Польща: від трагедії до тріумфу

Будь-яка людина, знайома з історією Польщі, не може не захоплюватися відродженням країни з попелу травмувального минулого. Протягом останніх 25 років Польща — після століть воєн і поневолень — насолоджувалася миром, стабільністю та процвітанням економіки й інтеграцією з рештою Європи.

Упродовж 800 років Польща була незалежним королівством, а в 1795 р. її просто стерли з карти Європи й поглинули три великі сусідні держави — Прусська, Російська та Австро-Угорська імперії. У такому стані вона перебувала до 1918 р.

Відродившись після Першої світової війни, Польща кілька коротких років прожила як демократична держава. Потім знову настав період некерованості зі сповзанням до диктатури, після чого її вкотре поневолили й розділили — цього разу нацистська Німеччина та Радянський Союз у 1939 р. На наступні 6 років Польща опинилася в центрі того, що історик Тимоті Снайдер назвав «кривавими землями» Європи. За період з 1939-го по 1945 р. загинули близько 5 млн поляків, причому понад половина з них — польські євреї.

Далі настали 4 сірі й похмурі десятиліття комуністичного правління. І лише католицька церква дарувала полякам хоч якусь надію.

Проте після падіння комунізму в 1989 р. у долі Польщі намітився істотний перелом. Профспілка «Солідарність» очолила протестний рух, який скинув старий режим, а потім здобула перемогу на демократичних виборах та ініціювала болісні ринково орієнтовані економічні реформи. Комуністична Польська об'єднана робітнича партія трансформувалася в капіталістичний Союз демократичних лівих сил, який переміг на виборах у 1993 і 1995 рр., а в 1999-му привів країну до НАТО. У 2004 р. Польща стала повноправним членом Європейського Союзу, остаточно вступивши в тісний альянс з Німеччиною — своїм колишнім противником.

Тим часом польська економіка впродовж двох десятиліть зростала стрімкими темпами — понад 4% на рік, швидше за всіх у Європі, — залучаючи солідні інвестиції у вітчизняні компанії та інфраструктуру. Сьогодні Польща — шоста за величиною економіка ЄС.

Рівень життя з 1989-го по 2012 р. зріс більш ніж удвічі й досяг 62% від рівня процвітаючих держав, розташованих у серці Європи. Усе це підштовхнуло економіста Світового банку Марціна П'ятковського в нещодавній доповіді до висновку про те, що Польща «прожила, мабуть, найкращі 20 років у своїй більш ніж тисячолітній історії».

Як же Польщі вдалося так рішуче подолати рецидиви трагедій минулого? Це питання рідко обговорюють ринкові аналітики: схоже, їхнє сприйняття Польщі починається лише з економічних реформ 90-х років. Ці реформи й справді стали частиною історії, але лише однією з її складових, а зосередженість винятково на них не дозволяє розгледіти найважливіші причини відродження країни. Пояснення польського економічного дива — як і того, чому воно, найімовірніше, буде тривалим, — потребує глибшого аналізу непростої історії країни.

Щоразу в січні й липні в Європейського Союзу з'являється новий президент

Уперед, на захід!

Століттями трагедія Польщі пояснювалася географічними причинами. Польщу, розташовану на плоских відкритих рівнинах Північної Європи, яка не мала природних рубежів, що відокремлювали б її від Німеччини на заході й Росії на сході, часто розривали на частини ці дві держави. З 1569-го по 1795 р. Польща була імперією, що кидала погляди на схід: Річчю Посполитою, яка включала значні території сучасних Білорусі, Естонії, Латвії, Литви та України.

Проте сьогодні Польща рішуче приєдналася до Заходу — настільки, що поляки просто спалахують, коли їхню країну зараховують до Східної Європи, наполягаючи на тому, що живуть у Центральній Європі. І хоча багато хто пояснює такий перегляд вектора теплими обіймами ЄС, істинним творцем західної орієнтації Польщі став не хто інший, як Йосип Сталін.

