Вовче свавілля під Еглайне

Думаю, нашим «вовкофілам» і не лише їм буде цікаво прочитати про ставлення до проблеми вовка жителів Латвії. М.П.

Зменшити в нашій країні ті самі вовчі зграї не дозволяє регламент Євросоюзу. У Швеції парламент ухвалив рішення, що на їхній території має мешкати не більше 210 вовків. Якщо порівняти наші країни за площами, то в Латвії можуть проживати близько 30 цих особин. А ЄС рекомендував Латвії тримати в себе 400–800 вовків»

Минулого тижня в Еглайнській волості Ілуксстського краю в селянському господарстві Mežmali вовки зарізали 22 вівці. Як стверджують фахівці, подібну кількість домашніх тварин сірі хижаки вбивають зазвичай за сезон. Тому така кривава бійня вважається з ряду геть виходящою.

Це не перший випадок вовчого «свавілля» в Еглайнській волості. Кілька років тому хижаки також зарізали тут близько 20 овець. А минулого року на своєму пасовиську розтерзану вовками отару з 16 овець виявила господиня хутора Draudzini Ілуксстського краю. Збитки, завдані господарству Mežmali, оцінюються в 1100 латів, проте його господарю, як і власникам сусідніх ферм, худоба яких не була застрахована, розраховувати на будь-яку компенсацію не доводиться. Важкий вересень видався. Хіба що волость виділить одноразову допомогу зі свого більш ніж скромного бюджету.

Трагедія в Mežmali — не єдиний кривавий злочин «санітарів лісу» цього року. Трьома місяцями раніше вовки, що прийшли з Росії, задерли 14 собак у Вілякській волості. Оскільки в сусідів (на відміну від нас) полювання влітку дозволене, та ще й за кожну вбиту сіру особину платять по 60 рублів, то хижаки у великій кількості мігрують до Латгалії.

До речі, у перелічених випадках з вівцями тварини вільно паслися на огородженій території. Щоб дістатися до них, вовкам було досить перестрибнути дерев'яну огорожу, що для хижаків жодної праці не становило. А увірвавшись в овече стадо, вовк ріже овець стільки, скільки може. Відчувши кров, хижак навіть не дбає про те, щоб віднести й зберегти здобич. Вовки з'їдають одну-дві вівці, а решта зарізаних тварин так і залишаються лежати на місці бійні. Чимало залишається й поранених тварин, яких господарям дешевше добити, ніж лікувати.

Тож власники ферм (особливо ті, що відчули на собі спустошливу вдачу хижаків) домовляються з мисливцями та повідомляють їм про всі випадки нападу хижаків на домашню худобу. Власники лісів дозволяють мисливцям полювати у своїх приватних угіддях, а натомість отримують можливість захистити домашню худобу від сірих хижаків. У разі нападів на селянські господарства мисливські товариства отримують додаткові квоти на відстріл вовків.
Ось і цього разу на місце вовчого злочину в Mežmali виїхали даугавпілські мисливці.

Розповідає голова Даугавпілського товариства мисливців і рибалок Віктор Фріліньш.

«Наприкінці літа й восени вовки вчать своїх підрослих вовченят полювати, тому кількість нападів на домашню худобу збільшується. Останніми роками через скорочення вовчої кормової бази (хижаки живляться головним чином дикими тваринами — козулями, оленями, кабанами) небезпека нападу вовків зростає. У Латвії були навіть випадки нападу сірих хижаків на домашніх собак, прив'язаних біля будинку.

Випадків нападу вовків на людину практично не буває. Як і всі хижаки, вовки полюють, щоб прогодуватися, і намагаються триматися подалі від людини. Проте відомий мисливствознавець Михайло Павлович Павлов, узагальнюючи матеріали про напади вовків на людей у радянський час, дійшов висновку, що сірі хижаки можуть напасти на людину. Лише в тому разі, якщо за різкого скорочення корму зростатиме їхня чисельність.

У Євросоюзі вовки є охоронюваним видом, їх відстріл суворо лімітований. У Латвії полювання на вовків — материх і вовченят — починається з 15 липня і закінчується 31 березня. На сезон 2013–2014 Державна лісова служба видала мисливцям дозвіл на відстріл 200 вовків. На мою думку, цей ліміт явно занижений, оскільки цього року з початку сезону вже було добуто 85 вовків.

