І досвід, син помилок важких…

Найближчим часом використання садивного матеріалу із закритою кореневою системою (СМЗК) під час лісовирощування в Білорусі суттєво зміниться в бік збільшення, як за напрямами використання, так і за обсягами. Причина – індустріальні методи вирощування деревини, що інтенсивно розвиваються у світовій практиці. Відповідно, свій розвиток мають отримати всі технологічні етапи – від «насінини до збору врожаю». Садивний матеріал із закритою кореневою системою – основна ланка в цьому технологічному ланцюжку

Створення лісових культур із сіянців із закритою кореневою системою визнається найактивнішим способом лісовідновлення, насамперед на площах із утрудненими (несприятливими] умовами для природного поновлення господарсько-цінних деревних порід. Це не найдешевший спосіб лісовідновлення, але застосування такого садивного матеріалу під час лісовідновлення має низку переваг:
^ Завдяки точковому висіву насіння його витрата зменшується у 2,5–3 раза порівняно зі звичайними технологіями. Це особливо важливо в нинішній період, коли лісгоспи перейшли на використання насіння з лісонасінних плантацій (ЛНП).
^ Садіння лісових культур і їх доповнення, закладання ЛНП та інших лісокультурних об'єктів СМЗК можна проводити впродовж усього вегетаційного періоду.
^ Приживлюваність штучних насаджень, створених СМЗК, становить практично 100%. Під час пересадки цих сіянців у ґрунт не відбувається пошкоджень кореневих систем, що забезпечує добрий розвиток рослин у початковий період росту.

Перевагами СМЗК є також:
^ можливість автоматизації виробництва;
^ ранніша сівба та збільшення вегетаційного періоду;
^ скорочення строків вирощування; економія використання насіння;
 ^ інтенсивніший ріст і розвиток рослин;
^ абсолютна приживлюваність на лісокультурній площі;
^ можливість садіння лісових культур упродовж усього вегетаційного періоду.

Головна гідність СМЗК — це можливість отримання садивного матеріалу із заданими спадковими властивостями. СМЗК може використовуватися впродовж усього безморозного періоду, добре переносить післясадивну депресію.
Висока вартість технології вирощування СМЗК на початкових етапах (теплиці, контейнери, обладнання) компенсується вищеперерахованими перевагами, а також на подальших технологічних етапах лісовирощування.

ІСТОРІЯ

За кордоном до вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою в дослідних і виробничих масштабах приступили ще наприкінці 50-х років минулого століття. Сьогодні цей метод успішно впроваджується в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Франції, Англії, США.

На сьогодні розроблено два способи промислового виробництва садивного матеріалу із закритими коренями. Перший — вирощування сіянців у контейнерах із торфу, паперу, пластиків тощо. Другий — закладання коренів уже вирощених сіянців у спеціальний субстрат або контейнери з субстратом. У першому випадку на постійне місце висаджують, як правило, порівняно невеликі, частіше однорічні сіянці, а в другому — більші саджанці. Наприклад, в Австрії великий садивний матеріал (саджанці плодових рослин) вирощують із застосуванням краплинного зрошення в контейнерах місткістю понад шість літрів. У ряді країн у великих контейнерах вирощують і новорічні ялинки, що має не лише економічне, а й велике природоохоронне та виховне значення, оскільки після різдвяних свят рослини висаджуються на постійне місце в заздалегідь (з осені) підготовлені садивні ями.

У практиці широко відомий фінський спосіб дорощування саджанців у поліетиленових рулонах — метод Нісула. Ширші масштаби й географія застосування торфових горщиків «джиффі-потс». Для механізації садіння рослин, вирощених у контейнерах, у Франції було винайдено пересувний напівавтомат «Фертілекс». У Японії запропоновано метод вирощування сіянців у паперових циліндрах-стаканчиках «Паперпот». Така технологія набула подальшого розвитку у Фінляндії та широко застосовувалася в скандинавських та інших країнах.

У Росії та Прибалтійських республіках дослідження з розроблення способу вирощування рослин із закритими кореневими системами проводилися, починаючи з кінця 60-х років, у ЛенНДІЛГ, ДалНДІЛГ і ЛатНДІЛГ. Зокрема, у Латвії було освоєно технологію вирощування саджанців за методом «Бріка». Метод оригінальний тим, що саджанці випускають у рулонах по 25 (ялина] і 50 (сосна] шт. Такі саджанці можна зберігати тривалий час і висаджувати у потрібні для виробництва строки.

Види СМЗК

Насіння в оболонці — садивний матеріал у вигляді насіння, укладеного в оболонку з пресованого субстрату. До цього виду можна віднести шведські торфові пластинки, канадські торфові таблетки, драже́ване насіння.

