Постапокаліптичний пейзаж. Нелегальний багатомільярдний бурштиновий бізнес перетворює українські ліси на болота

Постапокаліптичний пейзаж. Нелегальний багатомільярдний бурштиновий бізнес перетворює українські ліси на болота

Нелегальний видобуток бурштину в лісах Житомирщини та Рівненщини перетворився на налагоджений бізнес із мільярдними оборотами, який покривають місцеві влади та правоохоронці

Спільний проєкт НВ і телепрограми журналістських розслідувань Схеми. Корупція в деталях

Замість дерев — гектари глинистих боліт. Тут раніше був заповідний ліс, а тепер — безжиттєва пустка, подекуди ще сюрреалістичний натюрморт із горілих пнів. Так виглядає бурштинова лихоманка, якою хворіють щонайменше дві українські області, багаті на поклади сонячних мінералів,— Житомирська та Рівненська.

Бурштин — це скам'яніла смола хвойних дерев. Вона цінується в ювелірній промисловості за природну різноманітність кольорів і відтінків. В Україні є величезні поклади цього каменю, але розробляють їх переважно нелегали. І роблять це найварварськішими методами.


Через бурштин, вартість якого стартує від $400 за 1 кг, чорні старателі знищують Полісся

За оцінками експертів, загалом у країні щороку видобувають 150 т бурштину, що відповідає $0,5 млрд. При цьому на офіційну частину припадає лише 3–4 т каменю. Маржа йде місцевим жителям-видобувачам, кримінальним картелям, які контролюють їхню діяльність, а також правоохоронним органам, які покривають беззаконня.

Дістати нашвидкуруч

Постапокаліптичні картини в районах видобутку бурштину — це слід діяльності тисяч місцевих жителів. Заради $400–5.800 — стільки коштує кілограм бурштину залежно від фракції прямо тут-таки, в скупників,— вони вдаються до простого, але вбивчого для лісу методу видобутку каменю.

Спочатку над покладами знищують дерева — вирубують або спалюють разом з усією живністю. Потім екскаватором викопують великий канал, по якому з найближчої водойми запускають воду. Навколо каналу копають невеликі ями, куди помпами качають воду.

Її потік під тиском розмиває пісок, і легкий бурштин виносить на поверхню в цих ямах дрібніше. Старателі ловлять його звичайними сачками.


При легальному видобутку верхній шар ґрунту акуратно знімається, а потім його відновлюють

А за правилами видобувати бурштин потрібно “всуху”. Спочатку бульдозер має акуратно зняти верхній родючий шар землі — він складується окремо. Для промивання ґрунту, де залягає порода, використовується спеціальне обладнання. Скам'яніла смола трапляється впереміш із камінцями й дрібним сміттям і потребує ручного сортування.

Після правильної обробки ґрунту кар'єр засипають, родючий шар ґрунту відновлюють і саджають молоді дерева.

Звісно, такий видобуток — трудомісткіший, але найменш шкідливий і найпродуктивніший спосіб збирання бурштину. Так можна видобути до 100 % скам'янілої смоли, на відміну від “мокрого”, варварського методу, за якого, за оцінками екологів, втрачається до третини бурштину.

Правильну технологію видобутку використовують на підприємстві, яке працює офіційно й належить державі.

Називається воно Бурштин України. Розташоване в селі Клесів Сарненського району Рівненської області. Видобуває 2 т бурштину на рік.

Діяльність цього підприємства викликає безліч запитань.


На офіційних видобувних підприємствах (на фото) із землі витягують лише 3-4 т бурштину на рік. На неофіційних — у рази більше

Офіційно бідні

На початку липня, в самий розпал робочого дня, державний кар'єр, що належить компанії Бурштин України, пустував. З працівників поруч перебувала лише охорона. При цьому на землях підприємства були очевидні сліди перебування нелегальних старателів: верхній шар ґрунту розмитий помпами, які залишають глибокі лунки, характерні для такого роду видобутку.

Знайти інформацію про офіційні показники держпідприємства Бурштин України досить складно. Але навіть за виглядом і розташуванням кар'єру стає зрозуміло, що реальні обсяги видобутку мають бути вищими за задекларовані.

На геологічних мапах місцевості можна побачити, що вміст бурштину в ґрунті тут сягає від 18 до 70 грамів на кубометр. Якщо порахувати обсяги ґрунту, які переробляє держпідприємство, виявляється, що видобуток має сягати щонайменше 10 т на рік — тобто в 5 разів більше за офіційний показник. Куди зникає різниця — поки загадка. Але результат такої діяльності для підприємства плачевний — воно перебуває у стані банкрутства.

Служба безпеки України не надто вірить, що в регіоні, де в кожному сільському дворі викопують бурштин, державна монополія може просто так опинитися банкрутом.

У квітні СБУ відкрила кримінальну справу за підозрою в штучному доведенні до банкрутства. Керівник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк розповідав на брифінгу 9 квітня, що на підприємстві впроваджувалися “псевдоюридичні схеми” нібито доведення до банкрутства. “Ми дуже жорстко відреагували на це, порушили виробництво і проводимо активні слідчі дії”,— заявив Вовк.


Нелегальним видобутком бурштину на Житомирщині займаються багато місцевих жителів

У Клесові, в офісі Бурштину, керівників цього підприємства не знайти. Але є тут знахідки цікавіші. Прямо навпроти будівлі держпідприємства, через дорогу, ведеться нелегальний видобуток бурштину, який видно з вікон офісу. Бурштин залягає просто під ногами, тому копають його буквально на вулицях поселення.

