Трофейне полювання на зубра та моніторинг морфологічних параметрів

Якісна стаття буде корисна тим, хто цікавиться проблемою зубра.  В Україні такі ще є. М.П.

Вступ

Колекційний матеріал щодо зубра має значну різноманітність за статтю та віком. Істотною проблемою є також їх значна дисперсія по приватних колекціях і різних країнах. Значною мірою виправляють цю проблему дані про виміри трофеїв зубра, занесені до трофейних книг. Туди вносять інформацію про тварин, добутих унаслідок проведення легальних полювань, і вони законні, а їх вимірювання проводять за єдиною методикою досвідчені фахівці, які мають міжнародну сертифікацію.

Ведення моніторингу за станом популяції зубра є необхідним завданням. Повною мірою цьому відповідає й моніторинг їхнього морфологічного статусу (Пуцек та ін., 1996 р.).

Для вирішення наших завдань дуже важливо, щоб виміри були виконані за єдиною методикою та сконцентровані в доступній формі. Це можна зробити, використовуючи дані з трофейних книг. Зібрані відомості про виміряні трофеї мають стати необхідними реперами для подальшого моніторингу стану розвитку екстер'єру зубра та динаміки його морфологічного статусу. Зібрані виміри розподілені за 6 десятиліттями, що дозволяє нам вивчити наявні тренди за розмірними характеристиками.

Мета роботи

У цій роботі було поставлено мету узагальнити та вивчити всі дані щодо трофеїв із легальних полювань на зубра, починаючи із середини ХХ століття, і отримати можливі морфологічні характеристики, а також провести попередній аналіз їхніх трендів.

Матеріал і методика

Матеріалом слугують дані з міжнародних трофейних книг SCI і CIC, а також національних видань Польщі, Литви, Росії та Болгарії. Усі дані уважно аналізувалися й порівнювалися з метою виключити випадки дублювання та повторення даних. Найбільшу кількість трофеїв отримано з книги SCI, там є дані про 137 особин. При цьому інформація з трофейної книги CIC виявилася неповною і для деяких розрахунків непридатною.

До статистичного аналізу включено виміри:

– середня довжина рогів (середнє між вимірюванням довжини лівого та правого рогів);

– середній обхват рогів (середнє між вимірюванням обхвату лівого та правого рогів);

– модуль асиметрії довжини (модуль різниці вимірювань довжини лівого та правого рогів, поділений на суму вимірювань довжини лівого та правого рогів);

– модуль асиметрії обхвату (модуль різниці вимірювань обхвату лівого та правого рогів, поділений на суму вимірювань їхнього обхвату лівого та правого рогів);

– розмах між рогами.

Статистичну обробку даних було проведено за допомогою програми MSOfficeExcel2010 і STATISTICA8.

Обговорення та результати

Трофейне полювання

Дані про динаміку легального добування зубрів розміщено в таблиці №1.

Таблиця 1. Дані щодо динаміки збору трофеїв зубра

Період, роки              Добуто            Чисельність тварин, min-max*

*EBPB

Розрахунок показав, що в середньому добувалося 3,3 тварини на рік. Таке навантаження на популяцію не може бути шкідливим і надалі мати для неї негативні наслідки. Зміна кількості добутих зубрів за десятиліттями має певну тенденцію. У таблиці №1 видно, що за перші 30 років кількість добутих зубрів була незначною, що також визначалося їхньою низькою чисельністю. У 1990-х роках кількість відстріляних тварин як мисливських трофеїв збільшилася більш ніж удвічі. Ця обставина потребує обговорення. У цей період у країнах східної Європи почалися політичні та соціальні зміни, наслідком яких стало зниження загальної чисельності зубрів. Кількість полювань на них також істотно зросла. Ми припускаємо, що це було викликано зміною парадигми в цінностях суспільства від гуманістичних орієнтирів до пріоритету економічних цілей. Починаючи з 2000-х років кількість добутих мисливцями зубрів продовжувала збільшуватися, що корелює з відновленням зростання чисельності цих тварин після попередньої депресії. Сприяло цьому й включення їх до ринку мисливських послуг США, які організували вирощування зубрів на приватних ранчо.

Розподіл трофейного полювання на зубра за країнами подано в таблиці №2.

Таблиця 2. Розподіл трофейних полювань на зубра за країнами

№    Країна       Зареєстровано          Період полювань

Усього наведено 14 країн. Найбільше зубрів було відстріляно в Польщі, потім у США, Литві та Австрії.

