Хто залишиться без наділу?

З 1 січня 2013 року набув чинності Закон «Про Державний земельний кадастр». Позитивним результатом дії нового нормативу стала поява в Інтернеті публічної кадастрової карти України, негативним — технічні накладки при оформленні прав на землю. Сьогодні отримати заповітний документ на руки фактично не може жоден українець.

З початку цього року вся інформація про ділянку та зміну власника має зберігатися в Державному земельному кадастрі — автоматизованій електронній системі. Проте, зайшовши після 1 січня на сайт центру ДЗК, багато українців просто не знайшли свої наділи на карті.

«Система кадастру однозначно має вади. Наприклад, до неї внесено лише ділянки, що мають кадастровий номер, а решту — ще ні. Тому назвати систему кадастру повною неможливо. Найімовірніше, процес її наповнення триватиме 5–7 років», — заявив на пресбрифінгу «Особливості реєстрації прав на земельні ділянки після 1 січня 2013 року» Андрій Кошіль, президент Земельного союзу України.

Те, що в Інтернеті було викладено публічну кадастрову карту, важко переоцінити. Фактично вперше за 20 років земельної реформи українці змогли побачити, як виглядає офіційний реєстр нашої держави. Як вважає Андрій Кошіль, на карті невдовзі все-таки з'явиться інформація про власників наділів. Тоді громадськість нарешті зможе дізнатися, хто з владоможців є власником угідь, відведених, зокрема, в лісовій зоні.

Найболючіша проблема, яку виявила електронна кадастрова карта, — це накладки, тобто коли одна ділянка «наїжджає» на іншу.

«Досі люди не знали, що кілька метрів чи навіть гектарів їхньої землі належать і сусідові. Якщо ділянку оформлювали до 2004 року й вона не має кадастрового номера, раджу її власникам якнайшвидше отримати номер і переконатися, що все гаразд. Це не варто відкладати ще й тому, що можуть бути питання зі строком позовної давності», — зазначила Зоя Ярош, керівник Секції земельного права Асоціації адвокатів України.

Новий порядок оформлення земельних ділянок в ідеалі спрямований на те, щоб не допустити появи таких накладок у майбутньому. Проте наразі суперечливі закони й технічні неузгодженості лише ускладнили процес. Для початку, щоб оформити нову ділянку, людина має в органах місцевого самоврядування чи органах державної влади отримати рішення на розроблення, тобто проєкт відводу землі, і пройти погодження.
«Тут починаються перші складнощі. У передвиборчих перегонах депутатами було ухвалено закони, що взаємовиключають один одного. Спочатку скасували комісії з погодження документації із землеустрою й запровадили одне обов'язкове погодження в районному відділі земельних ресурсів. Проте через чотири дні колишню систему повернули, але в ще більш збоченій формі. Сьогодні погоджувати документи потрібно в 5–7 органах», — говорить Сергій Беленко, член ради Земельного союзу України. За словами експерта, нині у ВР подано два законопроєкти, які мають усунути створену плутанину.

Коли майбутній власник наділу все-таки пройде всі погодження, він має попрямувати до державного реєстратора за місцезнаходженням, тобто до районного управління земельних ресурсів. Але пройти процедуру реєстрації йому там теж буде непросто. Річ у тім, що з 3 грудня 2012 року фахівці, які займаються землевпорядними роботами, мали обзавестися спеціальними сертифікатами та цифровим електронним підписом.

«Це суто технічна процедура — всі ті, хто мав ліцензію на цей вид діяльності, автоматично мали отримати сертифікати. Проте після закінчення двох місяців Держземагентство з 5 тисяч заявок задовольнило лише 500, та й то від держпідприємств», — розповідає Андрій Кошіль. При цьому не всі сертифіковані інженери-землевпорядники забезпечені електронними печатками.

Наступним органом, від якого залежить отримання документа, що підтверджує право власності на землю, є державний кадастровий реєстратор. Новий закон відводить йому 14 днів на рішення про реєстрацію або відмову в ній. За порушення термінів реєстрації, а також за вимогу надати не передбачені законом документи чиновник несе адмінвідповідальність.

«Раніше цей процес міг затягуватися на роки, тому таке обмеження не може не радувати, — говорить Сергій Беленко. — Основною ж причиною для відмови в реєстрації будуть усі ті ж пресловуті накладки: тобто якщо частина наділу, який ви хочете оформити, уже перебуває в чиїйсь власності».

У разі успішної реєстрації людина повертається до відомства, в якому отримувала дозвіл на розроблення, і вже там ухвалюється остаточне рішення. Воно, своєю чергою, є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав. Цей документ і замінить паперовий держакт на право власності, що видавався до січня цього року.