Співробітник компанії, який у робочий день вирішив-таки приїхати в офіс, категорично проти розмов із журналістами. На запитання, чи скаржилися в міліцію на нелегалів, які діють на території держпідприємства, він відповідає буквально таке: “Ми у відпустці були, коли вони копали”.

Зустріли з помпою

У тій самій Рівненській області працює кар'єр Сонячне ремесло — єдиний приватний ліцензований видобувач бурштину. І в нього, як і в Бурштину, справи теж не дуже. Майже шість років знадобилося, щоб легалізувати підприємство.

“Ми — єдине підприємство, яке законним чином видобуває бурштин в Україні,— каже Олександр Калицький, директор цієї приватної компанії.— Це все — реєстрація та отримання ліцензій — тягнеться з 2007 року. І фактично ми почали працювати лише з 2013 року — офіційно, з усіма дозволами”.

Більшість видобувачів узагалі не думають про дозволи. Микола Ляхович, місцевий активіст, розповідає, що існує корупційна система, пов'язана з силовиками в районних центрах.

“Сюди входить місцеве представництво СБУ, прокуратура, міліція, суди та 52-й відділ, який знаходиться в Києві й відповідає за охорону бурштину. Є напрацьована база тих, хто порушував це законодавство. Тобто когось десь упіймали, він відкупився і стає постійним клієнтом цього силового органу”,— розповідає Ляхович.

Активіст пояснює, що щойно такий клієнт збирається йти копати бурштин, він зв'язується зі своїм прикриттям із числа силовиків — дахом. І повідомляє, в якій частині лісу митиме бурштин і скільки при цьому задіє помп. Щоб правоохоронці заплющили очі на таку діяльність, з кожної помпи видобувачі-нелегали платять по $500.

Участь силовиків у нелегальному видобутку — секрет на весь світ. Навіть президент Петро Порошенко лаяв за це силовиків під час виїзного засідання у Львові 2 липня.


Незаконний видобуток цінного каменю чудово видно з повітря — болота замість лісу

“Жодна ділянка, жодна артіль не працює без міліцейського, прокурорського кришування та кришування СБУ і на рівні райдержадміністрації. Така у нас прекрасна взаємодія. Лідером там є міліція,— заявив президент.— І надалі миритися з цим я не збираюся. Під'їду без кортежу в одну з трьох областей — у Рівне, Житомир чи на Волинь — і вам покажу, хто там кришує і яким чином”. І дав два тижні силовикам на те, щоб розв'язати проблему.

Щоправда, шансів на розв'язання небагато. “Ситуація дуже запущена. І міліція, яка реагує на порушення закону, навряд чи може впоратися сама, без системної зміни законодавства в цій сфері”,— каже Артем Шевченко, голова департаменту комунікацій МВС.

Після гнівної промови президента, кажуть активісти з Рівного, старателі залягли на дно: перечекати тижневу-другу. А там — можна й знову діставати помпи.

Справа для кожного

Охорона Сонячного ремесла розповідає, що на територію підприємства досить часто здійснюють набіги нелегали з мотопомпами. Доводиться вести переговори. “Силами тієї міліції, яка тут є, це неможливо розв'язати. Або на законодавчому рівні, або вже якось Нацгвардією. Бо ви самі бачили — тут тисячі людей”,— каже один з охоронців.

Справді — тисячі. Місцеві масово намагаються копати бурштин і на городах, і в місцях промислового нелегального видобутку. В Олевському районі Житомирської області, наприклад, існує домовленість між картелями, які видобувають бурштин промисловим способом, і місцевими жителями. Точніше, навіть не договір, а свого роду спосіб відкупу за користування надрами.

Промислові видобувачі, що працюють позмінно, роблять годинні перерви у своїй роботі. У цей час запускають місцевих, які й собі ловлять бурштин сачками. Здають його тим самим картелям або іншим перекупникам.

Пробратися до масштабного видобутку бурштину не так просто. Район утикано блокпостами, що позначають межі різних угруповань, які займаються варварським видобутком. Щоб проїхати такий блокпост, потрібен паспорт із місцевою пропискою.


Чорні старателі в Житомирській області виловлюють бурштин із розмитого ґрунту сачками

“Ця територія далека від цивілізації, від Олевська. Сюди мало хто приїздив. І сюди в'їхали різні групи. До речі, якщо раніше казали, що тут криміналітет з усієї України, зараз на нараді сказали, що тут криміналітет з усіх країн СНД”,— каже Олександр Миколайчук, житомирський активіст і борець з бурштиновою лихоманкою.

У Клесові дрібні старателі кажуть, що й раді б працювати легально, але держава таку можливість не дає. Активіст громадської організації Полісся Олександр Васильєв розповідає, що в нього є все необхідне обладнання для видобутку бурштину. Але він, як і інші місцеві, хотів би отримати офіційний статус від держави, щоб не відкуповуватися від нелегалів-кришувальників.

“У мене є помпи. Я ж теж добував той бурштин, просто ми прагнули якогось порядку”,— каже Васильєв.

Але порядок настане не скоро. Після резонансних журналістських розслідувань нелегального видобутку бурштину у Верховній раді з'явилося два законопроєкти, які пропонують варіанти рішень. Поки до їх розгляду не дійшло. Вони не пройшли навіть слухання профільного комітету з екології та навряд чи пройдуть до літніх канікул.

А поки проєкти чекають своєї години, в заповідних лісах продовжать копати.

Джерело: Журнал Новое время, №24, 10.07.2015

Ще в рубриці «Охорона лісу»

Усі матеріали →