Лісовий майдан триває

Незважаючи на те, що нарада робочої групи, створеної на виробничій нараді представників лісової та деревообробної галузей 18.03., проходила в приміщенні Держлісагентства, але атмосфера і дух на ній панував майданівський, причому з самого початку наради. Пропозиція в.о. Голови Держлісагентства Макарчука Я.І. ознайомитися з проєктом нового Положення про організацію біржових торгів з продажу необробленої деревини з голосуванням за кожним пунктом викликала серед присутніх легкий гул, а після того як було зачитано пункт 2 Положення про електронні біржові торги, то пролунав і шквал обурень з боку деревообробників, і читання перейшло в стадію бурхливої дискусії. Представник прикарпатських деревообробників заявив, що аукціони взагалі не потрібні, оскільки вони є породженням корумпованих чиновників і що нове положення – це паростки нової корупції. Потрібно переходити на прямі договори з лісгоспами на постачання лісоматеріалів круглих.

Представник компанії Одек-Україна заявив, що ми ще не готові до участі в електронних торгах ментально, а багато хто й з технічних причин. Навів він і кумедний випадок зі своєї недавньої практики участі в електронних торгах, коли один із двох учасників електронних торгів так стрімко підвищував крок торгів, що за короткий час у запалі сам собі підняв ціну на 50 грн. без будь-якої участі іншого покупця.

Після нетривалого обговорення ідею проведення електронних торгів було відкинуто одностайно. Про те, якими за формою мають бути торги, було висловлено найрізноманітніші думки, які, по суті, зводилися до трьох форм: перша – біржова, друга – аукціонна, третя – повне заперечення перших двох.

Після виступу представника Асоціації «Союз бірж України» про те, що на реальних товарних біржах у торгах мають брати участь брокери, які оплачують свою участь у торгах, а особи, в чиїх інтересах здійснюються купівлі, повинні за це оплачувати послуги брокерів, то інтерес у присутніх до біржової форми торгів зник остаточно, як до більш затратної.

В.о. Голови Держлісагентства Макарчук Я.І. відкриває нараду

Більшість присутніх висловилася за аукціонну форму торгівлі як найекономнішу за затратністю на її проведення, прозору й із цілком зрозумілими для всіх правилами. Згадали й наказ ДК ЛГУ № 42 від 19.02.2007, який у принципі був непоганий, але який водночас не виконувався в повному обсязі. Так, Президент Асоціації «Меблідревпром» Сагаль С.З. у своєму виступі зазначив, що пункт 1.1. Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, введеного в дію цим наказом, визначав, що на торги має виставлятися вся заготовлювана деревина, а виставлялося лише 30-40 %.
Пункт 1.5. цього самого Положення визначав, що не реалізована на товарних біржах деревина реалізується постійними лісокористувачами за прямими договорами за цінами не нижче тих, які склалися на останньому аукціоні. Цей пункт також практично не виконувався, а ті директори лісгоспів, які це все ж робили, заслуговують на подання до звання Героя України, оскільки в недавніх умовах тотальної корупції та покрокового контролю за діями директорів лісгоспів це справді були героїчні вчинки.

Директор Сарненського лісгоспу Белеля С.А. і головний інженер Тетерівського лісгоспу Гуцуляк Д.С. (зліва направо 3-й і 4-й відповідно)

Багато виступаючих на нараді, як з боку лісової галузі, так і з боку деревообробної галузі, висловилися за вдосконалення та розвиток саме аукціонної форми торгівлі. З метою розвитку регіонів було висловлено пропозиції проводити загальні лісові аукціони у дві аукціонні сесії: першу — для місцевих деревообробників, другу — для всіх інших.

Було висловлено також пропозицію про 40 % гарантоване забезпечення лісом деревообробних підприємств за прямими договорами, а решту через загальні аукціони.

Одностайно дійшли думки, що експортна торгівля деревиною має здійснюватися лише через аукціон, але в другу чергу після внутрішніх аукціонів, тобто змінити ще недавно встановлений порядок точнісінько навпаки.

Голови асоціацій деревообробників – учасники наради

Але найбільший розпал пристрастей викликало найболючіше для всіх присутніх питання – політика ціноутворення. Для одних ціни на ліс смертельно високі, для інших смертельно мінімальні. Як при цьому вижити обом – велике питання. Багато хто говорив про необхідність встановлення формули ціни, але що це таке, ніхто толком пояснити не зміг. Напевно, як і формула щастя, вона для кожного своя, тому й не було досягнуто єдиної думки з цього питання, хоча пропозицій щодо неї було висловлено багато. Наприклад, знизити чинні ціни на лісоматеріали круглі на 20 %. Або встановити регулятивні ціни: від мінімальних до максимальних. На що юрист, який виступив на нараді, роз'яснив присутнім, що ціни на ліс регулюються Законом про ціноутворення та Податковим кодексом, з якими не пограєшся.

Була також висловлена ідея формування базисної ціни. Наприклад, визначається базисна ціна для хвойного пиловника 1-го сорту діаметром 20-24 см, для решти діаметрів і сортів ціна визначається за встановленими (рекомендованими) відсотковими співвідношеннями, щоб не було таких перекосів у цінах, як зараз: різниця в цінах між 1-м і 2-м сортом соснового пиловника становить до 120 грн, а між 2-м і 3-м сортами в деяких випадках 10-15 грн.

Президент Асоціації «Меблідревпром» Сагаль С. З. зазначив, що нинішній лісовий ринок є ринком покупців, на якому продавець виступає монополістом. Для вирішення цінової проблеми потрібно створювати ринок продавців, тоді в умовах конкуренції й ціни не зростатимуть так, як нині. Для цього очолювана ним Асоціація розробила конкретні пропозиції, які втілюватимуться в життя.

Окрім цінових проблем існують і інші, які, проте, впливають на ціноутворення. Це умови постачання. Наприклад, верхній склад і нижній склад. Місцеві виробники здебільшого закуповують ліс на верхньому складі. Лісгоспи часто занижують різницю в ціні між цими двома умовами постачання, таким чином собівартість закуповуваного лісу для споживача зростає. При цьому завантаження лісу на транспорт споживача на нижньому складі входить у ціну, а на верхньому не завжди. До того ж дороги до верхнього складу часто настільки «розбиті», що на них своєю чергою в прямому розумінні б'ється автотехніка, вартість ремонту якої також впливає на ціну лісу, що постачається. А про таку умову постачання, як «біля дороги» (мається на увазі справжньої дороги), нашим споживачам поки що залишається лише мріяти. Або проблема пересортиці в отримуваних партіях лісу, коли 2-й сорт видається за 1-й, а техсировина — за 3-й сорт, або постачання лісу, що не відповідає вимогам покупця. Але про ці проблеми та інші подібні в запалі гарячки учасники наради навіть і не згадали, хоча зрештою вони дуже навіть впливають на ціну одержуваної деревної сировини. У тому плані, що реальна ціна зростає, а реальна якість деревини при цьому погіршується. Тож чи варто потім дивуватися, що собівартість одержуваної продукції відрізняється від розрахункової, оскільки бракована сировина змінила всі розрахунки. А це вже проблема не ціни, а менталітету, який потрібно міняти.

Нарада закінчила свою роботу, але робота за питаннями, що обговорюються на ній, триває. Нижче наводиться проєкт Положення, який повністю так і не вдалося обговорити, тому його залишили для домашнього завдання. Наступна нарада, імовірно, за тиждень.