Подолати корупцію в Україні? Легко! Рецепт провідних економістів

Бюрократія, держзакупівлі та судова система - три кити української корупції. Два професори економіки пропонують елегантне викорінення цих проблем

Двовекторний підхід - це метод політики, спрямований на те, щоб мінімізувати опір реформам і, відповідно, збільшити ймовірність успіху в умовах сильної протидії. У загальних рисах, двовекторний підхід пропонує посадовим особам таку угоду: усі ваші джерела доходу в найближчому майбутньому залишаються у вас, але в обмін на це ви не блокуєте проведення реформ і розвиток нових інституцій.

Оскільки посадові особи при цьому майже нічого не втрачають, вони не протидіятимуть змінам так наполегливо, як могли б в іншому разі, - за умови, що обіцянка заслуговує на довіру. Проте нові інституції - імовірно ефективніші та не корумповані - зрештою посядуть місце старих, і з часом такі джерела доходу просто зникнуть. У попередньому пості ми описали, як можна використати двовекторний підхід для зменшення суспільного невдоволення необхідним підвищенням цін на енергоносії, що є величезною проблемою в Україні. У цій статті зосередимося на корупції - ще одній ключовій проблемі України.

Слід виділити кілька секторів, у яких корупція особливо небезпечна.

• По-перше, широко поширене ліцензування та зарегульованість створюють сприятливий ґрунт для хабарництва та затягування процедур. У 2014 році, згідно з результатами доповіді Групи Світового банку, Україна посіла скромну 112-ту позицію в рейтингу Doing Business.
   
• По-друге, на початку 2014 року прем’єр-міністр України А. Яценюк зазначав, що 40% від $25 млрд, виділених на щорічні державні закупівлі, "...залишаються в кишенях корумпованих посадових осіб, які займаються цим питанням". Згідно з даними Огляду показників ділового клімату та діяльності підприємств, 99% фірм (шокуюча цифра!) змушені давати хабарі, щоб забезпечити підписання державного контракту.
   
• По-третє, переважна більшість практикуючих суддів працювали або були призначені під час сумнозвісного корумпованого режиму Віктора Януковича, а отже їхня неупередженість, незалежність і чесність підлягають серйозному сумніву. Згідно з даними Світового дослідження цінностей (World Values Survey), 75% українців висловили недовіру судовій системі. Справді, нещодавні постанови суду, як бачимо, блокують важливі ініціативи уряду в боротьбі з корупцією. Наприклад, Дніпропетровський окружний адміністративний суд заборонив Міністерству інфраструктури проводити прозорий відбір кандидатів на посаду нового голови Укрзалізниці, аеропортів Бориспіль і Львів, тому що один із кандидатів - ймовірно, пов’язаний з олігархічними кланами, - стверджував, що несправедливо не потрапив до шорт-листа претендентів.

Як можна вирішити ці проблеми за допомогою двовекторного підходу?

Ліцензування та регулювання

У цьому випадку двовекторний підхід може бути реалізований, якщо надати новим заявникам можливість використовувати альтернативні форми сертифікації та ліцензування. Наприклад, Грузія за часів президентства Саакашвілі дозволяла компаніям ігнорувати національні норми, якщо фірма змогла отримати сертифікаційні документи в регулюючих органах ЄС чи США, або в іншого надійного міжнародного агента. Ще один варіант - дозволити компаніям отримувати ліцензії в будь-якому регулятивному органі на вибір. Наприклад, якщо фірма зареєстрована в Києві, вона може звернутися за ліцензією/дозволом до влади у Львові. Хоча існує низка норм із локальною прив’язкою, багато з них є цілком універсальними, і таким чином, завдяки вільному вибору державного органу, можна зруйнувати монопольну владу чинних корумпованих чиновників, навіть залишивши їх у кріслах.

Державні закупівлі

Уряд може передати певний обсяг закупівель або навіть усі закупівлі приватному сектору. Наприклад, уряд може вибрати приватну фірму - наприклад, такі компанії, як PWC, KPMG, Deloitte, EY, - яка б керувала процесом держзакупівель за фіксовану комісію та відсоток за укладення контракту за цінами нижче бенчмарка. Відповідно, фірма буде зацікавлена в підписанні контракту з тим виконавцем держзамовлення, який запропонує найнижчу ціну. Звісно, існує певний ризик, що така фірма може отримувати "відкати"; але беручи до уваги те, що на карту буде поставлено її репутацію на міжнародному рівні, і враховуючи відносно невеликий обсяг операцій в Україні, ціна, яку вона заплатить, якщо буде спіймана на гарячому, значно перевищить усі переваги отримання хабара. Знову ж, якщо старі методи державних закупівель існуватимуть і далі, посадові особи, можливо, менш наполегливо захищатимуть свої сфери впливу. Однак, щойно нова система закупівель буде налагоджена й запрацює на повну силу, стара система поетапно буде "витіснена з ринку".

Корумповані суди

Вирішення проблем судової системи - особливо складне питання через дуже делікатний баланс між збереженням незалежності судів і впровадженням неупередженого правосуддя в корумповану систему. Більше того, надто радикальні зміни (наприклад, розпуск усіх існуючих і створення нової системи судів) можуть виявитися руйнівними. Двовекторний підхід пропонує просте рішення. Уряд може залишити суди найнижчого рівня, як зараз (зберігши тим самим джерела корупційного доходу для рядових суддів), але при цьому створити новий ("апеляційний") рівень судів, укомплектованих юристами та суддями з бездоганною репутацією. Оскільки основна увага приділяється судам вищого рівня, таких вакансій буде небагато, і пошук відповідних кандидатур не займе багато часу. Система нових апеляційних судів замінить нинішню систему регіональних апеляційних судів, провівши нові межі регіонів, тому старі суди будуть ліквідовані, а замість них будуть створені нові установи.

Нова система продовжуватиме контролювати судові рішення, винесені судами нижчого рівня. Чесний апеляційний суд знижує стимули корумпувати суддів нижчої інстанції, оскільки зрештою справа все одно опиниться на розгляді в чесного судді. А з часом уряд зможе викорінити корупцію на всіх рівнях судової ієрархії.

Інше застосування двовекторного підходу в судовій системі - це надання сторонам судового процесу можливості на власний розсуд вибирати суддю або суд для вирішення потенційних конфліктів. Таке рішення може призвести до тимчасового зростання навантаження на чесних і надійних суддів, але позитивний момент полягатиме в тому, що корумповані судді з часом втратять свою владу. Корумповані судді й надалі працюватимуть у суддівській системі, але їхній вплив зменшуватиметься, а підприємства та домогосподарства зможуть обійти корумпованих суддів, і шкода від їхніх недобросовісних рішень знизиться. Справді, дедалі більше великих українських підприємств віддають перевагу врегулюванню своїх спорів у судах Великої Британії чи Швеції для забезпечення справедливого судового розгляду. Запропонована політика дозволяє подібну зміну юрисдикції й усередині країни, дозволяючи простим українцям вибирати установу суду на власний розсуд.

Двовекторний підхід може прискорити процес проведення реформ і зменшити опір з боку посадових осіб. Крім того, усе можна спроектувати таким чином, щоб посилити підтримку реформ надалі, гарантувати реалізацію цих змін і не допустити їх скасування на пізнішому етапі.

Автори:

Джерард Роланд, професор університету Берклі

Юрій Городніченко, професор університету Берклі