У Донецьку взялися за збереження унікального лісу

Координують роботу вчених ботсаду та міських служб екологи. Донецькі вчені в Путилівському лісі. Фото Є. Ясенова

У цьому сезоні міська влада всерйоз узялася за Путилівський ліс. Спеціальна експедиція фахівців із Ботанічного саду працює тут, щоб детально описати його склад і запропонувати механізми для його збереження.

«Вісті» приєдналися до вчених-ботаніків і провели з ними один день «на натурі».

Дивовижний ліс посеред степу

За твердженням доктора біологічних наук Максима Нецвєтова, Путилівський ліс є найстарішим лісовим масивом на території міста. Це не припущення, а вже доведений факт. «На мапі Шуберта, складеній у середині XIX століття, ми бачимо на цьому місці позначення будинку лісника. А отже, вже тоді тут був ліс, який вважали за необхідне контролювати за допомогою фахівця. Крім того, сам деревний склад говорить про давнє й природне походження цього масиву», – каже Нецвєтов.

Але як міг з'явитися ліс посеред степу? «Строго кажучи, Путилівський ліс — це залишки в минулому значно більшого утворення, що входило до практично безперервної мережі байрачних і прирічкових лісів, які тягнуться від вершин Донецького кряжа до його відрогів, а також уздовж русел річок.

Навіть теоретично отримати в степовій зоні повноцінну рукотворну діброву з таким розмаїттям видів і структурою угруповань вкрай складно. Лісова рослинність (деревна й трав'яниста) поширюється в степу вздовж русел річок і по балках.

Вона не є типовою, або зональною, для степу, з різних причин, наприклад через недостатнє атмосферне зволоження чи засоленість ґрунту. Але в прибережній зоні, у заплаві річок і в балках, байраках локальні умови придатні для зростання лісової рослинності. Наш ліс колись входив до мережі прирічкових і байрачних лісів басейну Кальміусу», – пояснює Нецвєтов.

Над Путилівкою — чудовий квітневий ранок. Десь осторонь чути звуки винищувачів, що літають над Донецьком. Максим Нецвєтов і його колега Максим Сергєєв зайняті своєю справою. Вони розглядають мапу Путилівського лісу, розбиту на квадрати.

Фахівці Ботсаду методично, квадрат за квадратом досліджують масив, визначають найстаріші дерева, беруть із них керни деревини — проби за допомогою спеціального бура.

Ця операція — не з найлегших. Бур входить у тіло дерева туго, потрібно докласти неабияких зусиль, щоб дістатися серцевини. Вивчивши «матчастину», кореспондент пробує виконати операцію самостійно. Наприкінці її відчуття таке, ніби щойно переніс кілька мішків із цементом.

— А ми іноді протягом дня таких проб до десяти беремо. Гарна фізична зарядка! — жартує Максим Сергєєв.

Чи немає тут шкоди для дерева? Мене запевняють, що процедура безпечна, давно й успішно застосовується в країнах Європи, Америки та Росії. Після закінчення операції отвір у стовбурі ретельно заробляється садовим варом — щоб запобігти проникненню в «тіло» паразитичних організмів і комах. І ми йдемо далі.

У загальному строю дерев виділяються ветерани. Після кількох годин роботи ми вже можемо визначити їх візуально. Це високі дуби, ясени та клени, яким понад сто років. Вони домінують серед навколишньої рослинності — своєрідні господарі ділянок. Путилівський ліс являє собою дві балки, що сходяться, на берегах яких і оселилися дерева. Вони живляться від притоки Кальміусу — річки Водяної.

Вони ж своєю могутньою, всеохопною кореневою системою вберігають рельєф від ерозії, руйнування. За двісті років тут утворився збалансований природний комплекс, усі учасники якого взаємно допомагають і охороняють одне одного.

Тут трапляються унікальні рослини, занесені до Червоної книги не лише Донецької області, а й України: тюльпан дібровний, ряст Маршалла та багато чого ще.

Катастрофа скасовується?

У процесі своєї роботи, яка триває вже кілька тижнів, ботаніки отримали найважливішу інформацію щодо зв'язку положення щорічних кілець дерев Путилівського лісу зі змінами клімату.

За словами Максима Нецвєтова, виходить ситуація, близька до катастрофічної. «Чітко виражена тенденція до потепління клімату та всихання лісу. Проте є й надія. У цього лісу є чітко виражений ритм із періодом 30–35 років. Так ось, згідно з цією динамікою, ми зараз перебуваємо в глибокій ямі, на піку всихання. Далі ми або вийдемо з неї й рушимо в бік зволоження, або остаточно всихатимемо.

Останні два роки є натяк на позитивну тенденцію. Але два роки в нашій науці — надто малий строк, щоб робити серйозні прогнози. Нинішній позитив може виявитися невеликим локальним стрибком, після якого все знову піде вниз», – каже Нецвєтов.

Фахівці Ботсаду добре розуміють, які лісотехнічні заходи можна вжити для порятунку лісу: «Ми не просто констатуємо, що ліс всихає, ми можемо сказати, з яких причин це відбувається, що може посилити цей процес і що потрібно зробити, щоб цьому запобігти. Головне — треба уникнути висушування ґрунту в найсухіші сезони (червень-серпень). Лісникам і лісівникам техніка охоронних заходів відома».

Роботу вчених Ботсаду координує управління екології Донецької міськради. Що дозволяє сподіватися: зусилля дослідників не обмежаться «чистою наукою», і збереження Путилівського лісу стане міською програмою.