На верболіз

Перехід споживачів на тверде альтернативне паливо стимулює бізнес із виробництва швидкорослих енергетичних культур

У багатьох європейських країнах нині активно розвивається виробництво швидкорослих енергетичних культур (тополі, верби, лози, міскантусу та ін.), в Україні ж цей процес іде досить мляво. Воно й зрозуміло: раніше дешевий газ не стимулював переорієнтацію промпідприємств і підприємств сфери ЖКГ на використання альтернативних видів палива. Проте подорожчання традиційних енергоносіїв змушує уважніше подивитися на цю порожню нішу. У тих самих країнах ЄС, а це найбільший ринок споживання альтернативного палива, частка тріски енергетичних культур у структурі використання твердого палива становить у середньому близько 15%, у Швеції - 61%, Австрії — 37%, Данії - 35%, у Фінляндії - 32%.

Стимули
Як зазначає Костянтин Богатов, керуючий партнер агроенергетичної компанії SALIX energy, з урахуванням подорожчання традиційних енергоносіїв і стрибка валютних курсів кращий час для організації бізнесу з вирощування енергетичних культур важко уявити. “Якщо раніше ми проводили по дві-три зустрічі з потенційними виробниками на місяць, то зараз - по дві-три на день", - стверджує п. Богатов. До того ж якщо раніше інтерес до подібних культур виявляли виробники пелет або великі агрохолдинги, які вирощують ці рослини для власних потреб, тепер цим бізнесом хочуть займатися дрібні фермери й землевласники. Воно й зрозуміло: попит на тріску й пелети, зумовлений переведенням котелень із газу, вугілля та мазуту на тверде паливо, зростає. Споживачами цієї продукції є не лише приватні підприємства, яким невигідно закуповувати газ по $485-520 за 1 тис. куб. м (див., наприклад, БІЗНЕС №46 від 17.11.14 р., стор. 26, 27), а й бюджетні організації, для яких з квітня цього року газ подорожчав на 64%. За розрахунками Георгія Гелетухи, директора Науково-технічного центру “Біомаса” голови правління Біоенергетичної асоціації України, калорійність біопалива вдвічі менша за калорійність газу. Раніше, до подорожчання блакитного палива, використання деревних пелет вартістю 0,8-1,6 тис. грн за 1 т було невигідним. Тепер же, у зв’язку з подорожчанням традиційних енергоносіїв і урізанням лімітів на природний газ, альтернативне паливо обходиться дешевше. Додатковий стимул бізнесу з виробництва енергетичних культур дає постанова Кабміну № 435 від 10.09.14 р. (набрала чинності 1 жовтня), яка передбачає для бюджетних організацій приведення тарифів на виробництво теплової енергії з природного газу у відповідність до тарифів на теплову енергію, що виробляється з альтернативних джерел. Іншими словами, бюджетників стимулюють переходити на тверде паливо, тому вони потребуватимуть його постачальників.

Тренди
У зв’язку з поступовою переорієнтацією споживачів на використання альтернативного палива фахівці відзначають два тренди, які сприяють веденню бізнесу з виробництва енергетичних культур.

Перший полягає в диверсифікації постачальників деревної сировини — від державних лісгоспів до приватників. Адже в держлісгоспів, як фактичних монополістів, непрозора система ціноутворення. Крім того, вони залежать від місцевої влади, яка в разі дефіциту тріски може розпоряджатися твердим паливом на власний розсуд. Водночас замовникам, як приватним, так і державним, потрібні стабільні постачальники в особі виробників енергетичних культур. Невипадково останнім часом в Україні спостерігається вертикальна інтеграція виробників і споживачів різних форм власності. Костянтин Богатов наводить приклад: його компанія, маючи плантацію верби площею близько 150 га, домовилася з владою смт Іванівичі (Волинська обл.) про повну модернізацію за свій кошт трьох котелень. Після чого все опалення бюджетних установ було переведено на альтернативне паливо.

Другий тренд полягає в поступовому зближенні українських цін на альтернативне паливо з європейськими. Як запевняють фахівці, до 2014 р. 80% якісної тріски у вигляді пелет йшло за кордон (здебільшого до Польщі) по EUR80-120 за 1 т, що, звісно ж, було вигідно, зважаючи на її вартість в Україні. Але вже влітку 2015 р., на думку п. Богатова, котирування форвардних контрактів в Україні коливатимуться на рівні цін у Європі.

