Гордість кримського лісу

На Кримському півострові шляхетний олень водиться з найдавніших часів. Для кіммерійців і тавро-скіфів, які жили 4-5 тисяч років тому, кримський олень слугував улюбленим об'єктом полювання. Давні мешканці Таврії полювали на оленів заради смачного м'яса, міцних гарних шкір і рогів, з яких виготовляли знаряддя праці, прикраси, амулети. Про це свідчать знахідки оленячих кісток і різного роду виробів з оленячого рогу в стоянках і похованнях тавро-скіфської культури.

Були широко поширені олені на території півострова в середні віки, трапляючись не лише в лісовій його частині, а й у степах, де доходили до Перекопу. Однак, за свідченням знаменитого вченого-мандрівника П. С. Палласа, у другій половині XVIII століття оленів у Криму було вже небагато, і вони водилися лише в кількох місцях, головним чином у гірсько-лісовій частині півострова. Так, за даними обліку 1917 року, у Криму мешкало 712 оленів.

Лісові масиви в центрі гірського Криму, по відрогах гір Роман-Кош, Великої та Малої Чучелі, Чорної та ін. зберегли значення головних резерватів кримського оленя до наших днів.

Сьогодні кримський олень являє собою підвид шляхетного оленя. Вони дещо більші за західноєвропейських, але поступаються розмірами оленям з Балканського півострова, Кавказу та Прибалтики. За зовнішнім виглядом вони мало відрізняються від інших підвидів шляхетних оленів. Довжина тіла дорослого самця сягає 2,3 метра, висота в загривку - 1,4 метра, у крижах - 1,5 метра, вага - до 250-260 кілограмів.

Тривалість життя кримського оленя в природних умовах не більше 20-25 років, у неволі ці тварини живуть до 60—70 років. Самки дещо дрібніші за самців.

Самки досягають статевої зрілості в трирічному віці, самці дозрівають пізніше, і цим забезпечується гаремний спосіб життя оленів.

Гін і парування в кримських оленів відбуваються восени - з кінця серпня до середини жовтня. У цей час звичну тишу гірського лісу часто порушує гучний рев самців-рогачів, які блукають лісом у пошуках самок і вступають у запеклі двобої між собою.

Зазвичай самець ганяє 1-3 оленок, але окремі сильні рогачі мають "гареми" з 5-8 самок. Молодняк під час гону тримається при матерях, однорічні самці часто ходять осібно поблизу "гаремів".

Ревучий олень тримається по схилах, найчастіше серед рідколісся та на невисокому пологому хребтику, де є ділянка лісу з галявинами. Деякі рогачі облюбовують собі невеликі майданчики - так звані "точки", де тримаються більш-менш регулярно, риють копитами землю, часто мочаться й подають голос.

Оленка народжує, як правило, одне теля в квітні-червні. Протягом перших 2-3 днів оленятко слабке, безпорадне й не може йти за матір'ю. Більшу частину часу воно лежить, причаївшись серед буреломів або в густій траві, а мати пасеться поблизу, пильно стежачи за околицею й час від часу наближаючись до малюка, щоб нагодувати його молоком. Через 5-7 днів після народження оленятко ходить за матір'ю, і його важко упіймати без собаки. У віці півтора-двох місяців оленята починають поїдати зелене листя й траву, поступово переходячи на цей корм; однак вони не перестають ссати матір до народження в неї нового дитинчати.

Восени молоді олені втрачають свій строкатий наряд і стають майже невідмінними за забарвленням від дорослих. В однорічному віці олень помітно дрібніший і тонший за дорослого, а його літнє хутро яскравіше. У самців-однорічок виростають їхні перші роги без розгалужень - спиці (звідси й назва "спичак"). Дворічний самець ростом трохи менший за дорослого, з легкою стрункою фігурою, тонкою шиєю та рогами з двома-трьома відростками (вилками). У шлюбний період "вильчаки", як правило, не ревуть і тримаються одинаками, оскільки ревучі рогачі переслідують і відганяють їх від табунів самок. Оленки двох років за розмірами майже не відрізняються від старих самок. Невелика частина дворічних самок щороку приносить потомство.

В оленів Криму народжується приблизно однакова кількість самців і самок, однак унаслідок підвищеної смертності дорослих самців останні становлять лише близько однієї третини стада. Річний приріст дорівнює 16-17,5 відсотка поголів'я.

