З любов'ю про ліс

Інтерв'ю з генеральним директором Дирекції державних лісів Литви Бенямінасом Сакалаускасом

Ліси – найважливіша складова біосфери Литви. Ними вкрита третина (33 %) її території, причому більше половини їх – хвойні. Ці багатства стережуть і примножують 42 державні підприємства. Ну а Генеральну дирекцію, яка їх об'єднує, спрямовує й очолює Бенямінас Сакалаускас. Йому 58 років. Він із родини засланця, народився в Іркутській області. У Росії закінчив спочатку Іркутський лісовий технікум, потім вступив до Сибірського (Красноярського) технологічного інституту. Свою освіту за основною спеціальністю закріпив уже в Литві на лісовому факультеті Литовського сільськогосподарського університету (нині – Університет ім. А.Стульгінскаса). Перед призначенням на нинішню посаду півтора року був мером Зарасайського району.
- Процес приватизації торкнувся й лісів. Сьогодні їхня частка в приватному секторі вже наближається до 40 %. Якщо щодо приватної власності на землю в суспільстві існує консенсус, то ось щодо озер, земних надр і лісів думки дуже суперечливі. Зокрема, існує поширене уявлення, ніби приватник завжди господарює ефективніше, ніж держава. Знаю, що ви з цим категорично не згодні. Ваші аргументи?

- Справді, думка на користь тотальної приватизації існує. Зокрема, її проповідує Інститут вільного ринку. Більше того, час від часу виникають різні дивні проєкти з роздержавлення лісового господарства. Наприклад, кілька років тому з'явився задум реорганізації системи державних лісів в одне підприємство – акціонерне товариство. Потім з'явилася ідея включення їх до якоїсь, що не має світових аналогів, структури «Вісуоміс». Нас періодично звинувачують то в надто економній, то в надто інтенсивній рубці лісу, то в неповороткості, то – у поспіху. Проте цифри говорять зовсім про інше.

Торік учені Єльського університету вивели й оприлюднили індекси екологічної ефективності лісів для 132 країн світу. Під час оцінювання вони керувалися трьома критеріями: зміни обсягу деревних насаджень (за період 1995-2010 рр.); вирубка лісу (2000-2010 рр.) і зміни лісистості (2000-2010 рр.).

Ось як виглядає Литва. За останнє десятиліття лісистість країни зросла з 30,9 до 33,2 %. Далі: є такий термін — «деревостан», ним позначають ту сукупність дерев, яка власне й утворює ліс. Так ось: обсяг стиглих деревостанів збільшився з 73,7 млн до 94,6 млн

кубометрів. Площа державних лісів за десятиліття збільшилася на 63 тис. га, або на 6 %, а обсяг деревостанів – на

25 млн кубометрів. Середній обсяг деревини на один гектар за останні 10 років збільшився на 13 кубометрів і наразі становить 237 кубометрів на один гектар, загальний накопичений обсяг деревостанів у всіх лісах з 2001 року збільшився на 38

млн кубометрів, а загальний річний приріст обсягу деревини збільшився з 16,1 млн до 16,6 млн кубометрів.

Наразі в Литві в ході різних видів рубок на рік вирубується 7 млн кубометрів деревини, а щорічний приріст становить 16 млн кубометрів, тобто вирубується менше 50 % приросту! За підрахунками вчених, протягом 10 років вартість державних лісів підвищилася на 1 млрд літів лише за рахунок накопичення обсягу деревини, тобто без вирубки всього приросту деревини і з садінням нових лісів. При цьому поліпшується вікова структура деревостанів, їхня стабільність і продуктивність, біологічне різноманіття перевищує рівень лісів багатьох сусідніх країн. Ми багато інвестуємо в сучасні розсадники. Понад 90 % усього одержуваного в лісгоспах посадкового матеріалу призначається на відновлення й закладання нових насаджень у державних і приватних лісах.

Як можна за таких даних сумніватися в ефективності державного сектора? Правда полягає в тому, що лише в

2001–2011 рр. ми посадили майже 12 тис. га лісу. Можна було б посадити їх ще більше, але вільної державної землі нам передають небагато. І цю правду підтвердили експерти з Єльського університету, визнавши литовські ліси найуспішнішими у світі. Візьмімо для порівняння сусідів: Латвія і Білорусь – 32-ге місце, Польща – 42-ге, Росія – 50-те, Фінляндія – 53-є, Швеція – 64-те, Естонія – 75-те.

Звісно, і в приватному секторі є добрі господарства. Але далеко не всі власники налаштовані на те, щоб підходити до лісового господарства як до тривалого й стабільного бізнесу – з турботою про його відтворення. Для цього потрібні чималі капіталовкладення, масштаб. А в нас середній розмір ділянок по 2-3 га. Цього замало, щоб досягти окупності. Тому є чимало серед них і таких, для кого ліс лише середовище існування, місце для відпочинку. Або тих, хто просто чекає сприятливої кон'юнктури для перепродажу.