Сіянці із закритою кореневою системою — це садивний матеріал, вирощений шляхом висіву насіння в субстрат, укладений у малооб'ємні оболонки (певні ємності). Такі оболонки бувають такими, що проростають, і такими, що не проростають. До тих, що проростають, відносять норвезький «Джиффі-7», паперові стільники "Paperpot" японського та фінського виробництва, малооб'ємні торфові горщики тощо. До тих, що не проростають, відносять шведські блоки «Каппарфорс» із пластику, стиробloки.

Саджанці із закритою кореневою системою — це садивний матеріал, отриманий шляхом дорощування сіянців із відкритими коренями в оболонках середнього та великого розмірів. Ці оболонки можуть бути такими, що проростають («Бріка», торфо-целюлозні горщики, паперові стільники), напівпроростаючими (середньооб'ємні тюбики, перфоровані тонкостінні оболонки з пластмаси, фанери та інших матеріалів), такими, що не проростають (товстостінні оболонки з пластмаси, обпаленої глини, деревини, цементу, металу тощо)

Сіянці й саджанці з напіввідкритою кореневою системою — це садивний матеріал, що вирощується в згорнутих рулонах, із нетравмованою кореневою системою без твердої оболонки, але з грудкою землі. До цього типу матеріалу відносять сіянці та саджанці, що вирощуються за фінським методом «Nisula».

Сіянці з грудою — традиційний садивний матеріал, який отримують під час викопування рослин із грудкою землі з природного поновлення або самосіву, а також у підкроновових розсадниках на лісонасінних ділянках, у плюсових і найкращих нормальних насадженнях.

Саджанці з грудою — садивний матеріал, отриманий шляхом створення навколо коренів саджанців із відкритою кореневою системою грудки землі за допомогою пресувальних машин; шляхом викопування саджанців у шкільному відділенні з грудкою, комом землі з обов'язковим його запобіганням руйнуванню різними способами. До цього виду відносять і розроблений ЛенНДІЛГ садивний матеріал «Брикет».
Великі й дуже великі саджанці із закритою кореневою системою (з висотою надземної частини від 50 до 250 см у віці 4 і більше років) вирощують шляхом пересадки сіянців або саджанців із відкритими чи закритими коренями у великооб'ємні оболонки: плетені кошики та ящики.

Щеплений садивний матеріал у поліетиленових циліндрах для створення лісонасінних плантацій.

Існує ще одна класифікація, в основу якої покладено принцип формування кому навколо коренів рослин, що вирощуються. Тут виділяється два напрями: ком формує сама рослина в процесі вирощування; ком штучно формується людиною.

Відповідно до цього підходу вирощування сіянців у контейнерах можна класифікувати як штучне формування рослиною кому субстрату в процесі його вирощування в спеціальній оболонці (комірці контейнера). Нині цей спосіб отримання СМЗК вважається найперспективнішим

КОНТЕЙНЕРИ

Важливою складовою вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою є вибір технологічних та економічних контейнерів. Сьогодні їх асортимент неймовірно великий. Це й трубка з поліетиленової плівки з відкритими кінцями (касети типу Ontario), і блоки з паперу та пластику (Combicell), і паперові блоки з різними строками розкладання (Paperpot), і блоки з ламінованого паперу (Есороt), і контейнери зі спінюваного полістиролу ((Styroblock, Cellpot, ТА, TAL, KF Metsa-Serla, «Тоотси-24, 40, 84, 135», «НАТІ», «ВНИЭКИТУ») і жорсткі пластмасові касети, що витримують не менше 10 ротацій (BSS /може ВСС? М.П./ Panth, Agro, Plantek)... Великого поширення не набули, хоча мають цікаву форму комірки у вигляді краплі для розвитку кореневої системи, що не закручується в спіраль, касети з тонкої пластмаси «Епsо» — вони легко гнуться й не витримують більше двох ротацій. Збірні пластмасові касети «Vapo» використовують в одному розсаднику Фінляндії: після завершення періоду вирощування їх розрізають на спеціальному верстаті й отримують торфові кубики з одним сіянцем. Коренева система сіянця в таких касетах розвивається, не обмежуючись розмірами комірок.

Широке поширення набули контейнери із синтетичного паперу. Фінська фірма «Lannen Sokeri OY» доопрацювала японський винахід, пристосувавши його до європейських умов. Оболонка для субстрату виготовляється зі склеєних у певному порядку паперових стрічок, у вигляді вузьких, довгих пакетів, при розтягуванні яких утворюються стільникоподібні шестигранні клітини без дна. У розтягнутому вигляді кожен пакет покриває 35–94 см, причому на один метр квадратний міститься 1 066 комірок. Поперечний розмір клітин коливається від 1,9 до 10 см, висота — від 5 до 13,5 см. Для вирощування сіянців сосни зазвичай використовують клітини розміром 3,0–7,5 см або 3,8–7,5 см. Папір пакетів «Паперпот» містить у собі довговолокнисту сульфітну масу, яка в ґрунті разом із синтетичними компонентами оболонки розкладається мікроорганізмами та не перешкоджає вільному росту коренів. Компоненти підбираються з таким розрахунком, щоб папір почав розкладатися у певні строки.

