Брудотерапія. Про що писатимуть ЗМІ цієї осені

Фото ictv:Віктор Янукович. Цієї осені інформаційний простір не буде нудним. Він перетвориться на поле битви.
Окрім серіалів і копання в брудній білизні зірок, читачів, глядачів і слухачів чекають: скандали, викриття, безглузді збіги та вогонь критики.

Змагатися між собою будуть безліч політичних груп. З них головні дві – це «Сім’я» та група «РосУкрЕнерго».
До першої належать усі близькі до старшого сина президента чиновники, переважно молодого віку. Очолює цю групу, умовно, перший віцепрем’єр Сергій Арбузов, а за ним невидимою тінню маячить власне Олександр Янукович.
Друга група – це традиційне тріо олігарха Дмитра Фірташа, віцепрем’єра Юрія Бойка та глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Колись це був квартет, у якому «грав» також колишній голова СБУ Валерій Хорошковський. Але в якийсь момент останнього занесло, і він дозволив собі відкрито виступити проти Віктора Януковича. За що, власне, і був засланий до Монако з конфіскацією телеканалу «Інтер».
Що стосується решти, то залишається лише здогадуватися, як поводитимуться інші сильні гравці. Напевно, буде активним Андрій Клюєв, який, найімовірніше, захоче поборотися за керівництво передвиборним штабом Януковича. Напевно, свої інтереси мають Рінат Ахметов і представники «старих донецьких».

Андрій Клюєв і фронтмен «младореформаторів» Сергій Арбузов. Фото Михайла Марківа

Від так званої «опозиції» серйозних сюрпризів чекати не доводиться, але періодично вона повинна нагадувати про себе. Загалом має вийти дуже вибухонебезпечна суміш подій і думок.

Інформаційний простір, на відміну від виконавчої чи судової влади, в Україні не настільки сильно «затиснутий» нинішньою владою. На цьому ринку збереглися ознаки конкуренції – вони виявляються в тому, що між собою суперничають ЗМІ, що належать різним групам усередині самої влади. Реально незалежні від влади носії стали неймовірною рідкістю.
Крім того, саме інформаційний простір має послугу анонімності. ЗМІ дозволяють атакувати так, що більша частина читачів, глядачів і слухачів навіть не підозрює, хто ж змагається між собою. Вони лише розуміють, хто жертва, і то не завжди. Саме тому ЗМІ стали ідеальним полем для зіткнення багатьох інтересів.

Відокремити «Сім’ю» (перший ліворуч – Олександр Янукович) від Ріната Ахметова (другий ліворуч) стає дедалі складніше. Фото dn.vgorode.ua

Усе літо два основні протиборчі табори – «Сім’я» та група «РосУкрЕнерго» – розминалися в завданні ударів одне по одному. Провокаційні статті, компромат і просто відверта брехня – усі ці речі «відкочувалися» в тренувальному режимі. Очікується, що основні бойові дії між ними почнуться з вересня.

Бік «младореформаторів» представлятимуть, здебільшого, друковані та інтернет-видання. Дуже цікаво, як поводитиметься нещодавно куплений Сергієм Курченком «Український медіа холдинг». За ідеєю, саме він має стати основною ударною силою «Сім’ї».
Групу «РосУкрЕнерго» представляють швидше телевізійні проекти, серед яких безумовним головним знаряддям є телеканал «Інтер». Резонанс телесюжету на найбільшому каналі країни такий самий сильний, як десяток публікацій у найвпливовіших журналах і газетах.

(праворуч наліво) Сергій Льовочкін і Дмитро Фірташ. Фото sportblr.com

Помилково вважати, що інформаційна боротьба зачепить чинного президента. Швидше, групи змагатимуться за «близькість до тіла», але одна проти одної. Основна боротьба пройде в тіні кабінетів, але для перемоги в ній життєво необхідно облити суперника брудом. Призом переможцю стануть нові фінансові потоки.

Якщо мислити тверезо, на президентських виборах 2015 року переможе Віктор Янукович. Якщо, звісно, не втрутиться якась вища сила.

Так станеться хоча б тому, що українське населення обирає між двома альтернативами. А вагомої (не кажемо гідної) альтернативи чинному президентові немає.

Нагадаємо, у 2004 році Віктор Ющенко переміг тому, що більша половина України проголосувала «проти Януковича». Через п’ять років нова влада своїми діями довела, що «краще не Ющенко і не Юля». Третьої альтернативи не було – Сергій Тігіпко тоді, як і в 2004 році, втратив свої шанси стати керівником держави, і сьогодні скотився до ролі простого депутата.

З тих політичних лідерів, які пропонуються до вибору сьогодні, немає жодної постаті, рівнозначної Януковичу. Молодь на кшталт Арсенія Яценюка, Віталія Кличка й Олега Тягнибока надто відверто підконтрольна чинній владі, і дедалі більше спеціалізується на проведенні громадських заходів. Хоча, звісно, у західних областях України їх безумовно краще сприймають, ніж «донецьких». Старі лідери – на кшталт Петра Симоненка – також надто явно працюють на Януковича.