Сталін мимоволі посприяв переорієнтації Польщі, коли насильно змінив кордони країни після Другої світової війни. Його пріоритетом було розширення території Радянського Союзу, тому він прибрав до рук усі регіони Східної Польщі, анексовані в 1939 р., і компенсував країні ці втрати солідною часткою східнонімецьких земель Сілезії, Померанії та Східної Пруссії.

Окрім розширення власної імперії, Сталін відчайдушно прагнув покарати німців. І справді, їх мільйонами виганяли зі своїх домівок уже з нових польських територій. Після цього мільйони поляків переселили з анексованого сходу на заледве спорожнілий захід.

Нині рішення Москви про підштовхування Польщі в бік Заходу має здаватися величезною стратегічною помилкою. Адже його довгостроковим результатом стало переміщення Польщі повністю до сфери впливу Німеччини. Сьогоднішня Польща значною мірою становить собою Німеччину, населену поляками. Щойно Німеччина визнала такий стан речей, підписавши мирний договір із Польщею в 1990 р., вона прагне притягнути Варшаву ближче до своєї орбіти. А та вельми охоче йде на це.

Те, що сьогодні Польща виглядає такою привабливою для інвестицій, частково можна пояснити глибиною налагоджених нею зв'язків із провідною економікою Європи. Такі відносини вигідні обом країнам. Значна частина німецького експортного потенціалу зараз базується саме в Польщі. Польща отримує німецькі інвестиції та ринки для своїх товарів, а Німеччина отримує вигоду з можливості використовувати країну як недорогу, високоякісну виробничу базу в конкурентній боротьбі зі Східною Азією.

Деякі галузі німецької промисловості справді можуть випускати товари в Польщі дешевше, ніж обійшлося б їх виробництво в Китаї. А Польща пропонує Німеччині дружній бізнес-клімат, достаток кваліфікованих робочих рук і насамперед територіальну близькість.

Виробництво важких вантажівок. Завод MAN у Кракові // Gleb Vlasenko

Успіхом своєї автомобільної промисловості Німеччина значною мірою зобов'язана східному сусідові. На заводі компанії Volkswagen у Познані працює 6900 робітників, які випускають впускні патрубки, головки блоків циліндрів і картери рульового механізму, а також 15 5000 комерційних автомобілів на рік. На групу MAN у Польщі працює 4000 співробітників, які випускають важкі вантажівки, міські автобуси та автобусні шасі на 3 різних підприємствах.

Машини й автомобільні комплектуючі сьогодні становлять основну статтю польського експорту, незважаючи на те, що країна не виробляє автомобілів під власними відомими у світі марками; левова частка цієї продукції випускається під німецькими торговими марками.

Те саме стосується й інших галузей промисловості — від виробництва побутових приладів до пошиття одягу. Наприклад, німецький дім моди Hugo Boss виробляє фірмове взуття в польському місті Радом.

Оскільки Польща сьогодні відіграє роль однієї з основних ланок німецького ланцюжка постачання, вона отримала статус потужної експортної економіки — так, експорт тепер становить до 46% її ВВП.

Судячи з висновків із нещодавнього звіту компанії Morgan Stanley, від 30 до 40% польського експорту до Німеччини зрештою трансформується в експорт Німеччини до інших країн. Така взаємозалежність дає зрозуміти, чому Німеччина є найбільшим торговим партнером Польщі, купуючи або продаючи 25% її експорту та імпорту, що становить близько 12% економіки Польщі.

Нічого подібного просто не могло б статися, якби німецько-польські відносини не були інкорпоровані в ширші рамки Євросоюзу. Від часу вступу до нього Польщі ЄС буквально творить дива для неї та решти Східної Європи, забезпечуючи демократичні свободи, реалізуючи адміністративні реформи й допомагаючи цьому регіону в лібералізації своїх ринків.

