Проблеми сортування круглих лісоматеріалів

Дуже хороша й важлива робота. Рекомендую. М.П. /Увага! На сайті Караван статтю оновлено. На жаль, у мене зараз цейтнот, і я не встигаю внести правки. Дивіться за посиланням. М.П./

Сортування круглих лісоматеріалів полягає в оцінюванні розмірних параметрів і визначенні (нормуванні) ознак (дефектів) деревини, сортності сортиментів, що отримуються під час розкряжування. Сортування лісоматеріалів проводить персонал лісових господарств (лісозаготівельних підприємств) під час заготівлі лісу.

Оцінювання якості лісоматеріалів під час заготівлі залежить від застосовуваного методу заготівлі.

За сортиментної заготівлі якість оцінюється безпосередньо на ділянці вальником або оператором машини (харвестера). Стовбури розкряжовуються на сортименти, і при цьому мінімізується прояв або вплив дефектів стовбура пиловних колод. Сортименти сортуються за розміром і якістю, маркуються. Штабелі розміщуються окремо один від одного під час перевезення та зберігання. Вкрай важливо розділяти сортименти за якістю вже в лісі, тому що виявлення дефектних сортиментів на лісопильному заводі обійдеться набагато дорожче. Безпосередньо на лісопильному виробництві відбраковуються сортименти лише з такими дефектами, які не можна визначити за зовнішнім виглядом колоди.

За хлистової заготівлі оцінювання якості круглих лісоматеріалів проводиться в такому порядку:

виконується розкряжування хлистів;
сортименти подаються на сортувальний транспортер;
контролер вимірює лісовою скобою (лінійкою) товщину колоди:
— визначає об’єм за встановленими таблицями об’єму;

— робить візуальне оцінювання її якості;

— визначає, чи відповідають розміри, норми вад і дефекти обробки вимогам договору, контракту чи стандарту. У разі потреби сортувальний транспортер може бути зупинений для проведення вимірювань розмірів вад деревини та дефектів обробки, колоди маркуються.

Під час сортування круглих лісоматеріалів персонал лісозаготівельних підприємств керується: вимогами контрактів (договорів), стандартів. Точність дотримання вимог споживача залежить від організації торгівлі лісоматеріалами. Так, під час поставок на експорт здебільшого використовуються вимоги контрактів, які укладаються безпосередньо з лісовими господарствами, а щоб ці вимоги дотримувалися неухильно, імпортери використовують індивідуальний контроль якості лісоматеріалів, що відвантажуються. У цьому разі споживач, як правило, отримує потрібну йому якість деревини.

По-іншому проявляються результати сортування на внутрішньому ринку України, де застосовується безальтернативна біржова форма торгівлі необробленою деревиною, за якої споживач укладає біржовий договір з лісовим господарством на підставі біржового свідоцтва. А біржові свідоцтва відображають не потреби споживача, а пропозиції продавця, за якою він, як правило, в один лот включає сортименти різних розмірів і різної якості, частина яких абсолютно не потрібна споживачеві. Оскільки потрібна споживачеві сортиментна структура для продавця знеособлена, то він керується виключно вимогами чинних стандартів і вказівками керівництва лісової галузі.

А що ж собою становлять чинні стандарти, що визначають вимоги до якості?

Це, як кажуть, перекази старовини глибокої:

Обидва зазначені вище ГОСТи затверджено й уведено в дію ДК СРСР зі стандартів від 21.04.88 № 33. З 1993 р. Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації в 19993 р. обмеження строку дії з них знято за протоколом № 4-93, і вони набули статусу міждержавних стандартів.

25 років для нормативного документа строк серйозний, а з огляду на його безстроковість — просто лячний. Нормативно-правові документи завжди відстають від реальної виробничої й торговельної практики, але не до такої ж міри. У країнах Євросоюзу за цей час стандарти, що регламентують правила сортування, уже двічі оновилися, і в них всебічно враховано вимоги як продавців, так і споживачів лісоматеріалів.

Стандарти, згідно із Законом України «Про стандартизацію», мають відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт». Якщо з цього погляду проаналізувати чинні стандарти щодо правил сортування круглих лісоматеріалів в Україні — ГОСТ 9462-88 і ГОСТ 9463-88, то вони з точністю до навпаки: не відповідають потребам ринку, створюють труднощі в торгівлі, вводять в оману споживачів і дезорієнтують продавців щодо якості продукції.

