Надбання республіки

  Ах, ці грінки з паштетом із потрошків лісових вальдшнепів від господині «Холодної гори» /Цікаво, за скільки нині "потрошки вальдшнепів" за кг? М.П./

Про людей і птахів, полювання й туризм

Не доїжджаючи восьми кілометрів із Сімферополя до Білогірська, ліворуч від траси відходить асфальтована дорога. Петляючи близько 2 км, вона піднімається на плато лісового масиву Кара-Куш, що означає «Чорний птах». Птахи тут, справді, водяться, щоправда, не з тюркських часів, а з 1956 року, коли за наказом Міністерства сільського господарства УРСР цьому місцю дали нову назву — «Холодна гора».

Майже «царський» промисел

Історія свідчить, що це було зроблено за особистим розпорядженням Генерального секретаря ЦК КПРС Микити Сергійовича Хрущова, який був затятим мисливцем і особливо віддавав перевагу полюванню на фазанів. Тут, у мальовничому місці Білогірського району на висоті 400 м над рівнем моря на високогірному невеликому плато умови для розведення цих королівських птахів були найбільш відповідними. Того ж року сюди завезли 495 голів чорних румунських фазанів, побудували вольєри, розсадник, приміщення для обслуги, встановили 34 криті годівниці для птахів і біля них напувалки, куди постійно підвозилися корм і вода. У березні 1957 року доставили другу партію фазанів — ще 365 штук. Їх випустили у вольєр і розсадили по секціях сім'ями: один фазан на 4-5 самок, при цьому 31 самець перебував у вольєрах на вигулі й у міру потреби використовувався для заміни. Ось така демографія. За всі роки існування держплемрозсадника вирощено понад 350 тис. голів фазанів, які добре приживалися в мисливських угіддях Криму та України.

Поруч із розсадником звели мисливську резиденцію Генсека Хрущова. Тут бували лідери багатьох країн соціалістичної співдружності, великі військові керівники й партійна еліта СРСР. Розповідають, потрапити сюди було бажаною мрією кожного партійного чиновника. До речі, з цих місць, як стверджують, була, а не байка, про зайця на дереві. Це коли приїхало якось узимку начальство, зайчика пострілять, а звіра-то й немає. Єгері придумали: кішку в білу шкурку замотали й прив'язали до дерева. Усе було б нічого, лише тварина раптом відв'язалася й… жваво видерлася на рятівний стовбур! Ну, реакція мисливців, думаю, зрозуміла без слів.

Кілька разів бував на «Холодній горі» й сам Микита Сергійович — щоправда, очевидці згадують, що ночувати він віддавав перевагу в наметі, а разок — і в стозі сіна, який спеціально для цього на ферму спочатку доставили, а потім ще по травинці перебрали — про всяк випадок. Саме у фазанячому розсаднику Хрущов провів останні дні свого керівництва країною перед відставкою 1964 року. Взагалі, слід зауважити, що Крим багатий і на такі історії.

У грудні 1992 року на базі держплемрозсадника фазанів на площі 38,6 тис. га створили Державне мисливське господарство «Холодна гора», а в грудні 2006-го його реорганізували в Державне підприємство «Мисливське господарство «Холодна гора». Однак від зміни місць для лапок у назві суть не змінюється: сьогодні «Холодна гора» — єдиний в Україні державний фазаній розсадник, основним завданням якого є вольєрне розведення фазанів і розселення їх по території Криму та України для збагачення природної мисливської фауни. Виробнича база підприємства становить близько 800 га, щорічно тут вирощується 5-6 тис. фазанів. А в зоокуточку мешкають муфлони, дикі качки, голуби, дикі кабани, павичі, цесарки, індики, гуси, дві пари золотого й діамантового фазанів — на них, зрозуміло, не полюють, ними милуються.

Ліжко Хрущова і порізані краватки

Це я все до того, що не полюванням єдиним може славитися «Холодна гора». Сюди добре приїхати просто подихати надзвичайно чистим повітрям, прогулятися, подивитися на тварин і птахів. Головний мисливствознавець Олександр Клімов, який виступив у ролі гостинного господаря, показав нам нові екологічно чисті навіси біля будиночків, у яких мисливці й просто любителі природи розміщуються на ночівлю. Коштує ця втіха 100 грн 83 коп. з людини — така ось кумедна калькуляція. Таких споруд тут п'ять, усього на 24 ліжка, включно з хрущовським — щоправда, нині будиночок генсека закритий на косметичний ремонт. У господарстві намагаються нічого кардинально не змінювати: будівлі початку 60-х років минулого століття чудово збереглися, досі використовуються якісні меблі тих часів, навіть кахлі в санвузлах не обсипалися. Декілька років тому я була в кімнаті, де жив Микита Сергійович — усе досить просто й зручно, жодної вишуканості, ні зовнішньої, ні внутрішньої. Від сусідніх вона нічим не відрізняється. Те саме — просто на вигляд, якісно по суті — стосується каміновій залі, яку тут частіше по-простому називають їдальнею. Тим часом, хто тільки в цій їдальні не обідав!.. Почесне місце в її інтер'єрі посідають фотографії та… роги з підвішеними на них обрізаними краватками. Ця традиція в лісників дотримується жорстко: кожному учасникові застілля, незалежно від рангу, різати цей предмет чоловічого гардероба, якщо пропустив третій тост. Тож зіпсованих краваток тут назбиралося на пристойну суму.

