Про звітно-виборні збори Товариства лісівників України. Думки вголос.

Справедливий докір одного з давніх користувачів нашого сайту («лісівник»), який залишає свої коментарі дуже рідко і лише по суті, змусив мене повернутися до давно забутої практики середини 90-х років…

У 1995 році я переїхав до Ірпеня і почав регулярно запрошуватися на колегії Мінлісгоспу України. Тоді вони проходили зовсім інакше: по-перше, існувало справді колегіальне обговорення галузевих проблем, - завжди було багато промовців, що часто відстоювали різні позиції; по-друге, будь-кого могли несподівано підняти на трибуну з будь-якого питання, як пов'язаного з конкретною зоною відповідальності, так і загального; по-третє, у залі не було байдужих і сплячих (за рідкісним винятком), часто лунав сміх, і хоча траплялося, що суперечки йшли на підвищених тонах, усі почувалися єдиною командою і не боялися говорити те, що думають. Колегія була відповідальним, цікавим і в чомусь святковим заходом, якого всі чекали і серйозно готувалися. Під час колегій я завжди робив записи, які вже «вдома» розшифровував, осмислював і супроводжував своїми, часто критичними, «їдкими» й неприємними коментарями. У результаті з'явився цикл заміток, який я озаглавив «Думки вголос»… Витяги з них мої «доброзичливці» періодично нашіптували керівництву… Критику ніхто не любить, але…, як не дивно, саме ці записки стали приводом для мого тіснішого знайомства з тодішніми першими керівниками галузі: знайомства, яке з роками переросло в дещо набагато більше…

Сьогодні я повернуся до цієї форми викладу і розповім про те, що виніс з останнього з'їзду Товариства лісівників України. Українська назва товариства, - «Товариство лісівників України», давно стала частиною моєї лексики, краще відображає суть організації, зрозуміла всім слов'янам…, тому надалі я вживатиму назву «Товариство лісівників» або користуватимуся абревіатурою «ТЛ», словом писатиму так, як говорю й думаю. Має рацію аналітик сайту «Караван», - засідання справді стало знаковою, а може бути й історичною подією в житті галузі. Воно вже «обросло» масою пліток, трактувань, легенд… Об'єктивна інформація про з'їзд справді необхідна. Я був на з'їзді й маю повне право розповісти про те, як він проходив. Якщо щось не так, - доповніть і виправте... Підкреслю, що моя розповідь — це не стенограма і не звіт про захід. Скоріше це щоденникові записи, які я вирішив відкрити для всіх…

Вітер свище. Бугай кричить.
            Дятел ворону стукає.
«Кажуть, відкрився Пленум».
            «Врізав їй межи очі поліном».
            «Над арабською мирною хатою
            гордо ширяє жид пархатий».
І. Бродський

На засідання я потрапив у числі майже трьох десятків запрошених. Проходило воно в залі колегій Держлісагентства, де я не був понад рік. Серед делегатів було багато нових облич, але були й ветерани. До спілкування ніхто особливо налаштований не був. Святково-піднесеного настрою, який зазвичай супроводжує подібні заходи, у залі не спостерігалося…

…Начальники обласних управлінь приєдналися до делегацій своїх областей, зайшло керівництво… перші ряди перепривітались…, хтось поцілувався і… робота 5 з'їзду ТЛ почалася.

Голова Товариства Валерій Іванович Самоплавський почав із формальностей… Одноголосно ведення з'їзду доручили Президії та Голові ТЛ, які зайняли свої місця за столом засідань,… за хвилину до них приєднався Голова Держлісагентства Сівець В.М…, потім з подачі доктора наук Володимира Ілліча Ткачука Головою з'їзду обрали доктора наук Анатолія Омеляновича Бондаря... Як кажуть «доктор доктору…»

Валерій Іванович нагадує залу про соратників, які пішли з життя в період між з'їздами. Першим лунає ім'я Валерія Михайловича Брежнєва… Цю втрату я не пережив досі. У списку ще одна дуже близька людина, яка передчасно пішла в травні цього року – Андрій Андрійович Сирик… Онука Валерія Михайловича та донька Андрія майже однолітки…- років по 12-13. Батько й дід любили їх безмежно й цим були дуже близькі та схожі…

Цього літа, готуючись до ліквідації НДЦЛ (організації, яку я вигадав і, за підтримки Самоплавського та Брежнєва,  створив…, якою керував 14 років), я сканував завали старих фотоплівок і побачив ці фото… Колись давно плівку приніс мій і Андрія старий друг Володя Твердохліб…, який залишив нас того самого дня, що й Андрій, але двома роками раніше. На його похороні ми бачилися з Андрієм і його дружиною востаннє. Плівка була явно зіпсована, тому я спочатку  не робив знімків… Сьогодні дивлюся на відскановані з плівки  кадри з болем у серці…дивлюся й відчуваю – Бог є…

Майже з усіма іншими зі списку тих, що пішли, знайомий по роботі або багато чув… ХВИЛИНА МОВЧАННЯ… Для когось це формальність, для когось пам'ять про дорогих людей … і нагадування про те, що ти наступний…

Ще низка формальностей, - порядок денний, регламент, лічильна комісія і … слово для привітання надається Голові Держлісагентства. У залі  оплески…

