За Таргарієнів долар був по вісім!

Лише вчора подивився п'ятий сезон Гри престолів, а сьогодні натрапив на ці записки Олександра Нойнеца. Гарний стьоб, але... Автор забуває, що Сноу - варг (за книгою це очевидно), а отже він живий і інтрига лише в тому, у кого він переродиться. Інша інтрига в тому, хто його мати...Я не виключаю, що це хтось із Таргарієнів, а отже  Джон Сноу ще політає на драконі... (Звісно, знайомитися з  текстом нижче  варто лише тому, хто читав цикл романів  Мартіна).М.П.

Я дуже повільно дивлюся серіали і завжди запізнююся на кілька місяців до виходу нових серій, але досить швидко читаю, тому пробачте мене, люди добрі, якщо я вам кілька днів тому зіпсував життя, повідомивши свіжу, як лайно мамонта, інфу про те, що Джона Сноу вбили. Я-то думав, що їй уже два роки, а ви, виявляється, чекали, поки про це зніметься кіно. Пробачте. Якщо не хочете бачити інших спойлерів про те, чого там іще сталося і як, за що вбили Джона Сноу, то, будь ласка, не читайте, просто лайкніть матеріал і йдіть далі.

Так ось, джентльмени. Як людина, яка не має вищої освіти, я змушений навчатися постійно, і дивлячись на що завгодно, хоч на бійку двох бомжів, хоч на серіал «Фізрук» (чудовий, до речі, серіал, хоча до другого сезону випарюється), я завжди думаю про те, чого ця картина мене вчить. Великий арт-директор Олександр Архінос багато років тому сказав фразу, яку я відтепер вважаю своїм девізом: «чого нас учить цей логотип?». Тому що в умілих руках навіть логотип чогось учить.

Так чого ж нас учить смерть Джона Сноу?

Дивіться, Джон Сноу – природжений Вартовий. Він бастард лорда. З одного боку – лицар, навчений війні й управлінню. З іншого боку, людина, яка виросла в постійному приниженні, без любові матері, з розумінням, що всі набуті навички аристократичного управління з великою ймовірністю йому не знадобляться ніколи в житті, бо він не лорд, а бастард. Теоретично – Стіна саме для таких людей.

Проте через історичні процеси розпаду на даний момент усі інші Вартові – декласовані елементи, яких життя готувало до зовсім іншого. Вони змушені дотримуватися Клятви Вартового не тому, що вони взагалі розуміють, що це таке – дотримуватися Клятви, а тому, що вони примусово потрапили в саморегулівну систему, яка декларує дотримання Клятви.

При цьому всі інші Вартові порушують Клятву регулярно, по дрібницях. Систему не скажеш, щоб корумповано, ні, вона просто слабка і не контролює себе в дрібницях. Можна бігати бухати до Кротового Містечка, можна відвідувати бордель. Головне, не дуже відкрито. Головне – декларувати Клятву.

І в цій системі опиняється Джон Сноу, який цю Клятву не лише декларує, а ще й намагається зрозуміти, що вона насправді означає.

Клятва Вартового – вона як Конституція України, з тією різницею, що кожен вартовий клятву знав, а Конституцію в нас не знає ніхто, включно з більшістю народних депутатів.

Проте, на перший погляд, проблема Варти не в тому, що в ній добре чи погано дотримується Клятва. Проблема в тому, що вона вмирає. Стіна знелюдніла, замки не заповнюються вартовими, запасів не вистачає, людей не вистачає, зброї не вистачає, економіка гине, лорди, які мають допомагати підтримувати Стіну людьми й припасами, ігнорують цю угоду і зайняті своїми внутрішніми проблемами, не помічаючи, що на них насувається небезпека набагато більша, ніж дефолт Греції чи електоральні результати UKIP.

І в цих умовах молодий прогресивний Джон Сноу стає главою Варти. Навколо нього пачка замшілих пеньків, які ще Кучму пам'ятають молодим. До нього прибиваються якісь каламутні виродки, які погоріли ще під час першої хвилі приватизації. Що він робить за цих умов?

Він починає терміново імплементувати системні довгострокові реформи. Різко, як пронос, бо довго тягнути просто ніколи – Стіна руйнується на очах, і кадрова криза така, що ще півроку потягнути, і для захисту Стіни залишаться лише солом'яні опудала, а людей уже не залишиться.

