Дніпровські плавні – втрачений рай

Коли їх затопили в 1956 році, мені було 16 років. Хочу поділитися спогадами про Кінські плавні [частина Дніпровських].

Диво-плавні

Це був райський куточок України, близько 75-ти тисяч гектарів орних земель, озер, сінокосів і лісів. У прибережній частині плавнів орали землю і саджали овочі. Досить було встромити розсаду, полити однією кружкою води і більше вона не поливалася, вологи було достатньо. Тому кілограм овочів [помідори, огірки, капуста] в Запоріжжі на той час коштував п'ять копійок. Коли плавні остаточно затопили, почали саджати городину в полі [відірвавши частину землі від хлібного клину], але овочі не росли, бо не було поливу. Ніхто цього не очікував.

Знадобилося кілька років і мільйонні витрати, щоб збудувати зрошувальну систему, але неможливо відтворити мікроклімат, який був у плавнях.

Паводкові води навесні затоплювали плавні, а з квітня вода йшла, залишаючи багато озер. Озера були живими, підживлювалися джерелами. Вода ніколи не «цвіла» і люди могли її пити.

Берегами озер росли очерет, осока. Це був рай для качок та інших птахів, які гніздилися й виводили потомство. Подивишся на озеро, а там плавають качки з каченятами – краса! Наприкінці липня, на початку серпня «дзеркала» озера не було видно, бо воно було повністю вкрите качками.

З відкриттям сезону полювання мисливці приїжджали з багатьох областей і брали стільки качок, скільки могли віднести в руках [автомобілів на той час було мало]. Величезні зграї диких гусей, які летіли гніздитися на північ, зупинялися на озерах днів на десять відпочити й підживитися, а восени поверталися і знову зупинялися в плавнях.

Навесні 1957 року величезна маса водоплавних птахів прилетіла до рідних місць, затоплених плавнів під час будівництва Каховської ГЕС. Це була велика трагедія для птахів. Вони літали над водосховищем, а вода не йшла. Настроїли вони гнізд, хто просто на землі, хто на деревах, але не було їм спокою від людей, собак, котів, яструбів, орлів. Багато загинуло на лініях електропередач. На другий і третій рік прилітало все менше й менше птахів, а потім вони зрозуміли, що їх тут ніхто не чекає…
В озерах було багато риби, переважно карасі, лини й щупаки. Ми з лози плели кошики [без дна], в озері накривали кущик. Рукою поворушиш – і рибка вже б'ється об стінки кошика. Багато риби водилося і в річці Конка, яка протікала за півтора кілометра
від села Балки. Ширина річки була близько 50-ти метрів, а глибина подекуди до 20-ти метрів. Окремі ділянки були мілководними, до двох метрів, заростали білими лілеями та жовтими глечиками. Старі люди пам'ятали, що річка була судноплавною.
Взимку озера вкривалися кригою. Чоловіки прорубували лунки, риба підпливала, і її підсадком викидали на лід. Везли додому, сушили в російській печі, а потім навіть варили борщі [дуже смачні].

Влітку плавні – суцільний масив духмяного сіна з різноманітними квітами. Якщо дивитися зверху, то це був різнобарвний, неописанної краси килим. Ближче до села пасли корів.

Наступна ділянка плавнів була для заготівлі сіна на зиму. Колгоспи косили косарками, а жителі села косами. Сушили, складали в копиці, потім розвозили по дворах. Колгосп обирав собі озеро і навесні пускав берегами свиноматок. До літа кожна свиноматка виводила по 10-12 поросят. Ніхто їх не годував, живилися корінням прибережних трав. Пізньої осені виловлювали свиней [поросята вже важили до 50 кг]. Ніхто свиней не крав, народ був дуже чесним. Головним принципом було: “А що скажуть люди?” Із затопленням плавнів знову довелося від хлібного клину відрізати шматок землі для випасу корів і заготівлі кормів на зиму. Але при цьому треба було щось посадити. Знову мільйонні витрати.