«Привітання» Сівця В.М. розтяглося на хвилин десять. При цьому власне «привітання» зайняло секунд п'ять-десять,- не більше. Увесь інший час він доносив до залу своє бачення ролі та функцій Товариства, яке він уперто називав Асоціацією, і свою оцінку його нинішньої діяльності. Як зазвичай, він посилався на вимоги Президента, завдання, поставлені Урядом, зростання ролі громадськості в житті держави та подібні «форс-мажорні» обставини. По суті, запам'яталося таке: 

Пообіцявши дати оцінку роботі ТЛ, Сівець В.М. обмежився розповіддю про історію, пов'язану з його звільненням і спробою призначення на посаду Голови Держлісагентства іншого «не лісівника». Тоді ТЛ (окрім ТЛ Укрлісконсалтингу та ТЛ Рівненського ОУЛМГ) не змогло організувати масовий протест лісників під стінами Кабміну, що характеризує його роботу в очах керівника. На думку голови, робота Товариства має бути зовсім іншою і будуватися на інших принципах. Насамперед її слід зосередити на підняття авторитету та відстоювання інтересів лісової галузі. Голова Держлісагентства заявив, що йому як керівникові дуже важко «відстоювати свої інтереси, оскільки він особа зацікавлена». Товариство лісівників, як незалежна громадська організація, доводи якої сприймаються зовсім по-іншому, має йому в цьому допомагати.

На завершення Сівець В.М. розповів з'їзду про те, що до нього зверталися багато начальників управлінь, пропонуючи висунути на посаду Голови ТЛ різних фахівців, - Ведмедя, Клешню, Яреська, Самоплавського, Шершуна… Підкресливши, що кожен делегат вільний у своєму волевиявленні, він озвучив свою кандидатуру, - Яреська Олександр Павлович. Віктор Миколайович повідомив, що він розмовляв з Яреськом О.П. і поділяє його погляди на перспективи роботи Товариства лісівників. На завершення він ще раз підкреслив, що зміни – це вимоги часу, але він прийме будь-яке рішення з'їзду, а також висловив надію на те, що після виборів лісівники залишаться такою самою дружною родиною, як і до них.

За гучними оплесками залу, що проводжав із трибуни свого нинішнього лідера, я зрозумів, що доля виборів вирішена і вся решта дійства буде порожньою формальністю.

Бондар А.О., який узяв кермо влади у свої руки, надав слово для звітної доповіді В.І. Самоплавському.

Валерій Іванович розпочав свій виступ із того, що вніс ясність в епізод із призначенням потенційного наступника Сівця В.М., який останнім був щойно озвучений. Виявляється, усе було зовсім не так, як це представив нинішній Голова Держлісагентства…

Я добре знаю цю історію і підтверджую правоту Самоплавського. Не заглиблюватимусь у деталі, лише підкреслю, що Валерій Іванович завжди послідовно виступав за те, щоб лісовою галуззю керували фахівці, які мають лісову освіту та достатній практичний досвід роботи в лісовому господарстві. Він був проти призначень будь-яких «варягів», але до їхніх особистісних якостей і партійної належності це не має жодного стосунку. Багато разів він діяльно відстоював цю свою позицію, користуючись статусом ветерана Кабміну та заслуженою повагою багатьох представників найрізноманітніших гілок і секторів державної влади. Я поділяю його думку і вважаю, що якщо міністерствами можуть керувати як професіонали, так і політики, то на чолі агентств, служб і комітетів мають стояти виключно професіонали своєї справи. Більше того, колись я говорив Валерію Івановичу, що було б доцільно, за прикладом Німеччини та багатьох інших країн Європи, розробити й узаконити кваліфікаційні вимоги до керівників лісової галузі різного рангу. На мій погляд, це зробить неможливим як призначення «варягів», так і невиправдано швидке просування «молодих та ранніх» лісівників, які роблять кар'єру на демонстрації особистої відданості вищому начальству та виконавчості. Принцип «Якщо сказано – має бути виконано!» зручний для будь-якого керівника, але далеко не завжди з його допомогою досягаються суспільні та державні інтереси. Достатньо нагадати, що саме на ньому трималися всі злочинні режими в історії людства: від Нерона та Дракули до Гітлера, Пол Пота та Аміна.

Доповідь була стандартною. Вона містила багато загальних фраз та інформації про досягнення, які можна було вважати як заслугою Товариства, так і заслугою Держлісагентства та його підприємств, державної лісової охорони чи членів лісової профспілки. Це й зрозуміло: левову частку роботи в галузі виконують люди, які одночасно входять до всіх названих груп.

Основні напрями роботи товариства були традиційні. Я б класифікував їх таким чином:

• Робота, спрямована на поліпшення іміджу лісівників і галузі в очах суспільства (взаємодія зі ЗМІ, просвітницько-видавнича діяльність, поширення знань про галузь через Інтернет)…
• Поширення наукових знань і передового досвіду (міжобласні та обласні тематичні семінари, тематичні лісові конкурси /на найкращу контору лісництва, на найкращий розсадник, на найкраще облаштування території, найкращу ПХС …найкращого лісничого…, найкращу раціоналізаторську пропозицію…/, конкурси на найкращу професійну публікацію тощо)…
• Сприяння Держлісагентству та ОУЛМГ у проведенні загальнодержавних і обласних акцій, а також реалізації основних завдань, поставлених перед галуззю (від акції «Майбутнє лісу у твоїх руках» до виробничих семінарів із впровадження електронного обліку, профілактики пожеж і будівництва лісових доріг)…
• Організація обласних і державних спартакіад і змагань з різних видів спорту, зокрема й лісових…
• Робота з молоддю (від організації конкурсів малюнків, творів і віршів на лісову тематику до роботи в шкільних лісництвах і заснування іменних стипендій для студентів)…
• Забезпечення участі лісників України в міжнародних змаганнях і конкурсах…
• Забезпечення збереження наступності та збереження традицій (видання матеріалів з історії лісового господарства, організація локальних музеїв лісу, увічнення пам'яті видатних лісівників у назві урочищ та інших об'єктів, допомога ветеранам галузі, догляд за могилами )…

