У лісі, та без лісу

Раджу уважно прочитати цю статтю і добре подумати над порушеними проблемами. Не вирішивши їх, лісовий сектор України назавжди залишиться неконкурентоспроможним. Підкреслення та виділення по тексту — мої. М.П.

Наприкінці року деревообробні підприємства традиційно відчувають сировинний дефіцит. Нинішній рік видався як ніколи «голодним», особливо на хвойну сировину. З одного боку, попит на пиломатеріали хвойних порід залишається як і раніше стабільним. З іншого боку, у основних лісозаготівельників — державних лісгоспів річні ресурси вже на вичерпанні й насамперед ділової деревини хвойних порід. Через дефіцит деревини багато приватних підприємств змушені знижувати обсяги виробництва й обмежувати його реально можливими обсягами постачань пиловної сировини. А реалії такі, що кожна машина пиловнику добувається буквально з «боєм»: з постачальниками, конкурентами, погодою, дорогами та своєю безвихідністю. Тому виробництво пиломатеріалів хвойних порід нині йде «з коліс»: скільки привезли — стільки й розпиляли.

Ціни на пиловник хвойних порід на четвертий квартал майже не піднімалися й на сьогодні вони виглядають таким чином:

Крім того, у зв'язку з природними катаклізмами (урагани, пожежі, зміна кліматичних умов) останнім часом вимушено заготовляються й широко використовуються для розпилювання «сухостої» та буреломи. Часто ця деревина за своїми споживчими ознаками нижча за ділову деревину III сорту, а оскільки IV сорту в нас немає, то вона класифікується по-різному: технологічна сировина, техсировина для вироблення товарної продукції, баланси тощо. Вартість такої лісопродукції довжиною 3 — 6 м на умовах постачання франко-верхній склад становить: діаметром 20-24 см — 260 грн/кбм, діаметром 26 см і більше — 280 грн/кбм. На нижньому складі зазначена лісопродукція буде на 30-40 грн дорожча.

Сухостійний і буреломний ліс нині своєрідна «паличка-виручалочка» для деревопереробників. На безлісся і сухостій — ліс. Оскільки для експорту ця деревина не годиться, то вона йде виключно на внутрішню переробку. З одного боку, це дає змогу заткнути сировинну прогалину, а з іншого боку, дещо знизити собівартість пилопродукції.

Фото 1. Заготівля сухостійної ялини. На передньому плані ділова деревина 2-го та 3-го сортів, заготовлена зі стовбурів ялини, яка тільки почала всихати. Це «вершки» сухостійного лісу.

Фото 2.  А це вже типова техсировина із сухостійної ялини, яка вже рік простояла на корені. На вигляд «страшна», але пиляти можна.

Фото 3. А це зразки пиломатеріалів, виготовлені із сухостійної ялини

Інша доступна для деревообробника деревина — буреломний ліс. Якість цього лісу залежить від швидкості його заготівлі після буреломів. Продається зазвичай як суміш деревини 3-го сорту за ціною 440 грн/кбм і балансів за ціною 290 грн/кбм. Середня ціна виходить на 365 грн/кбм. Якщо синява не є перешкодою для виготовлюваних пиломатеріалів, то цей ліс можна сміливо брати. Варто також мати на увазі, що у «витриманому» буреломі може бути червоточина. Для порівняння, у Росії «горільник», тобто ліс зі слідами пожежі, продається за ціною 25-30 дол. США/кбм.

Фото 4. Буреломний ліс

Однією з головних причин нестачі хвойного лісу для вітчизняних виробників, як і раніше, є його вимивання експортом. Експортні поставки мають пріоритетне значення перед внутрішніми поставками. Створюється враження, що наші чиновники, які відають експортом, перебувають на утриманні фірм-експортерів. Бо чим ще можна пояснити таке доброзичливе ставлення до експортерів, що межує зі зрадою національних інтересів. Для експортерів створені найсприятливіші умови, що враховують усі їхні побажання та потреби, тоді як вітчизняні виробники перебувають у становищі ізгоїв у своїй країні. Саме виходячи з потреб експортерів і було організовано рубку хвойної деревини з січня 2012 р. Зазвичай у період зимової заготівлі деревини лісгоспи насамперед заготовляли листяні породи, а заготівлю хвойних порід здійснювали рівномірно протягом усього року. Цього ж року лісгоспам було дано команду — насамперед рубати те, що продається. Ну і рубонули як перед кінцем світу, на щастя, 2012 р. багато провидців із ним і пов'язували. Кінець же настав не для світу, а для хвої, яку нині шкребуть уже по засіках.