Вважається, що на «Холодній горі» особлива біоенергетика. Приїздять сюди багаті, які бачили п'ятизіркові готелі, але неабияк втомлені й роздратовані люди, і раптом стають звичайними, без особливих претензій, з ними легко й просто.

Небагатьом відомо, що на території «Холодної гори» є екологічна стежка завдовжки близько шести кілометрів. Така прогулянка на свіжому повітрі, серед зайчиків і куріпок по пересіченій місцевості, особливо корисна тим, хто страждає на серцево-судинні захворювання. Ідеально в цих місцях почувалися б велосипедисти: і цілком зручно, і подивитися є на що, особливо навесні й на початку літа, коли степ палає божевіллям фарб і різнотрав'ям.

Гастрономічні вподобання італійців

Напевно, за бажання можна було придумати й ще кілька «фішок», які допомогли б створити тут популярний об'єкт зеленого туризму. Це може бути, наприклад, хороша історична, зоологічна чи екологічна екскурсія, прогулянка на велосипедах улітку й на лижах — узимку (територія до того схиляє), з використанням як можливостей для самостійного відпочинку, так і кулінарних вишуканостей, якими місцеві кухарі можуть здивувати навіть дуже вибагливих гостей.

Останнє — аж ніяк не порожня ідея. Річ у тім, що щороку в мисливський сезон сюди приїздять чоловік по 80 італійців — за перелітними вальдшнепами, не за фазанами. Власне, з 1996 року, коли «Холодну гору» відкрили для вільного відвідування, вона стала набувати популярності в іноземних мисливців. Італійці — майже всі мисливці, розповіла нам Оксана, яка працює тут уже понад десять років і вміє не лише прийняти й розмістити, а й смачно нагодувати різношерсту публіку. Після розмови з нею в мене особисто склалося відчуття, що я спілкуюся з шеф-кухарем справжнього італійського ресторану — настільки здорово вона вивчила смаки й уподобання гостей.

Виявляється, італійці, приїжджаючи днів на десять, встигають полюбити український борщ, овочевий суп і смажену картоплю. Віддають перевагу також м'ясу шматками, на грилі, але ніколи не відмовляються від своєї пасти, навіть якщо готуватимуть її щодня.

- За стільки років навчилися, - пояснює Оксана. — Але ми обов'язково викликаємо когось із них на кухню, щоб спробувати «ерденте», «на зуб» - макарони не повинні бути готові повністю. Видів пасти існує безліч. Нам дуже подобається карбонара — по-нашому, це макарони зі шкварками й яйцями. Смачна паста арабіата, гостренька, з помідорами та петрушкою, різні лазаньї, але з ними довго морочитися. Раніше італійці привозили макарони із собою, а тепер задоволені й нашими. Ми готуємо для них їхню ж здобич — фаршированих вальдшнепів. Найексклюзивніша страва — кростіні, це маленькі грінки з паштетом із потрошків вальдшнепа з білим вином, оливковою олією, каперсами й анчоусами (їх, до речі, італійці привозять із собою — у нас таких немає). Для них узагалі свіжа, натуральна їжа — це культ.

Оксана розповідає: кожна птиця в приготованому вигляді особлива. Не можна порівняти м'ясо індика з курячим, а цесарку з фазаном. М'ясо фазана дуже смачне й має дієтичні властивості. У ньому міститься мурашина кислота, і воно дуже цінується на світовому ринку. Ні з чим не сплутаєш запах куріпки, а вальдшнеп узагалі не пахне птицею. «Мені найбільше подобаються їхні ніжки», - ділиться враженнями кухар. І хоч у господарстві тут усього дві людини, плюс четверо сторожів, обіцяє: навіть якщо п'ятдесят осіб одразу приїде, нагодувати стравами з дичини зуміємо.

Зрозуміло, що «Холодна гора» — держпідприємство, і організувати тут хоча б ресторан — завдання складне, але ж напевно існують якісь можливості для розвитку бази в цьому напрямі. З користю для себе й гостей цього чудового місця. Як мінімум, поставити вказівник на повороті з траси, щоб машини не проскакували повз, і домовитися з кількома туроператорами про організацію сюди екскурсій, турів вихідного дня. Судячи з того, що на підприємство нещодавно призначено нового директора, і рекреаційна зона господарства потихеньку розвивається й облаштовується, у перспективі це може бути реалізовано.

Поки що наприкінці серпня стартує мисливський сезон на пернату дичину, а у вересні в працівників лісу — професійне свято. А отже, фазани на «Холодній горі» точно не нудьгуватимуть на самоті. 14 вересня тут зберуться представники всіх лісгоспів, лісомисливських господарств і заповідника, щоб відпочити від літа й підготуватися до зими: на відміну від пляжних курортів, життя в лісі й у «низький сезон» не завмирає ні на день.

Валентина КРАСНОПОЛЬСЬКА.

Кримські вісті