Скотини

КОМАНДНА ГРА: Не всі в уряді Арсенія Яценюка підпадають під образну оцінку — покидьки. Але тінь злочину сановитих махінаторів лягає на весь уряд

Сотні загиблих під час революції гідності та тисячі вбитих на війні на сході не завадили високопосадовим чиновникам грабувати країну на мільярди гривень

На своїй сторінці в Twitter 25 січня музикант і громадський активіст Святослав Вакарчук написав: «Чиновник, який бере хабар у той час, коли солдати віддають життя за свою землю, анітрохи не кращий за терориста, який стріляє з Граду по мирних жителях». Емоційний запис Вакарчука з’явився невипадково: ця сентенція — точне відображення української дійсності.
Ні кров Небесної сотні на київському Майдані, ні жертви війни на сході України не вберегли вищі державні чини від спокуси корупції та пограбування казни в особливо нахабних розмірах. Ті, хто прийшов на зміну злочинному режиму Віктора Януковича, цинічно продовжили справу своїх попередників.

Побори, підкупи, контрабанда та рейдерство не перемістилися слідом за своїми господарями до Москви та Ростова-на-Дону. Торгівля «хлібними» кріслами в держорганах — від $10 тис. гуртом до $5 млн за штучний товар — знову в масовому обігу.

Олексій Мирошниченко, заступник голови правління Федерації роботодавців України, каже, що у 2014 році в кишенях чиновників осіло близько 100 млрд грн у вигляді хабарів і відкатів. У 2013-му ця сума була на рівні 180 млрд грн, що виглядає як небачений прогрес. Однак лава підсудних порожня, попри запевнення в нульовій терпимості до корупції колишніх лідерів революції, які навесні минулого року в’їхали у високі кабінети влади. Немає на ній ні тих, хто крав у період заходу злочинного режиму, ні тих, хто прийняв від них зловісну естафету.

Прокуратура зберегла за собою репутацію головної ланки в корупційних схемах країни. Тут тонуть і розчиняються всі більш-менш гучні викриття та численні скарги на чиновницьке свавілля.
Старі кримінальні схеми тепер працюють не лише на особисте збагачення, а й на каси наближених до влади партій і політичних об’єднань.

«Корупційний фараон утік із країни, однак його грабіжницька піраміда не розсипалася й продовжує працювати, — констатує Єгор Соболєв, голова парламентського Антикорупційного комітету. — Більше того, частина людей, які прийшли до влади внаслідок Євромайдану, намагаються стати новими корупційними фараонами».

Локомотив під укіс
На початку жовтня 2014 року НВ запитало в міністра аграрної політики Ігоря Швайки, як він протистоїть тотальній корупції у своєму відомстві. У відповідь чиновник розповів, що на зовнішньому боці будівлі міністерства він повісив скриньку, куди громадяни можуть нести свої скарги та звернення. Швайка чи то поскаржився, чи то похвалився, що скринька майже завжди порожня. «Дуже мало людей приходять і кладуть свої послання, — сказав він, а потім додав: — Ті, хто скаржиться, що дають хабар, мають почати з себе».

Проте команда радників нового міністра агрополітики Олександра Павленка все ж вирішила почати зі Швайки. Кейс виявлених зловживань не вміщується в жодну настінну скриньку. Тут і побори з бізнесу через усілякі інспекції, продаж посад, викачування коштів через держкомпанії та виведення держкоштів через фірми з явною ознакою фіктивності.

Білий. Не пухнастий: У боротьбі Ігоря Швайки, екс-міністра аграрної політики України, з корупцією перемогла корупція

Міністр економічного розвитку Айварас Абромавичус розповідає НВ, що лише на отриманні карантинного сертифіката з перевезення зерна всередині країни (в жодній країні світу такого сертифіката немає) минулого року чиновники Міністерства агрополітики викачали з бізнесу у свою кишеню 1 млрд грн. Таким самим кримінальним способом підлеглі Швайки заробляли за видачу фітосанітарного сертифіката. «Коли кораблі не хотіли простоювати, вони платили за прискорення процедури кудись на бік, — розповідає глава Мінекономіки. — За нашими підрахунками, це теж 1 млрд грн».