У пошуках закордонних фахівців і підвищення рівня підготовки власних він відправляє вірного помічника до Староміста вчитися на мейстера замість наявного мейстера, який хороший усім, крім того, що пам'ятає ще, як він із КПРС виходив у 1968-му під час нападу СРСР на Чехословаччину.

Він залучає іноземні інвестиції від Залізного Банку Браавоса за надмірних умов, які незрозуміло, як виконувати. За це місцеві активісти-ґрунтовці, опозиціонери й консерватори, звісно, незадоволені. Проте їхня концепція відновлення економічної спроможності Варти обмежується лише позицією «Таргарієни, може, й божевільні були, а тільки за Таргарієнів долар був по 8, а за Сталіна в мене х*й стояв, а молодим аби продати нашу Стіну браавосійцям, щоб вони тут гей-паради проводили».

Він намагається з усіх сил утримувати політичний суверенітет Варти, не стаючи на бік будь-кого з лордів, які грають у престоли. Але це не цілком можливо, тому він постійно ходить по лезу ножа і сам не розуміє, наскільки Стіна незалежна від Станіса Баратеона і наскільки Варта залишається вірною клятві про невтручання в справи королівств за Стіною. Проте він справді намагається проводити суверенну незалежну політику, що викликає невдоволення Станіса і наражає на небезпеку майбутнє Варти.

Проте важливо розуміти, що Джон Сноу отримав Варту за таких умов, коли боротися потрібно не лише за майбутнє Варти, а й за теперішнє, бо можливо, що в Варти й теперішнього жодного немає, і розвалитися під тягарем накопичених попередніми лордами-командувачами Варти проблем Варта може не завтра, а прямо зараз.

Джон Сноу намагається згадати, про що насправді говорить Клятва. І виявляється, що Варту створювали не для захисту від Одичалих, а для захисту світу людей загалом, частиною якого світу є й Одичалі. І проблема не в Одичалих, а в Білих Ходоках, які не особливо парляться проблемами світу живих, вони просто вбивають усіх і перетворюють їх на зомбі, які вміють лише вити «Путін, прийди» і рухатися на південь, убиваючи все живе.

І за цих умов завдання Варти, навіть якщо абстрагуватися від концепції захисту всіх людей, включно з Одичалими ватниками Донбасу, полягає в тому, щоб максимально сприяти якнайскорішому переселенню всього живого за Стіну. Не з любові до одичалих ватників, а з раціональних міркувань – одичалий за стіною не перетворюється на зомбі й не стає гвинтиком у системі, що вибудовується Білими Ходоками, а отримує, навпаки, шанс стати гвинтиком у системі світу живих людей за Стіною.

Підсумок цієї потужної реформаторської діяльності нового Лорда-Командувача Нічної Варти виявився трохи передбачуваним. Старі патріоти, які ще пам'ятають часи, коли до товариства «Просвіта» не допускали жидів, у повній євангельській злагоді з червоними директорами, які люблять Україну за те, що вона дала їм можливість за життя взяти участь у подіях, екранізованих у фільмі «Володар війни» з Ніколасом Кейджем у головній ролі, страшенно образилися на Джона Сноу за те, що він своїми діями руйнує ту Україну, яку вони так любили. Україну, в якій народні депутати носять вишиванки, але не можуть забезпечити кворум, а коли забезпечують – голосують за закони, що прямо суперечать, наприклад, тій статті Конституції, яка розділяє Церкву й систему освіти. Україну, яка руйнується вщент прямо на їхніх очах за їхньої посильної участі, бо вони слова Івана Франка про «лупайте сю скалу» сприймають настільки буквально, що «лупають» узагалі все, що тільки побачать. І якщо придивитися, то видно, що з каменів Стіни вони вже, не знімаючи вишиванок, зібрали собі непогані хатинки в заповідних зонах Київської області.

І за всі реформи, які дали шанс на виживання недолюблюючим Джона бідним і обірваним одичалим, (які не припинили від цього, до речі, кричати йому про «хунту» і «кулю в лоб»), смачно їли за всіх лордів-командувачів і не бажають ділитися з бидлом своїм беконом старі функціонери засунули Джонові кинджал під ребро.

Тут важливо зазначити, що, з погляду якогось тирошійського ремісника, старий бекон і сухарі, за які вартові вбили Джона Сноу, – це смішно, бо остання астапорська повія-рабиня харчується краще, ніж Вартовий на Стіні (а точніше, харчувалася краще, до того, як туди прискакала інша прогресивна реформаторка Дейенеріс Таргарієн).

