Чорниця - теж валюта

Цікава стаття про фінський досвід. Почитайте напередодні сезону чорниці. М.П.

Площа лісів Білорусі невпинно зростає. І саме деревина, а також продукція її переробки є сьогодні головним джерелом фінансових надходжень лісгоспів. Щоправда, останніми роками багато чого робиться для розвитку мисливського та екологічного туризму. Однак білоруські ліси багаті на іншу продукцію, наприклад ягоди й гриби. Але використовується цей ресурс поки що, скажімо прямо, погано. Певною мірою цю економічну нішу намагаються заповнити підприємства Білкоопспілки та приватники. Але продукція, яку виробляють кооператори, не вирізняється різноманітністю, діяльність же приватників зводиться до найпростішої первинної переробки та подальшого експорту. І водночас для багатьох жителів збирання ягід і грибів у лісі стало важливою статтею доходів.

А як багатство лісів використовується за кордоном? Відповісти на це запитання ми попросили молодого білоруса Павла СТРЕЖНЬОВА, який минулого року майже чотири місяці пропрацював на фінському підприємстві, що спеціалізується на переробці чорниці. Пропонуємо вам його розповідь.

«Рітін делікатес»

- З'їздити до Фінляндії на літо мені запропонували знайомі, які до цього були там уже кілька разів. Робочу візу робили в Москві, коштує вона чимало, але роботодавець нам компенсував її вартість. Після прибуття до Фінляндії ми оселилися на території підприємства в комфортабельних вагончиках, у яких було все необхідне для нормального життя, включно зі склопакетами та кондиціонерами. Що стосується харчування, то готувала нам землячка, яка приїхала разом із нами. Ми замовляли необхідні продукти в керівництва компанії, і нам їх того ж дня привозили. За них, звісно, щось вираховували із зарплати. Але, якщо чесно, ми цих відрахувань майже не відчували і при цьому фактично могли самі планувати меню.
Фірма «Ріттен-Херку» - так вона називається по-фінськи - підприємство сімейне. Засновано його було в 80-х роках минулого століття, і сьогодні воно є одним з найбільших у своїй сфері. У перекладі з фінської це означає «Рітін делікатес», а назву своє отримало від імені дружини першого голови підприємства - Ріти.

«Ріттен-Херку» - одна з найбільших, навіть за фінськими мірками, компаній, яка займається переробкою ягід. До її складу входить 18 підприємств, і займаються вони виробництвом продуктів харчування - неймовірної кількості всіляких соків, а також пирогів, піц, киселів (за консистенцією вони нагадують йогурти). Лише цих киселів в одному з рекламних буклетів я нарахував вісім. На нашому підприємстві переробляли чорницю, є заводи, які переробляють брусницю, а також морошку, ягоду, зображену, до слова, на фінських євро. Цікаво, що фірма не спеціалізується виключно на виробництві ягідної продукції. Неподалік від нас, наприклад, на заводі випускали сири.
Усе, що вироблялося на підприємстві, ми теж могли їсти, чим, звісно ж, скористалися. Ця продукція, до слова, у магазинах коштує недешево, оскільки вважається натуральною та екологічно чистою. Але щоб харчуватися натуральними продуктами, там треба дуже добре заробляти, на середню зарплату її багато не купиш. Є, звісно, і дешеві продукти, але з консервантами та іншою «хімією». До речі, ми частували фінів привезеними з дому білоруськими продуктами, і вони дуже високо оцінили їхню якість…

