Двадцять років на барикадах

Голова Комітету Верховної Ради з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Олександра Кужель розповіла про те, чому дерегуляція не допоможе українському бізнесу

У робочому кабінеті Олександри Кужель панує напружена атмосфера. Усі столи та вільні стільці завалені купами паперів. Господиня кабінету зізнається: тут не лише проєкти законів за лінією очолюваного нею парламентського комітету, міжвідомча переписка чи документи фракції «Батьківщина», до якої нині входить Кужель. Левова частка цих паперів — листи з проханнями, скаргами, а також подяками від підприємців і представників бізнесу з усіх куточків України. Під час інтерв'ю ми не самі в кабінеті — її помічники, які сидять за сусіднім столом, невтомно й копітко продовжують розбирати кілограми свіжої кореспонденції.

Сьогодні Олександра Кужель з'являється в стрічках новин переважно як системний викривач махінацій влади та затята захисниця Юлії Тимошенко (наше інтерв'ю триває рівно до того часу, коли 22-му номеру у списку партії «Батьківщина» треба бігти на чергове судове засідання). Проте «Експерт» вирішив поговорити з Кужель як з головною захисницею підприємців. Ключове питання сьогодні — як вчинить в умовах економічного спаду українська влада? Чи піде шляхом «закручування гайок», чи, навпаки, наважиться на послаблення, які стимулюють ділову активність?

— Як ви ставитеся до ініціативи уряду щодо запровадження фінансових векселів, якими міністри пропонують погашати заборгованість перед бізнесом з податку на додану вартість (ПДВ)? Наскільки такий захід може бути дієвим?

— Ідея з векселями, яку так завзято «пропихає» прем'єр Азаров, — згубна для економіки. З її ухваленням ми будемо повністю відкинуті на десятиліття назад — на початок 1990-х. Якби закон передбачав можливість розрахуватися векселями за старими податковими боргами, це було б іще півбіди. Але вони вписали й поточну податкову заборгованість, що безпрецедентно!

«Коли на ринку є зрозумілі всім рамки гри, тоді ви просто контролюєте їх виконання. Але коли влада намагається щось зарегулювати, це якраз і називається корупцією»

До того ж, поки держава розраховується з бізнесом якимись папірцями, підприємцеві потрібно закуповувати сировину, платити податки й зарплати людям, причому нормальними, справжніми грошима. Більше того, у формі векселів передбачається проводити ще й бюджетні розрахунки з регіонами. Колись, в епоху розрухи й розвалу, у нас усе це вже було, і як би ці папірці не називалися, мова завжди йшла про додаткову емісію, яка може створити в економіці такі диспропорції, що сьогоднішні проблеми в бюджеті здадуться квіточками.

— Якщо ця ідея згубна, то, можливо, порятунком для бюджету стане збір податків «наперед»?

— Це лише погіршить ситуацію. Наприклад, сьогодні багато підприємців підтверджують: на повернення ПДВ можна розраховувати лише за однієї умови — ці гроші мають бути миттєво перераховані в рахунок авансової сплати податку на прибуток. Нещодавно я була на з'їзді вантажоперевізників Київської області, де один підприємець мені зізнався, що податок на прибуток він уже сплатив на вісім років уперед. Думаю, коментарі тут зайві.

— Недоступність кредитних ресурсів — одне з найболючіших питань для бізнесу в нинішніх умовах. Чи намагаєтеся ви знайти спільну мову з владою в пошуку джерел «дешевих» грошей?

— За інтереси підприємців за різних команд і на різних посадах я воюю вже без малого два десятки років (про діяльність Олександри Кужель на посаді голови Держкомпідприємництва див. «Час заборон» і «Нація мінімізаторів»), але вперше констатую, що з цією владою конструктивний діалог неможливий, оскільки всі її дії спрямовані на побудову моделі грабіжницької економіки та захоплення власності в інтересах окремо взятого клану. Адже якщо з країни сьогодні йдуть іноземні інвестори та міжнародні банки — зокрема й ті, які намагаються врятувати свої гроші від захоплення, про яке зниження процентних ставок і кредитування в принципі може йтися?

— Коли ви говорите про клан, мабуть, ідеться про так звану Сім'ю президента. Про це дуже багато говорить опозиція. Вже вибачте за наївність, але хто — особи цього клану, про які активи йдеться?