Фото 5. Відвантаження лісу з верхнього складу лісгоспу

Іншою досить важливою причиною незадовільного забезпечення споживачів хвойною деревиною є низька організація заготівлі деревини, точніше її застаріла система. Хоча стрічки з нагоди відкриття нових доріг у нас ріжуть мало не щодня, проте лісові дороги перебувають у жахливому стані, рухатися багатьма з них здатна лише бронетанкова техніка. Складування лісу біля дороги, у найзручніших місцях для відвантаження на автотранспорт споживача не виходить. Ліс, як і раніше, штабелюється безпосередньо на ділянках, часто зі складним рельєфом, рясніючих пнями, іноді досить високими для їзди по них автотранспорту, що часто призводить до пошкоджень ходової частини лісовозів і відповідно до додаткових і непередбачених витрат.

Дуже багато часу втрачається на оформлення перевізних документів. Так, машина вантажиться лісом близько 30 хв, а потім 2-3 години найкращого світлого часу доби машина стоїть в очікуванні оформлення товарно-транспортної накладної. Просто кам'яний вік, що б там не говорили про впровадження електронного обліку. Увесь технічний прогрес верхнього складу на сьогодні полягає в заміні бухгалтерських рахунків на калькулятор. Тому лісовоз фактично може робити лише один рейс на день, що знижує ефективність використання автотранспорту. Так, маючи п'ять автомобілів марки КАМАЗ з причепами, здатними перевезти одним рейсом до 150 кбм круглого лісу, фактично рідко коли вдається перевезти більше 100 кбм лісу за один рейс. Про 2-й же рейс говорити вже не доводиться через слабку організацію відвантаження лісу.

Фото 6. Водії лісовозів в очікуванні своїх товарно-транспортних накладних, які оформляються (виписуються) в ручному режимі

Якщо так важко вивозити ліс з верхніх складів, то чому б його не вивозити з нижніх складів по асфальту? Ліс-то там є, але, як кажуть, не про нашу честь. Здебільшого з нижніх складів ліс іде або на експорт, або на внутрішні вагонні відвантаження віддаленим споживачам. Іноді одну машину за 2-3 дні можуть відвантажити й місцевим споживачам, але не більше того.

Фото 7. Нижній склад лісгоспу. Праворуч видніються платформи-лісовози, завантаження яких спорожнить заповнені кишені

Для споживача економічно вигідніше, звісно, вивозити ліс з нижнього складу. Хоча різниця в ціні між нижнім і верхнім складом становить 30 грн, реально ж вивезення лісу з верхнього складу споживачеві обійдеться дорожче, навіть без урахування непередбачених витрат. А ось лісгоспам, навпаки, вигідніше відвантажувати ліс споживачам з верхніх складів, що зменшує їхню витратність із заготівлі деревини. І ця тенденція найближчим часом матиме дедалі більший розвиток у практиці лісгоспів.

Таким чином, можна зробити висновок, що нестача лісу для деревообробників починається з аукціонних торгів, на яких практично неможливо закупити потрібний споживачеві обсяг круглого лісу, оскільки міна закладена вже в самих правилах їх проведення, виставлюваних на продаж обсягах і відведенні більшої частини ресурсів у тінь. Наявна система заготівлі деревини та відвантаження її споживачеві, як ми бачили вище, залишає бажати кращого і теж не сприяє повному задоволенню потреб споживачів. Установлена всупереч Цивільному та Господарському кодексам України жорстка адміністративна система управління лісовою галуззю виключає будь-яку можливість керівникам лісгоспів і обласних управлінь вести самостійну господарську діяльність, втручатися в яку вищим організаціям законами України заборонено. Усі рішення щодо реалізації круглої деревини приймаються виключно керівництвом галузі без урахування обстановки на місцях. Керівники лісгоспів і обласних управлінь є заручниками управлінських рішень галузевого керівництва і будь-якого істотного впливу на них справити не можуть. Деревообробна галузь стає дедалі менш привабливою і в інвестиційному плані. Хто вкладатиме гроші в підприємства, які неможливо забезпечити сировиною? У результаті маємо повний застій у розвитку ще нещодавно ефективної галузі. Тому вся система заготівлі та реалізації необробленої деревини вимагає революційних перетворень. Самі лише чиновники вирішити цю проблему не в змозі, тому що багато хто з них просто не в темі. Потрібно ширше залучати безпосередніх споживачів деревини, бо ніхто краще за них не знає, що їм потрібно. Раніше якось з ними радилися й навіть проводили спільні наради на високому рівні. Часто нове — це добре забуте старе. Наприклад, сім років тому провідні деревообробні компанії України отримували ось такі запрошення від ДК ЛГУ .

Що заважає відновити подібні зустрічі для вирішення спільних проблем у нових умовах?