Бізон

Для розуміння тенденцій у мисливському використанні зубрів та їх причин буде корисно мати деяке порівняння з такою близькою формою, як бізон. Історія цих тварин так само драматична, і для допитливого читача може бути цікавою та повчальною. У стислій формі ми її викладемо.

На початок окупації Північної Америки західноєвропейськими колоністами чисельність там бізонів оцінювалася в 12-60-75 мільйонів (Owen,1971; Dorst, 1965). За нашими оцінками, ці дані є завищеними як мінімум на порядок! Для порівняння, наші розрахунки, побудовані на даних досліджень териокомплексу в плейстоцені (Верещагін, 1959, 1977, 1979; Верещагін, Баришников, 1985), дозволяють зробити висновок, що в усій Євразії наприкінці плейстоцену - на початку голоцену могло бути близько 5-10 мільйонів бізонів.

Бізон в Америці мав кілька підвидів, і доля їх була різна.

Віргінський, або пенсільванський, бізон населяв рівнини, порослі широколистяними лісами, що розташовуються між горами Аппалачі та Атлантичним узбережжям. І практично був екологічним аналогом західних форм зубра. Так ось, з 1825 року відомостей про нього немає, і його вважають винищеним (Соколов, 1986).

Лісовий, або атабаський, бізон раніше заселяв практично всі ліси Канади й по заплаві річки Маккензі виходив на узбережжя Північного Льодовитого океану. Нині триває дискусія щодо таксономічного статусу цієї форми. І є низка серйозних аргументів, що це все-таки окремий вид (Флеров, 1979; VanZylldeJong, 1986, 1995). Наприкінці XIX століття налічувалося близько 200 особин цього бізона, і лише в одному районі, де для його збереження було організовано національний парк «Вуд-Баффало». На жаль, у 1925-1928 роках туди привезли й випустили 6673 степових бізонів, яких канадська влада вважала зайвими на інших територіях. У результаті до цього району було завезено захворювання – туберкульоз і бруцельоз, що стали великою проблемою. Відбулася також гібридизація двох форм цих тварин. У 1957 році там само, на дальньому кордоні, виявили групу бізонів, яка зберіглася негібридною і не зараженою цими хворобами. І в 1963 та 1965 роках із неї було відловлено й вивезено дві групи в 18 і 24 голови, які й стали основою чистокровного розведення цієї форми. Зараз у світі близько 5000 лісових бізонів, і ця форма внесена до списку видів СІТЕС. З 2006 року 90 лісових бізонів було ввезено до Якутії, щоб зробити страхову популяцію для гарантії збереження цього виду на випадок будь-яких форс-мажорних випадковостей. У 2008 році 50 таких бізонів завезли й на Аляску. А гібридне стадо бізонів у НП «Вуд-Баффало» продовжують зберігати, і там підтримується їхня чисельність у межах 6000 голів.

Степовий, або преріяний, бізон

Раніше це були два підвиди, які потім, можливо, змішалися – орегонський бізон, що населяв Скелясті гори на заході континенту. З 1850 року відомостей про нього немає (Соколов, 1986). Імовірно, що до цього підвиду належав бізон із Єллоустонського національного парку, куди в 1902 році завезли тварин із рівнин (Polziehnatel., 1996), і класичний бізон рівнин – американських прерій. Після масштабного винищення на рубежі XIX-XX століть цих бізонів залишалося близько 100-150 особин (Polziehnatel., 1996). З них 20 жили в Єллоустонському нацпарку - і це була єдина збережена як природна (нативна) популяція цієї форми бізона. А, як нам відомо, у вогні великих потрясінь початку ХХ століття останні дві нативні популяції зубра, які трепетно охороняла протягом понад 200 років для світу Росія, були знищені під час окупації та повоєнного хаосу. Ще 15 бізонів зберігалися в Нью-Йоркському зоопарку, а решта були частиною приватних колекцій ентузіастів.

Хочу підкреслити, що після страшної Другої світової війни, коли Західна Європа під керівництвом Німеччини напала на Східну Європу та Росію (тоді у складі СРСР), у 1949 році (через 5 років після початку війни) у світі залишалося 120 зубрів (ЕВРВ, 1953) та ще 27 особин гірських зубрів на Кавказі.

Так ось, результати в Америці, порівняно з Європою, були більш значні, і зараз там близько 500 000 бізонів, яких активно використовують як об'єкти сільгоспрозведення і для ліцензійних полювань. Нині на цьому континенті є дві популяції з чисельністю в межах 5000 особин і 4 популяції з чисельністю до 1000 голів. Також на територію Аляски в 1928 році було завезено групу степових бізонів, і тепер там вільно живуть понад 500 особин, які є об'єктами ліцензійних полювань.

