Добрий доктор, злий акциз

Без доброго вина не було б зібрань творів Пушкіна, Лермонтова та багатьох-багатьох інших. Горілка не дає такого ефекту..., хоча любителі міцних напоїв теж збагатили нашу спільну культуру...,— Джек Лондон, Ернест Гемінґвей... Розміщую цю цікаву статтю і згадую 70-річного робітника Степової філії  УкрНДІЛГА (це було дуже давно, —Андрій Сирик познайомив), який щодня вранці замість чаю випивав кухоль гарячого (окріп) кримського портвейну... Був незамінним фахівцем... і сподіваюся, ще живий... М.П.

Наші винороби, які працюють у сегменті преміального та субпреміального вина, не бояться конкуренції з боку європейських виробників. За умови, що держава вкотре не змінить правила гри
Стіна з дикого каменю, обвита вічнозеленим плющем, кам'яні сходи, що круто йдуть униз, — перед нами вхід в один із найстаріших підвалів заводу вторинного виноробства «Архадерессе» в селі Богатівка, що за два кілометри від Судака. Це підприємство було закладено наприкінці XIX століття засновником російського промислового виробництва ігристих вин князем Левом Голіциним у маєтку князя Костянтина Горчакова. До речі, той не оцінив зусиль свого управителя. Уперше Горчаков відвідав свій маєток через 11 років після купівлі й був приголомшений безлюдним пейзажем, адже всі ці роки він справно посилав гроші на розвиток «Архадерессе». Зрештою голіцинське захоплення виноробством обійшлося йому в півтора мільйона рублів золотом — величезну на ті часи суму.

Нині «Архадерессе» входить до складу компанії «Сонячна долина». У чотирьох підвалах заводу одночасно можна витримувати 200 тис. дал марочних десертних і міцних вин. Самі підвали йдуть під землю на кілька десятків метрів, їхні кам'яні стіни добре тримають прохолоду. Тому температура в погребах у будь-яку пору року однакова — 13–15 градусів за Цельсієм. Вино зберігається в дубових бочках, які закуповують у Краснодарському краї. Їхня місткість варіюється від 350 літрів до величезних бутів по 10–15 тис. літрів.

Виноградники «Сонячної долини» розкинулися на схилах сусідніх гір. Тут середня кількість ясних днів — 300 на рік. Гори, що оточують долину з трьох боків, дають змогу зберігати спекотний клімат, який нагадує напівпустелю: кількість опадів тут не перевищує 200 мм на рік. Усі ці чинники створюють ідеальні умови для вирощування винограду, причому деякі аборигенні сорти більше ніде не ростуть. Зокрема, сорт Екім кара, який використовується для виробництва знаменитого десертного вина «Чорний доктор». Конкуренти пробували акліматизувати лозу в іншій місцевості, але потрібних якостей (насамперед високого вмісту цукру) для виготовлення «доктора» не отримали.

Вкладати гроші у винодільні «Архадерессе» почав ще князь Костянтин Горчаков. До речі, його батько — однокурсник Олександра Пушкіна й відомий російський дипломат

Лоза надії

Після горбачовської антиалкогольної кампанії, яка міцно підрубала коріння вітчизняного виноробства, минуло вже понад чверть століття, але багато виноградників технічних сортів досі не відновлено. В УРСР було знищено 24 % виноградників із наявних 1985 року близько 300 тис. га. 2012-го ними було зайнято, за даними Держстату, лише 77,6 тис. га.

Унаслідок цього сьогодні нашим виноробам доводиться завозити до мільйона декалітрів виноматеріалів. Здебільшого так чинять масові виробники вина. А от творці преміальних вин працюють виключно з власним урожаєм винограду. «Компанія не ставить перед собою завдання завоювати глобальну частку внутрішнього ринку. Наші преміальні вина створюються з рідкісних сортів винограду, тому вони не можуть бути масовим продуктом», — розповів «Експерту» голова правління «Сонячної долини» Володимир Барановський.

