Рибне місце

Понад п'ятдесят рибалок-аматорів Тарановського району, закинувши вудки, сіли за листа. Акімові області та самому Президентові. Тема – «платники», тобто водойми, де за лов риби потрібно платити.

У нерест – дорожче!

Ми домовилися зустрітися в селищі Тобол. Біля вокзалу. Адже більшість рибалок працюють на залізниці. Розмова почалася, а вони йшли й ішли. Зрештою зібрався натовп чоловіків різного віку. Вони волали про допомогу – спочатку делікатно, потім приправляючи мову міцним слівцем.

Географічно склалося так, що місцеві завжди ловили рибу на річках Аят і Тобол. А зараз ділянки цих річок від Денисівки до Рудного і від Рудного до села Майського являють собою каскад водосховищ, які віддані на відкуп користувачам (орендарям). І, на думку тарановців, тисячі рибалок-аматорів стали заручниками політики «господарів» водойм. Ось із початку цього року орендар Верхньотобольського та Каратомарського водосховищ у черговий раз значно підняв ціни. Йдеться про ТОВ «Верхньотобольський риброзплідник».

Цінова розкладка така: путівка на одну добу – 500 тенге, у місця нересту – 1000 тенге, пенсіонерам – 250 тенге, у нерест – 1000. А на рік аж 10 тисяч тенге, нерест – 20 тисяч. Прийшов ловити без путівки – плати штраф 5 тисяч тенге. Причому на рік і в місця нересту пільг немає. А тепер стоп. Що означає «у місця нересту»? У всі часи це ж період повної заборони на риболовлю. Ми зателефонували до рудненського магазину, де ТОВ продає свої путівки, щоб дізнатися, чому так дорого порибалити біля селища Халвай. Відповідь отримали таку: «Так там же зона нересту, там краще клює!» Ось вам і природокористувачі.

Ми розповіли про цю торгівлю «нерестом» Нуркану Сарсенову, начальникові ДУ «Костанайська обласна територіальна інспекція рибного господарства». Посадовець був здивований:

– Згідно з постановою уряду під час нересту ловити рибу в таких зонах заборонено. А після – можна. Але я не вважаю, що поняття «нерестова зона» можна визначати цілорічно – адже після нересту риба звідти відпливає, а не чекає на рибалку.

Іншими словами, риба відметала ікру й пішла. Але слава про «клювальне» місце залишилася, на ній і заробляють. Наскільки це чесно – питання десяте. А от із чого складається ціна, тема вельми дражлива.

Рибалки старшого покоління впевнені, що це лише в Тарановському районі такі варварські ціни.

У тому самому Аркалику путівка рибалкам обходиться в 150 тенге для членів товариства, для решти – 300. Але при цьому яка там риба! Або взяти ціни Самаркандського водосховища в Карагандинській області. Площа його становить 82 кв. км, тобто практично дорівнює Верхньому Тоболу – 87,4 кв. км. Так от путівка там на 1 добу – 300 тенге. Сезонна – на рік – 3 тисячі тенге. Різниця з «нерестовою» путівкою в Таранівці в 7 разів!!! Пенсіонерам знижка на всі види путівок на 50 %. Ветерани війни, інваліди та особи молодші 18 років звільнені від сплати повністю.

Мимоволі виникає запитання: з яких міркувань виходять тарановські рибоводи під час ціноутворення? А зі своїх власних, пояснив пан Сарсенов:
– Ніхто на ціну вплинути не може. Ставлять, скільки захочуть – ні я, ні хтось і слова не скаже.

Хто тут тимчасовий?

Селяни наввипередки розповідають, як приватники ламають вудки хлопчакам, які хочуть принести мамі на вечерю пару рибин. Як оглядають машину, не вірячи, що місцеві приїхали просто покупатися. У будь-яку погоду знайдуть, перевірять і… «оквиточать».

Передбачаючи реакцію опонентів на кшталт «звикли на халяву» або «соціалізм давно скінчився» – нагадуємо: усі водні ресурси належать державі. А панове орендарі лише тимчасові користувачі в межах покладених на них конкретних зобов'язань. І на погляд тарановців, ці зобов'язання вони виконують кепсько. Береги суцільно заросли очеретом і чагарником. І ми особисто бачили, по суті, звалища вздовж приватних водойм. Про рибальські містки доводиться лише мріяти, зітхають рибалки. В осінньо-зимовий період, кажуть вони, під'їзд можливий лише на потужних всюдиходах, дорогу чистять щонайбільше пару разів за сезон.

Щоправда, за даними обласної рибінспекції, водойми тут зариблюються. А щодо чистоти берегів її працівники ведуть пропаганду, але змусити прибрати сміття не можуть. Те саме і з цінами. У цих водойм два господарі – СВК «Тобол» і російський підприємець на прізвище Ликутін, родом із Москви. До нього додзвонитися нам не вдалося. А в СВК «Тобол» ми передали листа тарановців. Обіцяли розібратися й відповісти.