Рівно з такою самою швидкістю — 1 млрд грн на рік — крали гроші в Держсільгоспінспекції. Сектор відповідальності цього ринкового рудименту широкий — від реєстрації транспортних засобів до сертифікації насіння та контролю безпеки харчових продуктів.

У вересні минулого року Кабмін оголосив про ліквідацію Держсільгоспінспекції. Усупереч усьому, вона нікуди не поділася.

«Це дуже серйозна корупційна складова, яку можна було в найкоротші терміни зламати. Міністр аграрної політики [Ігор Швайка] уперся й не підписав [постанову про ліквідацію Держсільгоспінспекції]», — пояснює позаштатний радник нинішнього Мінагрополітики, який попросив не називати його імені з міркувань безпеки. З ним журналіста НВ познайомив Єгор Соболєв як з експертом, у якого є повний перелік розкритих і задокументованих корупційних схем Мінагрополітики.

Радник міністра розповідає, що зібрані гроші в Держсільгоспінспекції йшли на самий верх: «Залежно від регіону керівництво сільгоспінспекції збирало по $50 тис. з кожного регіонального начальника інспекції. Це у 2014 році».

Збирачі мзди й себе в нужді не залишали. Відстежити їхні заробітки складно, але, ймовірно, ці суми не нижчі, ніж вартість крісла, за яке багато хто з них заплатив у твердій валюті.

«Мені розповідав співвласник великого агрохолдингу, що посада голови лісового господарства минулого року коштувала $100 тис. Чи так це?» — запитує журналіст НВ.

«Це дуже мало, — відповідає радник міністра агрополітики. — Я думаю, стільки коштувала хіба що посада обласного лісника в Кіровоградській чи Черкаській області. У „хлібніших“ областях — від півмільйона доларів. У міністерстві був прайс-лист, який пропонувався кандидатам під час призначення на найхлібніші посади. Цей прайс-лист передбачав цифри від $3 млн на рік за призначення на керівні пости в такі, наприклад, держпідприємства, як Артемсіль, ДПЗКУ [Державна продовольчо-зернова корпорація України] та інші. Решта майже 400 підприємств — як у магазині „усе по $10 тис.“. Я бачив цей список».

Заробити на держпідприємстві, навіть такому, що генерує збитки, можна простою спритністю рук і з мінімальним шахрайством. З доповідної записки нового міністра агрополітики Олексія Павленка: «Майно відчужувалося всіма можливими й неможливими способами: як повернення кредиторської заборгованості, через суд, через створення підприємства змішаної форми власності (з подальшим отриманням контрольного пакета акцій)».

Наприклад, восени 2014-го найбільша держкомпанія Спецагро, підпорядкована Мінагрополітики, відмовилася від приміщення в центрі Києва по вулиці Грінченка, яке в неї орендував Фінбанк і залишається там донині. «Причому лист про відмову від цього приміщення підписав особисто Швайка, — розповідає радник міністерства агрополітики. — Хоча здавання цього приміщення приносило держпідприємству, яке обслуговує це приміщення, 150 тис. грн на місяць».

Ще один зі способів поцупити гроші з казни практикували в ДПЗКУ — називається він погані борги. Схема надзвичайно проста. Держпідприємство платило офшорній фірмі, а в деяких випадках підставній фірмі в Україні за послугу чи товар, і на цьому історія закінчувалася. Ні грошей, ні продукції. Тепер таких поганих боргів накопичилося приблизно на $100 млн.

До Генпрокуратури та фінмоніторингу передано всі матеріали щодо афер у ДПЗКУ на сотні мільйонів гривень. Інше велике держпідприємство — Укрспирт (об’єднує 75 спиртзаводів) — увесь рік за бюджетні кошти закуповувало зерно, кукурудзу й оплачувало послуги логістики — усе за завищеною на 25-30% ціною. З доповідної записки Павленка: «Відвантаження спирту за заниженою вартістю завдало державі збитків на суму 9,6 млн грн <...> необґрунтоване завищення цін на купівлю сировини призвело до невиправданих втрат і недоотриманих доходів на 3,6 млн грн».