Є й проблеми. Наприклад, дослідження генетиків виявили, що частина бізонів має гени ВРХ (домашньої худоби), тобто є гібридами (HalbertN., GoganP., HiebertR. andDerrJ., 1995). Припускається, що це наслідки дослідів із гібридизації бізонів і корів, модних на початку ХХ століття, коли гібридних тварин продавали, а їхніми нащадками безконтрольно обмінювалися приватники. За оцінками, близько 30% поголів'я бізонів на континенті є гібридними, і лише 4 популяції гарантовано зберігаються в чистоті. Припускаємо, що необхідно провести ревізію в цьому відношенні й у зубра. Для найбільш цікавих можу розповісти, що в Америці в той самий час проводили досліди зі схрещування бізонів із яками. Доля цих гібридів нам поки що невідома, але є істотні підстави вважати, що бізони в кількох зоопарках західної Європи є нащадками цих гібридів.

І все ж успішність у відновленні бізонів у США та Канаді очевидна, і буде корисно використати їхній досвід. Важливо зазначити, що в каталозі трофеїв SCI уже вписано понад 3000 якісних трофеїв бізона.

Зубри в Біловезькій пущі. Фото Олександра Пекача

Морфологія

У ряді робіт було показано, що рівень стабільності розвитку є чутливим інтегральним показником стану популяцій різних видів тварин. Рівень стабільності розвитку ефективно оцінюється за величиною флуктуючої асиметрії різних ознак морфології черепа. Найбільша розбіжність у величині асиметрії визначається історією походження популяції, особливостями її розвитку й істотно корелює з рівнем інбридингу (Нємцев та ін., 2002; Раутіан та ін., 1998; Пузаченко та ін., 1999; Сипко та ін., 2003; Baranovetal, 1997). Проведені нами дослідження зміни асиметрії в популяціях зубрів, що жили в XIX-XX століттях, ґрунтуються на наявних краніологічних колекціях.

З'ясувалося, що рівень асиметрії зростає пов'язано зі ступенем проходження популяцією стадії «пляшкового горлечка» (Раутіан та ін., 1998; Пузаченко та ін., 1999; Сипко та ін., 2003). Ця обставина визначила необхідність аналізу трендів у зміні асиметрії в зубрів, що жили в другій половині ХХ століття. Наявні дані, розміщені в трофейних книгах, дозволили нам це зробити. Вивчені тренди були статистично недостовірні, що дозволяє вважати, що в останні роки в сучасних популяціях зубра не відбувається погіршення рівня стабільності розвитку. Це означає, що відновлення цього виду за цим параметром проходить успішно.

Дослідження динаміки вимірів рогів також було обране нами як завдання цього дослідження. Дослідження показали, що розміри протягом аналізованого періоду (50 років або 10 поколінь зубрів) не змінюються ні в бік здрібніння, ні в бік збільшення, що дозволяє стверджувати, що світова метапопуляція зубрів функціонує в консервативному стані.

Проте виявлено також достовірні тренди морфологічних критеріїв окремих форм розведення. Так, історично склалося, що розведення зубрів у Європі в ХХ столітті розділилося на дві ізольовані групи: західну і східну. Це викликано особливістю післявоєнного політичного поділу Європи. У результаті обидві групи стали розводитися ізольовано. Так ось, для західної групи розведення зубрів нами виявлено достовірний тренд у збільшенні довжини рогів (R2=0,099; p<0,05). Ми припускаємо, що збільшення розмірів зубрів із західної групи викликано не спрямованою селекцією на нарощування трофейних параметрів тварин за аналогією із селекцією благородного оленя для трофейного полювання, а послідовним поліпшенням умов годівлі та утримання. Істотним чинником, на нашу думку,є також регулярна ротація плідників у розсадниках зубра на Заході, що виявляється під час аналізу наявних даних у «Studbook zubr EBPB».

До цього часу сучасні зубри розводилисяу вигляді двох ізольованих ліній. Це зубри біловезької лінії розведення (BL), які переважно утримуються в Білорусі, Литві та Польщі (крім популяції в Бещадах), і кавказько-біловезької (CL), яку розводять в інших країнах.

Господар пущі. Фото Олександра Пекача 

До такої практики ізольованого розведення біловезької лінії зубрів, тобто нащадків 5 тварин, вивезених із Біловезького звіринця на рубежі початку ХХ століття, ми ставимося негативно. Вважаємо, що вона вже давно себе віджила. І нині ця обставина призводить до непотрібної сепарації як самих тварин, так і територій, придатних для їх розведення, а також зусиль і фінансових ресурсів, що практично перешкоджає ротації племінного поголів'я і веде до зростання інбридингу та подальшої втрати генетичного поліморфізму в розділених групах зубрів.

