Ілюзії та реальності лісових аукціонів

Дуже раджу прочитати, хоча б для того, щоб осмислити цю фразу: «Під ширмою відкритих аукціонів на внутрішньому ринку здійснюється закрита експортна торгівля круглим лісом, що є живильним середовищем для корупції. Розподіл ресурсів між внутрішнім ринком і експортом здійснюється монопольно і в ручному режимі, причому далеко не чистими руками. У результаті забезпечення деревною сировиною вітчизняного виробника значно погіршилося, а корупція в лісовій галузі зросла багаторазово». Втім, заперечення навряд чи піднімуться..."Васька (Колька, Вітька, Вовка... - скільки їх не знаю, але "Васька" явно не один) слухає, - та їсть" ... М.П.

 У повному розпалі аукціонна страда. Лише минулого тижня відбулося чотири лісові аукціони. Спочатку був Київ, де 26.11.2012 р. на аукціонних торгах, що проводилися Київською агропромбіржею, можна було придбати ліс якщо й не в повному заявленому обсязі, то, в усякому разі, близькому до нього, хоча ціни кусалися. Може, тому частина лотів залишилися незатребуваними. Дорогувато, однак.

Потім були Суми. Якщо раніше в залі на сумських аукціонах покупцям можна було насилу знайти вільне місце, то цього разу партер рясно було вільними місцями. Усього було зареєстровано 90 покупців. Не менш вільно було й з придбанням лотів. Майже вільно.

Аукціонні торги на Сумській агропромисловій біржі (САПБ) почалися 28.11.2012 р. з реалізації деревини агролісгоспів. Попри те, що виставлені обсяги були невеликими порівняно з аналогічною продукцією держлісгоспів, але й вони не були повністю затребувані споживачами. Найбільшим попитом користувалися сировина для рудникової стійки, пиловник сосновий і березова фансировина. Рудникова стійка йшла з молотка по 290 грн/м3 за 2-метрову довжину (Ø 8-14 см) і 330 грн/м3 за 4-метрову довжину (Ø 14-18 см) на умовах франко-нижній склад. Пиловник сосновий Ямпільського агролісгоспу йшов за ціною 400/380 грн/м3 за 2/3 сорт, довжина 4-6 м, Ø 26-34 см і 380/370 грн/м3 за 2/3 сорт, довжина 4-6 м, Ø 20-24 см на умовах постачання франко-верхній склад. Пиловник березовий, сорт 2, діаметром 26 см і більше йшов за 350 грн/м3 на умовах франко-верхній склад. Торги з реалізації лісопродукції агролісгоспів тривали протягом 15 хвилин.

Зазвичай головна битва за сировину на САПБ починалася на торгах з реалізації деревини держлісгоспів. Цього разу ні битви, ні боїв не було. Так, дрібні сутички за окремими лотами. Це пояснюється тим, що помітно впав попит на дуб і навіть на ще нещодавно дефіцитний хвойний пиловник. Багато лотів на зазначену деревину не були заявлені, а багато не підтвердилися під час торгів. Найбільшим же попитом користувався пиловник липи, ціна реалізації на окремі лоти якого зростала на 50 грн за стартової ціни 590/560 грн/м3 за пиловник сорт ½, довжиною 3-4 м, Ø 26 см і більше, на умовах франко-нижній склад. Окремі лоти пиловнику липи навіть заторговувалися й знімалися з торгів. Ну, ще на окремі лоти пиловнику дуба стартові ціни зростали від 5 до 25 грн. В іншому ж торги проходили мирно, кожен брав те, що він заявляв, або з мінімальними втратами для себе.

До незатребуваних лотів із хвойними породами здебільшого належать ті, що містять деревину першого сорту з високими стартовими цінами – 620-630 грн/м3 за сосновий пиловник діаметром 26-34 см. Подібні лоти спостерігалися у Глухівського, Конотопського, Кролевецького, Охтирського, Тростянецького лісгоспів.