Лугові квіти не порівняти з польовими. З деяких ми висмоктували нектар. Бджіл вивозили в плавні і мед качали щотижня. Луговий мед за смаком і запахом не порівняти з жодним медом. Із затопленням плавнів люди перестали займатися бджолами.

Предки були розумні

Наші предки були розумніші за нас, організовували сади на схилах, що прилягають до плавневої зони. За рахунок джерел, ставків і високого рівня ґрунтових вод там створювався сприятливий мікроклімат. Ніколи ніхто не поливав плодові дерева. Із затопленням Кінських плавнів усі сади змиті водами Каховського моря. Посаджені в степу сади не ростуть, заростають бур'яном і засихають. Сухостій і зараз видно в багатьох місцях, тому що неможливо створити потрібний мікроклімат.
Коли рано навесні вода затоплювала плавні, то приносила до берега сухостій, гілля дерев, коріння, очерет та ін. Усе це в нас називалося «батлама». Смуга цієї батлами була завширшки 10-15 метрів і заввишки до метра. Це висококалорійне паливо. Єдина вада, що коли вітер дув з берега, батлама йшла до інших. Доводилося запасатися батламою на два роки. Коли утворилося Каховське море, постало питання: чим опалювати хати? Лісів у наших краях немає, вугілля дороге. Топили соломою, але від неї тепла мало.

Усі жителі навколишніх сіл і приїжджі відпочивали на березі річки Конка. Чиста вода, гарні піщані береги, рибалка, квіти. На свята влаштовували спільні столи, варили юшку, відпочивали, танцювали. Ми, хлопчаки, верхи їздили на конях до річки Конки їх купати.
Жителі Запоріжжя відпочивали в Кінських плавнях у районі від села Балабине до міста Василівка. Тут теж протікала Конка, інші річечки, озера і була краса, описана вище. Залізниця на вихідні виділяла додаткові потяги, щоб усі охочі могли виїхати на відпочинок.

Шкоди більше, ніж користі

Каховська ГЕС з її водосховищем щороку приносить шкоди більше, ніж користі. Ось так природа помстилася [і продовжує нам мстити] за бездумне порушення створеного тисячоліттями природного ландшафту. А далі можливий непередбачений розвиток подій. Каховське водосховище завдає шкоди не лише нинішнім і наступним поколінням, а й мертвим. Багато кладовищ пішло і продовжує йти в море.

Як відомо, очищення води в річках залежить від інтенсивності її руху. Гребля Каховської ГЕС майже зупинила рух води, забрудненої Дніпропетровською та Запорізькою областями. Нечистоти, що надійшли в море, частково розчиняються у воді й утворюють там елементи, яких не знайдеш і в таблиці Менделєєва. Через пару десятків років у Каховському морі не те що купатися, навіть небезпечно буде підходити до нього.

Я написав лише про ділянку Кінських плавнів [які добре знав], це близько 75 тисяч гектарів, а Каховське водосховище затопило близько 900 тисяч гектарів Дніпровських плавнів. Літні люди знали про згубні наслідки затоплення плавнів, але вони виявилися ще страшнішими.

Люди не виступали проти затоплення і не влаштовували мітинги з таких причин: народ беззастережно вірив керівництву; ментальність українців — мовчати навіть у голодні 1946-47-і роки. Ті, хто розумів хоча б половину шкоди від затоплень, знали, що будь-які виступи чи мітинги будуть жорстоко придушені.

Час би припинити це беззаконня. Вихід один – осушити Кінські плавні. Це теоретично і практично можливо. Є проробки цього питання з висновками, що витрати на осушення окупляться за п'ять років і багато поколінь користуватимуться благами плавнів. Рослинний і тваринний світ поступово відновляться.

Підтвердженням цього є намив ґрунту в районі сіл Балабине і Кушугум. На другий рік виросла трава, на третій рік – кущі й лоза.