В інтерв’ю ЛІГАБізнесІнформ перший заступник голови Державної фіскальної служби Володимир Хоменко підбив підсумок цієї п’янкої історії — керівництво Укрспирту вкрало в держави близько 200 млн грн.

Після аудиту в Укрспирті, 19 грудня 2014 року, директор держкомпанії Михайло Лабутін злягнув на лікарняний, що захистило його від негайного звільнення. Іронія долі в тому, що так само вчинив і його попередник у цьому кріслі — Олександр Харт. Він після викриття також злягнув до лікарні, а наприкінці травня 2014-го дивовижним чином зник. Наприкінці червня він був оголошений МВС у розшук. Зараз, за даними ЗМІ, завдяки «меткості» міліції гріється в Криму.

Неорганізована злочинність
Члену парламентського Антикорупційного комітету Бориславу Березі поскаржилися співробітники Державної міграційної служби (ДМС) на непомірний оброк, яким їх обклало вище начальство. «Існує поняття п’ятничний квиток, — розповідає нардеп. — Щоп’ятниці приходить поставлене завдання зібрати [певну суму] з кожної районної ДМС».

Скаржники готові розповісти в подробицях, як працює ця система, але не всім підряд, а лише вищому керівництву силовиків. «Ви не уявляєте, які там гроші крутяться, — цитує Береза свої джерела. — Нас просто знищать».

Депутат розповідає, що восени минулого року переказав тоді ще радникові міністра внутрішніх справ Антону Геращенку суть справи, але поки жодного інтересу ця історія в правоохоронних органів не викликала. Це будить у нардепа підозри, що з часу повалення режиму Януковича українська корупція не зазнала жодних змін.

Це не зовсім так. На думку Мирошниченка, українська корупція модернізувалася — зруйновано її сувору вертикаль, коли весь чорний готівковий потік піднімався до єдиного центру, на самий верх, до чинів, за згадки яких увесь ланцюжок падав у непритомність. «Корупція була керованою, усі знали норми, відсотки, відкати. Багатьох карали за „крисятництво“ [приховування зібраної данини], — розповідає топ-менеджер ФРУ. — Зараз, на мій погляд, корупція стала горизонтальною». Іншими словами, ніхто нікого не боїться. Усі відпущені на вільні хліби. Одна велика вертикаль перетворилася на безліч маленьких.

З корупції клану вона перетворюється на корупцію кланів. Хто що контролює — той із того й має. Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції, наводить як приклад схеми виведення держкоштів через держкомпанію Укрекоресурси, яку контролює Міністерство екології та природних ресурсів.

З імпортерів збирають кошти на утилізацію упаковки та відходів промислового виробництва. Розмитнити вантаж, не уклавши угоду з Укрекоресурсами, неможливо. Тарифи на послуги завищені, але самі послуги надаються в досить урізаному вигляді. На зібрані кошти монополіст зобов’язаний був створити мережу підприємств із переробки відходів. Але так нічого й не збудував. «Частину цих грошей просто було використано нецільовим і сумнівним чином», — пояснює Шабунін.

«Я чотири рази намагався знищити цю компанію, — заявив на київському саміті YES колишній міністр економічного розвитку Павло Шеремета. — Одного разу мені сказали, щоб не чіпав її, тому що ця компанія потрібна для потоку грошей для виборчої кампанії однієї з партій. Іншого разу мені сказали, щоб не чіпав її, тому що вже дві партії отримували фінансування через неї». Тоді преса запідозрила дві партії, замішані в цій нечистоплотній історії: Народний фронт і ВО Свобода, чий протеже, Андрій Мохник, очолював Мінекології.

Доходи від хабарів, відкатів, поборів наповнюють каси політичних об’єднань, які прийшли на хвилі боротьби з корупцією. Томаш Фіала, президент Європейської Бізнес Асоціації та директор інвестиційної компанії Dragon Capital (до числа її активів входить компанія Медіа-ДК, що видає журнал і сайт НВ), розповідає, що в низці міністерств директори департаментів заробляють до $20 млн на рік. «Знаю, що деякі міністри з березня по листопад минулого року згенерували для себе й партії, яка їх призначила, $300 млн, — оголює дійсність Фіала. — Те саме стосується правоохоронних органів і судів».