Цікаво також звернути увагу й на калькуляцію цін за сортами. Так, стартові ціни Конотопського лісгоспу на сосновий пиловник діаметром 20-25 см становлять: 1-й сорт — 480 грн/м3, 2-й сорт – 470 грн/м3, 3-й сорт — 370 грн/м3 на умовах EXW н/с. На торгах лоти з 1-м і 2-м сортом ніхто не брав, а з 3-м йшли як гарячі пиріжки. Така сама доля спіткала лоти Кролевецького лісгоспу на аналогічну деревину, стартові ціни на яку були ще вищими. З іншого боку, сосновий пиловник Лебединського лісгоспу діаметром 20-25 см зі стартовими цінами: 460 грн/м3 за 2-й сорт і 410 грн/м3 за 3-й сорт (1-й сорт не виставлявся) було реалізовано на 100%. Щоправда, у Лебединського лісгоспу пиловника діаметром 26 см і більше взагалі не було, і це могло слугувати додатковим стимулювальним чинником. Лебединський же ліс завжди користується підвищеним попитом в області, та й далеко за її межами. Лебединський ліс можна вважати брендовим, у якого проблем зі збутом немає.

Особливим попитом останнім часом користується найдешевша деревина, що називається техсировиною для виготовлення товарної продукції. До неї належать сухостійна ялина і сосна. Стартові ціни, вони ж ціни реалізації, на зазначену техсировину становили:
— Ø 14-19 см – 240 грн/м3;
— Ø 20-25 см – 300 грн/м3;
— Ø 26 см і > – 325 грн/м3.

Але потрібно бути дуже обережним із цією деревиною. Перевагу слід віддавати ялині, у якої червоточина здебільшого поверхнева, а ось у сосни сухостійної червоточина глибока й наочно проявляється в пиломатеріалах.

Буреломний ліс із характерними слідами червоточини

Пиломатеріали, отримувані з буреломного лісу

29.11.2012 р. відбулися аукціонні торги з реалізації необробленої деревини на Чернігівській обласній товарній агропромисловій біржі (ЧОТАПБ). На торгах було зареєстровано 103 покупці. Найбільшим попитом користувалися лоти з деревиною хвойних порід, які розібрали повністю. Узяли б і більше, тільки більше не було. Стартові ціни на ЧОТАПБ були нижчими, ніж на Київській і Сумській біржах. Так, середня ціна на пиловник хвойний по Чернігівській області становила 455,24 грн/м3. Для порівняння ціни за іншими областями становили:
— Київське обласне управління лісового господарства — 477,29 грн/м3;
— Сумське обласне управління лісового господарства — 492,25 грн/м3;
— Рівненське обласне управління лісового господарства — 408,15 грн/м3.

Таким чином, ціни на хвойний ліс на Чернігівщині становлять собою певну золоту середину по Україні. Під час біржових торгів стартові ціни на ліс на 1-й квартал 2013 р. не піднімалися. Та й куди їм підніматися, якщо вони й так високі, а на практиці з різних причин стають ще вищими (послуги з транспортування, велика кількість деревини 1-го сорту, пересортиця, нестача тощо).

Не можна сказати, що торги на ЧОТАПБ пройшли спокійно. Пристрасті кипіли й нешуткові, але все якось обійшлося. Хтось залишився задоволений, хтось, особливо місцеві виробники, не дуже.

30.11.2012 р. відбулися біржові торги з реалізації необробленої деревини в Рівненській області, де хвойного лісу було виставлено на 20 тис. кбм менше, ніж на трьох попередніх аукціонах разом узятих. Ціни на лісопродукцію по Рівненській області є найнижчими по Україні, а це означає, що тамтешні виробники мають фору щодо деревної сировини порівняно з іншими регіонами, що може ще більше сприяти розвитку деревообробної галузі в Рівненській області.

Характерним для всіх аукціонних торгів на 1-й квартал 2013 р. є повна відсутність у біржових бюлетенях рудникової стійки. Ні, не у зв'язку з відсутністю попиту. Попит на рудникову стійку залишається стабільно високим. Сортимент рудникової стійки, як і раніше, заготовляється, і вона є на кожному нижньому складі лісгоспів, але відвантажується лише за спецрознарядкою для обраних компаній. Так що для когось наказ ДК ЛГУ № 42 від 19.02.2007 р. є обов'язковим, а для когось це просто фількіна грамота. Втім, політика подвійних стандартів для нашого Держлісагентства останнім часом стала повсякденною практикою.

Рудникова стійка на складах є, у продажу немає.