Естонці вважають, що максимальна кількість сірих хижаків, які можуть проживати на території їхньої країни й не завдавати шкоди сільському господарству, не повинна перевищувати 100 особин. Литовські фахівці допускають, що їхня земля може прогодувати 100–300 вовків. У Швеції парламент ухвалив рішення про те, що на території їхньої держави має мешкати не більше 210 вовків.

Якщо за займаними площами порівняти Швецію та Латвію, то в нашій країні має проживати приблизно 30 цих хижих особин. На сьогодні офіційно підраховано, що в Латвії мешкають близько 1 100 вовків, хоча насправді їхня кількість може становити до 1 600 особин. Захисники вовків, які витратили на свої дослідження сотні тисяч латів, прекрасно знають, скільки цих хижаків без шкоди може проживати на нашій території. Суспільство в особі держави зобов'язується зберігати вовчу популяцію, при цьому не передбачає жодної компенсації власникам ферм, зайнятих розведенням домашньої худоби та постраждалим від вовчого свавілля.

Звісно, у дикій природі вовки необхідні, але не в такій кількості, як зараз у нас у Латвії. Мені дуже хочеться запропонувати європейським захисникам хижаків: шановні панове, вивозьте й розселяйте наших вовків на своїх територіях, де колись ви повністю винищили цих хижаків! Подивимося, як на це відреагують жителі ваших держав. Сумніваюся, що вони будуть у великому захваті від такої різанини, яку вовки влаштували в селянському господарстві Mežmali».
Убивати чи захищати?

Суперечки між захисниками диких тварин і мисливцями ведуться давно. Поки одні говорять про гуманність і любов до природи, інші, як, наприклад, виконавчий директор Латвійської асоціації мисливців Харальд Барвікс, запевняють: якщо в Латвії скасувати полювання на диких тварин, то вже за пару років тваринництву в країні настане кінець. За його словами, без відстрілу диких тварин кабани розправляться з усіма посівами, а хижаки поб'ють домашню худобу. До речі, у Латвії, згідно зі статистичними даними, мешкає приблизно 10 ведмедів, проте експерти вважають, що їх щонайменше вдвічі більше.
Зменшити в нашій країні ті самі вовчі зграї не дозволяє регламент Євросоюзу. Так, Латвії рекомендовано тримати на своїй території близько 700–800 особин сірих хижаків. Полювання на них дозволяється не цілий рік, як раніше, тому популяція вовків у Латвії й зростає ударними темпами та досягла рекордних розмірів. Як кажуть експерти, такої кількості сірих хижаків, яка розвелася нині, латвійська земля не знала останні 400 років. Втім, господарі мають право захищати свою домашню худобу, якщо на неї напали вовки, проте якщо хижака буде застрелено, про це необхідно одразу повідомити Державну службу лісу.

Варто зазначити: коли в Росії починається полювання на вовків, хижаки воліють переходити на латвійську, спокійнішу територію, а потім уже й до сусідньої Литви. Оскільки вовча популяція в Литві вдвічі менша за латвійську, то вже з'явився «жарт»: поки литовці розводять домашню худобу, латвійці розводять вовків.

Латгальцям від таких пояснень влади не легше — вони сприймають їх як відмовки та спроби виправдати свою бездіяльність. Люди елементарно налякані. За розповіддю одного з очевидців, вийшовши вдень із хліва, він побачив, як вовки несуть до лісу його собаку. Є записи прикордонних відеокамер, як вовки у Вілякському краї полюють і вбивають диких тварин. Дійшло до того, що материх хижаків побоюються вже й прикордонники й при зустрічі поступаються їм дорогою. До речі, така ситуація спостерігається й в інших прикордонних районах, більше того — помічено, що вовки людей зовсім не бояться.

Латвійські експерти б'ють на сполох і твердять, що вирішувати проблему розрослої в Латвії популяції вовків потрібно вже не на державному, а на європейському рівні. Виходить, що навіть таку проблему, як регулювання вовчого поголів'я на своїй території, Латвійська держава без брюссельських чиновників вирішити не може.