Валерій Іванович говорив про всі області та наводив масу прикладів, які вже пройшли через мене під час розміщення новин на сайті «Український лісовод». Тому слухав я неуважно й думав про своє…

…Машинально не погодився з доповідачем, який згадав Черкаську область останньою в списку областей із найкращими сайтами, а Волинську взагалі не назвав. Очевидно, що в штабі ТЛ інтернет не використовують: інакше б знали, що саме ці дві області найкраще використовують можливості Мережі, далеко випереджаючи в цьому питанні усі інші ОУЛМГ….

Я згадав свою участь у семінарах Товариства у Вінницькій та Івано-Франківській областях. Було справді дуже цікаво, корисно й приємно. Шкода лише, що численні критичні зауваження, що стосуються якості нормативно-правової бази, яка регулює діяльність підприємств галузі, висловлені багатьма, так і залишилися «добрими побажаннями»…

Рій спогадів пронісся при згадці про наступність і традиції. Валерій Іванович на моїх очах батогом, пряником і особистим прикладом реалізував, зміцнював і поширював у галузі традиції поваги до попередників і традиції взаємовиручки … На все життя запам'ятав, як на одній із колегій в середині кризових 90-х він на очах залу «стер на порох» одного з директорів, який мав добрі виробничі показники, але не знайшов відра бензину колегам-лісникам з іншого регіону країни, які опинилися в скрутному становищі… У ті роки на колегіях завжди були присутні керівники галузі минулих років, - Конончук Георгій Миколайович, Косенко Афанасій Федосійович, Байтала Василь Дем'янович, Бабич Георгій Іванович … На всі свята запрошували ветеранів… Про те, щоб звинувачувати в труднощах своїх попередників, ніхто не думав. «Лісники каміння в спину не кидають», - цей вислів Самоплавського в галузі став крилатим. Він ніколи не залишав свого колегу в скрутну хвилину, чи то хвороба, нещасний випадок чи смерть близьких… З часом уся галузь у цьому стала схожа на свого лідера, - кажу це, базуючись на власному досвіді…, але боюся, що він стрімко застаріває…

Завершуючи свій виступ, Валерій Іванович підкреслив те, що діяльність Товариства лісників завжди і в усьому йшла в руслі пріоритетів, що визначаються керівництвом галузі…

Це - щира правда, але я не знаю, «добре» це чи «погано». Думаю, що Товариству треба було більшою мірою брати на себе роль Наглядово-координаційної Ради: оцінювати ситуацію в галузі; виявляти проблеми, що потребують особливої уваги керівництва; вказувати на допущені помилки і пропонувати свої варіанти виходу з тієї чи іншої ситуації, а в разі необхідності грати роль Старої гвардії Наполеона, яка мала достатньо авторитету, щоб блокувати будь-яке рішення імператора. Ось тільки як довго збереглося б саме Товариство, обіймаючи подібну позицію, - велике питання… Сучасна лісова Влада має свою, давно сформовану думку про шляхи «системного розвитку галузі», не потребує порад, болісно переносить критику і без жалю розстається з інакодумцями. У цьому зв'язку в щирість Віктора Миколайовича, який публічно «дбає» про «НЕЗАЛЕЖНЕ» Товариство лісників, віриться насилу.

Запитань до доповідача не було, і слово надали Голові ревізійної комісії ТЛ Макоганчук Людмилі Іванівні. У своєму дуже короткому та чіткому виступі Людмила Іванівна розповіла про те, що:

Дебати за доповіддю розпочав Микола Харитонович Шершун, Голова ТЛ у Рівненській області. Про його справді масштабну роботу всі добре знали. Якщо зайти на сайт «Український лісовод» і у віконці пошуку набрати «Рівненська область», то можна побачити десятки, якщо не сотні повідомлень про діяльність Товариства. Організація відмінного музею лісу, проведення спартакіади працівників лісової галузі та найрізноманітніших спортивних змагань, підтримка кількох загальнодержавних і обласних акцій, зльоти шкільних лісництв, організація різноманітних конкурсів, постійна робота зі ЗМІ… Про все це говорив Микола Харитонович. Особливо він підкреслив, що Товариство не дублює, а доповнює діяльність Держлісагентства та обласних управлінь. Його пріоритети: підвищення екологічної культури суспільства; поширення знань про ліс і виховання підростаючого покоління. Шершун М.Х. високо оцінив виконану роботу і запропонував переобрати В.І. Самоплавського на новий строк. 

Не можу не вставити свої «п'ять копійок»:

1. Мабуть, зі скромності Микола Харитонович забув згадати, що всі заходи ТЛ Рівненської області він підтримував, користуючись можливостями Народного депутата України. Без цього вони навряд чи були б такими масштабними;
2. Фахівцям ТЛ Рівненщини слід було б допомогти ОУЛМГ налагодити роботу сайту: соромно такій потужній області в цьому питанні «пасти задніх».

Другою на трибуну піднялася Валентина Миколаївна Токарчук, голова ТЛ Кіровоградської області. 

