Чи відбудеться революція в українській системі освіти?

В Україні запустили проект Prometheus — аналог світових масових онлайн-курсів на кшталт Coursera, Edx, Udacity. Український варіант об’єднав зусилля окремих викладачів КНУ ім. Тараса Шевченка, КПІ, Києво-Могилянської академії та університету Торонто. Онлайн-платформа пропонує вже 10 навчальних курсів: «Історія України: від Другої світової війни до сучасності», «Фінансовий менеджмент», «Основи програмування мовою Python», «Розробка та аналіз алгоритмів». Лише на перший із цих курсів — «Фінансовий менеджмент» — зареєструвалося понад 17 тис. слухачів.

Міжнародний радник з питань освіти та інновацій Кен Робінсон у своєму виступі на TED Talks зазначив: «Усі сучасні системи освіти перебувають на етапі реформування, але цього недостатньо, реформа сьогодні вже не є дієвою, оскільки покликана вдосконалити модель, яка не працює. Нам потрібна не еволюція, а революція в освіті. Система має втілитися в щось нове».

Що таке МВОК?

Пан Робінсон говорив не про масові відкриті онлайн-курси (МВОК), але їхні засновники претендують саме на революційні зрушення в системі освіти. МВОК — це комбінація відеолекцій, інтерактивних завдань і форумів для обговорення навчальних матеріалів. Їхня особливість — у наданні вільного й безкоштовного доступу до найкращих навчальних курсів університетського рівня для всіх охочих, незалежно від місця проживання, віку чи фінансового становища. Саме такий формат є наочністю концепції навчання впродовж усього життя (Life Long Learning).

Особливість упровадження українського аналога таких курсів — це не лише викладання українською мовою, а й наголос на курсах, які можуть бути створені лише в Україні або мають значну національну специфіку: право, історія, іноземні мови для українців тощо.

Чим це відрізняється від дистанційного навчання?

Дистанційне навчання впроваджено в Україні з початку 2000 р., і частина вишів активно його використовує. Така форма навчання прирівнюється до денної й заочної, часто триває стільки ж і є платною. Але нинішній тренд онлайн-освіти відрізняється тим, що значно розширює можливості дистанційного навчання, його ефективність та аудиторію.

Наприклад, Prometheus не визначає терміни виконання завдань, щоб не обмежувати слухачів жорсткими часовими рамками. Для контролю знань викладачі використовують усілякі інтерактиви: від закритих і відкритих тестів до перевірки математичних, хімічних рівнянь і програмного коду на сервері. Співзасновник проекту Іван Примаченко розповідає, що в подальших курсах буде також випробувано техніку перевірки есе peer review — анонімне оцінювання користувачами творів одне одного за певними критеріями.

Співпраця з університетами

Платформу масових онлайн-курсів університет може створювати самостійно або ж об’єднавши зусилля кількох провідних вишів, компаній та організацій. Український проект Prometheus — ініціатива, що не залежить від жодного університету ні процедурно, ні фінансово. Вона ґрунтується на співпраці викладачів і співробітників різних закладів. А для створення курсів проекту відбирають найкращих у своїй сфері фахівців, які мають значний викладацький досвід і здатні захопити слухачів.

Проректор КНУ ім. Тараса Шевченка Володимир Бугров зазначає, що інноваційний підхід до навчання надає студентам доступ до ширшого кола інформації, тому вже сьогодні вивчаються можливості співпраці із зазначеним проектом. Адже виші можуть використовувати онлайн-платформи для створення формату змішаного навчання. До слова, перші такі експерименти в США демонструють поліпшення навчальних результатів до 35%.

Формат змішаного навчання передбачає використання відеолекцій як базового матеріалу й поточного контролю, а зустрічей в аудиторіях — для обговорення найважливіших питань та остаточного оцінювання знань студентів. Зокрема, масовий онлайн-курс «Розробка та аналіз алгоритмів», що стартує на Prometheus цього місяця, уже успішно випробуваний у навчальному процесі КПІ.