Основний недолік, відзначений для контейнерів типу «трубка», — повільне проникнення коренів у ґрунт, оскільки безпосередній контакт із ґрунтом здійснюється насамперед через дно контейнера. У «кому» корені мають досить довго перебувати в контейнері, щоб вони встигли зв'язати субстрат і могли витримати виймання з комірки. Перезволоження призводить до руйнування торфових кубів у контейнерів системи «блок».

Сьогодні найкращим контейнером визнано касету шведського виробництва Starpot.

Створення лісових культур

Варіант створення лісових культур із контейнерних сіянців передбачає зміну окремих елементів традиційної технології лісовідновлення. Спосіб створення лісових культур однорічними контейнерними сіянцями полягає або в прямолінійному, або в рендомізованому (непрямолінійному] розміщенні садивних місць на лісокультурній площі з вихідною густотою від 2500 до 3300 шт/га без попереднього оброблення ґрунту або часткового в місцях, позбавлених підросту головної породи, і місцях, найвигідніших для ефективного росту рослин. В дуже сухому, сухому та свіжому за ступенем вологості середовищі існування сіянці із закритою кореневою системою висаджуються в природні мікрозниження, у вологому й сирому, відповідно, у природні мікропідвищення поблизу розкладених пнів і куп порубкових залишків. Садивні лунки готують ручним пристроєм для утворення лунок (РУДОЛ) або Поттіпутками.

Садивний інструмент

Сьогодні в зарубіжній науковій практиці відзначається тенденція до переходу на ручні способи створення лісових культур садивним матеріалом із закритою кореневою системою. Практично в усіх країнах, де налагоджено виробництво контейнерних сіянців, застосовують фінський ручний пристрій «Pottiputki» — садивну рушницю, що є порожнистою трубою із загостреним наконечником, яку заглиблюють у ґрунт зусиллям ноги. Продуктивність праці робітника під час садіння сіянців із ЗКС становить 1000 до 1500 шт. за одну робочу зміну.

У Росії, наприклад, відомі такі знаряддя, як циліндрична лопата (меч-лопата), «Ліліпут», розроблені в ЛатНДІЛГ, які застосовуються на піщаних і рідше на глинистих ґрунтах, що не містять твердих включень. Садіння під циліндричну лопату трудомісткіше, але натомість поліпшується якість садивних лунок. Продуктивність обох знарядь значно поступається зарубіжним аналогам.

Існують і лісосадильні машини. У Росії використовуються ЯК-1, ЛМБ-1, САБ-1, СБН-1А, ЛМД, ОРМ-1,5, КЛМ-1, СЛ-2А, ЯЛ-1,3. Кожен із цих механізмів за агрегатування з різними тракторами, виходячи зі своїх конструктивних особливостей, призначений для висаджування неоднакового за віком і видом СМЗК, у різноманітних типах лісорослинних умов, з різною густотою й операційністю виконуваних дій. Попри всі свої переваги, у цих машин є й недоліки. Зокрема, низька продуктивність, слабке гідрообладнання тощо.

Усе це свідчить про необхідність пошуку нових технічних рішень під час садіння саджанців із ЗКС на лісокультурній площі.

Наприклад, наші східні сусіди теж розробили спеціальний інструмент для підготовки садивних місць під садіння контейнерних сіянців. Це ручний пристрій для утворення лунок — «РУДОЛ». Його продуктивність — від 2000 до 2500 садивних місць за 8-годинний робочий день, залежно від місцевості, відстаней і кваліфікації садівника. Щоб бур не руйнувався, а міг бути використаний на всіх типах ґрунтів (від кам'янистих до піщаних різної вологості), його виконали із загартованої сталі.

Збільшуючи обсяги вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою, важливо не просто замінювати ним традиційний садивний матеріал, а робити це з урахуванням цільових напрямів насаджень, що створюються.

Наприклад: для створення плантаційних лісових культур різного цільового призначення; закладання лісонасінних плантацій; створення лісових культур на забруднених радіонуклідами та на порушених землях; вирощування рослин клонального мікророзмноження; для створення та доповнення лісових культур упродовж усього вегетаційного періоду.

Відповідно до цих цільових напрямів використання ми повинні вирощувати й садивний матеріал із закритою кореневою системою із заданими біометричними параметрами.