За часів, коли В.І. Самоплавський був Нардепом, ми частенько зустрічалися з Валентиною Миколаївною в його приймальні, де тоді володарював Анатолій Антонович Стрілець, який нас і познайомив. Тоді я зрозумів, хто є надійною опорою Івана Івановича Захарченка в його безперечних досягненнях і хто на найвищий рівень підняв роботу лісівників із громадськістю в Кіровоградській області. Відтоді я стежу за роботою кіровоградців. Розміщуючи чудові фото із заходів, що проводяться в області, шукаю і майже завжди знаходжу на них шановну Валентину Миколаївну. 

Зроблено в області дуже багато. Як не поспішала Валентина Миколаївна, - вона навіть перелічити всього не змогла. На мою думку, саме ТЛ області є багаторічним галузевим лідером щодо роботи з громадськістю і веде за собою решту. Останніми роками його наздогнали і навіть трохи випередили лісівники Волині (під час порівняння пам'ятатимемо про різні фінансові можливості), але це не применшує досягнень кіровоградців, а лише свідчить про підйом загального рівня роботи.

З сказаного Валентиною Миколаївною для себе я встиг виділити таке:

1. Необхідно на державному рівні домагатися вирішення проблеми виділення земель під заліснення. Без цього неможливо виконати плани Програми «Ліси України» в Кіровоградській області. /Від себе додам, по суті, реалізація цих планів уже провалена в масштабах усієї країни і в цьому немає провини лісівників-практиків/
2. Забезпечення тісної взаємодії з обласною адміністрацією під час мобілізації громадськості для участі в тижні лісу та інших акціях, пов'язаних із посадкою лісу - необхідна умова для забезпечення масовості та ефективності роботи
3. Необхідний пошук «екологічно чистих» джерел коштів для проведення витратних екологічно орієнтованих заходів. Наприклад, гроші, виручені на аукціонах декоративних рослин або лісових ярмарках, Кіровоградським ТЛ спрямовуються на купівлю призів і організацію різних конкурсів. Добрий приклад.
4. Важливо інтегрувати зусилля із забезпечення роботи шкільних лісництв. В області створена їхня асоціація. У зв'язку з цим загальний рівень роботи значно зріс. Нагороди різних конкурсів, на найвищому рівні проведений зліт шкільних лісництв України – тому свідчення.
5. Забезпечення історичної пам'яті, наступності, підтримка ветеранів і залучення їх до активної діяльності має бути окремим і найважливішим напрямом роботи будь-якої організації Товариства лісівників. Кіровоградські лісники, у цьому відношенні, – відмінний приклад для наслідування.

Завершуючи виступ, Валентина Миколаївна дала високу оцінку роботи, особистих якостей і авторитету В.І. Самоплавського. Вона запропонувала залишити його на займаній посаді на наступний строк.

Третім на трибуну піднявся Володимир Михайлович Хоптинець голова ТЛУ в Хмельницькій області. Що запам'яталося…

Уже на початку виступу Володимир Михайлович поділився слушною думкою: треба збільшувати кількість індивідуальних і колективних членів товариства за рахунок аграрних і військових лісових підприємств та їхніх працівників… що й робиться в області…

Черговий раз похвалив акцію «Майбутнє лісу у твоїх руках», за його переконанням, ініційовану Товариством лісівників... Це змусило мене згадати стару приказку про те, що «у перемоги сто батьків, а поразка – завжди сирота». Про те, як народжувалася ця акція, та й взагалі весь напрям робіт, спрямований на формування громадської думки, достеменно знають лише двоє людей Юрій Миколайович Марчук і Ваш покірний слуга…

Приємно здивував Володимир Михайлович цифрами зростання кількості шкільних лісництв в області: п'ять років тому було менше двадцяти, зараз більше сорока… і всі активно працюють… Він багато розповідав про те, як важливо з дитинства вивчати й любити ліс, яка зміна виросте з тих 800 дітей, які зараз носять форму шкільних лісництв, які чудові роботи про ліс вони пишуть…

А я думав про те, чи будуть потрібні галузі ці діти, коли вони підростуть. Може, не тому ми їх учимо? Нині в галузі цінуються не знання, а зовсім інші якості. У зв'язку з цим до управління приходить дедалі більше «не лісівників», які швидко досягають «успіхів» і за пару років стають не лише «почесними лісівниками», а й «орденоносцями». Відсутність лісової освіти їм зовсім не заважає. А що буде завтра? Невже такий ЗУБР, як Володимир Хоптинець, про це не замислюється?

Багато було сказано про співпрацю з управлінням освіти, культурно-просвітницьким центром, школами та лісовими факультетами вишів. Це справді необхідна умова ефективного екологічного виховання, - напряму роботи ТЛУ, який треба всіляко розвивати… і вглиб, і вшир…

Багато і щиро Володимир Михайлович говорив про соціальний захист молодих фахівців і взагалі працівників лісової охорони. Мені важко було залишитися байдужим до цієї частини його виступу…