— З'їздіть в Одесу й зайдіть на пляж Аркадія, де згоріло п'ять ресторанів. Дізнайтеся, кому вони тепер належать… Відвідайте одну з найбільших кондитерських компаній України «Житомирські ласощі», чиїм власником була швейцарська компанія, у якої шляхом рейдерського захоплення відібрали підприємство протягом тижня. Зайдіть, нарешті, на Київський ювелірний завод. А потім підніміть офіційну декларацію Олександра Януковича (старший син чинного президента України. — «Експерт»), який цього року задекларував дохід у 0,58 мільярда гривень! Утім, ЗМІ оцінюють його статки в 1,4 мільярда…

Питання: на якому такому бізнесі стоматолог зміг заробити все це? Як так вийшло, що більшість тендерів на вугілля виграв усе той самий Олександр Вікторович Янукович, який донедавна не мав жодної шахти? Хто отримав усі тендери на будівництво, аж до будівництва нового корпусу в лікарні «Охматдит»? Навіть там — фірма, афілійована з компаніями сина президента, між іншим, яка не має жодного досвіду роботи на подібних об'єктах.

Я не прокурор. Можу лише допомагати депутатськими запитами, коли до мене звертаються підприємці. Але коли ми говоримо про бізнес Сім'ї, то маємо на увазі й першого віцепрем'єра, міністра доходів і зборів, керівництво Нацбанку, МВС, Генпрокуратури, СБУ. Не дай Боже в це по суті мафіозне павутиння сьогодні комусь потрапити — ніщо й ніхто не врятує.

Прозорість і ще раз прозорість

— Парламент, як відомо, довго не працював. А що весь цей час відбувалося на рівні комітетів? Яких кроків варто очікувати бізнесу в галузі дерегуляції?

— Наш комітет працював, не скасовувалося жодне засідання. Депутати активно вносили нові законопроєкти, допрацьовували безліч нормативних актів, що залишилися з минулого скликання. Якщо ж говорити про законодавство, що стосується регулювання бізнесу, основна його частина створювалася за моєї участі за часів роботи парламенту другого скликання (1994–1998 роки. — «Експерт»). Я в ньому чудово орієнтуюся й переконана, що докорінно змінювати цю базу немає сенсу, оскільки вона виписувалася відповідно до передових європейських практик.

Проблема в іншому: законодавство не виконується в принципі, оскільки в нашій країні відсутній захист прав власності, як і взагалі право в широкому сенсі. Тому зараз ми підійшли до межі, коли чинні структурні закони просто не працюють.

Коли на ринку є зрозумілі всім рамки гри, тоді ви просто контролюєте їх виконання. Але коли влада намагається щось зарегулювати, це якраз і називається корупцією.

— Яким чином можна переламати цю безвихідну ситуацію?

— Одна з наших останніх законодавчих ініціатив якраз спрямована на це. Ідеться про законопроєкт, що стосується дерегуляції та поліпшення умов розвитку малого й середнього бізнесу (№2116, зареєстрований Кужель у січні 2013 року. — «Експерт»). Суть його проста. Наприклад, проводиться обговорення якогось регуляторного акта у сфері податкового чи митного регулювання. Сьогодні це відбувається таким чином: до нього під час обговорення й оприлюднення вноситься безліч поправок, але потім проєкт приходить до парламенту, і ми виявляємо, що жодну пропозицію не враховано. У відповідь на наше здивування чиновник відповідає: «Нічого не чув, нічого не знаю». Тепер же ми пропонуємо, щоб кожне зауваження, винесене на обговорення, вносилося до протоколу, який зберігатиметься три роки й міститиме обґрунтування, чому ту чи іншу поправку прийняли чи не прийняли. Причому жодне рішення не зможе пройти, якщо воно не було схвалене профільною галуззю.

Ставлю керівникові Мінагропроду Миколі Присяжнюку запитання: на якій підставі ветеринари сьогодні забігали по магазинах із перевірками готової продукції? А він мені й каже — мовляв, бути такого не може! Виявилося, й тут створена нова корупційна годівниця, з якої годуються ватаги чиновників різних рівнів, хоча у ветеринарів за законом є право на перевірку лише якщо, скажімо, на м'ясокомбінат надходить свіже м'ясо, яке вони зобов'язані перевірити.

