Інститут лісу розробляє технології вирощування гливи та ягідних рослин у лісгоспах

Інститут лісу Національної академії наук Білорусі розробляє технології вирощування грибів гливи та ягідних рослин родини вересових для впровадження в умовах лісогосподарського виробництва. Безпосередньо цим займаються співробітники сектору харчових і лікарських ресурсів лісу під керівництвом кандидата сільськогосподарських наук Івана Бордока. Кандидат сільськогосподарських наук Іван Бордок. фото

Останні два роки вчені досить активно співпрацюють із лісгоспами, особливо Гомельської області. Так, у лісовому фонді Милошевицького лісгоспу створено плантацію лохини високорослої. Планується розширити її площу.

— Раніше там, на торфовищі, було різнотрав’я, болотні види, стояла висока ґрунтова вода, що не дозволяло вирощувати ні ліс, ні сільгоспкультури, — пояснює Іван Бордок. — Лісівники попросили нас запропонувати якийсь варіант ефективного використання малородючої землі. Обстеживши ділянку, ми запропонували лохину високорослу, яка сьогодні широко культивується в Білорусі. Це — вологолюбна рослина. Посадки добре прижилися й ростуть уже третій рік. Потенційно є можливість розширення тут площі під лохину до 7 гектарів.

Вчені вважають необхідним «підтримати» споконвічно білоруську ягоду — лохину болотну. фото

Вчені вважають необхідним «підтримати» споконвічно білоруську ягоду — лохину болотну. Це так званий аборигенний вид, який, на жаль, зникає з лісових угідь через наслідки меліорації та інших антропогенних чинників. Тому один із напрямів роботи сектору — збереження лохини болотної шляхом створення ділянок, закультивованих ягідником на землях, малопридатних для створення лісових культур чи вирощування садивного матеріалу. Зокрема, у Світлогірському лісгоспі минулого року на невеликій площі в лісовому розсаднику висадили молоді рослини лохини.

За розрахунками вчених, для того щоб ягідні проекти стали окупними, потрібні масштаби. Іван Бордок присвятив цьому один із розділів своєї кандидатської дисертації. Там докладно розписано, як вивести на окупність плантацію журавлини великоплідної. Виявилося, що для цього плантація має бути не менше 3 га. Крім того, важливо мати технології та обладнання для виробництва продукції з ягідної сировини. У США, наприклад, з журавлини великоплідної та на її основі виробляється понад 30 видів харчових продуктів, починаючи із соків, дитячого харчування та закінчуючи різними видами кетчупів. У нас же, на жаль, потенціал журавлини як цінної харчової сировини практично не розкрито. І це при тому, що журавлина має здатність зв’язувати солі важких металів і виводити їх з організму!

За розведення журавлини великоплідної на плантаціях значно скорочуються трудовитрати під час збору врожаю, запевняють вчені. Щоб зібрати відро ягід журавлини болотної, потрібно болотом ходити пів дня. На збір же відра журавлини великоплідної досить однієї-двох годин. При цьому збирач ягід буде взутий у кросівки, а не в гумові чоботи. Урожайність великоплідної журавлини становить від 5—10 до 15 тонн ягід з одного гектара.

Ще один напрям діяльності сектору — впровадження технології вирощування гливи звичайної на осикових відрубках в умовах лісогосподарського виробництва. Сьогодні існують два основних способи «посадки», або інокуляції, відрубків — ґрунтовий і ґрунтово-дисковий. У травні 2014 року в Чернянському лісництві Буда-Кошелівського дослідного лісгоспу було закладено плантацію гливи. Заінокульовано 107 осикових відрубків, з яких 55 заінокульовано ґрунтовим, 52 — ґрунтово-дисковим способом. Результати отримано восени позитивні — практично всі поліна виявилися з грибами.

Гриби на відрубках з’являються вже через два-три місяці після інокуляції. З них можна готувати різні страви. А на грибній плантації можна проводити екскурсії з екологічної освіти школярів, як це зробили в Лоївському дослідно-виробничому лісництві Лоївського лісгоспу. Грибні плантації гливи створено також у Речицькому дослідному, Рогачовському та Гомельському лісгоспах.

Гриби на відрубках з’являються вже через два-три місяці після інокуляції. фото

До слова, в Японії фермер, який займається вирощуванням грибів за такою технологією, виставляє на плодоношення в середньому 10 тисяч дубових поліно. На рік один фермер вирощує до 10 тонн грибів шиїтаке, які переробники охоче в них забирають.