Особливості МВОК

Робота починається зі створення докладного плану лекцій, завдань і обговорень. «Навіть якщо курс викладається в університеті вже понад 20 років, він не може бути механічно перенесений у режим онлайн. Відбувається його адаптація до нового формату», — каже Іван Примаченко.

Тривалість відеолекцій, для максимальної зручності перегляду, не повинна перевищувати 20 хвилин. Усі матеріали курсу після його початку доступні для користувачів у будь-яку пору доби. Доступ до них не закривається й після завершення курсу: нові слухачі також можуть переглядати лекції, виконувати завдання та отримати сертифікат.

Головна складність для Prometheus на цьому етапі — стрімке зростання кількості користувачів, швидкість якого в кілька разів перевищила очікування. Усього за три місяці з моменту запуску на сайті зареєструвалося понад 40 тис. осіб із 30 країн світу. Це не лише великий успіх, а й відповідальність і навантаження на сервери та на кожного, хто працює над проектом.

Попри високі цілі й вдалий старт масових відкритих онлайн-курсів, в Україні все ще існує низка викликів і проблем, що потребують вирішення.

1. Відсутність початкової бази онлайн-курсів в Україні. Попередній запуск МВОК було здійснено в КНУ ім. Тараса Шевченка — «Університет онлайн». Курс виявився популярним, на нього зареєструвалося понад 9 тис. учасників, але існування в рамках державної установи ускладнило й уповільнило подальшу роботу над ним.

Prometheus — громадський проект, і це суттєво розширює можливості. Його успіх залежить від злагодженої роботи всіх складових частин: технічної бази сайту, фільмування лекцій, пошуку кандидатур викладачів, перемовин із партнерами.

Але проект уже задав певну планку, нижче якої запускати навчання онлайн в Україні буде просто непристойно.

2. Консервативність української системи освіти. Несприятлива ситуація на Сході країни змусила інтенсивно вводити онлайн-навчання для багатьох вишів із зони АТО. Технічно готовими до новацій виявилася лише незначна кількість вишів. Проблема, на думку аналітика Центру досліджень суспільства Єгора Стадного, у тому, що викладачі та студенти часто не розуміють, як саме здійснюється навчання дистанційно. Багато хто думає, що достатньо надіслати на електронну пошту завдання й так само зібрати відповіді, проте це лише найпростіший спосіб.

А тим часом викладачі можуть пройти короткі курси, де дізнаються, що таке освіта онлайн і як використовувати її переваги для поліпшення навчального процесу.

3. Сумнівна сертифікація та недовіра роботодавця. Слухачі, які набрали необхідну мінімальну кількість балів, виконуючи завдання курсу, отримують сертифікат із підписом викладача. З офіційним приєднанням вишу до проекту їх видаватимуть також від імені університетів. Для запобігання непорозуміням буде задіяно спеціальні технічні можливості. Вони дозволять користувачеві довести, що сертифікат отримав саме він, а не стороння особа.

Зрозуміло, що такий документ не є відповідником диплома про вищу освіту. Хоча їхня цінність сьогодні зростає, адже закінчення вишу вже не означає гарантію пристойного місця роботи.

4. Відсутність фінансування та інших необхідних для проекту ресурсів. На сьогодні Prometheus існує завдяки волонтерській роботі засновників, групи добровільних помічників і за кошти з аспірантської стипендії та викладацької зарплати засновників — Івана Примаченка (аспіранта КНУ ім. Т.Шевченка) та Олексія Молчановського (викладача КПІ).

Але закордонні аналоги МВОК застосовують модель прибутку, що базується на змішаному навчанні. Курси ліцензуються для багатьох університетів і використовуються як підручники наступного покоління.

Прогнози, що онлайн-курси повністю замінять нинішню модель вищої освіти, є, звісно, перебільшенням, вважають експерти. Але це не означає, що вони не матимуть фундаментального впливу на розвиток навчання в усьому світі й в Україні зокрема. Використання інновацій надає експериментальний простір, де викладачі та розробники освітніх технологій можуть випробовувати нові педагогічні й методологічні інструменти, включно з автоматичним оцінюванням завдань, інтерактивними симуляторами та освітніми іграми.