Хто захистить права мисливців?

Думка про необхідність розгляду цієї теми в пресі виникла в мене давно, але зміни, що відбулися в керівництві управління мисливським господарством, про які я дізнався з інтерв'ю «У нас немає мисливського господарства» («ПіР» № 6, 11), змусили мене зволікати з роботою над винесеною в заголовок темою в надії, що вона втратить свою актуальність.

Увесь викладений у цьому інтерв'ю матеріал вселяв у мене величезну надію на те, що мисливське господарство нарешті отримає відчутний поштовх у своєму розвитку, а мисливська громадськість і мисливське господарство як галузь отримають в управлінні держави свого безкомпромісного лобіста. Тим більше що, як я зрозумів, Івана Васильовича на цю посаду «благословив» сам глава держави.

Відійшовши трохи від теми, хочу сказати, що для того, щоб бути в курсі подій, які відбуваються в нашому мисливському господарстві, зовсім не обов'язково брати в них участь і працювати в галузі. Для цього достатньо уважно читати й професійно аналізувати матеріали, що публікуються в «ПіР».

Так от, час іде, а будь-яких помітних покращень у функціонуванні мисливського господарства не спостерігається. Скоріше навпаки. Ось вам приклад. Про свою нездатність керувати й вести мисливське господарство (про що я багаторазово писав у своїх статтях) нещодавно на весь голос оголосило лісове господарство України в особі його Херсонського управління, вийшовши з клопотанням до Херсонської обласної ради про передачу УТМР близько 20 тисяч гектарів угідь, які колись належали ДМГ «Гавриловське» і перейшли у використання ДП ЛМГ «Великоолександрівське». Додогосподарювалися.

Недосвідчений читач може сказати, що це ж добре, що угіддя перейшли безпосередньо до мисливців. Але це лише на перший погляд, а насправді я не думаю, що місцеві мисливці зможуть нести на своїх плечах усю відповідальність (особливо фінансову) за ці, взагалі-то, нижчі за середню якість угіддя.

І з чого це раптом обласні лісівники, екологи й депутати так розщедрилися, що передали простим мисливцям аж 20 тисяч гектарів мисливських угідь? І чому не всі мисливські угіддя Нововоронцовського району нововоронцовським мисливцям? На мій погляд, дай Боже, щоб я помилявся, усе це відбувається тому, що на решту угідь вищої якості поклали око наші «слуги народу». Таке припущення має право на існування вже тому, що посягання свого часу мало місце раніше, але не відбулося, оскільки автор звернувся до президента з листом.

Можна, звісно, припустити, що обласна рада занепокоїлася проблемами нововоронцовських мисливців, для яких полювання виявилося закритим з тієї причини, що нинішній користувач угідь ДП ЛМГ «Великоолександрівське» не провів і не збирається проводити мисливськовпорядкування, а полювання на територіях новостворених мисливських господарств дозволяється перші три роки без мисливськовпорядкування (Вдумайтеся лише в цю дурницю! Якщо мисливські угіддя не впорядковані в ЛМГ, то полювання в них заборонене, але якщо ці угіддя передано іншому користувачу, то полювання в них дозволене найближчі 3 роки. А потім ці самі угіддя можна до нескінченності передавати й обходитися без мисливськовпорядкування.)

Але повернімося до захисту прав нововоронцовських мисливців. Тут ми бачимо, що турбота про них якась нерівномірна, вибіркова, оскільки з 14 ЛМГ лише 5 «пощастило» увійти до складу райради УТМР і отримати в користування мисливські угіддя, розташовані на території своїх сільрад. Решту мисливських колективів району чомусь обійшли увагою. Чому так, депутати навіть не поцікавилися. Хоча в складі навколишніх степових угідь ці острівці лісових угідь відігравали б дуже помітну роль як місця відпочинку й розмноження дичини, та й без їх наявності якість степових угідь знижується в рази.

А взагалі-то, передача мисливських угідь з державного підпорядкування, за якого весь комплекс біотехнічних заходів і утримання штатного складу фінансується з держбюджету, під опіку громадської організації є повним фіаско для лісівників і дуже серйозною проблемою за нинішнього плачевного стану цих угідь. Надію на краще вселяє хіба що той факт, що людина, з чиєї ініціативи все це відбулося і яка зараз обіймає посаду голови райради УТМР, відома як успішний господарник.

Про те, що захищати в нас права мисливців нікому, свідчить і стаття «Полювати не можна заборонити» («ПіР» № 9, 11). Зовсім не дивно, що, як виявилося, керівник державної організації, яка, за ідеєю, має захищати й дотримуватися інтересів галузі, якою він нібито керує й спрямовує, насправді робить усе для її розвалу. Я б його ще міг зрозуміти, якби він усе це робив для зниження пресу полювання на нашу дичину. Але ж у цьому випадку йдеться про перелітну дичину.

Думаю, що викладеного матеріалу цілком достатньо для того, щоб мисливцям зробити висновок, що нічого доброго нам від лісівників чекати не слід. Тому шлях до розвитку й процвітання мисливського господарства лише один – це виведення його з підпорядкування Агентства лісових ресурсів та/або надання йому статусу самостійної одиниці, або, в крайньому разі, включення його до управління держструктури, яка не займається господарською діяльністю. За це голосує й той факт, що не може й не повинна одна й та сама господарська структура одночасно вести господарську діяльність і здійснювати контроль над цією діяльністю від імені держави, чим наразі і займається Агентство ЛГУ.