Уже три роки минуло відтоді, як проєкт ФЛЕГ по кісточках розібрав чинне Положення про державну лісову охорону, показав закладені в ньому колізії та інші корупційні ризики. Усі матеріали були передані до Держкомлісгоспу, яким на той час керував М.Х. Шершун, а потім і до Держлісагентства. Реакції не було і немає … У 2010-2012 роках майже щотижня я розміщував на сайті матеріали, що підтверджують те, що «Положення про державну лісову охорону», яке свого часу піднесли як «подарунок галузі», нічого доброго лісівникам не принесло. Жодних пільг, прав і соціальних гарантій працівники державних лісових підприємств не отримали й не отримають, зате «принади» антикорупційного законодавства зазнали й зазнаватимуть на собі в повній мірі. Саме про це, лише іншими словами, говорив Володимир Михайлович… Я чув це і від нього, і від багатьох інших колег багато разів, зокрема й на двох останніх міжобласних нарадах Товариства лісівників України. Питання одне, - ну і який толк від наших розмов чи від пропозицій міжнародних проєктів? Виправдовуючи себе та колег, завжди кажу, що навіть «маленький хлопчик може привести коня до водопою, але й полк спецназу не змусить його пити…»

«Хто не пам'ятає минулого, той негідний майбутнього». Цією крилатою фразою Володимир Михайлович розпочав частину свого виступу, присвячену збереженню історії лісового господарства та його традицій. Він цілком слушно зауважив, що ця робота тримається на ентузіастах. Один із них створив музей лісового господарства Хмельницької області, розмістивши в ньому унікальну добірку матеріалів, які збирав усе життя. Ідеться про Петра Андрійовича Дідика, який пропрацював у галузі 63 роки і вже 12 років працює в Товаристві лісників. Петро Андрійович був присутній у залі, і його вітали оплесками.

Завершуючи виступ, Володимир Хоптинець запропонує визнати роботу Товариства задовільною і запропонував переобрати Самоплавського В.І. на новий строк.

Після виступу Хоптинця надійшла пропозиція «підвести риску», але Голова Рескомлісу Ігор Олександрович Кацай наполіг на виступі.

Я особисто не знайомий з Ігорем Олександровичем, але вважаю його дуже цікавим і талановитим керівником із великим майбутнім.

Ігорю Олександровичу ще немає 45 років. На посаду Голови Рескомлісу він прийшов у 2006-му, залишивши пост керівника відділення казначейства Білгородського району. На той час він мав за плечима три вищі освіти за спеціальностями «фінанси і кредит», «правознавство» та «державне управління», а також службу в армії, МВС, податковій міліції та майже десять років керування державними фінансовими органами районного масштабу – податковою адміністрацією, податковою інспекцією та державним казначейством. Зараз він уже має вищу освіту за спеціальністю «лісове господарство» і навчається в аспірантурі Академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «місцеве самоврядування». Погодьтеся, - вражаючий послужний список, що змушує думати про те, що нинішня посада для нього лише щабель у кар'єрі державного чиновника чи політика високого рангу. Тим цікавіше було дізнатися думку Кацая І.О. про роботу Товариства.

Ігор Олександрович почав із подяк засновникам товариства і високо оцінив як виконану роботу, так і потенціал Товариства. Підкресливши, що нині Товариство нам вкрай необхідне, він поділився своїми думками й побажаннями:

• Необхідно пам'ятати, що основна робота робиться на місцях, і не обмежуватися збиранням внесків і проведенням конкурсів. Потрібна повсякденна робота, а для цього в товариства має бути власне періодичне видання (Згоден повністю. Якими б гарними не були наші обласні журнали та газети, в них марно обговорювати загальногалузеві, а тим більше міжгалузеві проблеми, яких щороку дедалі більше)

• Необхідно лобіювати інтереси галузі та її працівників. Як мінімум дві проблеми треба вирішувати на законодавчому рівні, причому терміново. Це спрощення оформлення правовстановлювальних документів на землю (в Криму подібний законопроєкт уже в Парламенті) і внесення змін до Закону про протидію корупції в частині заборони роботи родичів в одній структурі. Від цього положення потерпає вся галузь, яка завжди пишалася трудовими династіями. Будь-які законодавчі ініціативи треба починати з формування громадської думки, яку за сучасних умов не може ігнорувати жоден керівник… якщо він розумний (Згоден повністю).

Новому керівництву ТЛ Ігор Олександрович порадив узяти все краще з досвіду, набутого Товариством під керівництвом Самоплавського В.І., і посилити напрям роботи, пов'язаний із захистом інтересів галузі, зокрема на рівні Кабміну, Верховної Ради та Президента. Як кандидатуру на посаду Голови ТЛ він висунув Яреська О.П.

Після виступу Ігоря Олександровича дебати було припинено. Потім зал швидко проголосував за присвоєння звання Почесний член Товариства Лісівників України великій (14 осіб) групі фахівців (я так і не подивився розданий список: виходячи із залу, залишив папку з документами з'їзду   на стільці) і з'їзд приступив до процедури виборів.

Слова для виступу отримав кандидат, висунутий Головою Держлісагентства - Олександр Павлович Яреська. Подякувавши долі за можливість через роки знову побачити своїх друзів і колег з усієї України, Олександр Павлович у кількох реченнях окреслив своє бачення пріоритетів діяльності Товариства лісників. Як громадська організація ТЛ має:

Наприкінці своєї промови Олександр Павлович запевнив колег, що досвіду (44 роки стажу) і сил для роботи в нього вистачить, і закликав зал обрати гідного.