Кожен продавець хоче продати лісу якомога більше, точніше стільки, скільки йому дозволяють це зробити його ресурси. Кожен покупець хоче купити лісу якомога більше, точніше стільки, скільки йому дозволяють це зробити його виробничі потужності з переробки лісу. Виходить, що бажання продавця і покупця збігаються, а можливості? А ось можливості часто перешкоджають цим бажанням, особливо коли між ними з'являється посередник з корисливими цілями. Однією з головних таких перешкод є чинна система торгівлі круглим лісом, установлена наказом ДК ЛГУ № 42 від 19.02.2007 р. і відповідно до якого організовано нині чинні біржові торги. Мета в розробників цього наказу й аукціонної торгівлі лісом була добра: якнайповніше задоволення деревною сировиною вітчизняного виробника і боротьба з корупцією. Але, як відомо, благими намірами вимощена дорога в пекло. І чинна нині аукціонна система торгівлі є наочним тому прикладом. Під ширмою відкритих аукціонів на внутрішньому ринку здійснюється закрита експортна торгівля круглим лісом, що є живильним середовищем для корупції. Розподіл ресурсів між внутрішнім ринком і експортом здійснюється монопольно і в ручному режимі, причому далеко не чистими руками. У результаті забезпечення деревною сировиною вітчизняного виробника значно погіршилося, а корупція в лісовій галузі зросла багаторазово.

А почалося погіршення в забезпеченні сировиною вітчизняних виробників з того, що були розірвані багаторічні господарські відносини між виробником і його постійними постачальниками лісу. Віднині весь виробничий і збутовий ланцюжок виробника залежить від випадку чи шансу, який йому випаде на аукціонних торгах. І якщо малим підприємствам з обсягом переробки до 1 тис. кбм лісу на місяць шанс забезпечити на аукціонах себе сировиною ще надається, то великим і середнім підприємствам з обсягом переробки від 3 тис. кбм на місяць і вище жодних шансів уже не залишається. Його величність випадок вирішує їхню долю і завжди не на користь споживача.

Наприклад, у Чернігівській області знаходиться досить потужна приватна деревообробна інфраструктура, здатна переробляти на рік близько 150 тис. куб. м хвойного пиловнику або 37,5 тис. м3 хвойного пиловнику щокварталу. Водночас на 1-й квартал 2012 р. на торги було виставлено 41,9 тис. м3 хвойного пиловнику, половина з якого піде за межі області. Що робити? Завозити ліс з інших областей? Уже завозять. Не зупиняти ж виробництво. Хоча можуть бути й інші способи вирішення цієї проблеми.

Потрібна конкретна регіональна програма, яка б забезпечила створення умов для успішного ведення лісового бізнесу в регіоні. Зауважте, лише умов, жодних фінансових впливів не потрібно. Потрібна лише адміністративна воля регіональних органів влади. Що стосується питання забезпечення регіональних виробників, то його цілком могло б вирішити обласне управління лісового господарства, яке як ніхто інший знає свої можливості. І неважливо в якій формі, важливий зміст самої торгівлі, який має стимулювати виробництво, а не гальмувати його.

Питання цінової політики є ключовим. Гроші та бізнес завжди прагнуть туди, де можна отримати найбільший прибуток. У деревообробці найбільший прибуток, окрім іншого, можна отримати там, де є доступна й найнижча за вартістю сировина. Адже далеко не випадково, що попит на ліс у Сумській області значно впав. Ви тільки подивіться на сумські ціни й порівняйте їх із цінами в інших регіонах. Різниця з рівненськими цінами становить майже 100 грн, а це своєю чергою відбивається на собівартості пилопродукції, що виробляється. Якщо для рівненського деревообробника ціна реалізації пиломатеріалів 165 дол. США/м3 є рентабельною, то для сумського виробника ціна реалізації стає привабливою десь в районі 190 дол. США/м3. Саме з цієї причини частина підприємств Сумської області, які займаються деревопереробкою, припинили свою діяльність або переїхали до інших регіонів. Інша ж частина підприємств просто відмовляється від лісу держлісгоспів і переходить на ліс агролісгоспів, який їм обходиться на 100 грн дешевше, і таким чином їхні шанси з реалізації своєї продукції зрівнюються з рівненчанами. Саме в Рівненській області сьогодні найсприятливіші щодо сировини умови для роботи деревообробників, які ліс з інших областей не завозять, обходяться виключно своїм.

Як бачимо, погоня продавців лісу за високим рівнем цін є оманливою, ілюзорною або просто міражем. Покупці це вже давно зрозуміли, тому ціни на торгах більше не ростуть. Непогано б, нарешті, це зрозуміти й продавцям. Високі ціни не вирішать усі фінансові проблеми продавця, а створять йому лише нові .