Більшу частину року олені тримаються невеликими групами по 2-10 особин; лише в зимовий час можна зустріти стада в 20-30, рідко більшої кількості тварин. Переважна більшість стад має змішаний склад; нерідко трапляються табуни з одних самок із молодняком. Старі самці поза періодом реву ходять зазвичай поодинці.

Найгустіше заселені оленями діброви в нижній зоні гір. У букових і соснових лісах щільність розміщення оленів дещо менша.

Влітку більша частина оленів вранці пасеться на яйлах, спускаючись на денний відпочинок у лісові хащі. Узимку після встановлення снігового покриву частина оленів переходить нижче схилами гір із букових лісів у дубово-змішані та в соснові ліси південного берега.

Кримські олені вживають у їжу рослини 131 виду, зокрема 37 деревно-чагарникових порід. Влітку в живленні переважає зелень: листя дерев і чагарників, свіжа трава. Восени помітне місце в раціоні оленя посідають плоди диких яблунь і груш, жолуді, горішки бука й граба. У зимовий і ранньовесняний періоди олені поїдають головним чином гілковий корм у вигляді тонких пагонів, підріст дерев і чагарників заввишки від кількох сантиметрів до 1,5-2 метрів.

Линяння оленів відбувається двічі на рік - навесні в квітні-травні й восени - наприкінці серпня до середини листопада.

Щороку в березні-квітні самці скидають роги. Ріст і розвиток рогів триває близько трьох місяців і закінчується в серпні.

У кримського оленя майже не було природних ворогів серед диких тварин, оскільки великі хижаки в Криму донедавна були відсутні, що ставило кримських оленів у виключно сприятливі умови й дозволяло їм майже безперешкодно розмножуватися. Якби не його «величність» людина...

Завдяки його «діянням» з початку XX століття цей вид кілька разів опинявся в Криму під загрозою зникнення.

Так було після громадянської війни, коли на півострові вціліло лише 60 оленів. Пізніше, коли Радянська влада навела в країні лад і багато уваги почала приділяти проблемам екології, поголів'я кримських оленів стрімко збільшилося.

Багато в чому цьому сприяло створення в 1923 році Кримського заповідника, внаслідок чого вже до 1940 року тут налічувалося близько 1800 шляхетних тварин.

Великої шкоди популяції кримських оленів завдала німецько-фашистська окупація Криму в роки Великої Вітчизняної війни - після закінчення військових дій у заповіднику залишалося 700 тварин. Попри це, чисельність поголів'я оленів у повоєнні роки продовжувала швидко збільшуватися. У 1950 році в заповіднику було враховано понад 2000 оленів.

Однак, як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Унаслідок тривалої охорони та відсутності великих хижаків у довоєнні роки чисельність кримських оленів у заповідно-мисливському господарстві перевищила оптимально допустимі норми. Олень став справжнім лихом лісу.

Стада оленів пошкоджували велику кількість молодих дерев і чагарників. Унаслідок масових пошкоджень підросту й посадок лісових культур природне відновлення лісів, особливо букових, подекуди майже припинилося, а вся лісокультурна робота опинилася під загрозою.

Та й саме стадо кримських оленів почало поступово деградувати від перенаселення; дедалі більше траплялося дефектних тварин: перестарків обох статей, ялових самок, хворих підранків, самців із дефектними рогами.

Довелося вдатися до радикальних заходів - вибраковувального відстрілу оленів, і в 1950- 1954 роках було відстріляно понад тисячу тварин. Проте всього за кілька десятиліть існування заповідника поголів'я оленів у ньому зросло приблизно в сорок разів.

Але найстрашніше лихо обрушилося на тварин, як, втім, і на інших парнокопитних у Криму після розпаду СРСР. Зубожіння народу, масове безробіття, розгул злочинності — усе це сприяло появі безлічі браконьєрів, які варварськи знищували оленів і сарн. Єгері та лісники знімали щороку кілька тисяч петель, установлених для незаконного полювання на тварин, затримували до 300 озброєних браконьєрів. Знищення тварин досягло таких катастрофічних обсягів, що довелося обмежити офіційне полювання.

Сьогодні чисельність парнокопитних тварин, зокрема й шляхетних оленів, у Криму не лише відновлена, а й потроху збільшується.

Мисливська газета Крим