Скажімо, на просте запитання: «Скільки сортів пиловника встановлено в Україні?», не так просто відповісти. ГОСТ 9462-88 і ГОСТ 9463-88 визначають три сорти, а в торговельній практиці їх набагато більше — п’ять. Окрім 1-го сорту існує ще добірний сорт, а за 3-м сортом за ціною йде низькосортна деревина, що називається сухостоєм, підпаром, сухостійною деревиною для розпилювання тощо, але яка здебільшого придатна для розпилювання, проте чинними стандартами не нормується.
Для порівняння: європейські стандарти встановлюють чотири класи якості (сорти) для круглих лісоматеріалів, призначення яких не відоме: A, B, C, D.

Інше запитання: «Чи допускається гниль у пиловнику 1-го сорту?»
Правильна відповідь: відповідно до чинних ГОСТів ядрова гниль допускається в усіх сортах, але в різних пропорціях. Причому в зазначених ГОСТах нормуються чотири варіанти гнилі: ядрова, заболонна, поєднання ядрової та заболонної, зовнішня трухлява.

Для порівняння: в європейських стандартах розглядається єдина аналогічна ознака з єдиною назвою — гниль, яка допускається лише в деревині класу якості D (4-й сорт).

Третє запитання: «Чи допускаються гнилі сучки в пиловнику 1-го сорту?»
Щодо сучків чинні ГОСТи дають повну карт-бланш лісозаготівельнику, виняток зроблено лише для тютюнових сучків — у 1-му сорті їх піддано анафемі, хоча на практиці продавець рідко звертає увагу на цю тонкість, якщо, звісно, не тицьнути його носом у цей сучок. Та в корі він не завжди помітний, якщо до нього не придивлятися. Тож він здебільшого виявляється вже покупцем у себе на складі або під час розпилювання.

Для порівняння: в європейських стандартах установлено чітку класифікацію сучків: здоровий (зрослий), сухий (незрослий, англ. dead — букв. мертвий), гнилий. Згідно з європейськими правилами сортування в 1-му сорті (клас якості А) взагалі ніякі сучки не допускаються, гнилі сучки не допускаються і в 2-му сорті (класі якості В).

Сухий (незрослий) сучок у пиловнику 1-го сорту допускається й нормується лише за розміром

Гнилий сучок у пиловнику 1-го сорту допускається, нормується за розмірами
Четверте запитання: «Чи допускається синява в пиловнику 1-го сорту?»
Правильна відповідь: допускається в усіх сортах, але в різних пропорціях.
Для порівняння: в євростандартах синява не допускається ні в 1-му (клас якості А), ні в 2-му (клас якості В) сортах.

П’яте запитання: «Чи допускаються здуття (зарослі сучки) в пиловнику 1-го сорту?»
Правильна відповідь: Здуття (зарослі сучки) у чинних ГОСТах не нормуються, а тому допускаються.
Для порівняння: в європейських стандартах здуття не допускаються ні в сорті А, ні в сорті В. Досить поглянути на розміщену нижче фотографію, щоб зрозуміти їхню аргументацію.

Здуття в сосновій колоді в розрізі

Шосте запитання: «Який мінімальний діаметр може мати пиловник 1-го сорту?»
За ГОСТом від 14 см і більше, що знаходить відображення і в біржових бюлетенях. Там навіть можна зустріти добірний сорт від 14 см і більше.

Підбиймо підсумки. Чим принципово 1-й сорт відрізняється від 2-го? Лише відсутністю/наявністю тютюнового сучка, який є вищою формою гнилі?

У пиловнику 1-го сорту допускаються сухі, гнилі (крім тютюнових), зарослі сучки, а також гниль і синява, і діаметр він може мати від 14 см і більше. І де ж ця «першосортна» деревина може перебувати в стовбурі дерева? Та в будь-якій його частині, починаючи від комля й до вершинної частини стовбура. Постійної «прописки» в нього немає, якщо керуватися чинними ГОСТами. Тому не дивно, що в окремих лісових господарств частка пиловника 1-го сорту становить до 70 %, решта припадає на 2-й сорт, ну а 3-й сорт виходить зайвим, тому він ні в біржових бюлетенях, ні в прейскурантах не відображається. У середньому ж частка 1-го сорту в загальному обсязі пиловника становить близько 35 %.

Може, наші лісівники здійснили революційний прорив у лісових технологіях і навчилися вирощувати супер якісний ліс? Та ні, ліс звичайний, але ГОСТи дозволяють продавцеві завищити реальну сортність і тим самим збільшити обсяги реалізації, не докладаючи до цього особливих зусиль. Інакше доведеться займатися селекцією, удосконалювати технології догляду за лісом, його заготівлі та зберігання, тобто боротися за якість лісоматеріалів на всіх етапах формування та збереження якості в деревині.