Ми з народним депутатом Оксаною Продан (перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики. — «Експерт») паралельно допрацьовуємо проєкт №0937, який вносить суттєві зміни до Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Якщо нам вдасться «протягти» його в залі, це буде серйозний крок уперед, оскільки закон забороняє здійснювати ревізію різним суб'єктам держконтролю. Наприклад, сплату ПДВ не можна перевіряти міліції чи прокуратурі, бо це у сфері компетенції лише податкової. Але, мабуть, найголовніше, що після ухвалення поправок до згаданого закону жодна перевірка не зможе зупинити роботу компанії чи підприємства без рішення адміністративного суду.

— Зараз ваш комітет працює над урядовим законопроєктом №2139, який має спростити процедури реєстрації бізнесу. Як ви оцінюєте цей документ?

— У будь-якій цивілізованій країні можна було б ухвалити такі норми одразу і в першому, і в другому читанні. Адже, наприклад, щоб стати платником ПДВ, потрібно мати оборот 300 тисяч гривень. Після ухвалення закону підприємець зможе заявити, що буде платником ПДВ чи єдиного податку. Для цього він подає в електронному вигляді скан-копії документації, після чого інформація надходить до податкової. Зручно? Безумовно! Але як буде насправді — сказати складно. Адже варто було лише поцікавитися, чи збігаються програми податкового реєстру, органів статистики, чи сумісні електронні ключі та так звані шлюзи, я одразу ж отримала відповідь, що на вирішення цих питань знадобиться місяців три. Добре, що вдалося домовитися з урядом про відстрочку ухвалення цього закону на деякий час, бо може повторитися ситуація з реорганізацією БТІ, до якої держава не підготувалася, а розгрібати все довелося пересічним громадянам (див. «Спростили до ”дір”»).

— Які ще кроки, спрямовані на спрощення роботи бізнесу, має намір робити комітет?

— У другій половині травня ми заслухаємо Раду підприємців при Кабміні щодо концепції закону про торгівлю. І, зі свого боку, хочемо ухвалити рішення, щоб усі закони, які зараз перебувають у парламенті й стосуються торгівлі, не були розглянуті, поки їх не буде зведено в єдиний законодавчий акт.

Інша проблема — запровадження касових апаратів для підприємців-фізосіб на єдиному податку (при торгівлі імпортною технікою, ювелірними виробами та годинниками. — «Експерт»), яких мають намір штрафувати вже з 1 липня. Ми хочемо домогтися, щоб влада відтермінувала запровадження цих штрафів, давши бізнесу час на адаптацію до нових умов.

— А що скажете з приводу наміру уряду запровадити жорстке регулювання ринку таксі?

— Ми намагаємося боротися з цією ініціативою, яка аргументована тим, що значна частка таксистів працює «в тіні». Хоча ще з 2009 року я пояснюю Міністерству інфраструктури, що за законом, який діє зараз, ліцензія на таксі видається лише в тому разі, якщо перевезення здійснюються від міста до міста. Причому мають на увазі так звані внутрішні перевезення. Таким чином, сьогодні звичайний таксист не зобов'язаний за законом узагалі брати ліцензію! А те, що пропонується, призведе до кінця цього ринку. Адже якщо віддати місцевим радам право визначати оптимальну кількість таксі, хто за це заплатить зрештою? Споживачі, оскільки таксист, якому доведеться це право купувати, компенсуватиме за наш рахунок свої витрати, що включають хабарі та інші корупційні платежі.

Кругова порука

— Нещодавно ви звинуватили Антимонопольний комітет у тому, що він не справляється зі своїми функціями та займається «стягненням штрафів з виробників туалетного паперу, шкарпеток і соків». Що плануєте запропонувати парламенту у зв'язку з цим?

— Готуємо «план війни», і для того щоб стосунки між споживачами та монополістами вийшли на розумний паритет інтересів, ми почали складати «карту проблем». Насамперед у сфері роботи Національної комісії регулювання енергетики, а також житлово-комунальних господарств, діяльності облгазів, обленерго, операторів зв'язку та інших монополій. Прописуємо по кроках, які нам потрібно ухвалювати закони, щоб постачальники послуг відповідали перед споживачем за якість.