Але важливі не самі сухарі. Важливо, що Джон Сноу почав різко ламати систему, яка до цього повільно й плавно рухалася в бік розкладання. Не маючи достатньої команди, без Донала Нойє, без мейстера Еймона, без власної хоча б невеликої, але вірної дружини, яка б удень і вночі прикривала його спину. Тільки з моральним законом усередині себе та зоряним небом над головою.

Чого нас учить цей логотип?

Для тих, хто хоче швидких і рішучих реформ за сценарієм Польщі – їх не буде. Не буде опублікована дорожня карта, не буде проведена з населенням роз'яснювальна робота про те, що, кому і коли дадуть реформи. Не буде поквартального плану державних змін.

Тому що Джон Сноу був бастард і дурень, а в нас в уряді ні дурнів, ні бастардів немає. Ніхто не хоче кинджала під ребро, тому ніхто не робитиме різких рухів. Усі намагатимуться рухатися лише в соціально прийнятних рамках «Слава Україні — Героям слава, як економічний курс уряду на 2015-й рік».

Не те щоб реформ не буде зовсім. Ні, якісь будуть. Соціальний запит на щось нематеріальне, що називається словом «реформи», у суспільстві існує, і цей запит надзвичайно сильний.

Проте в реформуванні чого б там не було уряд не керуватиметься параметрами ефективності. Він керуватиметься параметрами соціальної привабливості. Ухвалюватимуться прості й популярні рішення, при цьому за можливості так, щоб не турбувати старі еліти. Непрості й непопулярні рішення, що приводять до стратегічних результатів, усіляко уникатимуться.

Що мав робити Джон Сноу, щоб не виявити в себе під ребром кинджал? Два варіанти.

Перший варіант – нічого непопулярного. Не будити лихо. Максимум — добрати якихось особливо потрібних йому одичалих, при цьому поразивши їх у правах і фактично використовуючи, як кріпаків, на роботах із зміцнення Стіни. Сидіти рівно й насолоджуватися життям, поки це можливо. Поки Зима не почалася, і поки не прийшли Білі Ходоки зжерти й Одичалих, і Варту, і Баратеонів з Таргарієнами.

Другий варіант – робити все те саме, що він робить, але потурбувавшись про підтримку вірних людей. Домогтися лояльності Станіса Баратеона, віддати йому все, що він зажадає, але отримати натомість тотально лояльних лицарів, здатних захистити команду реформаторів від старих еліт Варти. Розширювати цю дружину постійно, за рахунок вартових та одичалих.

Виробити системне бачення Нової Варти. Після чого усвідомити, що війна Варти зараз має йти не з Білими Ходоками, а із самою Вартою. Війна з Ходоками почнеться будь-якої миті, але перед тим, як вона настане, Новій Варті треба встигнути перемогти Стару Варту, безжально придушивши, а якщо треба – убивши всю стару опозиційну еліту. Зрозуміти, що в людини немає минулого, в якому вона одичалий чи вартовий, а є тільки теперішнє, в якому найважливішим параметром є параметр лояльності Новій Варті. І головним напрямом діяльності вважати не реформи, а інформаційний супровід реформ. Реформи – це те важливе, що треба зробити. Інформаційний супровід реформ, численні спікери й агітатори, які пояснюють усім навколо, одичалим, вартовим, людям королеви, що конкретно відбувається, і чому треба бути на боці Нової Варти – це те термінове, без чого жодне важливе неможливе, бо закінчиться передбачуваним кинджалом під ребро.

Коротко кажучи, Джон Сноу потрапив в умови, в які до нього потрапив Тіріон Ланністер, що виходить наодинці з Долини Аррен. Проте Тіріон Ланністер зрозумів, що його термінове завдання – зібрати дружину, нехай навіть вона буде з кланів Місячних гір. А Джон Сноу не зрозумів, що Нова Варта, яку він намагається збудувати – природний ворог тієї Старої Варти, яка створювалася століттями до нього. За що Джон Сноу, власне, і помер. Надалі, звісно, сценаристи можуть спробувати його воскресити, але нас це вже мало цікавить.

У рамках України воскресіння реформаторів малоймовірне. Хіба що в тому форматі, що ви проведете комплексні реформи в Грузії, незадоволені ними Вартові засунуть вам кинджал під ребро, але дракони перенесуть вас в Одесу, щоб ви змогли повторити все те саме. Сподіваюся, що робота над помилками була проведена, цього разу Джон Сноукашвілі вже дещо знає і робитиме вже нові помилки.

І не варто забувати, Valar Morghulis, проте хтось раніше, а хтось пізніше.