Великі потоки чорного готівкового ресурсу все ще йдуть із митниці, яка не перестала заробляти на контрабанді. Імпортери благають керівництво державної фіскальної служби закрити контрабандні потоки. Ті з розумінням киваються, на цьому церемонія боротьби з корупцією закінчується. «Імпортери попросили мене звернутися до нового міністра фінансів, зробити останню спробу, перевести весь імпорт у правове поле, щоб усі працювали на рівних, — каже Фіала. — Якщо не вийде, то багато хто повернеться знову до тієї самої контрабанди, щоб не втратити бізнес».

Винуватці торжества
Усе це свавілля можливе виключно з однієї причини: правоохоронні органи, зокрема прокуратура, ігнорують скарги бізнесу, відверто підіграючи нечистим на руку чиновникам.

Ілюстрація до сказаного: Тедер Гіллар, найбагатший бізнесмен Естонії (власний капітал — $500 млн), через своїх юристів звернувся до прокуратури через злочинні дії рядового чиновника, який з власної ініціативи прибрав із реєстру майнових прав запис про арешт оспорюваного власниками київського ТРЦ Sky Mall. У результаті Андрій Адамовський, бізнесмен російського походження та представник однієї зі сторін, негайно переписав нерухомість на себе, а потім використав її як заставу під іпотеку з Financing and Invest Solutions BV (Нідерланди).

Укрдержреєстр провину свого шахрайського співробітника визнав, про що повідомив до Генпрокуратури. Компанія Тедера Гіллара Arricano також звернулася до української прокуратури з позовом. Але справу стрімко закрили, із 40 свідків, зазначених у позові, були допитані лише троє. Скарги до прокуратури не дали жодного ефекту.

Гіллар усе ще сподівається на зміни в подоланні корупції. «Тоді прокуратура не заплющуватиме очі на крадіжку в іноземних інвесторів торговельного центру вартістю $200 млн і на те, що держбюджету недоплатили податків на мільйони доларів».

Втім, такими копійками прокуратуру вже не розжалобити. Шабунін розповідає, що за останні пів року Держфінмоніторинг передав до правоохоронних органів інформацію про підозрілі трансакції на загальну суму 133 млрд грн. Це приблизно одна третина держбюджету. З цієї суми лише 870 млн грн арештовано до судового розгляду. Це співставно з річним бюджетом Івано-Франківська. У результаті до казни повернули 380 тис. грн. Трохи менше за вартість однокімнатної квартири на околиці Києва. Ця низхідна шкала — точне відображення ефективності слідчих і судових органів.

Прокуратура підіграє не лише корупціонерам свіжого призову, а й оберігає від втрат вигнаних ціною великої крові злочинців режиму Януковича, розповідає Соболєв.

Генпрокуратура не зібрала жодних доказів щодо ключових фігурантів, які потрапили під міжнародні санкції (Андрій Клюєв, Андрій Портнов, Сергій Курченко, Сергій Арбузов, Олександр Янукович та інші).

Українська власність Віталія Захарченка (екс-міністр МВС), Едуарда Ставицького (екс-міністр палива та енергетики), Миколи Злочевського (екс-міністр екології) кілька разів змінила власників, додає Шабунін. Розшукуваному колишньому міністру агрополітики Миколі Присяжнюку суд повернув $2 млн, вилучених під час обшуку житла його сестри. Прокуратура не оскаржила це рішення.

Лише наприкінці січня 2015 року МВС оголосило в розшук Юрія Іванющенка, тіньового кардинала в почті Януковича. Цілий рік людина, яка, за словами Хоменка, контролювала 60% контрабанди міцних напоїв за часів Януковича та причетна до низки інших економічних злочинів, не займала міліцію. І лише після свого зникнення в грудні 2014-го Іванющенка оголошено в розшук. Лишається дедалі менше романтиків, які вірять у наївну дурість правоохоронців, дедалі більше прагматиків бачать у такій бездіяльності злочинну змову.