Нині виноградники компанії займають 352 гектари (усього в її володінні 1500 га). Інвестиції в їх закладання становили до семи мільйонів доларів (з урахуванням краплинного зрошення). «Ми розраховуємо окупити наші витрати на виноградники протягом п'яти років. Насадження аборигенних сортів окупляться за сім років, оскільки їхня врожайність нижча», — зазначає головний агроном «Сонячної долини» Володимир Фадєєв.

Виноград тут вирощують за наукою, з краплинним зрошенням

Займатися виробництвом столових вин компанія, що славиться своїми солодкими десертними та міцними винами, почала 2001 року. У результаті її продуктова лінійка розширилася до 22 найменувань (лідер продажів — сухе звичайне купажне вино «Меганом»). У майбутньому «Сонячна долина» має намір налагодити виробництво ігристих вин. Сухі вина роблять із популярних у всьому світі французьких сортів Совіньйон блан, Мерло, Шардоне, Сіра, Піно нуар, Каберне-Совіньйон. У 2001–2002 роках на схилах гори Меганом було висаджено понад мільйон куплених у Франції саджанців. У компанії розраховують до 2015-го зайняти новими виноградниками ще 150 гектарів, причому третину площі буде віддано саме під аборигенні сорти. На закладання нових насаджень компанія виділила три мільйони доларів.

До речі, жодних дотацій від держави, належних на розвиток виноградарства з півторавідсоткового збору, який сплачують з роздрібного обороту виробники міцного алкоголю та пива, «Сонячна долина» не отримувала. Барановський пояснює: у пріоритеті в нашої держави опинилася підтримка виробників зерна й тваринників. Цього року дотації для виноградарів і виноробів у держбюджеті взагалі не передбачено, а кошти від збору надходять не на окремий спецрахунок, як раніше, а в загальний бюджетний «казан».

Розподіл вин

У «Сонячній долині» найефективнішим способом боротьби з винним фальсифікатом вважають створення мережі власних фірмових магазинів. Підприємство реалізує таким чином до 60 % своєї продукції
До 1956 року завод «Сонячна долина» входив до об'єднання «Масандра», потім його було перетворено на радгосп і 1974-го об'єднано із заводом шампанських вин «Новий Світ». Разом вони проіснували аж до 1981 року, а потім кожне з підприємств вирішило йти своїм шляхом. Сучасна історія «Сонячної долини» почалася 2004-го, коли її купили російсько-британські інвестори (їхні імена в компанії вважають за краще не розкривати). Нині їм належить 96,6 % акцій, решта перебувають у власності співробітників.

Загальні вкладення від моменту купівлі підприємства становили 20 млн доларів. Новий інвестор за рахунок власних коштів провів повну реконструкцію заводу первинного виноробства, який розташований у селищі Прибережне. Зокрема, поміняв лінію переробки винограду, повністю оновив місткості для бродіння та зберігання вина, встановив нову лінію розливу. «Спочатку ми хотіли лише оновити наявні потужності. Але вчасно зрозуміли, що необхідно працювати на перспективу, адже вже за кілька років їх стане недостатньо і доведеться будувати нове підприємство. Тоді інвестор вирішив повністю переобладнати завод. Нині він може переробляти п'ять тисяч тонн винограду на рік, а місткість одноразового зберігання вина становить 350 тисяч декалітрів», — розповів Володимир Барановський. Поки підприємство задіює лише п'яту частину своїх потужностей, щороку переробляючи півтори тисячі тонн винограду.

На перспективу розраховані тунелі для витримки вина, що йдуть на 50 метрів углиб скелі Деліклі-Кая. Вони обладнані величезними бочками об'ємом 10–15 тис. літрів, які поки порожні.

За інформацією виноробів «Сонячної долини», окупність їхнього бізнесу становить десять років. Середня рентабельність пляшки вина — 25 %. Могла бути й вищою, але нерідко доводиться залучати короткострокові кредити на строк до трьох місяців.