Під час порівняння розмірів представників біловезької лінії розведення (BL) і кавказько-біловезької (CL) виявлено, що середні показники довжинирогів у біловезьких зубрів більші (F=3,999, p<0,05), а у тварин кавказько-біловезької лінії достовірно більший обхват рогів (F=196,7, p<0,0001). Таким чином, можна зробити висновок, що за розмірними характеристиками самці цих двох ліній розведення істотно не розрізняються. При цьому для біловезької лінії починає простежуватися зміна індексу масивності в бік його зменшення, що, за В.І. Цалкіним (1970), є показником доместикації. Ця обставина, на наш погляд, безсумнівно, цікава і потребує подальшого вивчення. Оскільки зубри біловезької лінії мають сильний інбридинг (Olech, 1987; Belousova, 1993) і лише 5 предків-засновників (Сипко, 2002), ми можемо припускати більший прояв ознак інбредної депресії в цій лінії, ніж у кавказько-біловезькій (CL).

Висновок

1. У зубрів, що утримуються в країнах Західної Європи, є тренд у збільшенні довжини рогів (регресія: R2=0,099; p<0,05).

2. У зубрів із країн Західної Європи є тренд у збільшенні обхвату рогів (регресія: R2=0,0717; p<0,05).

3. З 2000 по 2010 рр. для всієї вибірки зубрів є тренд збільшення обхвату рогів (регресія: R2=0,0753; p<0,05).

4. Зубри, що розводяться в країнах Західної Європи, мають тренд у збільшенні обхвату рогів (за рахунок нього і для всієї популяції), тобто тварини стають масивнішими (регресія: R2=0,0542; p<0,05).

5. З 1980 по 1990 рр. для зубрів із країн Східної Європи є тренд зменшення асиметрії обхвату (регресія: R2=0,3641; p<0,05).

6. З 1980 по 1990 рр. у біловезькій лінії розведення зубрів є тренд зменшення асиметрії обхвату рогів (регресія: R2=0,4287; p<0,05).

7. З 2000 по 2010 рр. у кавказько-біловезькій лінії розведення зубрів є тренд зростання обхвату рогів (регресія: R2=0,1808; p<0,01), викликаний переважно зростанням розмірності зубрів у Західній Європі.

8. У біловезькій лінії довжина рогів достовірно більша, ніж у кавказько-біловезькій (дисперсійний аналіз one-way ANOVA: F=3,999, p<0,05).

9. У кавказько-біловезькій лінії достовірно більший обхват рогів, ніж у біловезькій (дисперсійний аналіз one-way ANOVA: F=196,7, p<0,0001).

Висновки

Легальні трофейні полювання на зубра не чинять негативного впливу на популяцію зубра. Наявна практика ведення трофейних книг SCI, а також національних видань дає якісну інформацію, що дозволяє проводити моніторинг морфологічного статусу популяції. Слід зазначити, що дані, подані в трофейному реєстрі CIC, не придатні для наукових досліджень. Звертаємо увагу і на те, що інформація про зубрів із Болгарії та США не вноситься до міжнародного реєстру EBPB, хоча фактично присутня. Це є порушенням світової практики та домовленостей щодо ведення племінних записів і реєстрів «червонокнижних» тварин. Проведені дослідження дозволили підтвердити, що сучасна світова популяція зубра перебуває в стабільному морфологічному стані. Ці дослідження можуть слугувати репером для моніторингу морфологічного статусу метапопуляції зубра в майбутньому.

Подяки

Ми вважаємо своїм приємним обов'язком висловити щиру подяку Linas Balciauskas і Олегу Єлагіну «ОК-Сафарі» за велику й дуже потрібну допомогу в пошуку трофейних книг та іншого інформаційного матеріалу.

Про автора:

Тарас Петрович СИПКО - кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник інституту екології та еволюції ім. О.М. Сєверцова РАН. Голова Комітету з вивчення зубрів, бізонів і вівцебиків РАН. Займається реінтродукцією зубра, лісового бізона, вівцебика, лося в Росії, а також вивченням генетичних аспектів збереження та розвитку популяцій копитних. Автор понад 200 публікацій, зокрема трьох колективних монографій. Керівник проєкту із заселення Арктики вівцебиком, а також куратор проєкту зі збереження північного оленя.

На фото в прев'ю - зубр у Налибоцькій пущі. Знімок Василя Федосенка