До уваги представників NGO, що охороняють природу

Дорогі колеги,

На «Український лісовод» надійшов коментар, у якому міститься прохання, яке я хотів би, але не можу виконати. Наводжу повідомлення повністю і прошу, по змозі, допомогти. 

З повагою,  Михайло Попков

P.S. Сам я не в темі й фізично не маю часу, щоб у неї заглибитися. 

Лісорозведення в Україні: факти та ілюзії
Надіслав Патриот 20/08/2013.
 Пора перестати чекати милості від держави, взяти їх-наша задача.

Дуже цікава і змістовна стаття, а водночас настільки сумна й гнітюча... Україна — одна з найбагатших держав, що мають природні ресурси, і водночас убога. Безгосподарність і безвідповідальність... Усе тільки на папері... Декларативно... До керма часто потрапляють люди без освіти, не кажучи вже про профільну. Ухвалюються Програми, потрібно зробити «те і те», але все залишається лише профанацією. Кого обманюємо????

Шановні лісівники, на моє щастя, Ваш сайт мене знайшов у важку хвилину, коли вже хотілося все кинути і забИти! На мою радість, я виявила тут багатьох небайдужих людей, які ще не склали руки й переживають за свою улюблену справу, за майбутнє країни та всіх нас. А головне — фахівці й практики. Якщо можете — ДО-ПО-МО-ЖІТЬ!!! Ми — не професіонали, ми — просто люди, мешканці, які відвоювали це урочище й не дозволили тут будувати сміттєспалювальний завод. Ми також не хочемо тут промзону. Ми хочемо, щоб ті нечисленні залишені живими дрібні тварини: їжачки, ящірки, зайці, а також рідкісні вже в міській смузі пернаті — сойки, синиці, сови, солов’ї, зозулі та ін. жили в нашому лісі, раділи своїм співом і наші діти їх бачили не на картинках. Коротко про себе.

Живу в Донецьку, у мікрорайоні проживає понад 75 000 осіб. Мікрорайон — це кам’яний мішок, який розжарюється влітку до найвищих температур, і перебувати в ньому людям дуже важко. Єдиним місцем, де можна сховатися від глобального потепління, є урочище (загалом 75 га). Дубове урочище, дерева віком 50–75 років. Цей скарб знищується найрізноманітнішими способами, методично засмічується і перетворюється на велике звалище. Уже понад 4 роки бігаю по інстанціях, намагаюся врятувати це місце. Зробила концепцію лісопарку (заказник, сказали, не можна). УСІ держструктури згодні, а справа не рухається. ЩО потрібно зробити ще???? До кого піти вклонитися??? Як урятувати це унікальне місце? Якщо його остаточно «уб’ють» байдужістю, безгосподарністю та іншими вадами, ми ж тут самі й загинемо. Хто може дати слушну пораду? Чекаю і сподіваюся на Ваші поради та підказки. Бажано писати в особисті: protivzavoda@ukr.net