Полювання на бізнес: у УП «Воєнохот» намагаються «відтиснути» мисливське господарство

"Ми живемо на селі, отримуємо 2—3 млн, і єдина радість нашої душі — полювання»,— казав один. «Цю радість у нас відібрали — тільки спиватися й залишається»,— підключився другий. «Немає правди в цій країні», — поставив крапку, ніби забив цвях у віко труни, третій."../Із життя шацького регіону...або Чому в Україні державне лісове господарство не рентабельне? М.П./

У крихітній кімнатці комунального підприємства в селі Габріелівка четверо звичайних білоруських чоловіків міркували про те, що таке справедливість. «Ми живемо на селі, отримуємо 2—3 млн, і єдина радість нашої душі — полювання»,— казав один. «Цю радість у нас відібрали — тільки спиватися й залишається»,— підключився другий. «Немає правди в цій країні», — поставив крапку, ніби забив цвях у віко труни, третій. Ці люди все життя полювали на території Шацького мисливського господарства, але рік тому успішна організація з загадкових і незрозумілих причин потрапила в немилість обласних чиновників і депутатів. У Шацьку нам розповіли сумну й типову історію — про полювання на бізнес.

***

Шацьке військово-мисливське господарство розташоване на території Пуховицького та Узденського районів. Є підрозділом УП «Воєнохот». Це громадська структура, членами якої є здебільшого військовослужбовці або члени їхніх родин, а також люди, які проживають на території мисливських угідь. Усього в Шацьку полювало понад 1000 осіб. Звичайні білоруси — не олігархи, а трудяги зі старенькими двостволками.

Господарство було створено в березні 1945-го. Увесь час свого існування вважалося зразково-показовим, одним із найкращих у країні. За власні кошти тут збудували мисливський будиночок, баню, упорядкували територію. Є свої гаражі, ангари для зберігання кормів, навіть власна пилорама. Закуплено необхідну техніку. Якщо коротко: люди створили всю необхідну інфраструктуру, щоб приймати мисливців, наших і зарубіжних, і заробляти гроші.

Родзинка господарства ось у чому. У середині 1980-х у Шацьку запрацювала внутрішня програма УП «Воєнохот» із розселення благородного оленя. Протягом трьох років купили близько 160 особин, витративши на це великі гроші. «За рахунок грамотного підходу та дбайливого ставлення в господарстві вдалося створити популяцію оленя майже в 500 голів, одну з найбільших у країні, — розповідає директор УП «Воєнохот» Василь Юркевич. — Якщо купувати оленя за кордоном, то за одну особину доведеться заплатити близько €2 тис. І це при тому, що звіра треба ще привезти, годувати, утримувати. У нас же був готовий природний резерват для розселення оленя по республіці. Сьогодні, зважаючи на ситуацію з африканською чумою свиней, це один із перспективних варіантів розвитку полювання. Ми довели популяцію оленя до такої кількості, щоб можна було продавати особини й до інших господарств країни за доступними цінами, і за кордон — за валюту. До продажу планували приступити в 2014 році. Але — не вийшло...»

«Шацьке господарство — одне з найрентабельніших у країні. А рентабельність у нашій справі можна отримати за рахунок іноземного туризму, — продовжує Юркевич. — Ціни для іноземного мисливця в середньому в 10 разів вищі, ніж для білоруса. Були випадки, коли ми продавали трофейного оленя по €5 тис. За минулий рік господарство заробило майже 1,4 млрд рублів. Господарство розвивалося динамічно й швидкими темпами».

А потім успішне підприємство чомусь вирішили прикрити.

***

У будь-якій країні для будь-якого бізнесу головним чинником успіху є впевненість у завтрашньому дні. Ти працюєш, досягаєш результатів, будуєш плани. Закони покликані дати підприємству, будь то мисливське господарство чи фабрика з виробництва цвяхів, гарантію: плани ці обов’язково здійсняться. Так формується інвестиційний клімат. Але як відбувається в нас?

Шацьке мисливське господарство угіддя орендувало. І ось у січні 2014 року строк оренди добіг кінця. У Правилах ведення мисливського господарства та полювання сказано чітко: «Після закінчення строку дії договору оренди мисливських угідь користувач, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди цих угідь на новий строк без проведення торгів». Усе логічно. Якщо ти працював добре, то роботу в тебе не відберуть.

«Зважаючи на те, що наше господарство одне з найкращих у країні, що жодних порушень ми не допускали й розвивалися інтенсивно, у листопаді 2013 року, за два місяці до закінчення строку договору оренди відправили в усі необхідні інстанції документи на продовження строку, — каже Юркевич. — Було отримано папери з Пуховицького та Узденського районів про те, що вони не заперечують. Мінська обласна рада депутатів підготувала проєкт рішення про надання угідь в оренду на новий строк. Його погодили з Міністерством лісового господарства. Усе мало розв’язатися за законом: нам продовжують договір, ми працюємо далі. Але раптом справа різко загальмувалася».

У чому питання, мисливцям конкретно не пояснили. Як аргументи називалися такі: у господарстві процвітає браконьєрство, працюють тут абияк — самі збитки тощо. Але підтвердити цю інформацію було неможливо, оскільки, за словами нашого співрозмовника, дійсності вона не відповідала. Тому, коли Мінська обласна рада депутатів несподівано переглянула свою позицію (новий вердикт — «в оренді мисливських угідь відмовити»), обґрунтування депутати вказали вельми й вельми дивне. Чи можна щось зрозуміти з такого формулювання?