Несподівано слово для репліки узяв екс-Голова Держкомлісу Микола Васильович Колесніченко. Наводжу його слова в українському перекладі, але майже дослівно, звіряючись із записом. Він сказав:

«Не розумію – що відбувається…Я вважаю, що обговорювана посада не варта виїденого яйця… Проте є честь, совість, принципи… У мене з Валерієм Івановичем у житті були різні стосунки… і ви це знаєте… Проте я мушу сказати, що сьогодні серед живих в Україні немає і, мабуть, не буде, судячи з того, як розвиваються події, людини, яка зробила для галузі більше, ніж Самоплавський. Для мене в сьогоднішній ситуації багато дивовижного… і я ще раз хочу підкреслити, що окрім посади, є честь, совість та інші критерії, за якими оцінюються люди…»

Слово для виступу надається Валерію Івановичу Самоплавському. Спочатку Валерій Іванович подякував усім, хто виступав, за слушні та конструктивні пропозиції. Особливу увагу він приділив проблемі, порушеній Ігорем Олександровичем. Ідеться про руйнування лісових династій, а отже, багатовікових галузевих традицій і конкретних людських доль. Те, що лісівники Криму не сидять склавши руки, спостерігаючи за розвитком подій, а намагаються законодавчо, через Верховну Раду Автономії кардинально змінити ситуацію, заслужило підтримку в останнього Міністра лісового господарства України. 

Текст основного виступу я наводжу в українському перекладі від першої особи, намагаючись максимально точно передати сенс сказаного. Звісно, я не можу передати всі інтонації та звороти мови Валерія Івановича, який майстерно володіє словом, і Ви маєте пам'ятати про це. Його виступ був дуже емоційним і яскравим. Зал слухав його в мертвій тиші…

- Насамперед дозвольте мені подякувати всім Вам за спільну роботу в ім'я нашого лісу, його охорони та захисту. Прошу Вас передати слова моєї глибокої, сердечної подяки всім трудовим колективам за десятки років спільної роботи… Проте життя йде вперед і кожен час народжує своїх героїв.

-На посаду Голови Товариства лісників України внесена кандидатура Олександра Павловича Яреська. І це ваше право, Вікторе Миколайовичу, право керівника галузі. Так було і так має бути… Але,… поки я ще Голова Товариства, дозвольте мені висловити кілька думок про наші взаємини, і з Вами - залом, і з Президією, думок про хід розвитку лісового господарства нашої країни… У мене до Вас є кілька запитань, які закінчуються одним словом. Чому? Чому так відбувається?

Свого часу помер Міністр мореплавства Росії, і Григорій Орлов, - тоді фаворит Катерини Другої, запропонував це місце своєму другові, - графу Воронцову. Воронцов відмовився, мотивуючи це тим, що він не фахівець у галузі мореплавства. Проте вранці Орлов привіз і вручив Воронцову найвищий Указ про призначення. Воронцов знову відмовився. Він написав у листі Катерині: «Матінко Катерино! Відмовляюся від найвищого повеління. Вважаю, що займати місця державні, які потребують знань спеціальних і старанності, яких ми позбавлені, є зрада Вітчизні та ганьба самому собі»…

Зараз інший час, інша держава, інша мораль…

-Сталося так, що кілька років тому галуззю прийшов «покермувати» не лісівник. З чого він почав? Я приніс кілька його інтерв'ю та статей, які відповідають на це питання. Не маючи уявлення про ліс, він почав стверджувати, що лісове господарство повністю зруйноване, що лісові вожді, які працювали до нього, - зокрема й я, абсолютно нічого корисного не робили. Виправляти ситуацію він почав із кадрової чистки. За короткий строк було звільнено 68 директорів… І лише з часом з'ясувалося, що директорів звільняють лише для того, щоб потім продати місця, що вивільнилися. Продати нахабно, за гроші… І Ви всі про це знали… Лише один Начальник управління не став приносити хабарі за посади. Ви його добре знаєте. Я глибоко поважаю цю людину за її вчинок. Усі інші сиділи, поддакували і робили те, що їм скаже керівництво. Я питаю… Чому?

- Що було далі? Минув час і знову галузь опущена до плінтуса в питаннях моралі та честі…. І всі це знають. І ви знову схилили голови. Зараз ви всі, - начальники управлінь, ваші заступники, працівники апаратів управлінь написали заяви про звільнення, виконуючи абсолютно незаконні вимоги Держлісагентства. І ви це знаєте. Глибоко переконаний, що будуть суди і всі ці рішення скасують. Проте ви ці заяви написали… І подібне вже було кілька років тому, ви вже писали такі заяви лише без проставленої дати… Якщо це не так,- киньте в мене камінь. Знову опустили голову…

- Ви можете мене спитати, - а яка твоя позиція? Кілька років тому до мене на квартиру заїхали три начальники управлінь. Усі вони сидять у залі. Вони прийшли з одним питанням…Рятуй галузь! Галузь керівник розриває на частини… Я їм сказав, - добре. Я готовий очолити протестний рух. Я піду…і зайду і до Президента, і до Генерального прокурора, і до керівника СБУ і до Міністра МВС. Ви готові стати поруч зі мною і підписати листа? - Ні. Ми не підпишемо. Ти нас рятуй сам. Я їм сказав: «Геть із квартири. Ви були й залишитеся рабами, а рабів Риму я за собою не поведу…» Наступного дня мені дзвонить керівник галузі і пропонує зустрітися. Ми зустрілися, і він мені каже: «Я хочу вас подякувати… подякувати за те, що ви не повели за собою рабів Риму». Що ж виходить, - прийшли до мене,..поговорили.. вийшли і відразу побігли доповідати… Чому? Як це називати?