І мені цікаво, а де ж були рідні «батьки» наших мисливців (я маю на увазі керівництво УТМР), як вони допустили появу цього злощасного рішення Кабміну про перенесення відкриття полювання на пернату дичину, що так обмежило права мисливців? Адже більшість із нас платять гроші саме УТМР, і за наш кошт вони здравствують, і мали б бути найзапекнішими та найкомпетентнішими захисниками інтересів мисливців і мисливського господарства на найвищому рівні державного управління. Але не сталося. Мабуть, голослівно декларувати турботу про членів товариства й здійснювати її насправді під силу не всім. А бюрократичному апарату Кабміну набагато легше було б зовсім не ухвалювати цього рішення, ніж потім його скасовувати. Ну, де ви бачили бюрократа, що визнає неправильність ухваленого ним рішення, тобто визнає свою некомпетентність. Адже коли В. Сівець вийшов із пропозицією про перенесення строків полювання на пізніший час, то головною мотивацією його дій була турбота про збереження державної власності, а аж ніяк не нездатність самого організувати роботу галузі з охорони ДЛФ від пожеж.

А якби безпідставність, непотрібність і непрофесійність ухвалення такого рішення ще на стадії проходження Кабміном була доведена збоку, ну, наприклад, радою УТМР, то це виглядало б як прояв турботи про громадськість, прояв глибокого професіоналізму в розгляді цього питання. Але, як я вже зазначав, не сталося. Причиною, з якої під час вирішення такого важливого для мисливського господарства питання Кабмін не проконсультувався з УТМР, на мій погляд, є той факт, що за 90-річний період свого існування галузь не змогла довести хоч якоїсь своєї значущості в народному господарстві, і тому її так ігнорує державний апарат.

Думаю, що викладеного матеріалу достатньо для того, щоб читачі зрозуміли – на даний момент захищати інтереси мисливського господарства й мисливців у нас у країні нікому і виходу з цієї безвихідної ситуації поки не видно.

А ж захищати є що. Це насамперед інтереси мисливського господарства, пов'язані із земельним законодавством, як у ньому будуть відображені питання охорони довкілля, невід'ємною складовою якого є дикі тварини, зокрема й мисливські. Ось, наприклад, чи будуть серед безкраїх орних земель бодай мізерні острівці, тобто чи буде узаконено вимогу до землеробів виділяти 0,01 % від орної площі під захисні ремізи, чи землевласники отримають право на повне знищення всього живого на їхніх землях. Чи буде запроваджено й підтверджено матеріальну відповідальність землеробів за випалювання на їхніх землях. У якому статусі, нарешті, стануть захисні смуги і хто охоронятиме їх від довільних порубів, а також як і хто опікуватиметься їх відновленням і садінням нових. Чи все, що стосується лісосмуг, залишиться на нинішньому рівні, коли вони не мають господаря. Яка доля неугідь, хто їх охоронятиме. А головне, усі тварини, як і раніше, незалежно від місць мешкання, мають становити державний фонд, і їх експлуатація має здійснюватися лише за законами, встановленими державою. Як і в якому порядку держава відшкодовуватиме шкоду, завдану дикими тваринами сільгоспвиробникам.

Найважливішим питанням, що потребує вирішення на державному рівні, є питання фінансування проведення біотехнічних заходів, з невідомої причини покладеного лише на мисливців. Біотехнія – це один зі способів компенсувати шкідливий вплив усього людства на довкілля, і фінансувати її проведення має держава, і не лише силами самих мисливців, а якщо тільки нашими силами, то праця має бути винагороджена, а не примусово обов'язкова.

Яким чином зупинити загрібання найкращих угідь «найкращими людьми», може, запровадженням досить відчутної плати за користування мисливськими угіддями з приватних осіб і, безумовно, треба відстояти право користування угіддями громадських мисливських організацій, як і переважне право користування угіддями мисливцями, які проживають на цих територіях. І, зрештою, якою має бути форма ефективного мисливського господарювання в інтересах і держави, і всіх мисливців, громадян України, незалежно від їхнього майнового та посадового становища, ну як у нашій Конституції написано.

Безумовно, це лише невелика частина питань, від яких залежить стан дотримання прав і інтересів мисливців. Я впевнений, що державні мужі, від яких залежить їх вирішення, навряд чи про них згадають, і тому, щоб мисливцям знову не довелося йти на мітинги, необхідно, щоб високо сидячі чиновники, які отримують утримання за стан мисливського господарства та дотримання прав мисливців, постійно тримали їх у своєму полі зору й своєчасно піднімали їх на тому високому рівні, де ці рішення ухвалюються. Адже їм туди набагато ближче, ніж нам, рядовим мисливцям.

Я ж на захист прав мисливців і мисливського господарства хочу нагадати нинішній владі, яка вже систематично нехтує нашими інтересами й правами, що всі мисливці є й їхніми виборцями. І може статися так, що для того, щоб залишитися при владі на наступних виборах, вам якраз і не вистачить наших голосів. Можливо, ця інформація допоможе вам не нехтувати нами й не робити нас вашими опонентами.

http://hunt-fish.com.ua/

Автор: В. Щербак. Джерело: ukraine-fish.net, 12.06.2013

Ще в рубриці «Мисливство»

Усі матеріали →