пожежних вишках, які гойдаються на вітрі , як маятник годинника, і виступають як об'єкти, що притягують блискавки під час сильних бур, які періодично трапляються влітку після полудня, нерідко викликаючи пожежі.

Помітивши пожежу, спостерігачі повідомляють її координати по радіо. Пожежні команди застрибують на борт великих, червоних, радянських машин і, торохкотячи на вибоїнах, продираються заростими дорогами до місця займання.

Їхнє обладнання дуже нехитре. Вони впевнені, що коли борються з радіоактивним вогнем, то відчувають поколювання на шкірі  і металевий присмак у роті, але вони не цілком розуміють серйозну небезпеку впливу перегрітих радіоактивних частинок.

Половина Чорнобильської зони відчуження вкрита лісом

Їхня робота належить до героїчних: згідно з ідеалами радянського часу вони повинні загасити пожежу за будь-яку ціну, незалежно від наслідків особисто для себе.

Сергій каже, що великі лісові пожежі в Чорнобилі, подібні до тієї, що сталася 1992 року, матимуть катастрофічні наслідки для іміджу України й можуть бути катастрофічними для сільськогосподарських угідь по всій Європі.

Багато людей працює над проблемою, яка стає особливо актуальною з наступом кожного нового спекотного літа.

Сергій і його колеги потребують підтримки і не лише для того, щоб вберегти пожежних Чорнобиля від впливу високих доз радіації, а й для того, щоб запобігти міграції радіоактивних частинок повітрям, у тому напрямку, куди дме вітер…/ а він дме в напрямку до країн ЄС/, запобігти поширенню наслідків нещасного випадку, який, за хибною думкою багатьох, можна сміливо забути.