Обсяги вражають

Що стосується обсягів заготівлі ягід, то можу сказати про наше підприємство. Щодня ми розвантажували 6-7 фур, а в них було 24 контейнери по 500-700 кг кожен. Отже, на день на переробку надходило щонайменше 72 тонни чорниці. Тож обсяги чорниці, яку переробляють лише на цьому підприємстві, вражають. До того ж у вересні, коли пішла ягода, понад три тижні нам довелося працювати по 12-14 годин без вихідних… Треба було звільняти холодильники для нових ягід. Їх було вісім, і в кожен вміщувалося по 30-35 контейнерів. Нам треба було щодня звільняти хоча б три, інакше ягоди, що надходили, було б просто нікуди завантажувати. Траплялося, що за день звільняли й по чотири холодильники. Але це вже коли працювали по 14 годин. А так зазвичай починали працювати о 7.30 і закінчували о 16.00. Графік роботи на підприємстві цікавий: окрім перерви на обід, кожні дві години в них є так звані 12-хвилинні кава-паузи. Швидкість нашої роботи багато в чому залежала й від якості ягід. Якщо ягоди добре замерзли, вони легко відставали від ящиків, а траплялися іноді й такі, роздавлені чи такі, що постояли на сонці, що доводилося по півгодини вибивати їх кувалдою. Звісно, у цей час нам доводилося важкувато. Якби на нашому місці працювали фіни, то їм за переробку довелося б серйозно доплачувати. Тому на такі роботи керівництво фірми й намагається брати іноземців…

Що стосується збирання чорниці, то для цього «Ріттен-Херку» щороку запрошує близько 1500 таїландців. І вони щодня збирають по 100-150 кілограмів цієї ягоди, оскільки її там дуже багато. Хоча бувають і неврожайні роки. Щоправда, збирають її не руками, а т. зв. комбайнами, які у Фінляндії не заборонені й вільно продаються в магазинах. За кілограм чорниці таїландцям платять приблизно 0,5 євро. Для фінів це невеликі гроші, а для них - ціле багатство. Тому не дивно, що, відпрацювавши сезон на збиранні чорниці, багато хто потім у себе на батьківщині відкриває свій бізнес. Приїжджають на сезон збирання ягід до Фінляндії й із країн Східної Європи.

Але збирати ягоди в кам'янистих скандинавських лісах ще складніше, ніж у наших. Там можеш іти, ні про що не здогадуючись, і несподівано по пояс провалитися в розколину між камінням…

Фіни теж збирають ягоди. І для себе, і здають таким підприємствам, як «Ріттен-Херку». Адже дуже багато хто у Фінляндії живе фактично в лісах, де багато ягід. У містах жити вважається і не престижно, і шкідливо з погляду здоров'я. Може, саме тому фіни - серед лідерів за тривалістю життя в Європі?..

До речі, ягоди у Фінляндії можна збирати в будь-якому лісі, оскільки вважається, що це народне надбання. Цікаво, що там можна навіть намет розбити біля якогось приватного будинку, але лише на день. Закон цього не забороняє. Парканів там ми ніде не бачили - ні навколо будинків, ні навколо підприємств. Фіни не бачать у них потреби, хоча багато хто, як я вже сказав, живе фактично в лісі… Щоправда, і відстань між будинками там може бути 500 метрів, а то й більше. Територія Фінляндії значно більша, ніж Білорусі, а чисельність населення - близько 5,3 мільйона осіб.
Усе продумано до дрібниць

Але ми відволіклися від теми нашої розмови. Технологія збирання ягоди у Фінляндії виключає випадковість і продумана до дрібниць. На підприємстві є група працівників, які займаються своєрідною розвідкою найврожайніших ягідних плантацій. Саме туди потім і відвозять таїландців, які займаються збиранням ягід. Автомобілі, що приїжджають щодня за графіком, забирають зібрану чорницю, зважують, пересипають у двадцятикілограмові ящики та звозять їх в одне місце. Там їх перевантажують на фури й доставляють на завод для подальшої переробки. До того ж ягоди привозять не лише з Фінляндії. Не менше їх на поромі через море надходить зі Швеції.

Що стосується транспорту, то в компанії є і свої автомобілі, і такі, що працюють на договірних засадах. На деяких, до речі, водіями працюють естонці, з якими ми досить часто зустрічалися. У самий пік збирання ягід, упродовж приблизно трьох місяців, їх транспортуванням займається близько 30 фур. А в штаті в них 5-6 постійних водіїв, які, коли закінчується сезон збирання, розвозять заморожені ягоди та готову продукцію споживачам, зокрема й за кордон.