Інше «Чому?» і теж про взаємини … Кілька місяців тому нас – колишніх керівників галузі, запросив на день народження один чесний порядний начальник обласного управління. Прийшли в ресторанчик, сіли... Я звернув увагу на кілька порожніх місць і запитав іменинника, - чому вони порожні? Він відповів, що запросив деяких фахівців центрального апарату, але вони відмовилися, тому що якщо керівництво дізнається, що вони сиділи за одним столом із «колишніми», то в них будуть неприємності. Це кажуть ті, хто цим «колишнім»... дуже багатьом зобов'язаний і ще нещодавно був з ними улесливий і запопадливий... Сьогодні Вам соромно сісти з нами, - «колишніми» ..."відщепенцями"... за один стіл? Ви ж зраджуєте не нас, а себе… свою честь і гідність… Така поведінка заслуговує лише на зневагу…. А керівництву галузі не годиться це заохочувати, а тим більше налаштовувати одних проти інших.

Третє. Внесена кандидатура Олександра Павловича Яреська. Саша,…Олександре Павловичу… Я абсолютно не маю до тебе претензій. Я знаю вас давно, ми довго працювали разом. Я радий тому, що внесена твоя кандидатура. Краще нехай буде лісник, ніж прийде хтось незрозумілий… збоку. Але ти ж мав би мені зателефонувати, отримавши пропозицію? Я, звісно, підтримав би тебе…Я ж призначав Тебе начальником обласного управління (хоч ти це вже забув), я багато разів тебе рятував і Ти знаєш від чого..., буквально рік тому я вирішив вашу велику сімейну проблему...., місяць тому в Миргороді ми спілкувалися і Ти розповідав мені про неподобства, що коїться в лісі… Бог тобі суддя…

Моя кандидатура теж внесена на ваш розгляд. Я щиро за це вдячний. Проте Вам усім дана чітка команда, кого підтримувати, а кого ні. Ми ж дорослі люди і все розуміємо. Я не можу допустити, щоб у залі відбулося голосування. Я не хочу допустити його і втратити останніх друзів. Сили волі проголосувати за совістю у вас не вистачить, ви проголосуєте, як вам сказали, а подати вам руку після цього я не зможу… Я ухвалюю рішення зняти свою кандидатуру...

Як сказав мені мій колишній, я підкреслюю колишній, друг і його дружина: «Валерію, відійди вбік: нам треба годувати своїх дітей і онуків"...

 -Годуйте…але уважно дивіться, щоб не подавилися…

Це непростий час для мене… Повірте, не в посаді справа: я цими посадами «наївся». П'ятнадцять років я був вашим керівником… я відмовився від посад міністра лісової промисловості та міністра охорони природи СРСР, я відмовився від губернаторства, я зробив усе, щоб повернутися в галузь  з посади Першого віцепрем'єра …

Зараз мені важко,... але я Вам вдячний, Вікторе Миколайовичу, за те, що Вашим рішенням Ви допомогли мені розібратися, «хто є хто» в близькому колі людей, що мене оточують. Ви мені давно говорили – Ви їх переконуєте, а я плачу їм кеш і вони робитимуть те, що я їм скажу. Час показав, що Ви маєте рацію...

Я хочу звернутися до деяких із тих, хто сидить у залі. Підкреслю не до всіх, а лише до деяких…

Де ж ви, вчорашні друзі,
Які забули про совість і честь
Невже виростив я вас тоді
Щоб на моїй могилі впустили слово честі

Ще поживемо... Час найкращий лікар…

І останнє… Я все робив для того, щоб у галузі були мир і спокій. Мені сказали – звільни кабінет, і я його звільнив, незважаючи на те, що  будівля, де ми перебуваємо, це результат моєї праці. Я періодично збирав за столом усі покоління керівників галузі. Я хотів, щоб нове керівництво не вдавало, що до його приходу в галузі ніхто не працював. Я запросив усіх на свій 60-річний ювілей. Зовсім недавно в мене народилася онука, і я знову зібрав усіх за одним столом. Скільки до мене звертались і працівники СБУ, і працівники прокуратури, і директори лісгоспів, і окремі начальники обласних управлінь із проханням допомогти розібратися та покласти край тому кричущому беззаконню, яке коїться в галузі. Я відповідав і чітко дотримувався однієї позиції… Товариство створено для підтримки рішень колегії, проведення єдиної галузевої політики, тому поки я Голова Товариства, я не можу відступати від цієї лінії. Ми вчора зустрічалися з Вами, Вікторе Миколайовичу. Ви мене черговий раз запевнили, що до мене немає претензій і тут же, - у спину,  дали команду й організували те, що ми бачимо сьогодні в залі. Як казав поет: «бували гірші часи, але не було підліших»…

Я вас розумію. Ви робите все, щоб моє ім'я було забуте…стерте…, щоб я  не заважав вам робити ваші справи… Я вашим заступникам говорив, - не штовхайте мене на барикади… у мене для цього вже не залишилося ні часу , ні здоров'я…я все життя і всі сили віддав лісу… Ви не послухали. Бачить Бог, я хотів миру. Тепер ви мені розв'язали руки. Я став вільною людиною і не вважаю за потрібне перебувати в цьому залі. Мене чекають ЛЮДИ. А в Вас (звернення до залу) я прошу пробачення…

Услід за Валерієм Івановичем підвелися й вийшли із залу добре відомі в галузі лісівники: Микола Васильович Колесніченко, Віктор Олександрович Червоний, Юрій Олексійович Колодій, Віктор Мельхіорович Маурер, Микола Васильович Шадура, Анатолій Іванович Сабодир і автор цих рядків.

