«Білорусь може заробити на інвазійних видах рослин»

— Від представників іноземної флори, що проникли з інших країн і континентів на білоруські землі, можна отримати не лише шкоду, а й користь. Якщо грамотно організувати господарську діяльність, на інвазійних видах рослин можна заробити, причому не порушуючи рівноваги в екосистемі Білорусі.

Той самий золотушник канадський, який швидко заполоняє занедбані поля та непридатні землі, є чудовим медоносом, до того ж пізнім. Завдяки йому можна отримати додатковий медозбір і заощадити на цукрі для бджіл в осінній період. Тому господарі чи господарства, які мають бджіл і сусідять із цим «загарбником», залишаються у виграші.

Ще в рослинах золотушника містяться спеціальні речовини, які пригнічують ріст інших видів рослин, тобто його сусідів. Вчені намагаються вилучити ці речовини й використовувати їх проти бур’янів.

А для того щоб золотушник не ставав дамокловим мечем для місцевої флори, вирощувати його необхідно на спеціальних плантаціях, а до кінця цвітіння та початку визрівання насіння зрізати й якимось способом утилізувати, не даючи насінню дозріти та розлетітися околицями. Наприклад, зелена маса може стати матеріалом для отримання енергії — її можна переробляти на пелети, як і скошену з боліт біомасу, компостувати за допомогою каліфорнійських червів або просто спалити.

Вони мають право на існування в білоруських краях, однак не повинні пригнічувати чи заміщувати аборигенні види рослин. Але для цього необхідно грамотно вести господарську діяльність на землі. Наприклад, землі, що були в господарському обігу, слід обов’язково засівати багаторічними злаковими травами, які утворюють дернину, стежити, щоб інвазивні рослини не поширювалися. Втручатися в ці процеси потрібно, оскільки флора сама може відрегулюватися лише через дуже тривалий період часу.

Щастя, що в природне або, як кажуть, «дике» середовище в нас проникають поки що не багато видів чужорідних рослин. У цьому середовищі є свій сформований біоценоз — екотопи, де всі ніші зайняті різними дикорослими мохами, лишайниками, травами… А ось уздовж доріг, по порушених місцях, зокрема й лісах, болотах, луках чужорідні види починають поводитися агресивно. Борщівник, вихідець з гір Кавказу, де росте на високогірних луках, по вузьких стрічкових лужках на кам’янистому ґрунті, тобто в затиснутих умовах, у Білорусі сягає до 4 м заввишки, займає великі площі та дуже швидко поширюється. Але найбільше лихо в тому, що якщо його, помітивши, одразу не прибрати, не знищити, через деякий час зробити це буде вельми й вельми проблематично через великий банк насіння в ґрунті, що зберігає схожість упродовж тривалого часу.

Є й такі рослини-«загарбники», у яких білоруси вже побачили користь. Один із подібних видів — дуб червоний. Він активно розноситься околишньою територією завдяки птахам (зокрема сойкам), які ховають жолуді як корм на зимовий період. Насадження, сформовані з цих дерев, створюють проблеми для росту інших рослин (як трав’янистих, так і деревно-чагарникових). В осінній період листя встеляє землю суцільним товстим килимом і залишається лежати «мертвим» покривом після зими та весни. Це відбувається тому, що в Білорусі немає тих мікроорганізмів, які беруть участь у процесі їх розкладання. Дуб привезли, а мікроорганізми — ні! І хто проросте крізь таку товщу листового опаду?

Тому ми цей вид включили до книги «Чужорідні види рослин», за що лісники сприймають наші дані щодо інвазійності дуба червоного в «багнети». Для них червоний дуб — це деревина, яку можна отримати в користування швидше, ніж дуб звичайний. Його деревина визріває за 100 років, а дуба звичайного, який здавна росте в Білорусі, — за 120. Різниця в 20 років! Однак інвазивний дуб поступається білоруському за робочими якостями: деревина червоного дуба слабша, ніж нашого.

У пошуках компромісу ми радимо створювати плантації та там під контролем вирощувати ці дерева. Якщо не вжити заходів зараз, то червоний дуб витіснить усю решту деревно-чагарникової рослинності. Приклад тому — 60 років тому висаджена алея червоного дуба в Біловезькій пущі. Тепер цей вид дуба поширився в радіусі 5 км від алеї. А через 50 років чи залишиться вона пущею?

Чужорідні рослини вже зараз необхідно взяти на озброєння та під всебічний контроль, доки вони не стали національним лихом, як це сталося в Китаї. Ця країна на боротьбу із золотушником витрачає тепер мільйони доларів. А чи не краще запобігти шкоді заздалегідь?

Ці питання торкнеться й «Чорна книга Білорусі», що готується до видання, на сторінках якої буде розказано про 55 найзлісніших інвазійних рослин Білорусі.