Соболєв вважає плювком в очі суспільства декларації про доходи людей, які за родом служби мають боротися з корупцією. Наприклад, як одна зі статей доходу сім’ї заступника генпрокурора Олега Бачуна в розмірі 6 млн грн указані подарунки, призи та виграші. Соболєв, не вірячи в цей зигзаг удачі, підозрює, що під цією статтею Бачун ховає частину нетрудових доходів. «Таких людей потрібно віддавати під суд, а не зберігати їх на високих державних посадах, — вибухає Соболєв. — Інакше в нас точно не буде шансів перемогти корупцію».

Сумніви в чистоплотності доходів Бачуна є й у Шабуніна. Але ось неймовірний добробут іншого заступника генпрокурора — Анатолія Даниленка — турбує його ще більше. У вересні 2014 року, коли журналісти програми «Наші гроші» оприлюднили інформацію про те, що Даниленко прибрав до рук 140 га землі в Київській області, розгорівся скандал. Заступник генпрокурора пояснив тоді, що, по-перше, не прибрав, а придбав, по-друге, не землю, а майновий комплекс з озерами, і, по-третє, не він, а його 30-річний син.

За свою довгу кар’єру в правоохоронних органах Даниленко встиг не лише виростити сина й посадити дерево, а й збудувати три будинки, п’ять квартир і обзавестися 1,3 тис. кв. м. іншої нерухомості, а також консолідувати 8,4 га землі у своїй власності.

«Мені дуже боляче, бо для мене [Віталій] Ярема — це найбільше розчарування Майдану, — каже Шабунін. — Коли він став генпрокурором, ми були щасливі. Думали: ну, нарешті. Щойно він сказав, що в нього немає претензій до Даниленка, все стало ясно».

Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, який прийшов до Кабміну в грудні минулого року, вражений тим, що й чиновники рівня керівників департаментів, як і раніше, живуть на широку ногу.

«На руці в нього [чиновника] годинник за $15 -20 тис. і туфлі зі шкіри якогось виду тварин, що вимирає, — ділиться особистими спостереженнями Пивоварський, який до цього працював у приватному бізнесі. — Людина все життя була в бюрократичній машині, заробляла кілька тисяч гривень на місяць, звідки в неї може з’явитися Ягуар, Мерседес?» Зазвичай своє високе матеріальне становище чиновники пояснюють «дружина купила, мама подарувала, багатий тато», дратується Пивоварський. «Цих людей необхідно миттєво міняти, вони по-іншому жити не зможуть. Коли я його питаю, а навіщо тоді працювати сюди прийшов, якщо з такої багатої родини, — цитує він свій діалог з підлеглим. — А він відповідає: я, мовляв, патріот України. І сміється».

Його університети: Андрій Пивоварський, міністр інфраструктури, приголомшений глибиною проникнення корупції в мізки та кишені бюрократії

Зламати прогнилу корупційну машину в першу чергу слід, очистивши владу від чиновників із сумнівною репутацією. На конкурсній основі набрати новий персонал. Нехай навіть без досвіду роботи в держструктурах. Як сказав колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу».

Пропозиція Фіали: скоротити 80% співробітників і левову частку їхніх функцій, частина з яких чинить нульовий, а частина — негативний ефект на зростання економіки. Новобранцям держуправління збільшити зарплату до ринкової, але при цьому жорстко карати за корупцію.

«Я б запровадив у Кримінальний кодекс коефіцієнт „два“, — пропонує Мирошниченко. — Стаття передбачає за хабар строк до 8 років, а якщо це суддя (прокурор тощо) — 16 років. Щоб люди розуміли свою відповідальність».

Для реалізації цього плану слід провести повну ротацію в силових структурах. Рівень довіри до нинішньої прокуратури не підніметься вище вже ніколи.

Крім того, президент і прем’єр-міністр мають узяти на себе особисту відповідальність за свавілля, що відбувається, і в разі провалу назавжди піти з великої політики. «За Януковича було прийнято казати: риба гниє з голови, — підсумовує Фіала. — Я б нинішньому керівництву країни дав ще три місяці перед тим, як починати повторювати те саме».

Олександр Пасховер, Олег Гавриш