Їхній вчинок ніхто не планував і не погоджував...

Як мені здається, тими, хто вийшов услід за шефом (так ми всі звикли називати Валерія Івановича), рухали два різні мотиви, змішані в душі кожного в різних пропорціях…

Перший, - очевидний і не потребує пояснень. Для тих, хто не здогадався, розміщую кліп із піснею Мітяєва.
Другий, - це протест проти порядків, що існують сьогодні в лісовій галузі.

Особисто я керувався першим. Своє ставлення щодо нинішньої схеми «системного розвитку галузі» я висловив ще рік тому, написавши заяву про звільнення за власним бажанням. На жаль, переважну більшість моїх колег усе в галузі влаштовує... 

Подальша інформація наводиться за розповіддю друзів.

Після нашого виходу із залу почалося голосування. Його результати: за Яреська 67, проти -2, утрималося -2, не голосувало -2.

Поплескали…і оголосили десятихвилинну перерву, після чого з'їзд продовжив роботу.

У другій частині з'їзду після невеликого постановочного виступу В.М. Сівця та подяк за довіру від О.П. Яреська приступили до виборів. Їхні результати досить цікаві

Заступниками Голови ТЛ стали два лісівники з Укрлісконсалтингу:

Лісняк Григорій Михайлович – керівник південно-східного представництва
Симонов Сергій Анатолійович – Генеральний директор

Основна роль Укрлісконсалтингу – управління вхідними та вихідними потоками ресурсів і фінансів у лісовому секторі. Тому можна очікувати включення ТЛ у «консалтингові» схеми роботи. Не здивуюся, якщо в найближчому майбутньому внески товариству робитимуть не лише лісгоспи, а й покупці їхньої продукції… Не виключаю того, що незабаром ТЛ таврує сайт «Український лісовод» за наклеп тощо....(не хочу допомагати їм у пошуку формулювання, - нехай помучаться...)

Крім них до президії ТЛ увійшли:

Представник Укрлісконсалтингу

Капаклі Зенон Васильович - менеджер ДП «Укрлісконсалтинг»

Держслужбовці:

Воронюк Володимир Васильович -начальник Управління Держлісагентства України
Корнієнко Віктор Петрович - начальник Відділу Держлісагентства України
Парфенюк Віктор Анатолійович -- начальник Управління Держлісагентства України
Хрол Андрій Костянтинович -- заступник начальника Управління Держлісагентства України
Ткачук Володимир Ілліч - - начальник Житомирського ОУЛМГ

Керівники підприємств

Кривов'язий Степан Йосипович
Ткач Віктор Петрович
Гульчак Володимир Петрович

Пенсіонери, які не обіймають керівних посад

Шершун Микола Харитонович
Ведмідь Микола Максимович
Мірошников Володимир Володимирович

Очевидно, що склад вийшов саме такий, як на початку з'їзду  просив Сівець: «без держчиновників і керівників підприємств, з великим представництвом людей, які безпосередньо працюють у лісі»... Особливо підкреслю дивовижну «незалежність» організації, яка одразу впадає в око, - там є й «незалежні»  заступники Сівця та давно славетні своєю принциповістю начальники управлінь Держлісагентства, - майже всі заслужені лісівники України. Тепер ніхто не зможе зателефонувати Сівцю і сказати, що Товариство лісників - це його кишенькова структура.

Ще більш «незалежним» і «відстороненим від влади» вийшов склад ради Товариства лісників України, до якого увійшли:

Державні чиновники:

Сівець Віктор Миколайович – Голова Держлісагентства
Макарчук Ярослав Іванович – Перший заступник Голови Держлісагентства
Шишов Ігор Олександрович- Заступник Голови Держлісагентства
Воронюк Володимир Васильович- Начальник управління Держлісагентства
Корнієнко Віктор Петрович – начальник відділу Держлісагентства
Парфенюк Віктор Анатолійович -начальник управління Держлісагентства
Романовський Володимир Францевич - начальник управління Держлісагентства
Хрол Андрій Костянти – заступник начальника управління Держлісагентства
Бондар Анатолій Омелянович- начальник обласного ОУЛМГ
Ткачук Володимир Ілліч - начальник обласного ОУЛМГ
Лісовий Віталій Митрофанович - начальник обласного ОУЛМГ

Укрлісконсалтинг

Симонов Сергій Анатолійович
Лісняк Григорій Михайлович
Капаклі Зенон Васильович

Керівники

Ткач Віктор Петрович – директор УкрНДІЛГА
Кривов'язий Степан Йосипович – директор Укрдіпролісу
Гульчак Володимир Петрович – директор Укрлісопроєкту
Ірклієнко Сергій Петрович – директор центру перепідготовки кадрів

Пенсіонери, які не обіймають керівних посад

Яресько Олександр Павлович
Мірошников Володимир Володимирович
Андрусишин Володимир Степанович
Вакулюк Павло Гаврилович
Ведмідь Микола Максимович
Криницький Григорій Томкович

Інші

Максименко Валентина Василівна

Тепер я спокійний за галузь. У разі чого Товариство лісівників стане на захист, і ніхто не посміє сказати, що в Голови Держлісагентства там працюють «свої люди»…

Сівець подякував Анатолієві Омеляновичу за відмінне ведення з'їзду… і всі стали вставати…

У залі пролунала лаконічна команда:

«Начальники управлінь – на другий поверх»...