Завод первинного виноробства. Якийсь час виноградне сусло має грітися на сонечку

Війна докторів

Візитною карткою та флагманом продажів «Сонячної долини» є марочне десертне червоне вино «Чорний доктор». Наші співвітчизники щиро впевнені, що вміють розумітися на кількох речах: в управлінні державою, футболі, жінках і вині. Тому багато хто з них вважає, що зірка справжнього «Чорного доктора» закотилася ще на початку 1990-х. А все, що зараз випускається під цією маркою, не більш ніж підробка.

Поки задіяна п'ята частина потужностей підприємства
Це неправда. «Експерт» очима власного оглядача побачив живі виноградники аборигенних сортів Екім кара, Кефесія, Джеват кара та Крона, ягоди яких ідуть на виготовлення знаменитого вина. За часів горбачовської антиалкогольної кампанії радгоспу «Сонячна долина» вдалося уникнути вирубки винограду. Допомогло нещастя, що позбавило ще більшої біди: 1986 року в Криму видалася на диво морозна зима, і частина виноградників вимерзла. Ось до Москви й вирушила реляція, що площі під винними ягодами скоротилися, мовляв, припис центральної влади виконано. А місцевим виноробам вдалося зберегти цю унікальну лозу, і нині сорт Екім кара займає набагато більшу площу, ніж 1986-го.

Виробляти вино з цього винограду стали пів століття тому. Спочатку воно називалося «Десертне червоне», потім — «Рубінове кримське», а 1967 року за свої лікувальні властивості отримало назву «Чорний доктор» (Екім кара). Існує легенда, що вином із цього сорту винограду ще в давнину знаменитий цілитель повертав сили пораненим воїнам.

Виноград для виробництва «Чорного доктора» має набрати не менше 25 % цукру, хоча для столових вин це не так важливо — можна переробляти ягоди, починаючи з цукристості 17 %. Якщо через примхи погоди цукру у винограді буде менше, він піде на виготовлення марочного міцного вина «Чорний полковник» (до речі, на підприємстві запевняють, що буряковий цукор не додають ні в якому разі). «Чорний доктор» настоюють на мезгі (ягоди винограду, з яких вичавили сік, при цьому кісточка залишається цілою), кріплять спиртом і не менше двох років витримують у дубовій тарі. Це найдорожчий бренд компанії, вартість пляшки об'ємом 0,75 літра становить близько 180 гривень. «Чорний полковник» значно дешевший — у заводському фірмовому магазинчику він продається по 62 гривні.

Енотека, тобто збірка вина. За п'ять років ціна пляшки може подвоїтися

Давно минули ті часи, коли зарплату в місцевих радгоспах видавали вином або виноматеріалами. Тож пластикові пляшки з «Чорним доктором», що продаються на базарах, пляжах і в придорожніх кіосках Криму, — стовідсотковий фальсифікат. Та й узагалі справжнього марочного вина продається мало. Зазвичай на рік «Сонячна долина» виробляє близько чотирьох тисяч декалітрів «Чорного доктора», ще 24 тис. дал перебуває на зберіганні в підвалах. Як повідомили «Експерту» на підприємстві, торік винороби компанії продали лише 50 тис. пляшок цього вина.

Втім, вино під маркою «Чорний доктор» також випускає інший відомий український виробник «Масандра». Звісно, цей напій фальсифікатом назвати ніяк не можна, але все-таки це інше вино. Масандрівські винороби роблять його за іншою технологією (зокрема, не настоюють на мезгі) і з винограду іншого сорту. Відверто кажучи, обидва «доктори» смачні.

Спроби «Сонячної долини» заборонити в судовому порядку використовувати її торговельну марку ні до чого не призвели. Про цю тяжбу в компанії говорять неохоче.

Крім того, у російських роздрібних мережах можна зустріти вино «Чорний доктор» молдовського виробництва. Але воно нижчої цінової категорії. «Сонячна долина» подавала позов і на молдовських виноробів із компанії «Постован», але процес програла: нібито пізно надала документи.