Потенціал і географія
Нині вирощуванням енергетичних культур в Україні займаються з десяток професійних гравців: компанії SALIX Energy (виробництво енергетичної верби у Волинській і Львівській областях), Phytofuels (вирощування міскантусу, верби, сорго та інших культур у Полтавській обл.), агрохолдинг KSG Agro (вирощування міскантусу у Дніпропетровській обл.), ТОВ “Аграрне Співдружжя” (м. Київ; вирощування верби у східних областях України). При цьому агрохолдинг KSG Agro, наприклад, наступного року має намір збільшити загальну площу під міскантусом із 430 га до 2 тис. га, a SALIX Energy планує розширити плантації верби з 1,5 тис. га до 2,5-3 тис. га плюс розглядає можливість надання комплексних послуг із механізованої посадки, догляду й збирання новостворюваним підприємствам, які для початку орієнтуються на невеликі обсяги вирощування енергетичних культур. У принципі ж, виробництво енергетичних культур можливе на всій території України, але для вирощування верби й тополі більше підходять вологіші землі в північно-східних областях, де загальна кількість опадів перевищує 550 мл на рік, а для виробництва міскантусу слід орієнтуватися на сухіші південні регіони. Найпривабливішою ж, за словами Георгія Гелетухи, є можливість задіяти для вирощування невибагливих біокультур малопридатні для інших рослин угіддя. За орієнтовними підрахунками, таких в Україні щонайменше 8 млн га, найімовірніше ж використання близько 2 млн га. За розрахунками Біоенергетичної асоціації України, у 2020 р. загальна площа для вирощування енергетичних культур в Україні може становити близько 200 тис. га, а до 2030 р. - 1 млн га. Урожай цих культур буде еквівалентний 1 млн т і 5 млн т умовного палива відповідно.

Два шляхи
За словами фахівців, можливі два шляхи виробництва енергетичних культур. Перший - за європейською моделлю. Оскільки в Європі в одноосібній власності практично немає земельних угідь площею 0,5-1 тис. га, дрібні власники землі, які мають по 10- 30 га, об’єднуються в кластери й віддають вирощування культур на аутсорсинг спеціалізованим компаніям, отримуючи за це певну винагороду. “Коли ми починали свій бізнес, ринок таких послуг в Україні був відсутній. Зараз ми самі їх надаємо - починаючи від постачання садивного матеріалу й закінчуючи збиранням урожаю”, - каже п. Богатов. Він також зауважив, що основна проблема під час вирощування цих культур “по-європейськи” - це відсутність кластерів.

Другий шлях - самостійний бізнес з виробництва, наприклад, енергетичної верби на площі 1-10 га. При цьому під час садіння плантації та догляду за нею доведеться використовувати ручну працю й орендовану техніку. Надалі ж плантації можна розміщувати на площі від 200 га. Це дасть можливість використовувати власну техніку, організувати пелетування тріски та забезпечити вагонні поставки великим споживачам, розташованим у радіусі 500-600 км. За площі ж ділянки в 50 га економічно вигідно розмістити плантацію в межах 100 км від споживача й обмежитися виробництвом тріски для прямого спалювання (без виробництва пелет). У цьому разі виробник без труднощів знайде споживачів у найближчій окрузі (школи, лікарні, домогосподарства, виробники ДСП тощо).

Витрати й вигоди
Оскільки ринок виробництва енергетичних культур перебуває на початковій стадії розвитку, а розкид цін на тріску й пелети великий, фахівці не можуть однозначно розрахувати економічний ефект цього бізнесу. Проте, за їхніми прикидками, початкові витрати на організацію 1 га плантації верби (у цінах минулого року) у середньому становили близько EUR1 тис. 70-80% цієї суми освоюється в перший рік і припадає на закупівлю садивного матеріалу, вартість якого коливається в межах 0,35-1,5 грн за живець. На 1 га висаджується 12-20 тис. живців, тому початкові витрати на закладання 1 га верби становитимуть 6-30 тис. грн, не враховуючи витрат на доставку матеріалу, обробку ґрунту тощо. Особливість цього бізнесу полягає в тому, що одноразові інвестиції починають окупатися з третього року, повна ж окупність проєкту можлива через чотири-п’ять років після садіння. “Оскільки врожайність верби з 1 га сягає щонайменше 30 т за вартості тріски 400 грн/т, щорічний валовий дохід на моїй плантації становить не менше 12 тис. грн.", - каже фермер Валентин Луговий (смт Ракитне, Полтавська обл.).

Оскільки в наступні роки основні витрати (оренда силосного комбайна, відповідного навісного обладнання та транспортні витрати) становлять близько 5 тис. грн у період збирання, рентабельність вирощування, наприклад, енергетичної верби сягає щонайменше 200%. Аналогічні розрахунки стосуються й вирощування міскантусу. Беручи до уваги те, що врожайність цих культур і кінцева вартість продукції можуть бути значно вищими, фахівці вважають, що вже наступного року цей ринок істотно пожвавиться. Оскільки зростання споживання альтернативного палива провокуватиме й розвиток ринку його виробництва. До того ж зближення внутрішніх цін на тріску й пелети з цінами на біопаливо на зарубіжних біржах призведе до суттєвого підвищення рентабельності виробництва енергетичних культур.

СЕРГІЙ КРАПИВА