Американці платять менше

У США сукупний оборот рибальської індустрії становить близько 208 мільярдів доларів на рік, і левова частка – 92 % – від зазначеної суми надходить від любительської та спортивної риболовлі. І це при тому, що путівки на рік там коштують лише від 8 до 35 доларів, при тому що доходи американців куди більші, ніж у тарановців. У нас же цей вид бізнесу не сприймають серйозно. Багато орендарів живуть одним днем. Не обтяжують себе процесом зариблення водойм, а використовують їх на повну котушку, займаючись лише промислом (це вилучення природних запасів). І держава не намагається зорієнтувати їх на рибництво, як це робиться в більшості розвинених країн. Такою є думка бувалих рибалок. Площа орендованих водних просторів усе зростає. За один день лише на одному «нерестовому» п'ятачку тарановці нарахували близько 500 рибалок. З кожного по тисячі за раз, і це лише одна точка... Клондайк!

Вихід є!

Як запорозькі козаки, що писали турецькому султану, так і тарановські чоловіки мають своє рішення проблеми. У трьох варіантах. Якщо коротко, вони виглядають так.

Перший з них – правила рибальства не змінювати, а переглянути ціни на путівки в бік реального їх зниження… Наприклад, установити плату на рік у розмірі 5000 тенге, а за добу – 200, передбачити пільги, звісно, ну і т.д… А право визначати вартість путівки довірити державному органові.

Варіант другий – в оренду здавати не більше 5 % від загальної площі дзеркала води, наявної в регіоні. Самостійно викопані й зариблені водойми до уваги не брати. Риболовлю залишити платною, у розумних межах. Проте гроші платити не «дядькові Івану», а державі – тобто платити держмито за користування рибними ресурсами країни.

І нарешті, третє. Якщо неможливо вирішити це питання на рівні обласних організацій, то звернутися до Президента Нурсултана Назарбаєва з проханням скасувати плату за спортивну й любительську риболовлю на всіх водоймах країни – за аналогією з Росією. Повернути у власність держави раніше здані в оренду водойми. А в приватних руках залишити лише водойми, викопані й зариблені за рахунок власних коштів. Рибалка сам вирішить – їхати йому на держводойму чи віддати перевагу приватному платникові.

Тарановці кажуть, що дуже сподіваються на допомогу акіма області та законодавців, які якраз зараз перебувають у Костанаї у відпустках. Мовляв, прочитають і перейняться. Час, вважають селяни, владу до приватників застосувати.

Що робити чоловікові?

Пам'ятаєте мультик, де жадібне вовченя заявило звірам: «Це мій ліс, мої шишки, і я їх збираю!»? Так автори пояснювали радянським дітям, що ліс, повітря і річка не можуть бути чиїмись, вони – спільні. Радянські діти виросли й зрозуміли, що тепер це не так. Причому тема приватних лісів і водойм у Казахстані стає дедалі гострішою. У Тарановському районі вона на межі соціального обурення. Листа від рибалок ми передали депутатові Мажилісу Ірині Ароновій. За її словами, вона не може пригадати, щоб за останній рік цю тему законодавці взагалі піднімали. Обіцяла вникнути. Не пригадав обговорення теми приватних водойм і сенатор Хусаїн Валієв.

Зате цією проблемою одразу ж зацікавилася перший заступник голови облфілії партії «Нур Отан» Римма Бектурганова: «Я впевнена, що в комісії, яка дає дозвіл на оренду водойм, є й наші представники. Можна буде через них ініціювати якісь зміни в правилах. Я вважаю, що ціни для рибалок має хтось координувати. І слід провести серію перевірок по всій області. Думаю, умови договору не продумані й застаріли. Ми обов'язково створимо з цього приводу пост партійного контролю. Думаю, нам справді треба наслідувати практику Росії: віддавати в оренду лише ті озера, які сама людина створила і сама займається зарибленням».

…Коли ми вже від'їжджали, підійшов голова ради ветеранів Тарановського району Олександр Жаворонков. «Риболовля – тема дуже народна, – сказав він. – Сільська. Але хіба зможе пенсіонер 20 тисяч віддати за сезон? Потрібно переглядати закони, потрібні пільги для любителів. А то що робити чоловікові на селі після роботи? Виходить, пити?..»

Приватні водойми та риболовля за гроші – що ви про це думаєте?

(Опитування серед інтернет-читачів «КН»).

– приватники гроші заробляють, але не вкладають

у збереження природи...................................................25,2 %

– це вірний варіант, приватник зацікавлений утримувати свою водойму в хорошому стані...............................17,7 %

– має бути так – лише 30 % водойм віддавати

в приватні руки, а то в деяких районах уже й піскаря зловити ніде безкоштовно...............................................11,6 %

– вода має бути спільною, як і ліс..........................43,5 %