На підприємство ягоди привозили в 20-кілограмових пластикових ящиках і відправляли їх у холодильну камеру для первинного заморожування. Після цього нам треба було звільнити ящики від ягід і очистити їх. Ягоди з ящика висипалися в спеціальний пристрій, у так звану дробарку, там відокремлювалася ягідка від ягідки й далі надходила на конвеєр. В інший бік конвеєра йшли порожні ящики. Чисті ягоди пересипалися у великі картонні контейнери (по 500-700 кілограмів) з металевими стояками всередині й відправлялися в морозильник, у якому температура була близько -30 оС. Саме звідти ягоди в міру необхідності впродовж року знову потрапляють на конвеєр. На першому етапі неякісні (пом'яті, підгнилі або зелені) ягоди відбираються вручну, потім вони проходять автоматичне калібрування, оскільки різні ягоди використовуються для різних цілей. А далі вже йде виробничий процес - роблять соки, киселі тощо. Там усі роботи автоматизовані й виключають ручну роботу. Хоча на підприємстві траплялося й старе обладнання, встановлене років 20 тому, але процес його оновлення тут іде постійно.

Що стосується готової продукції, то її можна побачити не лише в магазинах Фінляндії. До того ж коштує вона там, як уже зазначалося, недешево, і дозволити собі купувати її постійно можуть далеко не всі. Наскільки я знаю, вона експортується до багатьох країн Європи. Крім того, на завод приїжджали й представники великих концернів, які займаються виробництвом медикаментів, зокрема з Китаю та Німеччини. Вони купують чорницю, брусницю, а потім із них роблять ліки, вітаміни.

Сімейний бізнес - нелегкий

Фірма «Ріттен-Херку» - підприємство сімейне. У його керівництві працюють практично всі родичі. Але це зовсім не означає, що вони виконують лише управлінські функції. У разі потреби вони можуть і мітлу в руки взяти, і сісти за кермо навантажувача. До речі, директор, син засновника фірми, працював там мало не найбільше за всіх. Вставав, напевно, годині о п'ятій ранку, приїжджав на завод годині о сьомій, і якщо ми «зашивалися», то працював на навантажувачі, розвантажуючи фури, а їхав нерідко в сезон ближче до першої години ночі. А якщо не було машин, то разом із нами дробив ягоду. Скажу чесно, я не бачив, щоб у нас так працювали. До того ж як власники підприємства, так і наймані працівники. Жінки, учасники сімейного бізнесу, працювали в бухгалтерії, на конвеєрі вилучали некондиційну ягоду. Вразило, що керівник фірми з оборотом у сотні мільйонів євро, а може й мільярдним, про престиж думав в останню чергу. Їздив на десятирічному «мерседесі». Його доньки займалися прийманням ягоди. Загалом, усі члени цієї великої родини вже з малих років звикають до праці на сімейному підприємстві. До того ж сьогодні це вже й не зовсім близькі родичі. У всіх чоловіків є водійські права, відкриті всі водійські категорії, які дозволяють їм працювати далекобійниками. Загалом, ніяку працю вони не вважають ганебною. Запам'яталося, як одного разу п'ятирічна дівчинка тягла візок із чорницею, який важив щонайменше 500 кілограмів. І коли запропонував їй свою допомогу, то категорично відмовилася…

Показово, що в цехах немає прибиральників. Просто всі працівники підприємства закінчують працювати приблизно на півгодини раніше й самі все миють і чистять. За санітарним станом там також стежать спеціальні служби. А оскільки корупції там, можна сказати, немає зовсім, то в разі виникнення проблем «домовитися» з кимось практично неможливо. Тому лад там ідеальний.

Підприємство «Ріттен-Херку» - не єдине, що займається збиранням і переробкою ягід у Фінляндії. Але наскільки я зміг зрозуміти з розмов з тими, хто працював на них, і з інформації в Інтернеті, саме воно є найбільшим і найуспішнішим на ринку. А загалом фіни - народ доброзичливий, до нас ставилися дуже добре. Якщо виникали якісь проблеми, то вони допомагали нам швидше їх вирішити.