Набагато простіше, посилаючись на ГОСТи, видавати бажане за дійсне. Цьому сприяє й відсутність загальної класифікації круглих лісоматеріалів за якістю та конкретних правил сортування для кожної породи деревини.

В європейських стандартах загальна класифікація за якістю здійснюється таким чином:

Гранично коротко й ясно. Якщо до цієї класифікації додати ще малюнок з розрізом стовбура дерева, то одразу стане зрозуміло, де і який сорт перебуває.

Зони розташування сучків на поздовжньому перерізі стовбура
Навіть побіжного погляду на малюнок достатньо для розуміння того, що першосортними лісоматеріалами можуть бути лише комлеві колоди, які мають безсучкову зону А. Відповідно вирішується й питання з мінімальним діаметром першосортного лісоматеріалу. Торгівля вже давно відреагувала на потреби споживача у високосортній деревині, тому й з’явився на лісовому ринку не опізнаний чинними стандартами добірний сорт діаметром від 30 см і більше, який відповідає європейському класу якості А. Іншим НЛО (не опізнаним лісовим об’єктом) є деревина 4-го сорту, яка існує в природі, але не знаходить свого відображення в лісових стандартах.

Для професійних лісівників усе це не є секретом. Вони краще, ніж будь-хто інший, знають особливості лісу, який вони вирощують. Але у своїй практичній діяльності вони змушені керуватися чинними нормативними документами. І те, що застарілі стандарти вже не відповідають сучасним вимогам споживача до якості круглих лісоматеріалів, — це не їхня вина, а скоріше їхня біда, оскільки ГОСТи вже не відповідають і вимогам продавця.

Застарілі стандарти сприяють не цілком законному обігу деревини. Так, лісоматеріали добірного сорту можна продавати і як лісоматеріали 1-го сорту згідно з ГОСТами (іншого ж у них не дано). А якщо така можливість є, то завжди знайдуться й виконавці, здатні цю можливість реалізувати. Невипадково, що в експортній торгівлі найбільшим попитом користуються саме лісоматеріали 1-го сорту, за індивідуального добирання яких фактично на експорт іде добірний сорт, що відповідає європейському класу якості А, але за нижчими цінами, ніж на внутрішньому лісовому ринку. Хтось втрачає, хтось знаходить. У цьому разі втрачає держава через недосконалість своїх державних стандартів.

Є в цього явища й інший бік. Відсутність чітких і ясних правил сортування дозволяє менш якісні лісоматеріали реалізовувати як якісніші. Це ще називається «пересортицею». Варіантів тут доволі багато. Наприклад, в одній області продається пиловник добірного й 1-го сорту за відповідними цінами, в іншій області продається лише 1-й сорт, але за ціною добірного. Аналогічно 3-й сорт видається за 2-й, а техсировина за 3-й сорт. Підвищений попит на необроблену деревину, штучно створюваний дефіцит лісоматеріалів, монопольне становище продавця на лісовому ринку, монопольна й безальтернативна форма торгівлі лісоматеріалами лише сприяють цьому. Виходить, що застарілі стандарти не лише погіршують конкурентоспроможність вітчизняних лісоматеріалів, а й сприяють корупції в лісовій галузі. Можливо, тому, з огляду на останню обставину, вони такі живучі.

Стаття 5 Закону України «Про стандартизацію» одним з принципів державної політики у сфері стандартизації визначає пріоритетність прямого впровадження в Україні міжнародних стандартів. Цього ж вимагає й прагнення України до євроінтеграції. Звісно, щось у цьому напрямі робиться, є й відповідальні держустанови за цю роботу: Держстандарт України та ДП «УкрНДНЦ». Ось тільки реальних результатів поки замало. А поки не з’являться нові стандарти, торгівля лісоматеріалами нагадуватиме гру в дурня. Причому в дурнях будуть і продавець, і покупець. Останнім часом багато уваги приділяється електронному обліку деревини, навіть чемпіонати вже стали з нього проводитися. Ось тільки що можна облікувати за таких розпливчастих стандартів на лісоматеріали? 1-й сорт — 2-м, а 2-й — 1-м, як фішка ляже?

А ось Республіка Білорусь ще 2007 р. скасувала ГОСТи 9462-88 і 9463-88, замість яких було введено європейські стандарти. Це було зроблено після відповідного Указу Президента Республіки Білорусь. Може, і нам піти таким самим шляхом?