За минуле десятиліття ЄС інвестував майже 40 млрд євро в польську інфраструктуру, будуючи автобани, яких Польща ніколи не мала; змінюючи її застарілі, перевантажені транспортом і часто смертельно небезпечні двосмугові дороги; реконструюючи застарілі залізничні станції та залізничні колії; розчищаючи річки; створюючи інфраструктуру широкосмугового доступу до інтернету.

У ході цих робіт Польща перетворилася на найбільший будівельний майданчик Європи. За період з 2000-го по 2013 р. загальна протяжність швидкісних автострад зросла в 5 разів, що істотно скоротило витрати й час, необхідні для доставки товарів на Захід. А попереду країну чекають нові надходження: очікується, що з 2014-го по 2020 р. ЄС інвестує в країну ще 106 млрд євро. Такі грошові вливання рівноцінні майже 2% річного ВВП Польщі. Цей рівень фінансування подібний до тих інвестицій, які Вашингтон надав усій Європі за планом Маршалла.

Управління економічним зростанням

Завдяки централізації джерел надходження іноземних інвестицій у польську економіку (більшість її великих банків і підприємств належать іноземним власникам), через її підпорядкованість зовнішній торгівлі та те, що дуже багато поляків працюють за межами країни, політичні економісти часто характеризують Польщу як «залежну ринкову економіку».

Ця залежність провокує фундаментальну дилему: для залучення іноземного бізнесу та збереження конкурентоспроможності Польща зобов'язана утримувати зарплати на низькому рівні, і сьогодні вони становлять приблизно 1/3 доходів працівників у більш розвинених країнах ЄС. Але польські робітники живуть поруч з рештою Європи, масово подорожують і працюють там, прагнучи вищого рівня життя. Цей факт ускладнює Польщі збереження тих переваг, які обіцяє дешевизна робочої сили.

Така дилема — з урахуванням присутності по сусідству інших країн із низьким рівнем оплати праці, які можуть правити за виробничі бази — має викликати у Польщі особливе занепокоєння. У 2009 р., коли виробник комп'ютерів Dell переніс головний завод у Європі з ірландського Лімерика до польської Лодзі, мер Лімерика з глибокою зловтіхою передбачив, що «Dell, можливо, переберається в Україну — через 6—8 років». Те саме можна сказати про численні колл-центри, які стали основним джерелом робочих місць для поляків.

Щоб упоратися зі згаданим викликом, Польщі слід підняти податок на додану вартість і почати виробляти більше високотехнологічних і наукомістких експортних товарів. На цей момент Польща вельми скромно інвестує в дослідження та розвиток порівняно з більш розвиненими сусідами — лише 0,7% ВВП — загалом по ЄС майже 2%. Але є підстави вірити в те, що вдасться змінити курс.

Найбільше надбання країни — її система загальної освіти. Однією з небагатьох переваг комуністичного правління було те, що воно залишило Польщу з одним із найвищих рівнів грамотності у світі. А з 1989 р. поляки продовжують масштабне інвестування в освіту, вивчення англійської мови, будівництво нових приватних університетів і участь у програмі Erasmus з обміну студентами між європейськими університетами.

Сьогодні Польща посідає друге місце за чисельністю студентів вишів в Організації економічного співробітництва та розвитку. Таким чином, у міру розквіту невеликих інноваційних технологічних компаній перед країною відкривається шлях до високотехнологічного майбутнього.

Проте найсерйозніший довгостроковий ризик для Польщі криється в надто швидких темпах зростання споживання та зарплат, що призводить до згортання внутрішніх інвестицій і відлякує іноземний бізнес. У справі управління економічним зростанням своєї країни польські політики зобов'язані намацати ледь відчутну межу між задоволенням очікувань виборців і збереженням низької вартості робочої сили.

Ця подвійна залежність пояснює також, чому Польща навряд чи вступить до єврозони — принаймні в осяжному майбутньому. Незважаючи на те що спочатку польський уряд і місцева еліта заявляли про готовність до переходу на єдину валюту, фінансова криза та криза внутрішнього державного боргу змусили їх переглянути свою думку.