Фактично, каже директор УП «Воєнохот», аргументів і підстав обласна рада депутатів, що передумала, не навела. Відібрали — і крапка! У цій же депутатській відповіді була фраза про те, що передача угідь комусь іншому не планується.

Оскаржити незаконне (з їхньої точки зору) рішення обласної ради депутатів представники Шацького мисливського господарства намагалися в різних органах влади. Скликалися комісії, проводилися наради. Перевірку провела Генеральна прокуратура. 15 серпня вона внесла протест на рішення депутатів, зажадавши рішення скасувати. Але навіть прокурорський протест місцева влада до уваги не взяла. Більше того, у жовтні відібрані в Шацького господарства мисливські угіддя рішенням облвиконкому були розділені на кілька частин для того, щоб виставити їх на торги. Коло замкнулося — логіка того, що відбувається, стала зрозумілою. Точніше, «схема». Класична, до слова.

«Про аукціон і розділ мисливських угідь господарства ми дізналися з газети, — продовжує Юркевич. — Слід зазначити, що ДНВО «Науково-практичний центр НАН Білорусі з біоресурсів» дав висновок про недоцільність таких дій. Вчені переконані: розділення площі мешкання популяції призведе до різкого зниження чисельності благородного оленя на території Пуховицького, Узденського та Слуцького районів. Не виключається той факт, що при розділенні площі мешкання виду відбудеться його повне зникнення на цій території. Крім того, почали розбиратися й з’ясували, що опис мисливських угідь на торгах було складено неправильно. У результаті наших звернень в інстанції призначені на 16 грудня торги було скасовано».

Директор розводить руками: «Відповісти на запитання, для чого й кому знадобилося ламати те, що ефективно працювало й приносило дохід, ніхто й не потрудився. На цій території полює понад 1000 осіб, звичайних людей, громадян Республіки Білорусь. Фактично в народу відняли те, що вони створювали самі».

«Чули, що наші землі планує викупити великий бізнес. Називають різні компанії. Ми все ще віримо, що в нашій країні таке неможливо», — підсумовує Юркевич.

А що кажуть представники влади? Звісно, усі звинувачення вони відкидають. На нещодавніх зборах за участю мисливців голова Пуховицької районної ради депутатів Римашевський на запитання людей відповів так: «Обласна рада депутатів 22 жовтня 2014 року розглянула й відхилила протест Генеральної прокуратури. Не було процесуальних порушень з боку обласної ради при відмові в продовженні оренди та передачі угідь до фонду запасу з подальшим виставленням їх на аукціон. Представник Генеральної прокуратури погодився. Ви маєте право брати участь в аукціоні на загальних підставах».

Громадян ця відповідь категорично не влаштувала. Але що з того?..

***

Увесь цей час, поки по інстанціях літали листи, життя в Шацьку фактично зупинилося. Полювання опинилося під забороною. Хіба що на дикого кабана, знищення популяції якого є зараз державним завданням.

У день нашого приїзду якраз на кабана мисливці й пішли.

Старі плакати ще не зняли. Фактично Шацького мисливського господарства вже немає.

Багато хто в навколишніх селах тримає гончаків. У 2014 році собаки змушені томитися в клітках.

Єгер Костянтин Костянтинович сумно зауважує, що цей рік випав із життя: «Дзвонять люди, питають, коли полювання. А що їм говорити? Що угіддя в нас відібрали й незабаром дадуть якомусь бізнесменові? Дивлячись на те, що відбувається в області, мені стає страшно».

«Зарплата в мене зараз — ледь 2 млн набереться, — вторить єгер Володимир Матусевич. — У два рази впала. Бо нема з чого платити. Усім нам, працівникам, уже за 50 років. І йти нам нікуди. Хіба що в колгосп, але там роботи ніякої. Виходить, що ми нікому не потрібні».

Рядові мисливці, з якими ми поспілкувалися в селі Габріелівка, у справедливість уже не вірять. Їхні слова — головний підсумок цієї історії: «Ми звичайні люди. Багато працювали, пишалися, що наше господарство одне з найкращих у країні. Одна в нас була радість — не пити, не колеса ці наркотичні їсти, а вирватися на день на полювання, зробити радість своїй душі. І ось усе зупинилося. Заради чого? Заради чийогось прибутку? Заради тютюнової фабрики, лікеро-горілчаного заводу чи ще когось, хто вирішить ці землі купити? Зрозумійте: сьогодні в нас хочуть забрати природу, яка є надбанням держави. Люди, а не бізнесмени мають бути господарями річок, лісів, озер. І ще образливо: жоден великий чиновник не потрудився нам нічого пояснити. Тому в нас, звичайних трудяг, виникає запитання: а чи потрібні ми державі?»

Запитання, як завжди, риторичне. На прощання мисливці й єгері кажуть нам, що в них залишилася одна надія — на Президента. Уся інша вертикаль розкидалася формальними відписками.

Полювання на звіра в Шацькому господарстві призупинено. Можливо, і полювання на їхній «народний» бізнес, усе ще вірять люди, держава в особі своїх підмайстрів припинить.

Від WildLife.by:

Нагадаємо, що щось подібне пару років тому відбувалося в Толочинській РОС БООМ. Там на місцевого керівника Радія Посередникова повстали всі й вся. У результаті директора РОС змістили, на його місце призначили іншого. І... Толочинщина стала регулярно з’являтися в зведеннях новин за фактами браконьєрства. А Радій Посередников нині щасливо піднімає мисливське господарство на території Смоленської області...