Віктора Януковича зустрічають у Харкові. Фото Михайла Марківа

Єдиний опонент, здатний вирвати перемогу в чинного президента, – це Юлія Тимошенко. Але де вона перебуває і що з нею буде, уся країна уявляє більш-менш точно.

Крім того, боротися проти абсолютного монарха в його ж країні – це особливий рід мазохізму. Будь-який політик великого рангу, який наважиться напередодні виборів 2015 року кинути виклик чинному президентові, приречений на поразку. Проти нього одразу будуть задіяні суди, силові відомства, не рахуючи цькування в ЗМІ. А як показує досвід, на кожну людину можна знайти факти, що її очорнюють.

Тому для «младореформаторів» і для «РосУкрЕнерго» є сенс закріпитися біля чинного президента, але при цьому «потопити» противника. І, звісно ж, обов’язково знайти цапа-відбувайла, на якого вдасться «повісити» всі провали в керівництві країною. Подейкують, що прем’єр Микола Азаров дуже обурився, коли дізнався, що саме його приблизно рік тому збиралися зробити відповідальним за плачевний стан економіки. Тож, можливо, це буде не він.

Обраний негідник понесе відповідальність, а «мудрий господарник» Янукович хоч і запізно, але наведе лад у країні й дасть довгоочікувану надбавку до пенсій. Після чого впевнено переможе на виборах.

Фото lenta-ua

На сьогодні Януковичу становлять загрозу лише два явища, для нього обидва об’єктивні. Перше – це плачевний стан економіки країни. Друге – російський чинник.

У 2010 і навіть у 2011 році ще можна було показувати пальцем на кризу та «папєрєдніков». Мовляв, це вони обвалили економіку, але потужні господарники Віктор Янукович і Микола Азаров зуміють усе виправити.

Сьогодні на дворі 2013 рік, і на «папєрєдніков» неможливо перекласти величезне падіння рівня життя людей в Україні. Це дійсність, дана величезній армії бюджетників у відчуттях. Відпустки за свій рахунок, скорочення, багатомісячні затримки зарплат, а найголовніше – відсутність реальних зрушень у застійних сферах освіти, медицини, державного управління. Ось що бачать мільйони жителів країни.

Їм навіть немає діла до того, що за нової влади виробництво в Україні почало падати. Ці речі цікаві лише малому прошарку інтелігенції. Решту людей цікавить лише те, що падіння виробництва призвело до недонаповнення державного бюджету. А воно, у свою чергу, вилилося в проблеми місцевих бюджетів і багатомільйонної армії працівників державних підприємств.

І ось тут як не можна більш доречно виникло «російське питання». Влада сусідньої країни обрала найневдаліший (для нас) момент, щоб блокувати ввезення українських товарів до Росії. «Падаючого підштовхни», – ось негласний девіз «старшого брата».

Володимир Путін нарешті санкціонував заходи проти України. Фото lrlay777.livejournal.com

Ситуація ускладнюється тим, що російський вплив уже сильний у сфері ЗМІ. В Україні вже існує холдинг «Вести», який уже розповідає жителям країни про жахи життя за Януковича. Про хабарі суддів, про корупцію та проблеми економіки. Така інформація працює підсвідомо, у міру накопичення.

Такі дії не позбавлені сенсу. Справді, в Україні не можна «розхитати» суперника до рівня Януковича, тому що його одразу ж знищать. Зате цілком можна опустити образ Януковича у сприйнятті людей до рівня багатьох інших політиків. Зробити його «одним із тих, хто довів країну…»

Тоді, дивись, у 2015 році з’явиться шанс обирати президента з кількох слабких претендентів. А це вже інші можливості. Практично демократія.

Накладення російського вектора на протистояння груп Арбузова та Льовочкіна призводить до дивовижних висновків. Виходить, що «младореформаторам» належить боротися також за імідж Януковича, тоді як група Льовочкіна не несе прямої відповідальності за економічні результати уряду. Вона зможе безперешкодно акцентувати увагу електорату на прорахунках «Сім’ї». Не чіпаючи президента, звісно.

Микола Азаров і Віктор Янукович. Фото Михайла Марківа

Складно навіть уявити, з проблемами якого рівня сьогодні стикається сам Янукович. Де взяти гроші на передвиборні виплати? Кому довірити власну передвиборну кампанію? Що робити з росіянами? Як змусити внутрішні групи впливу працювати на себе?

Напевно, перед ним стоїть і завдання не просто забезпечити своїх дітей (рідних і прийомних) грошима, а й гарантувати їм безпечне майбутнє. Тільки як?

Правильних відповідей на ці та інші запитання в нас немає. І в Януковича, схоже, теж. Нам відомо лише одне – на нас чекає «весела» осінь, коли багато таємного виплеснеться на сторінки видань і в ефір ТБ. А це вагомий привід щоранку відкривати «Українську правду» й натискати головні кнопки країни.