Почасти Польща непогано пережила глобальну фінансову кризу 2008 р. тому, що зуміла провести девальвацію злотого — це допомогло Варшаві зберегти обсяги експорту та робочі місця. А коли в 2009 р. вибухнула криза державного внутрішнього боргу, вона обрала девальвацію та державне стимулювання як засіб запобігання рецесії й у підсумку стала єдиною європейською країною, якій це вдалося.

Варшава розуміє, що збереження власної валюти передбачає трансакційні витрати для інвесторів, але водночас допомагає утримувати зарплати в країні на низькому рівні. Тому не варто очікувати, що на вулицях Кракова чи Гданська почнуть миготіти купюри євро ще до того, як рівень життя Польщі та єврозони стануть набагато ближчими один до одного.

Чому не інші?

І остання серйозна проблема, з якою стикається Польща (інвесторам слід звернути на це особливу увагу), — це пошук відповіді на питання, наскільки ефективний апарат державного управління вдалося збудувати цій країні, та й її сусідам.

Польща досі посідає лише 41-ше й 55-те місця відповідно в індексі сприйняття рівня корупції від Transparency International та індексі легкості ведення бізнесу від Світового банку — а це найгірший показник серед усіх європейських держав, за винятком Італії. Хоча політичний ризик ведення бізнесу в Польщі невеликий — особливо порівняно з веденням бізнесу в Росії: на відкриття компанії тут потрібні місяці, і для цього треба зібрати 33 печатки в різних установах.

Деякі бізнесмени скаржаться, що Варшава благоволить до підприємств з державною участю, використовуючи законодавчі норми як інструмент визначення переможців. Вони нарікають на те, що держава недостатньо інтенсивно працює над усуненням адміністративних перешкод зростанню. Навіть за наявності безлічі можливостей для інвестицій на допомогу держави розраховувати не доводиться.

Незважаючи на те що деякі інші центральні та східноєвропейські країни пропонують аналогічні можливості, Польща досі залишається привабливим вибором порівняно зі своїми сусідами. Її 38-мільйонне населення — приблизно в 4 рази більше за чисельність жителів Чеської Республіки чи Угорщини — передбачає наявність великого внутрішнього ринку. І неважливо, що в Чехії та Угорщині багатша й відкритіша економіка, зате в Польщі значно нижча вартість робочої сили та істотно серйозніші темпи зростання.

Водночас її управлінські структури більш упорядковані, ніж у інших конкурентів з невисокою оплатою праці, наприклад Болгарії, Румунії та інших країн, що не входять до ЄС. Усім цим державам у перспективі необхідно продовжувати роботу зі створення технологічно складнішої промисловості, щоб дати своїм громадянам можливість підвищити рівень життя.

У певному сенсі Польща стала тим шаблоном, за яким канцлер Німеччини Ангела Меркель має намір перебудувати всю Європу. Країна посіла прибуткову нішу у виробничій махіні Німеччини і може процвітати, маючи орієнтовану на експорт економіку, засновану на сильній валюті та придушеному внутрішньому попиті. Ця німецька модель спровокувала протести в Південній Європі, але в Польщі вона працює.

Варшаву іноді називають «містом-феніксом», адже вона, подібно до міфічного птаха, відродилася з попелу Другої світової війни. Сьогодні багатьох пересічних поляків та інвесторів цікавить, наскільки високо зуміє злетіти цей фенікс. Економічні прогнози говорять про те, що польська економіка зростатиме приблизно на 2,5% на рік до 2030 р. і ввійде до 20 найбільш розвинених у світі. І лише після цього зростання сповільниться під впливом демографічного спаду.

Якщо країна зможе сформувати сприятливіше ділове середовище, збудувати економіку, засновану на знаннях, зуміє підвищити імміграцію та підняти рівень народжуваності, темпи її зростання, можливо, виявляться навіть вищими.

Зрештою поляки славляться вмінням перевершувати всі очікування.