На виборах Президента соціальна стабільність буде важливішою за російську мову

Про особливості майбутніх виборів розповів політолог Володимир Фесенко

ВІЛЬНЮСЬКА ІНТРИГА

Володимире, літнє затишшя в політичному житті країни – це традиція чи такий собі штиль перед бурею, що насувається, напередодні передвиборної гонки?

– З огляду на циклічну закономірність української політики, я думаю, що це затишшя – традиційне. Втім, затишшя цього року зумовлене й тим, що не відбулися вибори в проблемних округах і в Києві. Майже «стерильну» паузу порушив лише приїзд Путіна та патріарха Кирила. Але я б не очікував бурі восени, попри те, що в Україні це традиційно найспекотніший політичний період. Особливо, якщо виникають серйозні приводи для політичних сплесків. Протиборчі політичні сили берегтимуть свої ресурси до наступного року, коли розпочнеться реальна виборча кампанія.

У вересні–жовтні основна інтрига буде навколо підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. До цього додасться непроста соціально-економічна ситуація, в якій уряду доведеться докласти максимум зусиль, щоб зберегти стабільність. Інакше політичні опоненти зможуть використати економічні проблеми як козирі в передвиборній гонці.

БЕЗ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ НІЯК

На чому робитимуть акцент політсили в боротьбі за голоси виборців: зовнішня, внутрішня політика, питання мови?

– І зі стратегією, і з тематикою виборчої кампанії окремих кандидатів штаби визначатимуться не цієї осені. Щоправда, потрібно врахувати таку обставину, як підписання (або зрив підписання) угоди з Євросоюзом на саміті у Вільнюсі. Якщо угоду буде підписано, то Януковичу доведеться шукати нестандартну стратегію виборчої кампанії. Адже потрібно розуміти, як поведе себе Росія. Це можуть бути як жорсткі політичні дії з боку нашого сусіда, так і охолодження в економічних відносинах. Росія не буде пасивно приймати нову ситуацію, вона постарається покарати Україну за «неправильний вибір».

Якщо ж угоду не буде підписано, то напевно активізуються переговори про участь України у створенні Євразійського економічного союзу. А це сильно вплине на характер виборчої кампанії. Можливо, Янукович тоді зробить ставку на мобілізацію своїх російськомовних виборців. Логічно припустити, що кандидатом від Партії регіонів знову буде порушено питання про надання російській мові статусу державної. Щоправда, значення цієї теми впало, але вона ще не вичерпала свого потенціалу і вже стала елементом «обов'язкової передвиборної програми».

І, звісно ж, дуже важливий чинник – соціально-економічна ситуація в країні. Якщо вона буде відносно стабільною, то в влади буде більше передумов забезпечувати ефективну виборчу кампанію для президента Януковича, а в опозиції буде менше можливостей для критики, і їй доведеться зосередитися на політичних проблемах або на якихось локальних темах. В іншому разі опозиція напевно постарається винести соціально-економічні проблеми як основну тему майбутньої виборчої кампанії.

КАДРОВІ ПИТАННЯ

А хто забезпечуватиме сприятливий соціально-економічний фундамент президентських виборів? Адже за ті 3 роки, поки Янукович при владі, у більшості відомств міністри змінилися, а в деяких – і не один раз…

– Якщо ми говоримо про забезпечення стабільності, що є ключовим імперативом для Януковича, то головним виконавцем цієї настанови на рівні Кабінету Міністрів є Азаров. У тому числі йдеться і про баланс між різними бізнес-політичними групами в уряді. Президент тасує кадри й водночас перевіряє – хто і як може впоратися із завданням забезпечення стабільності й активізації економічного зростання разом із проведенням структурних реформ. Втім, акцент на реформи робитиметься вже після президентських виборів.

Кандидатів на посаду головного реформатора сьогодні вистачає. Якщо в першого віце-прем'єр-міністра Сергія Арбузова сьогодні для виконання цих завдань є ціла команда в уряді, то віце-прем'єр-міністр Олександр Вілкул може похвалитися результатами роботи в Дніпропетровській області. Але поки рано оцінювати результати їхньої роботи в Кабміні. Про них можна буде говорити не раніше осені.

У будь-якому разі президент навряд чи віддасть посаду прем'єр-міністра представникові однієї з конкуруючих бізнес-політичних груп. І з цієї причини так довго на цій позиції перебуває Микола Азаров, через якого реалізується тактика стримувань і противаг в уряді. Він – відносно нейтральна постать і уособлення тієї самої стабільності.