- Схоже, що ці й інші проблеми усвідомлюють і самі власники. Зокрема, останнім часом багато говориться про поганий догляд за лісами й мусується ідея створення навіть особливих структур для обслуговування цієї й інших функцій - аж до приватних лісництв. Ця тема пройшла через кілька інтерв'ю голови Асоціації власників лісу Альгіса Гайжутіса. Що ви думаєте з цього приводу?

- Наші лісгоспи надають приватникам чимало всіляких послуг, але це не означає, що ми протидіємо чи не протидіємо створенню їхніх власних органів. Я вважаю, що чим більше установ, куди може звернутися власник, тим краще будуть упорядковуватися ліси. Питання в тому, як вони фінансуватимуться. Я допускаю, що на перших порах держава може надати певну допомогу, щоб дати поштовх. Але надалі вони мають самі себе утримувати.

- Ну а що ви можете сказати про економічну ефективність державного сектора? Зокрема, його прибутковість. Іноді вас критикують із цього боку.

- Цифри вперті. І вони знову на нашу користь. Порівняно з попередніми роками державні ліси операційних і прибуткових податків до бюджету країни вносять у 16 разів більше (у 1995 р. - 7 млн і у 2011 р. -

114 млн літів), а співвідношення всіх податків з отриманим доходом становить 42 %. Це найвищий відсоток у Європі. Дохідність власного капіталу, що генерується в державному лісовому секторі, також одна з найвищих у Європі - 16,3 %, тоді як у Швеції – 11 %, Польщі - 10,4 %, Фінляндії – 13,9 %.

Щоб підвищити ефективність лісозаготівель, у стратегії до 2015 року, ухваленій кілька років тому, ми приписали лісгоспам інвестувати в техніку з таким розрахунком, щоб не менше 50 % лісозаготівельних робіт виконувати своїми силами – без залучення підрядників. Це допомагає лісгоспам, зокрема, успішніше, ніж раніше, справлятися з наслідками буреломів. А це дуже важливо. Через те, що ліси після буреломів 1994–1995 рр. не були приведені до ладу протягом двох років, у них розмножилися великі ялинові короїди (типографи), і лихо розтяглося на 5 років. Обрана стратегія виправдала себе, оскільки мобілізація спільних сил лісгоспів дозволила уникнути такого «продовження».

І ще: Литва, мабуть, єдина країна в Європі, де працівники лісового відомства самостійно гасять лісові пожежі (за допомогою Департаменту протипожежної охорони та рятування), оскільки нами створено найефективнішу в Європі систему моніторингу та пожежогасіння. Наразі в Литві впроваджено сучасну Автоматичну наземну систему пожежного моніторингу, що дозволяє оперативно виявити й ефективно локалізувати осередки пожежі.

- Як позначилася на лісовому господарстві економічна криза, які вживалися заходи?

- Криза в Литві набрала силу у 2009 році. Але вже в серпні 2008 року наша Генеральна дирекція лісів підготувала перший у Литві план з управління наслідками спаду та забезпечення основних функцій лісгоспів і лісогосподарських робіт, що включають відновлення, догляд і захист лісів, у разі можливого економічного спаду.

Наслідки бурі, що пронеслася в серпні 2010 р., вдалося усунути своєчасно. Це було досягнуто за рахунок того, що в постраждалих господарствах було задіяно техніку всіх лісгоспів. І хоча кількість деревини, зламаної й поваленої вітром, у державних лісах перевищила мільйон кубометрів, завдяки мобілізації потужностей лісгоспів і перерозподілу обсягів вирубки в лісгоспах річну норму вирубки не було перевищено.

- І все ж: чи є для вас маяки – чужий досвід в організації роботи, який цікавий і який варто запозичити? Наприклад, у Скандинавії.

- Скандинавський досвід навряд чи для нас взірцево-показовий. Шведське товариство захисту природи вже не раз висловлювало занепокоєння темпами вирубки лісу. Невипадково один шведський професор-еколог на міжнародному семінарі лісників офіційно заявив, що возить людей зі Скандинавії на екскурсії по Польщі, Латвії, Естонії та Литві, щоб показати наші ліси.

Обмін досвідом ми проводимо з нашими колегами з Німеччини та Польщі. Що стосується нашого досвіду, то він себе повністю виправдовує. І, як уже згадувалося, отримав найвищу оцінку з боку експертної спільноти. До речі, наші вчені теж провели ретельне дослідження нашої роботи за період з 1996 року. Результати його відображено у звіті «Досвід роботи державного сектора, заснований на доказах і орієнтований на результат» і лягли в основу нового Закону про ліси. До речі, сертифікація державних лісів у Литві проводиться за найсуворішою у світі системою – FSC.

На одному веб-порталі було опубліковано висловлювання фахівців Інституту вільного ринку, яке закликає до приватизації лісів. Там же читачам пропонувалося голосування. Результат – 94 % із них хочуть бачити литовські ліси державними. Це також є найвищою оцінкою.