Котловий пайок

До 2022 р. завдяки використанню твердої біомаси Україна може замінити 6-7,5 млрд куб. м природного газу

Минулого тижня міністр Кабінету міністрів України Остап Семерак заявив, що уряд виділив 500 млн грн. на реалізацію муніципальних програм, які передбачають використання альтернативних джерел енергії. При цьому, за словами пана Семерака, частину цих коштів - 50 млн грн. - буде спрямовано на компенсацію відсоткових виплат за кредитами, що дозволить додатково залучити до програм близько 200 млн грн. Фактично ця заява ще раз підтвердила: протягом двох місяців на енергетичному ринку України було сформовано новий привабливий для інвесторів сегмент. Ідеться про переведення котелень на використання енергії твердої біомаси (твердого біопалива - дров, відходів лісового та сільського господарства, пелет, паливних брикетів тощо).

На відміну від уже “знайомих” інвестицій у виробництво “альтернативної” електроенергії (вітрової, сонячної), цей напрям вкладення коштів має безперечні переваги.

По-перше, “альтернативне” виробництво теплової енергії зараз, в умовах газової війни з РФ, вкрай затребуване суспільством (на відміну від дорогої “зеленої” електроенергії, яку громадяни оцінюють неоднозначно).

По-друге, тут ідеться про перерозподіл на користь інвесторів уже наявних коштів, які за теплову енергію сплачують громадяни, бюджетні організації та які дотуються з бюджету (див. “Механізм стимулювання” на стор.39). Ці кошти не залежать від суперечливої державної політики у сфері звичайної альтернативної енергетики та “зелених” тарифів, і розмір їх добре відомий.

Паливна база

Звісно, у зазначених програмах ідеться про будь-яке паливо, яким можна замінити природний газ. Але реально (особливо з огляду на ситуацію, що склалася у вугільній галузі) можна говорити лише про потенціал твердого біопалива. Хайнц Копетц, президент Всесвітньої асоціації біоенергетики, розповів БІЗНЕСу: “Потенціал біомаси в Європі, включно з Україною, величезний. Мільйони гектарів землі не обробляються, солома спалюється на полях, відходи лісового господарства не використовуються. Прискорений розвиток використання енергії біомаси як для централізованого, так і для індивідуального теплопостачання в поєднанні із зростанням у сегментах сонячної та вітрової енергетики може повністю замінити імпорт газу з Росії протягом 15 років”.

Наприклад, за розрахунками фахівців, з урахуванням вимог щодо рекультивації земель, лише сільське господарство може щорічно “постачати 30- 40 млн т твердої біомаси. Цього вистачить для виробництва приблизно 10,5 млн Гкал теплової енергії. Загалом же, вважають експерти, потенціал твердого біопалива (включно з деревиною та енергетичними культурами) може забезпечити сировиною потужності в 9 ГВт. Нагадаємо: у 2013 р. вітчизняний ПЕК спалив 10,1 млрд куб.м природного газу (для покриття потреб населення вироблено 47 млн Гкал теплової енергії, на що пішло 8 млрд куб.м газу). Для обігріву бюджетної сфери “спалили” ще близько 1 млрд куб м.

Між тим, за словами Віталія Давія, президента Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України (АПЕУ; м.Київ; 60 учасників; з 2009 р.), зараз загальна встановлена потужність котелень, що використовують біопаливо (тріску, солому, пелети), не перевищує 120 МВт

Інвестиції

Щоправда, це теоретичні розрахунки. На практиці все залежить від конкретних інвестиційних і технічних можливостей. Як уже писав БІЗНЕС, в Україні експлуатується близько 24 тис. котелень, з яких близько 16 тис. використовують як паливо газ (газові та газомазутні котельні). Але це не означає, що їх усі можна негайно переобладнати для використання твердого біопалива. За словами пана Давія, зараз ніхто не зможе дати точної відповіді на питання, скільки котелень і які саме підходять для переобладнання. Така статистика в Україні просто не ведеться, і детальний аудит лише належить провести.