Зазвичай вино розливають у пляшки по 0,75 л, але є й сувенірні трилітрові

Всупереч ринку

У «Сонячній долині» найефективнішим способом боротьби з фальсифікатом вважають створення мережі власних фірмових магазинів. Їх у підприємства в Криму налічується 35. 2012-го реалізація українського вина, за даними Держстату, скоротилася на 20 %, але в «Сонячної долини», навпаки, зросла на 11,5 % (165 тис. дал). Виторг склав 7,5 млн доларів, а цього року компанія розраховує на оборот у десять мільйонів доларів. У тому числі за рахунок розвитку власної роздрібної торгівлі — цього року відкриється ще десяток фірмових магазинів. «Через фірмові магазини ми здійснюємо близько 60 відсотків продажів нашої продукції. Вважаю, що в нас оптимізована матриця продажів, тому розширювати її компанія буде лише за рахунок преміальної сувенірної продукції», — повідомив начальник відділу фірмової торгівлі та експорту «Сонячної долини» Олександр Подарцев.

«В Україні діють одні з найвищих акцизних ставок на виноробну продукцію. У країнах-членах Євросоюзу шампанські та ігристі вина обкладаються за нульовою ставкою, а сухе вино взагалі не належить до підакцизної продукції, оскільки вважається продуктом харчування»

Винороби традиційно підтримують заходи держави щодо збільшення мінімальних роздрібних цін на вино, оскільки це прибирає з ринку дешеву неякісну продукцію, але рішуче виступають проти підвищення акцизів на алкоголь. Наприкінці квітня у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт народного депутата (фракція «Батьківщина») Сергія Терьохіна, в якому він пропонує підвищити ставки акцизів на всі основні види алкогольної продукції в середньому в 2,87 раза. У тому числі на столове вино з 0,01 до 0,29 гривні, а на кріплене — з 2,51 до 7,21 гривні за літр. Крім того, про свої плани підвищити акцизи на алкоголь заявило й Міністерство доходів і зборів. Щоправда, поки передбачається збільшити ставки лише на кріплені вина: для них пропонується змінити одиницю оподаткування — замість самого вина обкладатимуть вміст у ньому спирту за ставкою 49,49 грн/л.

Практика показує, що подібні дії на користь галузі не йдуть. Після того як 2004 року акцизи на плодово-ягідні вина збільшилися в десять разів, їх виробництво в Україні майже зникло. Водночас європейські винороби завдяки дотаціям від держави продовжують зміцнювати свої позиції на українському ринку. Так, за даними Держстату, торік імпорт вина зріс порівняно з 2011-м на 20 % (див. «Краще менше, та солодше») — рівно настільки, наскільки впали продажі українського продукту.

«В Україні діють одні з найвищих акцизних ставок на виноробну продукцію. Мало хто знає, що в країнах Євросоюзу шампанські та ігристі вина обкладаються за нульовою ставкою, а сухе вино взагалі не належить до підакцизної продукції, оскільки вважається продуктом харчування», — каже перший заступник генерального директора корпорації «Укрвинпром» Володимир Кучеренко. На його думку, політика держави у питанні підвищення акцизів має бути зрозумілою та консервативною. Особливо щодо виноградного вина, яке не є швидким виробництвом, а роками настоюється в бочках.

…Коли гуляєш територією підприємства, голова буквально паморочиться. Не від винних парів — від аромату троянд, що цвітуть скрізь. Як виявилося, «ландшафтним дизайнером» тут є головний технолог «Сонячної долини». Це вона вигадує химерні клумби й підбирає квіти.

Взагалі тут багато співробітників поєднують різноманітні функції — наприклад, у штаті компанії працює власний екскурсовод. Професію винороба важко залишити, зізналися «Експерту» співробітники «Сонячної долини», багато з яких працюють на підприємстві по три-чотири десятки років. «Плинності кадрів у нас немає, зате є наступність поколінь. Наприклад, син нашого головного агронома після закінчення вишу збирається працювати в компанії, — каже директор з розвитку Оксана Пряничнікова. — Сезонних робітників залучаємо лише восени на збір винограду, оскільки через ніжність ягід усе доводиться робити вручну. Як правило, запрошуємо людей двадцять місцевих жителів».

Київ—Судак—Богатівка