Я добре пам'ятаю 1994–1996 роки, коли ми ухвалювали антимонопольне законодавство, на сто відсотків відповідне європейським стандартам на той момент. Тоді ми прописали серйозні повноваження комітету, але з одним важливим застереженням: АМКУ має бути колегіальним органом, який обирається парламентом на п'ять років, як це відбувається в багатьох країнах Європи. Проте цей принцип скасовано, а керівництво комітету призначається фактично одноосібно президентом, але зі збереженням широких повноважень. Вважаю, що зараз якраз час прибрати цей дисбаланс.

— Сьогодні активно обговорюється питання зниження ставки єдиного соціального внеску (ЄСВ). Люди вважають, що ставки високі й не хочуть відмовлятися від зарплат у конвертах. Яка ваша позиція щодо цього питання? За рахунок чого в такому разі можна покрити зростання дефіциту соціальних фондів?

«Ідея з векселями, яку так завзято ”пропихає” прем'єр Азаров, — згубна для економіки… Колись, в епоху розрухи й розвалу, у нас усе це вже було, і як би ці папірці не називалися, мова завжди йшла про додаткову емісію, яка може створити в економіці катастрофічні диспропорції»

— Ключова суперечка щодо цього кроку стосується держскарбниці, яка нібито позбудеться значних надходжень. Але як можна говорити, втратить чи ні бюджет гроші за рахунок зниження ставки, якщо сьогодні ніхто навіть уявлення не має, як використовуються кошти фондів. Наприклад, Фонд захисту інвалідів на величезні гроші, зібрані у вигляді штрафів з підприємців у розмірі 400 мільйонів гривень, створив усього лише вісім (!) робочих місць.

Причина, чому пропонується запровадити ставку єдиного соцвнеску в розмірі 18 відсотків замість 37, очевидна. Майже двадцять років у нашій країні щонайменше половина реального фонду зарплат виплачується в конвертах. У цій сфері діє своєрідна кругова порука між роботодавцем і працівниками.

— Чому ви вважаєте, що зменшення ставки ЄСВ призведе до легалізації зарплат?

— Якщо держава піде на суттєве зниження соцвнеску, вона отримає моральне право контролювати його сплату, жорстко караючи тих, хто наважиться й надалі ховати зарплати. Норма, яку я спочатку пропонувала, — об'єднання трьох фондів в один, уже ухвалена. З'ясувалося, що лише за рахунок проблем з адмініструванням був шалений розгул із грошима. На жаль, влада цю реформу так і не реалізувала: якийсь лад з адмініструванням зборів навели, а видатки так і залишаються безконтрольними. Зараз дуже мало підприємців користуються цими фондами — і на декретні, і на лікарняні, і на інші потреби. Тож і над цим нам ще належить серйозно попрацювати.

— Але все-таки Кабмін поступово знімає деякі регуляторні бар'єри, скасувавши вже сотні нормативних актів, які раніше ускладнювали роботу бізнесу. Крім того, знижено податок на прибуток із 25 до 19 відсотків. Влада обіцяє знизити ПДВ з 2014 року до 17 відсотків, а ставка податку на прибуток і зовсім становитиме 16 відсотків (див. інтерв'ю з міністром фінансів Юрієм Колобовим «Ставка на інвестора»). Хіба це не полегшення для бізнесу?

— Президент Віктор Ющенко свого часу теж скасував близько п'яти тисяч регуляторних актів. Але, як виявилося, бізнес цього зовсім не відчув. Легко ліквідувати документи, про існування яких не знають навіть міністри. Азаров уже кілька разів заявляв, що Кабмін закінчує дерегуляцію. Даруйте, але це все одно, що зняти з крана фільтр і заявити, що ви закінчили очищення води.

Дерегуляція та регуляторна політика — постійний процес. Регуляторна політика — це фільтр, а дерегуляція — це коли ви цей фільтр прочистили та знову ввімкнули в роботу. Тобто повернулися до раніше ухваленого рішення й подивилися: а може, щось працювало неефективно? Або, можливо, початковий ефект досягнуто й настав час нормативний акт змінювати?

У цьому й полягає суть роботи будь-якого чиновника. Ухвалюєш документ — маєш його з ринком проговорити, відчути ризики. Регуляторна політика передбачає необхідність постійного пошуку паритету між державою, бізнесом і споживачем. Коли паритет є, жодне рішення не викликатиме ні в кого питань.