Фахівці, що займаються проєктуванням об'єктів енергетики, підкреслюють, що під час переведення котельні на альтернативні джерела енергії слід врахувати низку чинників. Так, на думку Катерини Астахової, провідного інженера проєктно-конструкторського бюро “Теплоенерго” (м.Полтава), найбільшою проблемою є зовсім не конструкторське рішення чи пошук інвестора, а логістика. На відміну від природного газу, тверде біопаливо “вимагає” наявності на об'єкті складських приміщень, виникає й додаткове навантаження на дороги під час його доставки. Оптимальним варіантом можуть стати газомазутні котельні, на яких є ємності для зберігання мазуту, встановлено громіздке обладнання (іншими словами, є вільне місце). Тому невеликі газові котельні для переобладнання просто не підходять - логічніше збудувати новий об'єкт на найближчому вільному майданчику (див “Хотіти більшого”). Крім того, потрібно буде перенавчати персонал: автоматика для керування твердопаливними котлами значно складніша, ніж газовими.
Окреме питання - дотримання екологічних норм. Звісно, біопаливо належить до екологічних видів палив (на відміну, наприклад, від вугілля чи мазуту), але під час його спалювання можуть утворюватися сполуки сірки та важких металів. Тому інвесторам доведеться передбачити встановлення додаткових фільтрів.

Найкращим виходом буде використання торефікованих пелет (у чистому вигляді або в комбінації з вугіллям, як це іноді роблять у Європі). Подача такого палива легко автоматизується, а пелети мають майже рівну вугіллю теплоту згоряння (див. нижче “Плантаторство”).
При цьому Віталій Мурашкін, експерт Асоціації відновлюваної енергетики “Альтернатива” (м.Київ, проєкти у сфері альтернативної енергетики та енергозберігаючих технологій; з 2012 р.; 10 осіб), підрахував, що на першому етапі використання біопалива в теплоенергетиці проблем із пелетами виникнути не повинно. За його інформацією, в Україні формально налічується 250-300 постачальників і виробників пелет (великих - не більше 10), які розташовані здебільшого в північних і західних областях. Приблизний річний обсяг виробництва - 1,5-1,6 млн т. Зараз близько 90% пелет українського виробництва йдуть на експорт, але якщо в Україні з'явиться великий ринок збуту, виробники охоче переорієнтуються на нього, оскільки скоротиться плече доставки продукції.

Загалом, за словами Віталія Давія, уже зараз зрозуміло, що близько 1 тис. газових котелень можна перевести на тверде біопаливо вже до наступного опалювального сезону (ідеться про об'єкти, що потребують простої модернізації - заміни газового котла твердопаливним). У цьому разі обсяг інвестицій становитиме EUR100-110 тис., або 1,7-1,8 млн грн. за 1 МВт встановленої потужності. При цьому термін окупності таких проєктів, виходячи з поточних тарифів на теплову енергію, вкрай незначний - у середньому півтора року.

Але, як відомо, більшість об'єктів потребують капітальної реконструкції. Або ж їх доведеться збудувати наново. Природно, що обсяг інвестування в цих випадках буде суттєво вищим. За розрахунками Георгія Гелетухи, голови правління Громадської спілки “Біоенергетична асоціація України” (БАУ; м.Київ; професійне об'єднання компаній і експертів у галузі відновлюваної енергетики; з 2012 р.; понад 30 учасників), вартість будівництва нової котельні на біомасі (або капітальної реконструкції) становить приблизно 2,5 млн грн. за 1 МВт за умови використання вітчизняного котельного обладнання й близько 4 млн грн. за 1 МВт - імпортного. Очевидно, що термін окупності таких проєктів зростає пропорційно до їхньої вартості.

Тому, резюмує пан Мурашкін, до початку поточного опалювального сезону будуть переобладнані поодинокі об'єкти, але до 2020 р. можна реально говорити про заміщення природного газу в обсязі 4-5 млрд куб. м на рік. Очевидно, щоб досягти показників у 7,5 млрд куб. м на рік, про які говорять експерти, знадобиться ще два роки.

