Аукціонні торги на 3 квартал 2013 року

Як завжди - коротко, містко і зрозуміло. Шкода без порівняльної оцінки цін, яку ми всі вже чекаємо від глибоко шанованого аналітика сайту «Караван». На жаль, уже три роки фактично засекречені дані про закономірності експортної торгівлі в системі Держлісагентства. Без них дуже важко уявити собі реалізовувану державою? галуззю? чиновниками? (непотрібне закреслити) стратегію реалізації державної деревини. М.П.

Цього тижня пройшли аукціонні торги з реалізації деревини заготівлі III-го кварталу 2013 р. на Сумській, Чернігівській і Київській обласних агропромислових біржах.

Судячи з торгів, можна зробити висновок, що криза на лісовому ринку триває. Колишнього ажіотажного попиту на деревну сировину на торгах, що пройшли, не спостерігалося. Багато виставлених лотів залишилися незатребуваними. Найбільшим попитом користувалася деревина хвойних порід, а найменшим – листяні породи. Але за однакових зовнішніх економічних умов торги в трьох областях пройшли по-різному, точніше з різними внутрішніми результатами.

27 травня торги відбулися на Сумській товарній біржі «Сумиагропромбіржа». У торгах брали участь 83 покупці, 37 (45%) з яких представляли Сумську область, а решта покупців ще 13 регіонів України: Донецьку, Дніпропетровську, Київську, Харківську, Полтавську, Черкаську, Львівську, Запорізьку області, АР Крим та інші. Лісові господарства Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства виставили на аукціон 53 346 м3 круглих лісоматеріалів, з яких було продано 22 011 м3 деревини, що становило 41% реалізації.

28 червня торги пройшли на Чернігівській обласній товарній агропромисловій біржі. Тут учасників було вже більше — 98 покупців, які крім Чернігівської області представляли ті самі регіони, що й на Сумській товарній біржі плюс саму Сумську область. На торги було виставлено 73,6 тис. м3 необробленої деревини, з яких було продано 57,6 тис. м3, що становило 78,3% реалізації. І це невипадково, оскільки деревина в лісгоспах Чернігівської області дещо дешевша, ніж у Сумській і Київській областях. Реалізація за породами деревини становила:

· сосна – 87%

· ялина – 100%

· дуб -59%

· різнолистяні породи (береза, осика, вільха) – 37%

· техсировина хвойна – 97%

· техсировина твердолистяна – 20%

29 травня торги пройшли на Київській агропромисловій біржі. У торгах взяло участь близько 70 покупців. Багато виставлених лотів як за хвойними, так і за листяними породами залишилися незатребуваними. За попередніми даними, реалізація деревини у відсотковому відношенні становила менше 50%.

За результатами проведених торгів можна зробити висновок, що на біржовому фронті, як і раніше, без будь-яких змін від дня їх заснування, попри те що повсякденна практика лісового ринку наполегливо вимагає докорінної зміни чинних правил торгівлі круглими лісоматеріалами, які давно вже стали заклинилим гальмом для розвитку деревообробного виробництва.

По-перше, доступність споживачів до сировини обмежена. Сировина доступна для деревообробників лише чотири рази на рік – на щоквартальних аукціонних торгах. Іншого механізму придбання необробленої деревини на сьогодні просто не передбачено. Тому багато споживачів круглої деревини закуповують її про запас, а раптом знадобиться, а взяти-то буде ніде. Така практика призводить до того, що багато лотів просто не викуповуються переможцями торгів через подальшу непотрібність у придбаних лотах з різних причин. Водночас реальні споживачі з великими потребами в сировині не мають можливості придбати потрібну їм сировину в повному обсязі й тим самим змушені скорочувати обсяги свого виробництва.

По-друге, продавці лісу не мають самостійності дій з реалізації деревини та можливості реалізовувати її за прямими договорами навіть тоді, коли це дозволяє їм робити чинне законодавство і вимагає економічна обстановка, що склалася, але не дозволяють окремі вищі чиновники, вказівки яких є пріоритетними.

У результаті дії цих двох чинників часто виникають сировинні колапси на внутрішньому лісовому ринку України. Одні ліс купують, але його не викуповують, інші готові викупити, але формально чинні правила торгівлі їм цього не дозволяють. Отже, що простіше? Змінити недосконалі правила торгівлі й уже лише цим миттєво поліпшити економічну обстановку в лісовому секторі чи чекати невизначений час, коли сама обстановка зміниться на краще, але з великими матеріальними та фінансовими втратами для всіх учасників ринку? З погляду здорового глузду начебто однозначний перший варіант, але багаторічна чинна практика свідчить на користь другого варіанта, оскільки правила торгівлі залишаються незмінними вже понад шість років.

Дивує й те, що в ХХI столітті в умовах тотального панування Інтернету для нас усе ще дивиною й нездійсненною мрією залишаються інтернет-аукціони (електронна торгівля). Ні, в інших галузях вони, звісно, є, але тільки не в лісовій. Тому, як і 150 років тому, доводиться їхати за сотні кілометрів до місця проведення торгів замість того, щоб кількома кліками комп'ютерної мишки вирішити всі свої сировинні проблеми, не виходячи з власного офісу. Найцікавіше, що біржі вже давно готові до проведення електронних торгів і мають для цього всю необхідну базу, але їм ніхто не давав розпоряджень, щоб перейти до електронної торгівлі, яку можна здійснювати як у режимі онлайн, так і в установлені терміни. При цьому електронна торгівля лісом не повинна стати безальтернативною, але як один зі способів торгівлі вже давно має право на впровадження.

Попри низький попит і несміливі прохання окремих покупців про зниження ціни, остання категорично не знижувалася. Хоча зниження ціни, навіть невелике, могло б збільшити відсоток реалізації деревини, оскільки багато виробників насилу вписуються в прийнятну для них собівартість продукції, що виробляється, через високі ціни деревної сировини. Більше того, багато лісгоспів на аукціонних торгах збільшують обсяги продажів деревини за верхнім складом, при цьому зменшуючи різницю в цінах між верхнім і нижнім складом, що, по суті, є прихованою націнкою на круглі лісоматеріали, що реалізуються.

Про ці та багато інших заходів з удосконалення правил торгівлі говорили в кулуарах багато учасників аукціонів. Непогано було б, щоб ці самі думки відвідали й чиновників, які ухвалюють рішення з організації торгівлі круглими лісоматеріалами. Для того, щоб змінити й поліпшити торгівлю круглим лісом, потрібне лише вольове рішення. Головна проблема, хто з них на це спромогся і чи спроможеться взагалі.