Потрібно розуміти, що різкі кадрові зміни можуть загострити ситуацію й порушити баланс сил і в уряді, і в команді президента. Але якщо складна соціально-економічна ситуація вимагатиме кадрових змін, то в президента не буде іншого виходу.

Чи правильно я розумію, що результат виборів, уперше за багато років залежатиме не так від питань мови чи відносин із Росією, як від результатів роботи уряду в соціальній сфері?

– Справді, це один із ключових чинників. Соціально-економічна стабільність і реалізація соціальних програм – це один із головних інструментів ефективної виборчої кампанії для чинного президента. Тому з цієї точки зору міністерство, яке очолює Н. Королевська, матиме дуже велике значення. Зрозуміло, що багато що залежить не лише від цього міністерства. Важливо ж знайти ресурс для реалізації соціальних програм. А от ефективна реалізація цих програм – це вже відповідальність Мінсоцполітики, яке зараз досить ефективно розв'язує завдання-мінімум із забезпечення соціальної стабільності. Яскравий тому приклад – в умовах зниження економічної активності, погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури велике значення набуває політика зайнятості. Міністерство зараз цим активно займається: сприяє створенню робочих місць, запроваджує програми перекваліфікації. Є й інші питання, які здаються дрібними, але вони теж впливають на соціальну атмосферу.

Зокрема, на початку травня президент поставив завдання максимально, масштабно й ефективно провести оздоровчу кампанію для дітей цього літа. За часів СРСР це було дуже важливим елементом соціальної політики. І те, що цього року кількість дітей, які проходять літнє оздоровлення, значно збільшилася, це заслуга Мінсоцполітики.
Але ж Королевську часто критикують…

Справді, ставлення до Наталії Юріївни – вельми неоднозначне. У неї чимало політичних опонентів і в опозиції, і в правлячій партії. Вона залишається незалежним політичним гравцем. Але, попри критику, навіть з боку провладних політиків, вона свої завдання як міністр розв'язує. Тим більше що працювати їй доводиться в умовах складної соціально-економічної ситуації. Головним критерієм роботи міністерства можна вважати відсутність масштабних і резонансних соціальних конфліктів. Зазначу також той факт, що, на відміну від багатьох членів уряду, Королевська – досить відкрита: і у взаємодії з профспілками, і в активній роботі на рівні регіонів, у розв'язанні конкретних соціальних питань. У тому числі й в організації сучасної системи надання соціальних послуг.

Її відкритість і публічність – це стиль сучасної політики. У нас, на жаль, багато непублічних міністрів, а вона в цьому плані демонструє високий рівень відкритості, контактує з людьми. Я був учасником телевізійної дискусії про соціальний конфлікт на «Міттал Стіл» («Криворіжсталі»), коли під загрозою звільнення опинилися працівники соціальної сфери на цьому підприємстві. Характерно, що люди, які опинилися в цьому трудовому конфлікті, позитивно відгукувалися про Вілкула та Королевську. Це дуже показовий момент, бо представників влади частіше критикують, ніж позитивно оцінюють їхню роботу.

До речі, днями ви брали участь у презентації результатів соціодослідження, згідно з яким рівень невдоволення владою в Україні досить високий.

– Ставлення до державних структур у нас завжди було досить критичним. Але воно критичне загалом. А коли йдеться про оцінку конкретних державних завдань, чимало людей зазначають, що вони бачать розв'язання цих завдань, бачать певні покращення. Це пов'язано з тим, що в суспільстві існують певні завищені очікування щодо діяльності держави – від держави хочуть більше, на неї покладають відповідальність практично за все. Це рудименти психології соціального патерналізму, що дісталася нам у спадок від соціалістичного минулого.

Наведу такий приклад, який стосується специфіки громадської думки в Україні та у більшості пострадянських країн. Коли людей просять оцінити ситуацію у власному житті (на рівні своєї родини, у своєму домогосподарстві) і ситуацію в країні загалом, то ситуацію в країні оцінюють критичніше. Це відображення синдрому завищених соціальних очікувань, пов'язаних із політичними та економічними змінами, що відбуваються в нашій країні.

Для ефективного розв'язання численних соціальних проблем необхідне формування активної партнерської взаємодії між державою, органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства та звичайними громадянами. Я невипадково згадав про відкритість Мінсоцполітики. Якщо не буде постійної взаємодії з громадськістю, не буде ефективної соціальної політики. Але й самі громадяни мають розуміти, що соціальні проблеми розв'язуватимуться швидше й повніше тоді, коли вони самі братимуть участь у їх розв'язанні, і якщо вони активно впливатимуть на державу, виходячи зі своїх специфічних соціально-економічних інтересів, а не лише з регіональних партійних уподобань чи «вибору серцем».