Швидка окупність проєктів (якою б нереальною вона не здавалася), за словами фахівців, пояснюється просто. Достатньо згадати про те, які кошти обертаються в ПЕК. Скажімо, у 2013 р. на потреби населення теплової енергії було відпущено на 43 млрд грн. (з них 11,7 млрд грн. сплатили громадяни, решту було покрито бюджетними субвенціями та дотаціями). Виходячи з нинішніх тарифів, ця сума становить близько понад 60 млрд грн. на рік (і, як запевнили “потенційних інвесторів” у Кабміні, липневе підвищення тарифів було не останнім).
Михайло Дикаленко, Євген Захаров

Плантаторство

Фахівці попереджають: нинішня привабливість модернізації котелень для використання біопалива може мати зворотний бік, оскільки в Україні немає даних про запаси біомаси за регіонами та конкретними місцевостями. У твердопаливних котлах можна спалювати і тріску, і солому, але потрібно враховувати, що максимальна відстань транспортування простого біопалива не повинна перевищувати 80-100 км (на більші відстані його перевозити нерентабельно). Може скластися ситуація, коли в районі буде 10 нових котелень, розрахованих на паливо з одного лісгоспу з обмеженими запасами деревини.

Вирішити цю проблему можуть допомогти плантації енергетичних культур (швидкорослі види верби, лози, тополі та ін.) у комплексі з підприємством з виробництва пелет. Ця практика, до речі, пройшла успішну перевірку в ЄС. Звісно, можна обмежитися й простою реалізацією підготовленої деревної біомаси (поточна ціна біомаси з енергетичних культур - близько 400 грн./т). Але виробництво пелет дозволить значно розширити географію збуту (транспортування рентабельне на відстань 500-800 км) і підвищити загальну рентабельність (торефіковані пелети зараз пропонуються по 800 грн./т).
В Україні залишаються необробленими 4-4,5 млн га сільгоспугідь у лісовій і лісостеповій зонах. Але в реальності, вважають експерти, до 2020 р. може з'явитися близько 200 тис.га “енергетичних” плантацій, а до 2030 р. - близько 1 млн га.

Саме землі таких зон найбільше підходять для посадки енергетичних культур. Зазвичай для плантації потрібно три ділянки по 150-200 га, а середня ціна оренди таких земель становить 500-600 грн./га на рік. За розрахунками фахівців, інвестиції в саму плантацію, скажімо, енергетичної тополі (підготовка ґрунту, придбання саджанців, посадка тощо) становлять EUR1,1-1,2 тис. на 1 га. Завод з виробництва пелет на вторинному ринку обійдеться приблизно в EUR100 тис. (а новий італійського виробництва - близько EUR1 млн). Вийти на повну розрахункову окупність плантація зможе через п'ять-шість років.

БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю

«Україна зможе відмовитися від викопного палива та досягти повної енергонезалежності до 2025 року», -
вважає Райнер Хінріхс-Ральвз (60), віцепрезидент Європейської федерації відновлюваних джерел енергії (EREF)

- Наскільки гостра, на вашу думку, залежність України від імпортних енергоносіїв?

- Відновлювані джерела енергії зараз не відіграють в енергобалансі України заслуженої ролі. Попри важливі політичні рішення, спрямовані на розвиток альтернативної енергетики, які були ухвалені раніше, жодного реального зростання використання ВДЕ так і не відбулося. У результаті, за нашими підрахунками, енергопостачання України на 40% залежить від природного газу, на 28% - від вугілля, частка атомної енергетики становить 18%. При цьому частка тих самих гідроелектростанцій в енергопостачанні залишається незаслужено малою - лише 6%. Така залежність від російських енергоносіїв і технологій (в атомній енергетиці) лише загострилася внаслідок нинішньої кризи. Звісно, зараз обговорюються різні короткострокові заходи з диверсифікації постачання газу, зокрема й з ЄС. Це необхідні кроки, і вони обов'язково будуть реалізовані. Але пошук нових каналів постачання природного газу на майбутній зимовий період не повинен сприяти виникненню нових залежностей і політичних ризиків. Довгострокова енергетична безпека в Україні, як і скрізь у світі, може бути досягнута лише за переходу на відновлювані джерела енергії, якими Україна розташовує в надлишку. Потрібно шукати рішення у заміні імпортного природного газу біогазом і твердим біопаливом. Рішучі політичні кроки в цьому напрямі мають бути зроблені вже зараз, а не після зими чи після закінчення кризи.

