Європейський шлях для українського лісу

Неприємний факт: Україна – лише 38-ма в Європі за обсягами лісів.

Ліси займають майже 16% території України. Це – низький рівень, який треба підвищувати. При цьому половина лісів України – штучно створені, а відповідно – потребують посиленого догляду.

Окрім екологічних функцій, ліси виконують соціальну місію. Один гектар лісів в Україні створює близько 10 робочих місць, забезпечує додатково 3-4 центнери зернових з 1 га посівів. Лісове господарство забезпечує робочими місцями та сировиною біля 1 млн жителів країни.

Ці цифри приховують складні проблеми, що загострюються з року в рік.

Я чимало спілкуюся з екологами, лісівниками, спеціалістами з деревообробки. Усі застерігають щодо поглиблення занепаду галузі. Причини – корупція, незаконні рубки, технологічна відсталість.

В Україні, яка прагне жити по-європейськи, лісове господарство залишається на пострадянських засадах.

Насамперед, галузі дошкуляють корупція та беззаконня. В кращому випадку держава контролює діяльність лише третини лісгоспів.

Ці підприємства були і залишаються корупційними вотчинами губернаторів, депутатів, керівників місцевих правоохоронних структур.

Відтак їхніми керівниками призначали не лісівників, а "лісорубів". З відповідними завданнями.

У галузі фактично збережено радянську систему управління. Єдиний реальний засіб впливу Держлісагентства на керівника – укладання з ним контракту. А вже після призначення він стає елементом корупційного механізму, спрямованого на збагачення окремих осіб, завдання шкоди довкіллю, а державі – збитків.

Галузь отримає перспективний імпульс за умови оптимізації лісогосподарських підприємств.

Коаліційна угода парламентських фракцій передбачає об’єднання їх у єдину державну лісогосподарську структуру.

Дієвість такого рішення підтверджує досвід Польщі, Латвії, інших країн ЄС.

Мова йде про створення лісової адміністрації і незалежної від неї у господарській діяльності державної лісової корпорації. Ключові акценти такої інституційної реформи галузі – відокремлення функцій законотворення й державного контролю від ведення лісового господарства й торгівлі деревиною.

Вважаю за доцільне з огляду на європейський досвід підпорядкувати лісгоспи чотирьом кластерам, створеним за природно-географічною ознакою. Серед них – Полісся, Карпати, Лісостеп та Степ. Економічна інтеграція дозволить впровадити централізовані закупівлі палива, запчастин, техніки, а також – продаж деревини.

Створення єдиної господарської структури дасть можливість залучати у галузь кредити та інвестиції. Галузі необхідно мінімум 300 млн грн щороку на закупівлю техніки, оновлення технічної бази і загалом на підвищення продуктивності праці

Не менш важливим напрямком реформування лісового сектору є діяльність в рамках реалізації Угоди про асоціацію з ЄС.

Саме тому варто підтримати законодавчу заборону на приватизацію державних лісів та запровадження європейської моделі розпорядження лісами.

Чинна модель лісового господарства не дозволяє ефективно використовувати ресурсний потенціал лісів і лісових земель. У багатьох аспектах вона не відповідає законодавчій базі й практиці ведення лісового господарства в країнах ЄС.

Ключове завдання реформи – комплексний перегляд законів та підзаконних актів, що регулюють лісові відносини, приведення їх у відповідність до законодавчої бази ЄС.

Така адаптація матиме і економічний ефект.

Нині імпортери свідомо знижують ціну української деревини через формальну невідповідність стандартам Євросоюзу.

Відповідно, гармонізація національних галузевих стандартів із європейськими підвищить експортні ціни на українську деревину до 15%.