- Що, на вашу думку, потрібно зробити для досягнення енергонезалежності?

- Україна має величезні запаси біомаси та твердих побутових відходів, щоб забезпечити завантаження великої кількості біогазових установок і установок, що використовують тверду біомасу. Як перший крок можна допустити спільне спалювання вугілля та біопалива в наявних силових установках для виробництва електричної та (або) теплової енергії.
Починати це можна вже зараз, поступово збільшуючи частку біомаси протягом зими. Але, як показує європейський досвід, одночасно необхідно починати планування плантацій енергетичних культур з відповідною логістикою, які забезпечуватимуть приріст споживання біомаси надалі (див. вище “Плантаторство”). Будівництво біогазових установок і очисних споруд стічних вод для отримання рідкої біомаси може зайняти деякий час, але багато з них можуть бути готові вже до наступного зимового сезону. Тут слід провести децентралізацію енергопостачання, відмовитися від великих потужностей на користь безлічі дрібних виробників енергії по всій країні. Такий самий “децентралізований” підхід має застосовуватися й під час стимулювання використання сонячної енергії для нагріву води та опалення. Встановлення сонячних колекторів і панелей не займе багато часу й дасть негайний ефект. Така практика може використовуватися під час стимулювання використання енергії вітру. Поряд з проєктами вітропарків можуть розвиватися малі та середні вітроустановки.
Але, підкреслю, політичні рішення потрібно ухвалювати прямо зараз. За наявності такої політичної волі Україна зможе відмовитися від викопного палива та досягти повної енергонезалежності до 2025 р.

Хотіти більшого

За заявою Київміськдержадміністрації, у столиці вже проводиться експрес-обстеження 18 газових котелень для вивчення можливості переведення їх на використання альтернативних видів палива. Дещо раніше в ПАТ “Київенерго” також повідомляли, що компанія підібрала майданчики, на яких можливі будівництво або модернізація невеликих котелень для використання біопалива, і зараз ведеться пошук фінансування пілотних проєктів. Водночас, як підкреслено в цих заявах, питання про використання альтернативних видів палива на великих об'єктах енергетики (столичні газові ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6) навіть не розглядається. Про те саме, власне, говорить і уряд, поширивши дію постанов №293 і №453 лише на малі об'єкти теплоенергетики (котельні). Обережність влади зрозуміла: досвіду використання твердої біомаси для виробництва енергії у великих обсягах в Україні майже немає. Тоді як у 40 країнах світу налічується близько 2 тис. біопаливних ТЕС і ТЕЦ загальною встановленою електричною потужністю 22,5 ГВт (очікується, що у 2015 р. їхня сумарна потужність зросте до 30 ГВт). Щорічні інвестиції в будівництво та експлуатацію таких енергоустановок становлять EUR12,2- 15,5 млрд. У країнах ЄС з енергії твердої біомаси виробляється близько 15% тепла, а в ряді європейських країн цей показник значно вищий (лідером є Швеція, де понад 60% теплової енергії забезпечує біомаса). У Відні до 2020 р. планують перевести на тверде біопаливо близько 80% усієї теплогенерації. А ось найбільшою біопаливною станцією у світі визнана фінська Оу Alholmens Kraft встановленою потужністю 160 МВт теплової енергії та 265 МВт електроенергії, розташована в м. Пієтарсаарі.

Матеріал опубліковано в газеті "Бізнес", № 39, 29.09.2014 р.